Постанова

від 14.01.2025 по справі 480/2415/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р. Справа № 480/2415/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, по справі № 480/2415/23

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач-3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у не виданні наказу про встановлення та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.04.2022 до 28.02.2023 в розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі пропорційно часу участі у таких заходах;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати накази про встановлення та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.04.2022 до дати прийняття судом рішенні у цій справі в розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі пропорційно часу участі у таких заходах;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виданні наказу про нарахування та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.04.2022 до 28.02.2023 в розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі пропорційно часу участі у таких заходах;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити щомісячну доплату у вигляді додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 01.04.2022 до дати прийняття судом рішенні у цій справі в розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розмірі пропорційно часу участі у таких заходах.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 по справі №480/2415/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 видати накази про встановлення та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за періоди з 24.05.2022 по 31.12.2022 із розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та направити прийняті накази до виконання до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_3 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 по справі №480/2415/23 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_3 посилається на те, що умови виплати додаткової винагороди встановлені: рішеннями Міністра оборони України, зокрема, від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298; окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29; порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018, а також постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану № 168 від 28.02.2022, проте, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру.

Зазначає, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, може бути здійснена за наявності інформації про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, яка повинна бути відображена у її сукупності в усіх документах, а саме, і в бойовому розпорядженні, і в журналі бойових дій та у рапорті командира підрозділу.

Однак, доказів, які б підтверджували безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що досліджувались судом першої інстанції, позивач не надав. Тому доводи позивача про порушення відповідачем приписів постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 під час нарахування грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає необґрунтованими.

Також ІНФОРМАЦІЯ_3 в апеляційній скарзі зазначає, що адміністративний позов подано з порушенням строків звернення, передбачених ст. 122 КАС України та ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Позивачем на апеляційну скаргу подано письмовий відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 01.04.2022 № 69 молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, призначено старшим стрільцем 2 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.43 том 1).

Як зазначає ІНФОРМАЦІЯ_4 у своєму відзиві, що не заперечується іншими учасниками справи, відповідно до акту приймання-передачі рот охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 від 06.05.2022, вих.№65 дск, роту охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 передано в оперативне підпорядкування тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

Відповідно до витягу з наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " (по стройовій частині) від 10.05.2022 №57, рота охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 , до складу якої входить позивач, з 07.05.2022 залучена до складу сил та засобів оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_8 ".

Відповідно до витягу з вказаного наказу військовослужбовці, що входять до складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 з 07.05.2022 перебувають в оперативному складі ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 ".

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 №1027 (форма затверджена Додатком №1 до телеграми №248/1298 від 25.03.2022) позивач дійсно у період з 24.05.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Підставами для таких висновків вказано бойові розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 09.05.2022, командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2022 № 24дск, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 , наказ командира ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 " від 10.05.2022 № 57, наказ командира ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_10 " №11 від 29.06.2022, довідка начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 5/593 від 14.04.2022 (а.с.114).

Аналогічна інформація зазначена у довідці військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2023 №823, яка, як зазначено у ній, є підставою для надання статусу учасника бойових дій (а.с.63).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 видати накази про встановлення та виплату позивачу щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, за періоди з 24.05.2022 по 31.12.2022 із розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів з приведеними висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За приписами частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XІІ), законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-XІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закону № 2011-XІІ).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався та триває по нині.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.

Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022 до вказаної постанови № 168 від 28.02.2022 внесені відповідні зміни та доповнення.

Постановою № 168 (в редакції, чинній у спірний період з 24.05.2022 по 31.12.2022) встановлено, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30000 грн.

Тобто, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов, визначених Постановою № 168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової грошової винагороди.

Таким чином, з 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було надіслано (адресовано) військовому командуванню Збройних Сил України телеграму №248/1298 від 25.03.2022.

Пунктом 1 вказаної телеграми визначено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України,тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об?єкти, що охороняються, звільнення таких об?єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

В подальшому, 07.07.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168", згідно якою були внесені відповідні зміни до Постанови № 168, зокрема п. 2-1 якої встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Крім того, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було видано Окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022.

Відповідно до п. 13 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 вважаються такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 №248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529.

Пунктом 1 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 встановлено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Пунктом 2 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Згідно з п. 3 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави -відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

-бойовий наказ (бойове розпорядження);

-журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

-рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, військовослужбовець Збройних Сил набуває право на отримання збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому, обов`язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 01.04.2022 № 69 молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, призначено старшим стрільцем 2 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.43 том 1).

Учасниками справи не заперечується, що відповідно до акту приймання-передачі рот охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 від 06.05.2022, вих.№65 дск, роту охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 передано в оперативне підпорядкування тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

Відповідно до витягу з наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_8 " (по стройовій частині) від 10.05.2022 №57 (а.с. 72-77 том 1), рота охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 , до складу якої входить позивач, з 07.05.2022 залучена до складу сил та засобів оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_8 ".

Тобто з 07.05.2022 військовослужбовці, що входять до складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебували в оперативному складі ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_8 ".

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 за вих. №1027 колегією суддів встановлено, що позивач у період з 24.05.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Підставами для таких висновків вказано бойові розпорядження командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 09.05.2022, командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2022 № 24дск, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 , наказ командира ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_9 " від 10.05.2022 № 57, наказ командира ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_10 " №11 від 29.06.2022, довідка начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 5/593 від 14.04.2022 (а.с.114 том 1).

Слід також зазначити, що у довідці Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 за вих. №1027 міститься посилання на те, що вона відповідає формі затвердженій Додатком №1 до телеграми №248/1298 від 25.03.2022.

Аналогічна інформація зазначена у довідці військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2023 №823, яка, як зазначено у ній, є підставою для надання статусу учасника бойових дій (а.с.63 том 1).

Водночас, задля всебічного та повного дослідження всіх обставин справи, колегією суддів ухвалою від 07.11.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 письмові докази щодо підстав залучення ОСОБА_1 до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України безперервно в період з 24.05.2022 по 31.12.2022.

На виконання даної ухвали з Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли витяги з бойових розпоряджень командира НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону за період з травня по грудень 2022 року (а.с.187-222, 223-258 том 1), з яких колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 , який входив до складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 , виходив на передові позиції та займав оборонні рубежі 24.05.2022-26.05.2022, 28.05.2022-29.05.2022, 01.06.2022, 05.06.2022, 09.06.2022, 15.06.2022, 20.06.2022, 01.07.2022, 08.07.2022, 21.07.2022, 29.07.2022, 03.08.2022, 14.08.2022, 22.08.2022, 31.08.2022, 01.09.2022, 20.09.2022, 25.09.2022, 02.10.2022, 07.10.2022, 14.10.2022, 21.10.2022, 03.11.2022, 06.11.2022, 18.11.2022, 25.11.2022, 05.12.2022, 10.12.2022, 13.12.2022, 24.12.2022.

Між тим, Військовою частиною НОМЕР_1 зауважено, що надати копії бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 09.05.2022 №1433/30дск та наказу командира ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » №11 від 29.06.2022 не має можливості, адже вказана частина не є розпорядником вказаної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, колегією суддів встановлено, що всі приведені вище докази в сукупності, зокрема, довідка Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 за вих. №1027 та витяги з бойових розпоряджень командира НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону за період з травня по грудень 2022 року, вказують на наявність підстав для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168, у зв`язку із чим, позивач має право на отримання такої винагороди у період з 24.05.2022 до 31.12.2022 із розрахунку пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань.

Доводи апеляційної скарги заявника про те, що наявні у справі докази не дають підстав вважати, що позивач брав безпосередню участь заходах, які дають право на отримання додаткової грошової допомоги у розмірі 100000 грн, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи із даних довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2023 за вих. №1027 та витягів з бойових розпоряджень командира НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону за період з травня по грудень 2022 року, які свідчать про те, що в період з 24.05.2022 по 31.12.2022 позивач виконував бойові розпорядження.

Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання позивачем строків позовної давності, визначених частиною п`ятою статті 122 КАС України, із урахуванням ст. 233 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції чинній до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 у справі №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.

Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, главу XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України доповнено пунктом такого змісту:

" 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, лише з 01.07.2023 встановлені законодавчо обмеження щодо застосування строків, визначених частиною другою статті 233 КЗпП України.

Виходячи з приведеного та того, що позивач звернувся до суду з даним позовом у березні 2023 року, з огляду на оспорюваний у даній справі період не нарахування та невиплати позивачу збільшеного розміру додаткової грошової допомоги, колегія суддів вважає, що доводи заявника апеляційної скарги про пропуск позивачем строків звернення до суду є помилковими.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи заявника апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 по справі № 480/2415/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич