Постанова

від 14.01.2025 по справі 480/7664/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р. Справа № 480/7664/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, по справі № 480/7664/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Симфонія тепла"

до Сумської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» (далі- позивач, ТОВ «СИМФОНІЯ ТЕПЛА») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці (далі- відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2022/000145/2 від 18.10.2022 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2022/000415;

- визнати протиправною бездіяльність Сумської митниці в частині несвоєчасного виконання митних формальностей у відношенні задекларованих у митний декларації № UА805020/2022/011328 від 13.10.2022 товарів та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, код ЄДРПОУ ВП 44017631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» (вул. Прокоф`єва, буд.19, м. Суми, ЄДРПОУ 38146855) 7 314,00 грн (сім тисяч гриста чотирнадцять гривень 00 коп) в рахунок відшкодування суми понесених ним збитків.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 480/7664/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СИМФОНІЯ ТЕПЛА" до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів задоволено.

Визнано протиправними та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2022/000145/2 від 18.10.2022 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805020/2022/000415.

Визнано протиправною бездіяльність Сумської митниці щодо несвоєчасного виконання митних формальностей у відношенні задекларованих у митний декларації №UА805020/2022/011328 від 13.10.2022 товарів.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, код ЄДРПОУ 44017631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» (вул. Прокоф`єва, буд. 19, м. Суми, код ЄДРПОУ 38146855) 7 314,00 грн (сім тисяч триста чотирнадцять грн 00 коп.) в рахунок відшкодування суми понесених ним збитків.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» (вул. Прокоф`єва, буд. 19, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 38146855) суму судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисяці чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 480/7664/22 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, позивачем не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги Сумської митниці підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2022, уповноваженою на декларування особою ТОВ «РЕАЛ 73», від імені позивача було подано електронну митну декларацію №UA805020/2022/011328 ( а.с.20)(далі - МД), згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар:

«Радіатори для центрального опалення з не електричним нагрівом, пофарбовані у білий колір, виготовлені із високотехнічної сталі: Радіатори СОРА стальні панельні з боковим підключенням тип 22: 300/400 - 8шт, 300/1000 - 18шт, 300/1100 - 6шт, 300/1200 18шт, 300/1400 - 12шт, 300/1600 - 4шт, 500/400 - 36шт, 500/500-72шт, 500/600 - 54шт, 500/700 - 36шт, 500/800 - 72шт, 500/900-24шт, 500/1000-72шт, 500/1100-24шт, 500/1200-72 шт,500/1400 - 6 шт, 500/1600 - 12шт, 500/2000 - 6 шт, Радіатори СОРА стальні панельні з нижнім підключенням тип 22: 300/900 VR - 2iut, 300/1600 VR - 6шт, 300/2000 VR - 6шт,500/400 VR - 9 шт, 500/500 VR - 24 шт, 500/600 VR - 6шт, 500/700 VR - 24шт, 500/800VR-18iht, 500/1000 VR - 36 шт, 500/1200 VR - 30 шт, 500/1600 VR - 6 шт, Радіатори СОРА стальні панельні з нижнім підключенням тип 33: 300/600 VR - 3 шт, 300/1400 VR - 6шт,500/500 VR - 6 шт, Радіатори СОРА стальні панельні з боковим підключенням тип 33:300/1100 - 3 шт, 300/1200 - 4 шт, 300/1400 - 1 шт, 500/600 - 12 шт, 500/700 - 6 шт, 500/1200 - 3 шт, 500/1400-бшт, 500/1600 - 6шт, 500/2000 - 6 шт, 300/1600 - 4шт, 300/1400 - 12шт, 300/1300 - 2шт, 300/900 - 2шт, 500/1400 - 10шт, Радіатори СОРА стальні панельні з боковим підключенням тип 11:500/500 - 12шт, Радіатори СОРА стальні панельні з нижнім підключенням тип 11: 500/500 VR - 4шт, 500/1000 VR - 3 шт, 500/1200 VR - 4шт.».

Декларантом разом із МД до митного органу подано наступні скан-копії документів:

1. Зовнішньоекономічного договору-контракту від 17.01.2022 № 1701/CS, укладеного між Продавцем - компанією Сора Isi Sistemleri Sanayi ve Ticaret A.S. (Турція) та Покупцем - TOB «Симфонія тепла», в якому вказується, що Продавець продає, а Покупець придбаває товар, вказаний в Проформах Інвойсах до цього контракту (пункт 3.1 контракту);

2. Proforma invoice від 12.09.2022 № 45005706, в якому вказано 834 товарних одиниці вартістю 38 036,19 дол.США з терміном оплати в 15 днів;

3. Рахунку-фактури (Invoice) від 30.09.2022 № СІ42022000000450, в якому зазначено 834 товарних одиниці вартістю 38 036,19 дол.США з терміном оплати 15.10.2022;

4. Листа Продавця від 22.08.2022, в якому вказувалося про надання Продавцем знижки на товар в розмірі 7,5 %, а також прайс-лист з урахуванням вказаної знижки;

5. Товаротранспортної накладної (CMR) від 03.10.2022 року № 964036, в якій зазначено країну відправлення товару (Турція) та країну його призначення (Україна);

6. Експортної митноїдекларації (митної декларації країни відправлення) від 04.10.2022№ 22160100ЕХ00101365, в якій вказано вартість імпортованого товару у розмірі 38 036,19 дол. США;

7. Договору-заявки на транспортні послуги № 28/09/ТЛ від 28.10.2022, в якому вартість транспортно-експедиційних послуг вказана в розмірі 192 000 грн;

8. Рахунку № 63 від 12.10.2022 на оплату транспортно-експедиційних послуг, в якому вказана вартість послуг окремо до пункту ввезення на митному кордоні Україні (98 000 грн) та після пункту ввезення на митному кордоні Україні (94 000 грн);

9. Довідки про транспортні витрати від 12.10.2022, виданої експедитором ТОВ «ТМ ТРАНС» про вартість транспортування товару Позивача до пункту ввезення на митному кордоні України в розмірі 98 000 грн та після пункту ввезення на митному кордоні Україні в розмірі 94 000 грн, а також про відсутність страхування цього вантажу;

10. Платіжного доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг № 1446 від 12.10.2022 на суму вартості транспортно-експедиційних послуг в загальному розмірі 192 000 грн.

Судом також встановлено, що 14.10.2022 об 11 год. 45 хв. відповідачем було направлено позивачеві електронний запит про надання додаткових документів, який обґрунтовувався наступним: «... у зв`язку з неподанням документів, які зазначені в частині 2 статті 53 МКУ, просимо надати наступні документи: договір (контракт) про надання транспортно-експедиціних послуг, заявку до договору про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Крім цього, прохання надати, як це передбачено пунктами 3.2 та 3.3 зовнішньоекономічного договору від 17.01.2022 №1701/С8: письмове замовлення Продавцю щодо типу, кількості, строків та умов поставки товару, рахунок-фактуру (проформу-інвойс)»( а.с.55).

Також у той же день 14.10.2022 о 14 год. 56 хв. декларанту було направлено ще одне електронне повідомлення, в якому повідомлено про положення статей 320, 336, 337 МК України та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, а також про спрацювання АСАУР (Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками) та коди відповідних ризиків. Крім того, посадовою особою митниці зазначено, що лист продавця товару із зазначенням надання знижки в розмірі 7,5 % не може бути прийнятий митницею відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, а прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МК України. У зв`язку з цим, декларанта було зобов`язано надати такі додаткові документи: - якщо рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.56-58).

У відповідь на вказані електронні повідомлення уповноваженою особою позивача в перший робочий день до митниці було надіслано лист від 17.10.2022№1710-01 (а.с.61), в якому зазначалося про те, що частина додатково затребуваних документів вже була надано із МД (договір-заявка на транспортні послуги № 28/09/ТЛ від 28.10.2022, платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг № 1446 від 12.10.2022), а також за власним бажанням додатково надаються скан-копії наступних документів: заявки-замовлення товару від 12.09.2022 №45005706, пакувального листа від 30.09.2022 № 80018303, а також платіжного доручення в іноземній валюті від 26.09.2022 № 31 на суму 8 036.19 дол.США та платіжного доручення в іноземній валюті від 17.10.2022 № 37 на суму 30 000,00 дол.США, згідно яких позивачем перераховано вартість імпортованого товару його Продавцеві в загальному розмірі 38 036,19 дол.США. Також у листі наголошувалося на тому, що страхування товару не здійснювалося (як і вказувалося експедитором у його довідці). Також у вказаному листі позивача зазначалося, що в рахунку-фактурі (Invoice) від 30.09.2022 №СІ42022000000450 друкованим способом зазначено термін оплати товару 15.10.2022, а наявні рукописні виправлення засвідчено продавцем у встановленому порядку (тому 13.10.2022 разом із МД відповідні платіжні документи не могли бути поданими через відсутність повної оплати товару).

У подальшому 18.10.2022 відповідачем було направлено декларанту третє електронне повідомлення із наведенням норм МК України та повторною констатацією того, що лист продавця товару із зазначенням надання знижки в розмірі 7,5 % не може бути прийнятті митницею відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року та через «непередбачений» зовнішньоекономічним договором можливості надання покупцеві будь-яких знижок на товар, що поставляється. Тому посадовою особою митного органу зазначено про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, та про проведення ним консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення вартості (а.с.59-60).

18.10.2022 уповноваженою на декларування особою - ТОВ «РЕАЛ 73» було надіслано Відповідачеві лист № 189/10 (а.с.62), в якому повідомлялося про надання усіх передбачених статтею 53 МК України документів, в тому числі й додаткових, і що у відповідності до положень МК України та міжнародної Угоди з тарифів і торгівлі вказані документи в достатній мірі підтверджують цінові, вартісні та якісні характеристики товару, що декларуються.

У подальшому 18.10.2022 відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2022/000145/2 (далі - Рішення), згідно з яким заявлену декларантом митну вартість скориговано «за ціною договору щодо ідентичних товарів» і її розмір підвищено з 40 716,08 дол.США до 46,764,60 дол.США (а.с.18) та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000415 (а.с.19).

Вважаючи вищевказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частин першої, другої статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статі 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьої статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).

Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Крім цього, відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 140/6689/20.

Згідно ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Так, з матеріалів справи встановлено, що при визначені митної вартості товару, декларантом позивача було обрано основний метод- за ціною договору.

До митного оформлення митної декларації №UA805020/2022/011328 були подані наступні документи: за кодом «0380» - рахунок-фактура (інвойс) СІ42022000000450 від 30.09.2022 року; за кодом «0730» - автотранспортна накладна №964036 від 03.10.2022 року; за кодом «d0862» - декларація про походження товару СІ42022000000450 від 30.09.2022 року; за кодом «m1300» митна декларація UA805020/2022/011278/001 від 13.10.2022 року; за кодом «m1300» - митна декларація UA805020/2022/011295/001 від 13.10.2022 року; за кодом «m1703» - картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA805020/2022/000404 від 13.10.2022 року; за кодом «m1703» - картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA805020/2022/000405 від 13.10.2022 року; за кодом «3004» - рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №63 від 12.10.2022 року; за кодом «3007» - документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 12.10.2022 року; за кодом «3014» - прейскурант (прайс-лист)виробника товару б/ н від 22.08.2022 року; за кодом «4104» - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1701/CS від 17.01.2022; за кодом «d4207» - договір про надання послуг митного брокера б/н від 23.11.2016 року; за кодом «9000»- лист про вартість від 22.08.2022 року;за кодом «9610»- копія митної декларації країни відправлення 221601100EX00101365 від 04.10.2022 року.

14.10.2022 митним органом було направлено декларанту електронне повідомлення про надання додаткових документів, а саме: договір (контракт) про надання транспортно-експедиціних послуг, заявку до договору про надання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Крім цього, прохання надати, як це передбачено пунктами 3.2 та 3.3 зовнішньоекономічного договору від 17.01.2022 №1701/С8: письмове замовлення Продавцю щодо типу, кількості, строків та умов поставки товару, рахунок-фактуру (проформу-інвойс)».

Також, 14.10.2022 митним органом було направлено наступне електронне повідомлення, в якому зазначено про положення статей 320, 336, 337 МК України та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, а також про спрацювання АСАУР (Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками) та коди відповідних ризиків. Крім того, посадовою особою митниці зазначено, що лист продавця товару із зазначенням надання знижки в розмірі 7,5 % не може бути прийнятий митницею відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, а прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МК України. У зв`язку з цим, декларанта було зобов`язано надати такі додаткові документи: - якщо рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем у відповідь на вказані повідомлення надіслано лист від 17.10.2022№1710-01, згідно до якого позивач зазначив, що до митного оформлення були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №1701/CS від 17.01.2022; лист постачальника від 22.08.2022 щодо зниження вартості товарів та прайс- лист станом на 01.09.2022; рахунок-проформа №45005706 від 12.09.2022; рахунок-фактура (інвойс) №C142022000000450 від 30.09.2022; копія експортної митної декларації від 04.10.2022 №22160100EX00101365; CMR №964036 від 03.10.2022; договір-заявка на транспортні послуги №28/09/ТЛ від 28.09.2022; рахунок №63 від 12.10.2022 на оплату транспортно-експедиційних послуг довідка про транспортні витрати від 12.10.2022; платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг №1446 від 12.10.2022. На вимогу митного органу додатково позивачем надано: заявку-замовлення товару від №45005706 від 12.09.2022; пакувальний лист від 30.09.2022; платіжне доручення про оплату товару №31 від 26.09.2022 на суму 8036,19 дол. США; платіжне доручення про оплату товару від 17.10.2022 №37 на суму 30000 дол. США. Також у листі зазначено, що страхування товару не здійснювалося (як і вказувалося експедитором у його довідці). Крім того, зазначено, що в рахунку-фактурі (Invoice) від 30.09.2022 №СІ42022000000450 зазначено дату оплати 15.10.2022.

18.10.2022 митним органом було направлено декларанту електронне повідомлення в якому зазначено, що лист продавця товару із зазначенням надання знижки в розмірі 7,5 % не може бути прийнятті митницею відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року та через «непередбачений» зовнішньоекономічним договором можливості надання покупцеві будь-яких знижок на товар, що поставляється. Тому посадовою особою митного органу зазначено про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, та про проведення ним консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення вартості.

У відповідь на вказане повідомлення представником позивача було надіслано лист №189/10 від 18.10.2022, в якому повідомлялося про надання усіх передбачених статтею 53 МК України документів, в тому числі й додаткових, і що у відповідності до положень МК України та міжнародної Угоди з тарифів і торгівлі вказані документи в достатній мірі підтверджують цінові, вартісні та якісні характеристики товару, що декларуються.

Відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2022/000145/2.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Однією з форм митного контролю відповідно до частини першої статті 336 МКУ, є перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю, які відповідно до статті 335 МКУ надаються під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Відповідно до ст.337 МКУ, перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст.335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматно-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи передбачені цим МКУ. Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 ст.52 МКУ зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України і базуються на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угода про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до частини третьої статті 1 Митного кодексу України, якщо міжнародним договором України, згода на обов?язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України. Наданий до митного оформлення лист Продавця від 22.08.2022 №б/н щодо знижки у розмірі 7,5 % на товар, не може бути прийнятий митницею, як такий, що суперечить положенням Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Примітками та додатковими положеннями до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Зміна ціни товару (знижка) має бути передбачена договором, а в договорі повинні бути встановлені умови, за виконання яких знижується ціна товару Зовнішньоекономічний договір від 17.01.2022 №1701/CS, поданий декларантом, не передбачає надання Покупцю будь-якої знижки на товар, що поставляється. Крім цього, декларант на вимогу митного органу не надав письмове замовлення від Покупця Продавцю щодо типу, кількості, строків та умов поставки товару, як це передбачено пунктами 3.2 та 3.3 зовнішньоекономічного договору від 17.01.2022 №1701/CS. Декларантом надано підтвердження замовлення від Продавця від 12.09.2022 №45005706 без зазначення в ньому інформації щодо надання знижки за товар, що поставляється.

Надаючи оцінку зазначеним у спірному рішенні підставам для коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, ціна договору, у тому числі і зміна ціни в подальшому та/або надання знижок є однією з істотних умов договору та волевиявленням сторін, яке обґрунтоване виключно їх розсудом, відтак може бути піддана сумніву суб`єктами публічного права виключно у разі порушення законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до п.1.1 Контракту № 1701/CS від 17.01.2022 продавець продає, а Покупець купує товар, вказаний у проформах інвойсах, до Контракту. Рахунковою одиницею кожного товару є одна штука.

Пунктом 4.1 Контракту № 1701/CS від 17.01.2022 вказано, що оплата здійснюється у повній сумі у доларах США, банківським переказом на рахунок, вказаний у рахунку-фактурі.

Також, пунктом 4.3 Контракту № 1701/CS від 17.01.2022 визначено, що вартість товару визначається в рахунку-фактурі (проформі інвойс) на кожну партію поставки.

Отже, умовами договору встановлено, що саме рахунком-фактурою визначається вартість товару.

Декларантом до митного органу було надано проформу-інвойс від 12.09.2022 №45005706, рахунок-фактуру (Invoice) від 30.09.2022 № СІ42022000000450, експортну митну декларацію від 04.10.2022 № 22160100ЕХ00101365 згідно до вказаних документів ціна за 834 товарних одиниці складає 38 036,19 дол. США. Вказана сума була сплачена позивачем згідно до платіжних доручень про оплату товару №31 від 26.09.2022 на суму 8036,19 дол. США та від 17.10.2022 №37 на суму 30000 дол. США.

Крім того, позивачем разом з митною декларацією було подано лист постачальника від 22.08.2022 щодо зниження вартості товарів та прайс- лист станом на 01.09.2022.

Між тим, митний орган не надав доказів того, що визначена контрактом № 1701/CS від 17.01.2022 та рахунком-фактурою (Invoice) від 30.09.2022 № СІ42022000000450 ціна на ввезений позивачем товар якимось чином порушує критерії договірних відносин, визначених статтею 627 ЦК України.

Вищевказане узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.09.2023 у справі №814/1262/16.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача, що зміна ціни товару (знижка) має бути передбачена договором, а в договорі повинні бути встановлені умови, за виконання яких знижується ціна товару» є виключно припущенням відповідача, оскільки таких положень не містить а ні сама стаття VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, а ні Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року.

Між тим, контрактом № 1701/CS від 17.01.2022 передбачено, що оплата здійснюється згідно до рахунку-фактуру. Позивачем до митного органу під час митного оформлення було надано рахунок-фактуру (Invoice) від 30.09.2022 № СІ42022000000450 згідно якої ціна за товар складала 38 036,19 дол. США, а тому посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості, що зовнішньоекономічний договір від 17.01.2022 №1701/CS, поданий декларантом, не передбачає надання покупцю будь-якої знижки на товар, що поставляється є безпідставним, оскільки ціна визначається в рахунку-фактурі.

Щодо тверджень митного органу, що декларант на вимогу митного органу не надав письмове замовлення від Покупця Продавцю щодо типу, кількості, строків та умов поставки товару, як це передбачено пунктами 3.2 та 3.3 зовнішньоекономічного договору від 17.01.2022 №1701/CS, колегія суддів зазначає наступне.

Письмове замовлення від покупця продавцю не є документом, що підтверджує митну вартість товару та які повинні надаватися позивачем відповідно до положень ч.2 ст. 53 МК України.

Ненадання цих документів автоматично не призводить до корегування митної вартості товарів. Необхідною умовою вимагати документи, щодо вартісних характеристик товару є наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів

Крім того, позивачем до митного органу листом від 17.10.2022№1710-01 було надіслано проформу-інвойс від 12.09.2022 №45005706 в якій міститься зазначено тип товару, кількість ціна за одиницю та загальна ціна.

Щодо доводів митного органу в апеляційній скарзі, що надана до митного оформлення рахунок-фактура від 30.09.2022 №CI42022000000450 має виправлення в частині терміну сплати за товар та не завірене належним чином продавцем товару, що ставить під сумнів строк сплати за цей товар, колегія суддів зазначає наступне.

При цьому, в листі позивача від 17.10.2022 №1710-01 до митного органу зазначено, що в рахунку-фактурі 30.09.2022 року №СІ42022000000450 друкованим способом зазначено термін оплати товару 15.10.2022, що підтверджує правильність рукописних виправлень щодо умов оплати товару, а також у нижньому правому куті другого аркуша цього документа (де саме відображено виправлення) стоїть відбиток печатки продавця та підпис підписанта цього документа з боку продавця товару, який це виправлення зробив, що свідчить про належне засвідчення цього виправлення. Отже, посадова особа митного органу мала можливість у цьому пересвідчитися.

Крім того, п.4.2 Договору-контракту від 17.01.2022 № 1701/CS передбачено, що оплата має становити 100% від вартості постачання продуктів, вказаних у підтвердженому замовленні, та проводитися в період до або після навантаження але не пізніше 15 робочих днів від дня митного оформлення на території України.

Отже, рахунок-фактура 30.09.2022 року №СІ42022000000450 відповідає умовам оплати згідно Договору-контракту від 17.01.2022 № 1701/CS.

Щодо тверджень відповідача, що декларантом не надано прайс-лист, колегія суддів зазначає наступне.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

При цьому, частиною 2 статті 53 МК України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, не доведено наявність недоліків в документах поданих до митного оформлення , то у відповідача відсутні підстави вимагати у декларанта документи передбачені у ч.3 ст.53 МКУ.

Відтак, відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що документи, що були надані позивачем містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі вищезазначеного, рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2022/000145/2 від 18.10.2022 не відповідає приписам ч.2 ст.55 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Враховуючи, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2022/000415 відповідачем заповнено у зв`язку з прийнятим оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів, яке є незаконним, а тому вказана картка відмови є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Сумської митниці в частині несвоєчасного виконання митних формальностей у відношенні задекларованих у митний декларації № UА805020/2022/011328 від 13.10.2022 товарів та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» 7 314,00 грн в рахунок відшкодування суми понесених ним збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтею 255 МК України визначено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 255 Митного кодексу України строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Так, з матеріалів справи встановлено, що позивач подав електронну митну декларацію №UA805020/2022/011328 з наступними додатками: зовнішньоекономічного договору-контракту від 17.01.2022 № 1701/CS, proforma invoice від 12.09.2022 № 45005706, рахунку-фактури від 30.09.2022 № СІ42022000000450, лист Продавця від 22.08.2022, товаротранспортної накладної (CMR) від 03.10.2022 року № 964036, експортна митнадекларація від 04.10.2022№22160100ЕХ00101365, договір-заявка на транспортні послуги № 28/09/ТЛ від 28.10.2022, рахунок № 63 від 12.10.2022 на оплату транспортно-експедиційних послуг, довідка про транспортні витрати від 12.10.2022, платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг № 1446 від 12.10.2022

З умов Договору-контракту від 17.01.2022 № 1701/CS передбачено, що оплата має становити 100% від вартості постачання продуктів, вказаних у підтвердженому замовленні, та проводитися в період до або після навантаження але не пізніше 15 робочих днів від дня митного оформлення на території України. (п.4.2 Договір-контракт від 17.01.2022 № 1701/CS)

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено попередню оплату товарів платіжним дорученням про оплату товару №31 від 26.09.2022 на суму 8036,19 дол. США. (а.с.44)

Однак, вказаний документ до митного органу позивачем не надано.

В той же час, статтею 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару є обов`язковими документами які декларант подає одночасно з митною декларацією для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

Згідно до довідки щодо інформації з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» електронну митну декларацію позивача №UA805020/2022/011328 було подано до митного органу 13.10.2022 року о 14 год 18 хв., дата та час формування протоколу обробки електронного документу зазначено 13.10.2022 о 18:00 (а.с. 54).

При цьому, митним органом було направлено електронний запит (повідомлення) на наступний день з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до п. 2ч. 5. ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, наданих для цілей визначення митної вартості , з урахуванням ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов?язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі основні та додаткові документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Колегія суддів вважає, що у митного органу виникли обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів, оскільки у поданих до митного оформлення документів були відсутні будь-які банківські документи, що стосується вартості товару.

В подальшому, представником позивача направлено лист від 17.10.2022№1710-01 до митного органу разом з наступними документам, зокрема, платіжне доручення про оплату товару №31 від 26.09.2022 на суму 8036,19 дол. США; платіжне доручення про оплату товару від 17.10.2022 №37 на суму 30000 дол. США.

Вказаними документами позивач підтвердив визначну декларантом митну вартість товару та сумніви митного органу щодо митної вартості товару були усунуті.

18.10.2022 року митним органом направлено електронний запит (повідомлення), на вказане повідомлення представником позивача було надіслано лист №189/10 від 18.10.2022.

На підставі вказаного, 18.10.2022 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2022/000145/2.

Отже, з огляду на ненадання позивачем документів в підтвердження оплати товару, які були наявні у позивача на момент митного оформлення товару, у митного органу виникли обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, а тому строк митного оформлення був обґрунтовано перевищено з огляду на пункт 6 частини 2 статті 255 Митного кодексу України.

Доводи позивача у відзиву на апеляційну скаргу, що 13.10.2022 року відповідачем не вчинено жодних дій із митного оформлення товарів позивача, а лише 14.10.2022 року об 11 год. 45 хв. відповідачем було направлено позивачеві електронний запит про надання додаткових документів колегія суддів вважає безпідставним, оскільки приписи п.6 ч.2 статті 255 Митного кодексу України дозволяють перевищіти час виконання відповідних формальностей у разі подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу незалежно від дати направлення запиту митним органом.

З огляду на наведене, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність Сумської митниці в частині несвоєчасного виконання митних формальностей у відношенні задекларованих у митний декларації №UA805020/2022/011328 від 13.10.2022 року товарів та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь товариства матеріальної шкоди у розмірі фактично понесених збитків 7 314,00 грн .

У зв`язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 480/7664/22 скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльність Сумської митниці щодо несвоєчасного виконання митних формальностей у відношенні задекларованих у митний декларації №UА805020/2022/011328 від 13.10.2022 товарів та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» 7 314,00 грн. в рахунок відшкодування суми понесених ним збитків.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 480/7664/22 року прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню в частині задоволення позову ТОВ «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» до Сумської митниці в частині визнання протиправною бездіяльності Сумської митниці щодо несвоєчасного виконання митних формальностей у відношенні задекларованих у митний декларації №UА805020/2022/011328 від 13.10.2022 товарів та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, код ЄДРПОУ 44017631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» (вул. Прокоф`єва, буд. 19, м. Суми, код ЄДРПОУ 38146855) 7 314,00 грн (сім тисяч триста чотирнадцять грн 00 коп.) в рахунок відшкодування суми понесених ним збитків.

Щодо стягнення судових витрат на надання правничої допомоги з Сумської митниці, колегія суддів зазначає наступне.

16.02.2024 через систему "Електронний суд" до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ТОВ «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» про стягнення судових витрат з Сумської митниці на користь ТОВ «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» понесених витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Сумська митниця подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З метою підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги від 27.10.2022, ордер серії ВМ №1030803, додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги від 27.10.2022, акт наданих послуг №6 від 16.02.2024.

З матеріалів справи встановлено, що згідно до частини 1 додаткової угоди №1 від 11.07.2023 до договору про надання правничої допомоги від 27.10.2022 встановлено, що пункт 3.2 Договору про надання правничої допомоги від 27.10.2022 викладено у наступній редакції: «Розмір гонорару Адвоката за представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції та підготовку і подання процесуальних документів при апеляційному розгляді справи адміністративної юрисдикції визначається за узгодженням Сторін і становить 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.), які сплачуються Адвокатові в безготівковому вигляді у строк 5 (п`ять) робочих днів з дати отримання доручення на надання послуг. Документально підтверджені витрати Адвоката на прибуття до суду апеляційної інстанції на його вимогу підлягають матеріальній компенсації Клієнтом.»

Зі змісту акта наданих послуг вбачається, що адвокатом надано правову допомогу зі:

- складення відзиву на алеляційну скаргу Сумської митниці у справі №480/7664/22 та її подання до Другого апеляційного адміністративного суду в інтересах Клієнта 4000 грн.;

-складення клопотання про розподіл судових витрат у справі №480/7664/22 та подання до Другого апеляційного адміністративного суду в інтересах Клієнта 1000 грн.

Всього: 5000 грн.

Колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій (адвокат Бикова Р.Ю., що брала участь у даній справі як представник позивача в судах першої та апеляційної інстанцій) свідчить про її обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання нею послуг в межах їх повторного вивчення.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2020 року у справі № 520/7431/19.

Правова позиція позивача не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання відзиву не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у даній справі скористався правом на подання заперечення на клопотання позивача про відшкодування суми понесених судових витрат. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, відповідач вважає, що понесені позивачем витрати у сумі 5000,00 грн. є неспівмірними зі складністю даної справи, а загальні витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, є необґрунтованими, значно завищеними та непідтвердженими.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: …суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 року по справі №2040/6747/18 надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

В будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2023 року у справі №640/2756/19.

Відтак, колегія суддів вважає, що заявлений у клопотанні представника позивача розмір відшкодування витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанцій у розмірі 5000,00 грн. є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Таким чином, з огляду на те, що за правову допомогу у суді першої інстанції на користь позивача була стягнута правова допомога у розмірі 5000 грн. та з огляду на те, що правова позиція позивача не змінювалась на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та з огляду на часткове скасування рішення суду першої інстанції, то колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заявленого представником позивачем клопотання, та розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складає 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 по справі № 480/7664/22 - скасувати в частині задоволення позову ТОВ «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» до Сумської митниці в частині визнання протиправною бездіяльності Сумської митниці щодо несвоєчасного виконання митних формальностей у відношенні задекларованих у митний декларації №UА805020/2022/011328 від 13.10.2022 товарів та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, код ЄДРПОУ 44017631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» (вул. Прокоф`єва, буд. 19, м. Суми, код ЄДРПОУ 38146855) 7 314,00 грн (сім тисяч триста чотирнадцять грн 00 коп.) в рахунок відшкодування суми понесених ним збитків.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 480/7664/22 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (м. Суми, вул. Ю.Вєтрова, 24, код ЄДРОПУ 44017631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМФОНІЯ ТЕПЛА» (вул. Прокоф`єва, буд. 19, м. Суми, код ЄДРПОУ 38146855) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. ( дві тисячі гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич