Постанова

від 14.01.2025 по справі 120/8092/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8092/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

14 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вінтехпостач" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Вінтехпостач" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000104/2 від 17.04.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000496.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

28.04.2023 року між Приватним підприємством "Вінтехпостач" (Покупець) та Shijiazhuang Blat Industrial Trading Co., Ltd. (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №28-04/23-IM, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар-запасні частини до сільськогосподарської техніки та тракторів згідно з проформою інвойс, яка є невід`ємною частиною контракту.

Найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума по кожній партії вказується в проформі інвойсу, що є невід`ємною частиною контракту (п. 1.2. Контракту).

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. Контракту оплата проводиться покупцем на рахунок продавця за реквізитами, вказаними в контракті, можлива оплата частинами згідно проформі інвойсу, остаточний розрахунок з продавцем проводиться перед відвантаженням товару, можлива 100% передоплата.

Розрахунки за даним контрактом відбуваються шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок продавця.

Ціни на товар встановлюються в доларах США, за погодженням сторін за одиницю виробу.

Відповідно до комерційного інвойсу №OC19488-А від 16.01.2024 року продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару.

Загальна кількість товару складає - 16695 шт., загальна вартість товару на умовах FОВ XINGANG - складає 40886,62 доларів США.

Покупець здійснив оплату товару двома частинами: згідно платіжного документа від 27.11.2023 року б/н на суму 24133,26 доларів США та згідно платіжного документа від 24.01.2024 року б/н на суму 16753,36 доларів США. Всього на суму 40886,62 доларів США.

В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту та інвойсу №OC19488-А від 16.01.2024 року, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №24UA401020021423U5 від 15.04.2024 року з відповідним пакетом документів, що включав в себе: пакувальний лист від 16.01.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) №OC19488-А від 16.01.2024 року, коносамент SHB240103538 від 22.01.2024 року, автотранспортну накладну №4952 від 05.04.2024 року, сертифікат про походження товару 24C1300C0795/00003 від 23.01.2024 року, декларацію про походження товару №OC19488-А від 16.01.2024 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 05042024 від 05.04.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №28-04/23-IM від 28.04.2023 року, копію митної декларації країни відправлення №021720240000015103 від 19.01.2024 року.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №24UA401020021423U5 від 15.04.2024 року та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000104/2 від 17.04.2024 року.

Також, у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000104/2 від 17.04.2024, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000496.

Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

За визначеннями наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України).

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.

Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, в обгрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом зазначено, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності.

Зокрема, вказано на те, що в наданому декларантом зовнішньоекономічному договорі від 28.04.2023 року №28-04/23-IM, а саме розділу 1 "Предмет контракту" зазначено, що проформа інвойс є невід`ємною частиною контракту (пункт 1.1). Згідно з пунктом 1.2 кількість, ціна за одиницю, а також загальна сума за кожну партію товару, вказується у інвойсі проформі. Проформа-інвойс до митного оформлення не надавалась.

Згідно контракту від 28.04.2023 року №28-04/23-IM оплата проводиться покупцем частинами згідно проформи інвойсу. В інвойсі від 16.01.2024 року №OC19488A оплата становить 30% до початку виготовлення партії товарів і 70% після виготовлення партії товарів. При цьому, в гр. 44 ЕМД зазначено банківські платіжні документи б/н від 27.11.2023 на суму 24133,26 USD та б/н від 24.01.2024 на суму 16753,36 USD, що не відповідає умовам оплати 30% та 70% від суми інвойсу від 16.01.2024 №OC19488A.

Також, митний орган зазначає, що подані банківські платіжні документи містять посилання лише на контракт.

При цьому, відповідач вказує на те, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів які підтверджують митну вартість відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, було виявлено розбіжність з документами, які подано до митного оформлення та зазначено у гр.44 МД, а саме:

1) надано довідку транспортних витрат від ТОВ "Клевер Тім", а фактичним перевізником відповідно CMR є "VST-TRANS" LTD, в даному випадку відсутній зв`язок між двома суб`єктами та відповідно документально не обґрунтована вартість транспортування;

2) пунктом 2.1 контракту визначено, що оплата здійснюється згідно проформи інвойсу, проте у банківських платіжних документах по передплаті не зазначено реквізити проформи, отже неможливо стверджувати що оплата стосується задекларованих товарів.

Колегія суддів зазначає, що дійсно п. 1.2 Контракту визначено, що найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума за кожною партією вказується у проформі інвойс, що є невід`ємною частиною контракту.

В той же час, як обгрунтовано зауважено судом першої інстанції, проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та надалі може змінюватись.

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.

Натомість інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.

Саме комерційний інвойс використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

В даному ж випадку, заявлена митна вартість товару відповідає тій, що відображена в комерційному інвойсі №ОС19488А від 16.01.2024.

Факт повної сплати визначеної у ньому вартості товарів на суму 40886,62 доларів США підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами від 27.11.2023 та від 24.01.2024.

Стосовно посилання відповідача на необґрунтований зв`язок між двома перевізниками ТОВ "Клевер Тім" і "VST-TRANS" LTD та, відповідно, суму транспортних витрат, то судом першої інстанції підставно звернуто увагу на наступне.

З метою перевезення товару з Китаю до України, позивач уклав договір транспортного екпедитування №_1704/24/01_ від 15.01.2024 з ТОВ "Клевер Тім" (експедитор).

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені в заявках до цього договору.

Експедитор ТОВ "Клевер Тім", до якого звернувся позивач, надало послуги з організації перевезення товару, шляхом доручення іншій організації ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку із чим укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №1512/2023/550.

Пунктом 4.1.3. договору №1512/2023/550 визначено, що виконавець (ФОП ОСОБА_1 ) може залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші підприємства, установи, організації та осіб.

Тому, ФОП ОСОБА_1 уже як експедитор, уклав договір транспортного експедирування №ШО-750 від 07.02.2024 року з перевізником ТОВ "ВСТ-ТРАНС", згідно якого, перевізник здійснює перевезення конкретного вантажу своїм вантажним транспортом.

Отже, в даному випадку оплату послуг фактично здійснено саме ТОВ "Клевер Тім", яке, на виконання умов договору, забезпечило організацію перевезення товару.

Обставин, які б свідчили про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей, які б мали вплив саме на правильність визначення митної вартості, в оскаржуваному рішенні наведено не було.

Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, другорядного методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція зазначена в численних постановах Верховного Суду, зокрема від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17 та від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.