Постанова

від 13.01.2025 по справі 320/44529/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/44529/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 30 липня 2024 року про взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву від 30 липня 2024 року про взяття на військовий облік або мотивовану відмову від взяття на військовий облік.

Крім того 30 вересня 2024 року позивач засобами поштового зв`язку направив до Київського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі його відділам і комісіям, вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про взяття на облік та про надання відстрочки може призвести до того, що ОСОБА_1 , як особу, яка не перебуває на військовому обліку, може бути затримано та доставлено примусово до органів ТЦК та СП, де будуть проведені щодо нього мобілізаційні заходи.

Звернув увагу суду на те, що обраний спосіб забезпечення позову є логічним та пропорційним, оскільки без вжиття таких заходів мобілізація ОСОБА_1 спричинить порушення його особистих прав. Крім того, у разі задоволення позову, поновити порушені права та інтереси позивача буде неможливо, а наявність у нього підстав для відстрочки, яку він не зміг оформити у зв`язку з неперебування на військовому обліку втратить актуальність.

Додатково зазначив про те, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача можуть бути завершені, а тому будь-яке рішення у даній справі не поновить його порушених прав.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Як вбачається змісту заяви про забезпечення позову, підставами для її задоволення заявник зазначає про те, що бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про взяття на облік від 30 липня 2024 року може призвести до того, що ОСОБА_1 як особу, яка не перебуває на військовому обліку, може бути затримано та доставлено примусово до органів ТЦК та СП, де будуть проведені щодо нього мобілізаційні заходи, відповідно поновлення порушених прав у разі задоволення позову буде неможливим, а наявність підстав для відстрочки втратить актуальність.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що правомірність та оцінка оскаржуваної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду поданої заяви ОСОБА_1 від 30 липня 2024 року про взяття на облік та про надання відстрочки підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті. Крім того, доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням обґрунтувань, наведених у заяві, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Фадєєва Н.І. звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 30 липня 2024 року №1115/2024, якою просила зареєструвати та розглянути заяву про взяття на військовий облік ОСОБА_1 та повідомити про результат розгляду заяви засобами електронної пошти.

Згідно з додатками до вказаної заяви адвокатом було долучено: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер адвоката; копію договору про надання правової допомоги; копію паспорта та ІНН заявника; скріншот реєстрації в електронній черзі; скріншот з "Резерв+"; заяву ОСОБА_1 ; копію приписного; копію свідоцтва про шлюб.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 30 липня 2024 року про взяття на військовий облік позивач звернувся до суду з позовом.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги заявник зазначив про те, що без вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення щодо нього мобілізаційних заходів, предмет позову втратить сенс та буде знівельований. Крім того, поки позивача не взято на військовий облік та його відстрочка належним чином не оформлена, останній залишається в правовому статусі, коли його може бути призвано на військову службу під час мобілізації в загальному порядку в будь-який день, що призведе до грубого порушення його прав.

Також апелянт наголошує, що право позивача на відстрочку ігнорується відповідачем у зв`язку з неперебуванням останнього на військовому обліку, водночас органами ТЦК та СП проводяться широкі мобілізаційні заходи щодо військовозобов`язаних громадян.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції незгода позивача з бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви від 30 липня 2024 року про взяття на військовий облік не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, перевірка доказів направлення (подання), а також отримання відповідачем відповідної заяви, наявність чи відсутність порушень вчинених відповідачем підлягають встановленню судом під час розгляду справи по суті.

У розрізі наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відтак, на переконання судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив на неподанні позивачем жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо призову останнього на військову службу під час мобілізації, що свідчить виключно про існування суб`єктивного припущення у позивача про те, що відповідачем будуть вчинятися відповідні дії. Крім того, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі його відділам і комісіям, вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

Є.В. Чаку