Постанова

від 14.01.2025 по справі 520/18920/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р. Справа № 520/18920/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.10.24 по справі № 520/18920/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив"

до Івано-Франківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2024 № UA206060/2024/000005/2 Івано-Франківської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971364; 76005, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд.159);

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.05.2024 № UA206060/2024/000073 Івано-Франківської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971364; 76005, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд.159);

- стягнути з Івано-Франківської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971364; 76005, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд.159) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Імператив (ЄДРПОУ 41571716; 61070, м. Харків, в`їзд Вологодський 2-й, будинок 6, офіс 407) судовий збір;

- стягнути з Івано-Франківської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971364; 76005, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд.159) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Імператив (ЄДРПОУ 41571716; 61070, м. Харків, в`їзд Вологодський 2-й, будинок 6, офіс 407) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що на його переконання, рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2024 № UA206060/2024/000005/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.05.2024 № UA206060/2024/000073 відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адиіністративного суду від 17.10.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2024 № UA206060/2024/000005/2 Івано-Франківської митниці.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.05.2024 № UA206060/2024/000073 Івано-Франківської митниці.

Стягнуто з Івано-Франківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Імператив судовий збір в сумі 4 844,80 грн.

Стягнуто з Івано-Франківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Імператив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як визначено частинами 4, 5 і 10 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, витрати на транспортування додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена. Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Представник відповідача звертає увагу, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що на його думку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій.

На переконання представника позивача у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач уклав зовнішньоекономічний контракт № ІМР20240422 від 22.04.2024 з резидентом Польщі POWER CHEM LS SP.ZO.O.

Предметом закупівлі є товар: прямий склоровінг (скло нитка, зроблена зі скла, що використовується у будівельних роботах та при виготовленні різних товарів, зокрема композитної арматури та сітки) у кількості 21 206,00 кг по ціні 2,96 польських злотих за 1 кілограм на загальну суму 62769,76 польських злотих (додаток № 3).

25.04.2024 позивач на підставі попереднього рахунку на оплату № ІМР20240422 від 22.04.2024 сформував платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах № 9 на оплату суми у розмірі 62769,76 польських злотих за товар (додаток № 4).

При ввезенні на митну територію України товару позивач подав до Івано-Франківської митниці митну декларацію № 24UA206060002768U3 для митного оформлення в режимі «імпорт» рівниці (склоровінг) зі скловолокна у бобінах, виготовленої з алюмосилікатного скла без вмісту бора. Разом з митною декларацією були надані необхідні документи, у тому числі й щодо вартості товару, про що зазначено у графі 44 митної декларації.

Івано-Франківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2024 № UA206060/2024/000005/2 (додаток № 10) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.05.2024 № UA206060/2024/000073.

У зв`язку з відмовою у митному оформленні ТОВ «Торговий будинок Імператив» вимушено було подати нову митну декларацію № 24UA206060002802U9 з урахуванням вимог митного органу про коригування митної вартості та, як наслідок, уплати додаткового мита та податку на додану вартість (додаток № 12).

У подальшому, не погоджуючись з рішенням митного органу, 12.06.2024 позивач направив до Івано-Франківської митниці заяву в порядку ч.8, ч.9 ст.55 Митного кодексу України з відповідними доказами на підтвердження заявленої митної вартості й надав калькуляцію ПП «РІО-ТРАНС» про транспортні витрати № 12/06 від 12.06.2024 (додаток № 13):

21.06.2024 позивач отримав від відповідача лист від 21.06.2024 № 7.21-1/28-02/13/2241, котрим відмовив у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 14.05.2024 № UA206060/2024/000005/2.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митна вартість використовується для нарахування митних платежів, тому збільшення митної вартості призводить до збільшення розміру податків, належних до сплати з позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Слід зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Колегія суддів наголошує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що у якості ж обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі Івано-Франківська митниця стверджує, що митним органом встановлено, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Разом з тим, аналіз вимог ст.53 Митного кодексу України дає підстави вважати, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення, згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що митний орган не вказав, який саме документ містить розбіжності, та які конкретно були розбіжності. Крім цього, у запиті митний орган не зазначив які саме розбіжності містилися в товаросупровідних документах, а тому декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, які виникли у митного органу, на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості.

До того ж, відповідачем у жодному документі не зазначено та не надано доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності або ознаки підробки. Відповідач не надав підтверджень того, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо можливого заниження митної вартості товарів, в тому числі за кодом «105-2», «106-2», «202-1» та «911-1» і про можливе заниження митної вартості, оскільки наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Дійсно, згідно правової позиції, викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 р. по справі №К/800/39236/14, відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Також колегія суддів не погоджується з твердження апелянта щодо неврахування судом першої інстанції про ненадання декларантом протягом 80 днів митному органу додаткових документів, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що у додатку № 13 до позовної заяви надано копію заяви позивача до митниці в порядку ст. 55 Митного кодексу України, а у додатку № 14 до позову надана копія відповіді митниці.

Наявність цих додатків спростовує помилкове твердження митниці та доводить той факт, що суд першої інстанції не міг врахувати таке твердження митниці, оскільки воно спростовується матеріалами позовної заяви.

З матеріалів справи також вбачається, що митний орган висунув наступні підстави для коригування митної вартості: «декларантом не надано прайс-лист; калькуляцію транспортних витрат що містить відомості про маршрут перевезення , його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю ваги за 1 кілометр.»

Проте, на адресу митного органу позивачем було подано заяву в порядку ст.55 Митного кодексу України, в котрій зазначено, що прайс-листи у виробника відсутні, бо ціни індивідуальні, а не фіксовані. І було надано запитану калькуляцію транспортних витрат.

Варто зазначити, що відповідно до графи 20 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, калькуляція транспортних витрат подається лише за умови, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.

В цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Так, позивач здійснював перевезення імпортованого товару не власним транспортом, а із залученням третіх осіб, та все одно надав такий документ, оскільки вважав, що надання такого документу дозволить скасувати картку відмови та рішення про коригування митної вартості у позасудовий спосіб.

За позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 23.02.2021 р. у справі № 805/5039/16-а, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З апеляційної скарги представника відповідача вбачається, що митниця посилається на наступні постанови Верховного Суду України та ухвалу Вищого адміністративного суду України: постанова від 01.10.2013 в справі № 2а-6597/10/0870 (реєстраційний номер судового рішення 34458396); постанова від 15.10.2013 в справі № 2а-25276/10/0570 (реєстраційний номер судового рішення 34634276); постанова від 22.10.2013 в справі № 2а/0570/8381/12 (реєстраційний номер судового рішення 35667364); ухвала від 13.02.2014 в справі № 2а-25271/10/0570.

Проте колегія суддів вважає, що посилання відповідача на вказані судові рішення під час розгляду справи № 520/18920/24 не є релевантними по відношенню до даної справи.

Так, у вказаних вище судових рішеннях суди посилаються на норми чинного на той час Митного кодексу України в редакції 2002 року, який втратив чинність 01.06.2012. Позовні вимоги в справі № 520/18920/24 обґрунтовані нормами іншого Митного кодексу України, котрий набув чинності з 01.06.2012 й містить інший зміст. Зокрема, у чинній редакції Митного кодексу України на відміну від попередньої (нечинної з 01.06.2012) редакції Митного кодексу України містяться конкретизовані вичерпні підстави для витребування митним органом додаткових документів, і так само унормовано перелік документів, що можна витребувати.

Такі підстави у витребуванні додаткових документів передбачені ч.3 ст.53 МК України. Всупереч законодавчо встановленої підстави для витребування додаткових документів митний орган так і не спростував твердження позивача про: відсутність розбіжностей в наданих документах, відсутність ознак підробок, наявність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар

З метою надання законності своїй вимозі у витребуванні додаткових документів та прийняття у подальшому рішення про коригування митної вартості митний орган послався на вище вказані постанови Верховного Суду України та ухвалу Вищого адміністративного суду України.

У той же час відповідно до приписів ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише висновки Верхового Суду, а не Верховного Суду України, можуть бути враховані в інших справах.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалюючи постанову від 01.10.2013, Верховний Суд України скерував справу на новий розгляд та зазначив: "Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Касаційний суд не звернув уваги на наведені вимоги закону і не зазначив у рішенні, з яких мотивів він не прийняв до уваги висновки апеляційного суду відносно того, що позивач із самого початку подав усі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (перший метод), а Митниця жодного посилання на те, що первісні документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації тощо, не вказала."

Всупереч цьому митний орган не довів, у чому полягав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості.

А суд касаційної інстанції (Вищий адміністративний суд України на той час) ухвалою від 29.10.2014 касаційну скаргу митного органу залишив без задоволення й зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності винесених митним органом рішень про визначення митної вартості товарів.

Слід зазначити, що при новій чинній редакції Митного кодексу України розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митниця. Саме так виснував Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 в справі № 804/1755/17, правова позиція котрого була зазначена у позовній заяві. Таким чином, доводи митного органу спростовуються висновком Верховного Суду. Будь-якого заперечення щодо такого висновку відповідач не навів.

Щодо інших постанов Верховного Суду України, на котрі посилається відповідач в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що у тих справах суди визнали дії митного органу законними у зв`язку з тим, що декларант та імпортер не надали митному органу документи, що були витребувані митним, а також не надали документи, зазначені безпосередньо у митній декларації. Обставини таких справ є відмінними від обставин справи № 520/18920/24 з огляду на те, що ТОВ «Торговий будинок Імператив» надало митному органу всі необхідні документи для визначення й підтвердження митної вартості товарів, у тому числі надало всі документи, зазначені у митній декларації.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду України, котрі, у свою чергу, посилаються на нечинний вже Митний кодекс України та нечинні вже постанови Кабінету Міністрів України, є непоодинокі.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 29.06.2023 в справі № 460/22765/22 слід вказати, що у цій постанові не сформовано правового висновку, а обставини справи не є тотожними до обставин в справі № 520/18920/24.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року по справі № 520/18920/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі № 520/18920/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський