Постанова

від 13.01.2025 по справі 916/1485/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1485/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Колоколова С.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі

на ухвалу Господарського суду Одеської області про зупинення провадження у справі

від 27 травня 2024 року (повний текст складено 27.05.2024)

у справі № 916/1485/24

за позовом: Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі

до відповідача: Акціонерного товариства Херсонобленерго

про заборону вчиняти дії

суддя суду першої інстанції: Д`яченко Т.Г.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 Державна митна служба України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Херсонобленерго про заборону вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання адміністративної будівлі митниці за адресою: м. Херсон, вул. Гоголя, 13, з посиланням на неіснуючий борг митниці за Договором про розподіл електричної енергії № 7197 між АТ Херсонобленерго з Чорноморською митницею Держмитслужби, термін дії якого закінчився 31.12.2020, що є порушенням права Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області Автономній республіці Крим і м.Севастополі на отримання послуг з розподілу електроенергії за Договором від 22.01.2024 № 1/24.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що між АТ Херсонобленерго та Державною митною службою в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі було укладено договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії від 22.01.2024 № 1/24 на суму 180000 грн., у т.ч. з ПДВ 30 000 грн. Місце та умови надання послуг: м. Херсон, вул. Гоголя, 13. Строк надання послуги з 01.01.2024 по 31.12.2024. За вказаним Договором від 22.01.2024 № 1/24 Митниця своєчасно та в повному обсязі сплачувала за отримані послуги відповідно до Актів виконаних робіт, наданих Оператором відповідачем у справі, що підтверджується платіжними інструкціями № 46 від 13.02.2024 та №70 від 07.03.2024.

Також позивач вказує, що 23.02.2024 на адресу Митниці надійшло повідомлення №21/09- 001639 про припинення розподілу електричної енергії (відключення) з 09.00 год. 12.03.2024 у зв`язку із виникненням заборгованості за Договором про розподіл електричної енергії № 7197, яка станом на 19.02.2023 складає 245023,47 грн.

21.03.2024 року до Митниці надійшло чергове повідомлення № 21/09-003100 про припинення розподілу електричної енергії (відключення) з 9.00 10.04.2024 у зв`язку із виникненням заборгованості за Договором про розподіл електричної енергії № 7197, яка станом на 18.03.2024 складає 244513.90 грн. з попередженням, що у разі не забезпечення доступу до проведення пломбування у відключеному положенні, постачання електроенергії буде припинено з центрів живлення повністю.

25.04.2024 від Акціонерного товариства Херсонобленерго до Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач зазначає, що періодом виникнення боргу є лютий 2022 - грудень 2022. На сьогодні позивач сплачує лише за надані йому відповідачем послуги з січня 2023, проте період 2022 лишається несплаченим.

Таким чином, відповідач зауважує, що за позивачем обліковується заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії за період з лютого 2022 по грудень 2022, а тому відповідно до п.7.5 ПРРЕЕ та пункту 11.5.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 310 (надалі КСР) оператор системи має право припинити повністю або частково електричної енергії споживачу.

11.05.2024 від Акціонерного товариства Херсонобленерго до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, яким відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 916/1485/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23.

Обґрунтовуючи надане клопотання, відповідач зазначає, що вимоги позивача аргументовані його незгодою, у т.ч. з нарахуванням відповідачем обсягів споживання електричної енергії у період з лютого по грудень 2022 (включно) внаслідок настання форс-мажорних обставин, тобто спірний період - час тимчасової окупації м. Херсон та Херсонської області.

Разом із тим, відповідно ч. 2 статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Отже, питання правильного застосування судом норм матеріального права (статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") в аспекті єдності судової практики та одностайності застосування органами судової влади положень вказаного Закону відповідач вважає, що до ухвалення об`єднаною палатою висновку щодо застосування норм статей 13 та 13-1 Закону провадження у справі № 916/1485/24 має бути зупинено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №916/1485/24 (суддя Д`яченко Т.Г.) клопотання Акціонерного товариства Херсонобленерго від 13.05.2024р. вх. №ГСОО 19111/24 задоволено. Зупинено провадження у справі №916/1485/24 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Дослідивши обставини справи, враховуючи зміст правовідносин у справі №908/1162/23 та у справі, що розглядається, суд першої інстації зазначив, що прийняття рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна митна служба України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі звернулась 10.06.2024 через систему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №916/1485/24 скасувати.

Скаржник зазначає, що з матеріалів справи №908/1162/23, на яку послався суд зупиняючи провадження у розглядуваній справі вбачається, що предметом розгляду є позов про стягнення з відповідача основного боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 обсяг електроенергії на підставі договору про постачання електричної енергії . Підставами прийняття до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 порядок застосування норм, наведені у частині другій статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Натомість, скаржник вказує, що предметом спору у даній справі є неправомірні дії відповідача адміністративного характеру, спрямовані на відключення Митниці від енергоспоживання. І хоча підставою для такого відключення відповідач зазначає наявність спірного боргу, який виник у Митниці під час окупації, відповідач за вирішенням спору про стягнення цього боргу до суду не звертався, а відсутність боргу за надані послуги за поточними Договорами про надання послуг з розподілу електроенергії відповідач не заперечує. Отже, предмет спору в поточній справі інший, ніж у справі №908/1162/23, до розгляду якої суд зупинив провадження у справі.

Також, скаржник зауважує, що відносини сторін у справі регулюються виключно нормами ПРРЕЕ, а відносини у справі № 908/1162/23, до розгляду якої суд зупинив провадження у справі, регулюються законодавством про сплату заборгованості за поставлену електроенергію в період окупації. Тобто матеріально-правове регулювання спірних правовідносин в наявній справі і в справі № 908/1162/23 також різне.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 10.06.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/1485/24 до суду апеляційної інстанції.

17.06.2024 матеріали справи №916/1485/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27 травня 2024 року про зупинення провадження у справі №916/1485/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

01.07.2024 від апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана платіжна інструкція №230 від 26.06.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,40 грн.

Однак, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем Діброва Г.І. перебуває у відпустці з 01.07.2024 по 26.07.2024 відповідно до наказу голови суду від 06.06.2024 №149-в, що унеможливлює можливість вирішення питання щодо усунення недоліків апеляційної скарги у справі №916/1485/24.

У зв`язку з цим, розпорядженням керівника апарату суду від 08.07.2024 №199 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1485/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 для розгляду справи №916/1485/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 прийнято справу № 916/1485/24 до провадження у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №916/1485/24. Відмовлено у задоволенні клопотання представника Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Вирішено розглянути справу №916/1485/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

16.07.2024 від Акціонерного товариства Херсонобленерго до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Так, відповідач зазначає, що вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі № 908/1162/23 колегія суддів врахувала, що у цій справі як і у справі №910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідач вказує, що у справі № 908/1162/23 ОП КГС має вирішити питання щодо правових наслідків ведення господарської діяльності на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України. Судове засідання призначено на 02.08.2024.

Також, відповідач зазначає, що АТ «Херсонобленерго» не припиняло ведення господарської діяльності з розподілу електричної енергії і під час тимчасової окупації Херсонської області, хоча і потерпало від дій загарбників. Спірні обсяги сформовані протягом лютого 2022-грудня 2022. Відтак, охоплюються періодом тимчасової окупації.

Відповідно, визначення ОП КГС наслідків ведення господарської діяльності без окремого рішення Кабінету Міністрів України матиме значення і для розгляду даної справи, що не враховано позивачем.

Відповідач зауважує, що не визнання позивачем боргу і твердження про те, що розподіл електричної енергії здійснюється на підставі договору про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії від 22.01.2024 № 1/24 є його хибним уявленням щодо підстави виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла наступних висновків.

Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Зокрема, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, судова колегія зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Згідно із абзацем 1 частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередачи та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Саме на цих положеннях ґрунтувалися висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23.

У пункті 47 ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 вказано на те, що: З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики колегія суддів вважала за необхідне передати справу № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із частиною другою статті 302 ГПК України, оскільки вважає, що є необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахуванням частини першої цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 908/1162/23 колегія суддів врахувала, що у цій справі як і у справі №910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Отже, вирішення Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23 питання, чи поширюються норми статей 13 та 13-1 Закону на відносини, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади має істотне значення для розгляду даної справи.

Тобто, цілком очевидним є той факт, що правовідносини у справах № 916/1485/24 та № 908/1162/23 є подібними, адже в обох справах досліджуються обставини щодо застосування норми статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII до правовідносин сторін у даній справі, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України.

Тому, з огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в силу приписів п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, у суду першої інстанції були підстави для зупинення провадження у справі.

При цьому колегія суддів наголошує, що зупинення провадження у цій справі не порушує права учасників справи та є виправданим, оскільки врахуванням висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сприятиме ухваленню судом першої інстанції за результатами вирішення спору у цій справі законного і обґрунтованого судового рішення, з дотриманням завдань та основних засад господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у даній справі та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №916/1485/24 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 у справі №916/1485/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяБогацька Н.С.

СуддяКолоколов С.І.