Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/2634/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/2634/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання : Новосельцева О.Р.

за участю представників сторін

від позивача: Лисенко Н.О.

від відповідача- 1: не з`явився

від відповідача- 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 (повний текст складено 03.07.2024)

у справі №910/2634/24 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп",

2) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання недійсною та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" (далі-відповідач-1) та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-відповідач-2), в якому просить суд визнати недійсною та скасувати реєстраційну дію - державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", яку було здійснено 27.07.2016 та про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, як зазначає позивач, ТОВ "Айлон Груп" є фіктивним підприємством, яке було незаконно, без згоди та волевиявлення позивача зареєстроване на його ім`я невідомими особами, з метою використання даного підприємства у злочинній діяльності. Позивач вказує, що факт наявності реєстрації ТОВ "Айлон Груп", як юридичної особи з вказівкою позивача, як учасника та директора даного товариства, порушує його немайнові права через примус фіктивної номінальної участі у вказаному товаристві.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/2634 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що позивач, стверджуючи про відсутність його волевиялення щодо реєстрації юридичної особи відповідача-1, не надає суду документи, які підтверджують такі твердження позивача, оскільки позивачем не заперечується факт підписання ним документів для створення юридичної особи, відповідні висновки експертів по факту підроблення підписів позивача на документах та/або підписання їх в стані алкогольного сп`яніння в матеріалах справи відсутні.

При цьому, заявляючи вимогу про визнання недійсною та скасування реєстраційної дії - державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", позивач не просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", результати яких оформлені протоколом № 1 від 27.07.2016, яке передувало державній реєстрації юридичної особи відповідача-1.

Суд також зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на кримінальні провадження № 32019100000000608 та № 32021100000000019, проте .кримінальні провадження ще не завершені, в матеріалах справи відсутні обвинувальні вироки винесені судом у вказаних кримінальних провадженнях.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання недійсною та скасування реєстраційної дії - державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", яку було здійснено 27.07.2016 та про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відмовив у задоволенні поховних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі 910/2634/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що він дійсно не оспорює факт, що він оступився та дійсно зробив помилку, коли підписав документи, не ознайомившись з їх змістом. Однак, на даний час, він має намір довести, що зареєстрована без його відома юридична особа (відповідач-1) є фіктивною і не має на меті здійснення господарської діяльності у встановлений законом спосіб, навівши в апеляційній скарзі ряд фактів фіктивності ТОВ «Айлон Груп», які були зазначені ним у позовній заяві.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, тому, на його думку, рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрутованим.

Також апелянт вважає необгрутованою та безпідставною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення розгляду даної справи після розгляду клопотання прокурора у кримінальному провадженні №32021100000000019, а саме після 08.08.2024.

Крім того, скаржник зауважує, що повний текст рішення був виданий йому з порушенням ч.6 ст. 233 ГПК України, після закінчення десятиденного терміну з дня розгляду справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Представники відповідача-1 та відповідача-2 своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/2634/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя, судді Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/2634/24 на адресу не надходили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи№ 910/2634/24.

29.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2634/24.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, для розгляду справи №910/2634/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., суддів Сибіга О.М., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024, справу №910/2634/24 та призначено до розгляду на 09.10.2024.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду, справу №910/2634/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкрито провадження у справі №910/2634/24 у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Іонніокової І.А., справу призначено до розгляду на 05.11.2024 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 задоволено заяву суддів Тищенко А.І., Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б. про самовідвід у справі № 910/2634/24. Матеріали справи №910/2634/24 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду у порядку, встановленому ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Витягом з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 справу №910/2634/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Майданевича А.Г. суддів: Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024, справу №910/2634/24 у складі колегії суддів: головуючого судді: Майданевича А.Г. суддів: Коротун О.М., Суліма В.В. та призначено на 16.12.2024.

Явка представників сторін

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання, призначене на 16.12.2024, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа 12.11.2024 до електронного кабінету сторін, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача-1 та відповідача-2.

Позиції учасників справи

Представник апелянта в судовому засіданні 16.12.2024 в режимі відео конференції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначає позивач, 01 червня 2011 року його було прийнято на роботу в ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод» на посаду вантажника, на якій він пропрацював до 28.03.2016, звільнившись за власним бажанням.

Позивач вказує, що після звільнення через пригнічений моральний стан він почав зловживати алкогольними напоями та тривалий час не мав жодних заробітків. Згодом, на початку червня 2016 року позивачу запропонували роботу на будівництві, що знаходилось у м. Києві. Також, позивач вказує, що приїхавши у столицю, влаштувався на роботу неофіційно та виконував функції каменяра на будівництві одного із багатоквартирних будинків, де пропрацював до початку грудня 2016 року, після чого повернувся в м. Лебедин.

15 грудня 2016 року позивач зазначає, що звернувся до керівництва заводу з проханням прийняти на роботу та того ж дня з позивачем було укладено трудовий договір на строк до 19.01.2017 про виконання обов`язків слюсаря з ремонту технологічного обладнання. У подальшому, через деякий час після закінчення строку дії трудового договору, 16.02.2017 позивач вказує, що працевлаштувався на те ж саме підприємство за безстроковим трудовим договором слюсарем з ремонту технологічного обладнання, в якому пропрацював до 16.12.2020 та був звільнений з роботи за згодою сторін.

З 02.02.2021 року позивача було прийнято в ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод» оператором технологічних установок, де він пропрацював до 13.05.2022 і був звільнений у зв`язку із призовом по мобілізації до Збройних Сил України.

Позивач вказує, що під час роботи в ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод», у березні 2020 року він дізнався про те, що слідчими Сьомого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32019100000000608, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Як вказує позивач у позовній заяві, вищевказана інформація була повідомлена йому директором роботодавця, якому 18.03.2020 надійшов лист № 1560/10/26-15-23-1115 від 04.03.2020 від вказаного вище органу досудових розслідувань з проханням надати інформацію щодо посади, яку позивач займав, місцезнаходження його робочого місця, місця проживання та контактного номера телефону.

Запитувана у вказаному листі інформація була необхідна для перевірки факту причетності позивача - директора ТОВ «Айлон Груп» (код ЄДРПОУ: 40691838) до ухилення від сплати податків, яке досліджується у вказаному вище кримінальному провадженні.

Позивач зазначає, що не має жодного відношення до ТОВ «Айлон Груп», на дане підприємство ніколи не працевлаштовувався та ніколи не обіймав будь-якої посади, яка б передбачала адміністративно-керівні функції.

Також позивач зазначає, що 16.04.2020 його було допитано слідчим Сьомого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві як свідка у вказаному вище кримінальному провадженні № 32019100000000608 та під час допиту він надав показання про те, що жодного відношення до ТОВ «Айлон Груп» не має. Проте, в процесі допиту він дізнався, що зазначений в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як директор та як одноособовий учасник ТОВ «Айлон Груп» (код ЄДРПОУ: 40691838), яке було зареєстроване 27.07.2016 за адресою: місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 4.

У позовній заяві позивач вказує, що під час перебування у м. Києві на будівництві він згадав, що одного разу, коли він з іншими працівниками після роботи вживав алкогольні напої, до нього підійшов невідомий чоловік, завів розмову та за грошову винагороду запропонував проїхати з ним в офіс, щоб підписати кілька документів. Позивач погодився на таку пропозицію, оскільки вбачав у цьому можливість отримання легкого заробітку, а тому у подальшому виконав прохання та підписав в офісі папери, не ознайомлюючись із їх змістом. Деталі своїх дій позивач не пам`ятає через спотворений алкогольним сп`янінням фізичний та психологічний стан.

Позивач зазначає, що через деякий час йому було повідомлено, що 16.02.2021 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 32021100000000019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців», а саме: внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища.

Також позивач вказує, що відповідно до змісту ухвали Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року у справі № 758/14592/21, досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб на території м. Києва у період 2016-2019 років з метою маскування джерел походження грошових коштів та умисного ухилення від сплати податків підприємствами реального сектору економіки, зокрема, ТОВ «Стаміна Агро», ТОВ «Управляюча компанія Лофт», ТОВ «Геракс-К», ТОВ «Техелектросервіс», ТОВ «Апт-Україна», TOB «Київтехцентр», Обслуговуючий кооператив "ЖБК Будівельне об`єднання-1», Обслуговуючий кооператив «ЖБК Будівельне об`єднання-2», Обслуговуючий кооператив «ЖБК Будівельне об`єднання-3», ТОВ «Техелектросервіс», ТОВ «Самсон Інжинірінг», ТОВ «Янеір ЛТД», ТОВ «Укренергопром», здійснили завідомо безтоварні операції з реалізації товарів та послуг в адресу підконтрольних підприємств та сформували підприємствам реально діючого сектору економіки «схемний» податковий кредит з ПДВ через ТОВ «Ерідіка», ТОВ «Анубіс ЛТД», ТОВ «Айлон Груп», ТОВ «КорбелісКомпані», ТОВ «Ларелія», ТОВ «Спецтрейдінвест», ТОВ «Канкепітал», ТОВ «Стиль Еволюшн», ТОВ «Лідер Стайл Сервіс», ТОВ «Еко Степ», ТОВ «Деркос-Плюс», ТОВ «Еліта Еволюшн», ТОВ «Апсель Капітал», ТОВ «Метстар ЛТД» з подальшим перерахуванням безготівкових коштів на рахунки фізичних осіб на загальну суму понад 7 млн. грн. та їх зняття готівкою.

Позивач зазначає, що ТОВ «Айлон Груп» не здійснювало і не здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку як самостійний і незалежний суб`єкт господарювання, а є підконтрольним засобом для вчинення кримінального правопорушення сторонніми особами, які зареєстрували дане товариство з метою використання його юридичної правосуб`єктності у протиправній діяльності.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що існування юридичної особи, зареєстрованої від імені позивача та без згоди на те позивача, порушує його права як фізичної особи, оскільки за відсутності вільного волевиявлення, позивач вказує, що його фактично було протиправно втягнуто у незаконні відносини, від імені позивача вчинялись юридично значимі дії, що стали підставою до реєстрації двох кримінальних проваджень № 32019100000000608 та № 32021100000000019. Позивач вказує, що факт підписання ним документів у стані алкогольного сп`яніння не свідчить про наявність у позивача вільного волевиявлення на вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно ТОВ «Айлон Груп» та його обізнаності щодо дійсної мети невідомих позивачу осіб, хоча і не спростовує вини позивача у використанні його документів для реєстрації юридичної особи.

Також, позивач зазначає, що факт схильності до зловживання алкогольними напоями підтверджується постановою Лебединського районного суду Сумської області від 29.11.2021 у справі № 950/2479/21 та постановою Лебединського районного суду Сумської області від 20.01.2021 у справі № 950/82/21.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 2 статті 83 Цивільного кодексу України передбачено, що товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 87 Цивільного кодексу України унормовано, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та здійснювати діяльність на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених законом, - Національним банком України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками). Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначається Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Разом з тим, враховуючи що державна реєстрація юридичної особи відповідача відбулася 27.07.2016, у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що була чинною станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», якщо господарське товариство створюється та діє на підставі модельного статуту, в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

З аналізу наведених норм вбачається, що для створення юридичної особи інші фізичні та юридичні особи мають проявити волю на її створення, яка полягає у вчиненні певних визначених законодавством дій.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Перелік документів, які подаються державному реєстратору для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, визначений ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", до якого зокрема входять:

1) заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, виділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права може зазначатися, що вона діє на підставі модельного статуту, а також прохання заявника про реєстрацію юридичної особи платником податку на додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування, та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Якщо модельний статут є багатоваріантним, у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи приватного права зазначається редакція модельного статуту, на підставі якого вона діє;

2-1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи;

4) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське формування для здійснення реєстраційних дій (ім`я, дата народження, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку);

5) установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа.

Відповідно до п. 8) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" заявником за зверненням до державного реєстратора для державної реєстрації створення юридичної особи може бути:

- засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

- особа, уповноважена рішенням про створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи.

Згідно з частиною 2 статті 25 вказаного Закону передбачено, що порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; перевірку відомостей Єдиного державного реєстру на наявність заборони вчинення реєстраційних дій; перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі). Виписка з Єдиного державного реєстру у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію); 2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством; 5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству. 9) установчий документ викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами, крім випадків заснування юридичної особи). Справжність підписів на установчому документі нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

Частинами 2 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що державний реєстратор, зокрема, приймає документи; встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що проведенню державної реєстрації має передувати перевірка повноважень особи, яка звертається для проведення державної реєстрації, якщо повноваження представника викликають сумнів - державний реєстратор має зробити запит до відповідної особи, від імені якої діє представник.

На виконання вимог ухвали суд першої інстанції від 11.03.2024 у даній справі Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією було надано матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп".

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Айлон Груп", 27.07.2016 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", результати яких оформлені протоколом № 1.

У протоколі зазначено, що на вказаних зборах був присутній ОСОБА_1 .

Крім того, на вказаних зборах були прийняті наступні рішення згідно із порядком денним, а саме:

- створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп";

- затвердження діяльності ТОВ "Айлон Груп" на основі модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1182;

- учасниками Товариства є: ОСОБА_1 ;

- вищим органом Товариства є Загальні збори учасників;

- сформовано статутний капітал Товариства у розмірі 2 000, 00 грн за рахунок внесків учасників з наступним порядком розподілу часток у Статутному (складеному) капіталі: ОСОБА_1 є власником частки у розмірі 2 000, 00 грн, що складає 100 %;

- місцезнаходження Товариства: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 4;

- предметом діяльності Товариства є формування ринку товарів та послуг, що не заборонено чинним законодавством з метою отримання прибутку. Товариство є учасником зовнішньоекономічної діяльності. Обрані види діяльності за КВЕДом;

- затверджено одноособовий виконавчий орган - директор, до його компетенції рішень віднесено весь спектр питань, пов`язаних з діяльністю підприємства за винятком тих що входять до виключної компетенції учасників;

- призначено директором Товариства ОСОБА_1 та доручено йому здійснити всі необхідні дії пов`язані з реєстрацією Товариства у відповідних державних органах та установах, відкрити розрахунковий та інші рахунки Товариства в банківських установах з правом передоручення.

Судом першої інстанції встановлено, що вказаний протокол містить підпис ОСОБА_1 .

Також, в матеріалах реєстраційної справи наявна копія нотаріально посвідченої довіреності від 27.07.2016, відповідно до якої Білодід Олександр Іванович уповноважує Калюжного Олександра Андрійовича представляти інтереси позивача в усіх організаціях та установах, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності з питань, пов`язаних з реєстрацією Товариства (Товариств) з обмеженою відповідальністю з будь-якою назвою, учасником якого є позивач, засновником якого є позивач, а саме: у відповідному уповноваженому органі державної реєстрації (у відповідній реєстраційній службі України, в тому числі, але не виключно, міста Києва), в органах податкової інспекції, податкової міліції, в Державній фіскальній службі України, державної статистики, пенсійному фонді, фонді зайнятості, фондах соціального страхування, в органах нотаріату, в установах банків для відкриття рахунків з правом розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком. Для цього представнику надає право: подавати документи, одержувати належні позивачу документи, в тому числі виписку з Єдиного державного реєстру підприємств установ і організацій України, отримати зареєстрований статут підприємства, отримати виготовлені печатки та штампи на підприємстві-виготовлювачеві, розписуватись на документах та за їх одержання, зносити плату за державну реєстрацію (реєстраційний збір) та інші належні платежі, прийняти майно як вклад до статутного (складеного) капіталу будь-якого Товариства з обмеженою відповідальністю, яке після державної реєстрації цього товариства буде прийнято на його баланс, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, безпосередньо пов?язані з цією довіреністю і в межах наданих повноважень.

Вказана довіреність видана строком на один рік, містить підпис ОСОБА_1 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., зареєстрована в реєстрі за № 1484.

Отже, відповідно до матеріалів реєстраціїної справи, ОСОБА_3 27.07.2016 було подано державному реєстратору заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп".

27.07.2016 державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" з місцезнаходженням: пров. Музейний, 4, м. Київ та ідентифікаційним кодом - 40691838 (номер запису: 10701020000064253). Єдиним засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" вказано ОСОБА_1 .

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями ОСОБА_1 , що він не мав наміру та не засновував Товариство з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", жодного відношення до створення та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп" немає.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зі змісту позовних вимог та мотивів звернення позивача до суду з позовом вбачається, що позивач - ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про створення юридичної особи ТОВ "Айлон Груп", наводить обставини, які засвідчують порушення його прав через незаконне створення за його участю юридичної особи та визначення його засновником (учасником) такого Товариства, посилаючись на відсутність його волевиявлення при вчиненні відповідного правочину.

Проте, як зазначено вище, в матеріалах реєстраційної справи наявна копія нотаріально посвідченої довіреності від 27.07.2016, яка містить підпис ОСОБА_1 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., зареєстрована в реєстрі за № 1484, яка стала підставою подальшої реєстрації юридичної особи - ТОВ "Айлон Груп".

Суд зазначає, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

За нормами статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством (частини 1, 5 статі 245 Цивільного кодексу України).

З наведеного вище вбачається, що за своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, вольовою дією однієї особи. При цьому невід`ємним елементом, реквізитом довіреності як одностороннього письмового правочин (договору) є підпис довірителя, який має підтверджувати наміри та волевиявлення особи, яку представляють за довіреністю, на надання іншій особі (представнику) певних повноважень для здійснення від імені довірителя юридично значимих дій.

Відсутність же підпису довірителя на довіреності свідчить про те, що такий правочин є неукладеним у зв`язку з відсутністю згоди та волевиявлення довірителя на вчинення такого правочину.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц, підроблення підпису однієї зі сторін договору означає, що сторони згоди з будь-яких умов договору не досягали, такий договір є неукладеним.

Проте, суд першої інстанції правильно зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач - Білодід О.І. довіреність не видавав, не підписував та відповідно не уповноважував ОСОБА_3 вчиняти від свого імені юридично значимі дії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у апеляційній скарзі позивач сам наголошує на тому, що він дійсно підписав документи, не ознайомившись з їх змістом.

Матеріали справи також не містять відомостей про відкликання позивачем довіреності від 27.07.2016, оскарження її в судовому порядку.

Також у позовній заяві взагалі відсутне посилання на довіреність видану позивачем ОСОБА_3 , тобто позивач не заперечує проти укладення такої довіреності, не вказує про відсутність згоди і волевиявлення довірителя (позивача) на вчинення такого правочину, як і не зазначає про підроблення підпису позивача на такій довіреності.

Як встановлено вище, довіреність від 27.07.2016 була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О., зареєстрована в реєстрі за № 1484. Проте, позивачем не оскаржувалася нотаріальна дія щодо посвідчення довіреності від 27.07.2016, якою уповноважено ОСОБА_3 на вчинення дій від імені позивача.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Тобто, у нотаріуса під час посвідчення довіреності не виникло підстав вважати, що позивач перебуває у стані алкогольного сп`яніння та у зв`язку з цим не усвідомлював значення своїх дій.

Таким чином, позивачем не надано суду документи, які підтверджують твердження позивача про відсутність його волевиялення щодо реєстрації юридичної особи відповідача-1, оскільки останнім не заперечується факт підписання документів для створення юридичної особи, відповідні висновки експертів по факту підроблення підписів позивача на документах та/або підписання їх в стані алкогольного сп`яніння в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що заявляючи вимогу про визнання недійсною та скасування реєстраційної дії - державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", позивач не просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", результати яких оформлені протоколом № 1 від 27.07.2016, яке передувало державній реєстрації юридичної особи відповідача-1.

Суд також правильно зазначив, що у позовній заяві позивач посилається на кримінальні провадження № 32019100000000608 та № 32021100000000019, проте зазначені кримінальне провадження ще не завершені, в матеріалах справи відсутні судові рішення винесені судом у вказаних кримінальних провадженнях, тому вони не приймаються судом.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для визнання недійсною та скасування реєстраційної дії - державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлон Груп", яку було здійснено 27.07.2016 року та про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо безпідставності відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення розгляду даної справи після розгляду клопотання прокурора у кримінальному провадженні №32021100000000019, оскільки розгляд клопотання прокурора у зазначеному кримінальному провадженні не є підставою для відкладення розгляду даної справи з огляду на ст. 202 ГПК України.

Інші доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодними належними доказами, та спростовуються наведеним вище, а тому відхиляються колегією суддів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/2634/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/2634/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/2634/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/2634/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/2634/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.01.2025 у зв"язку з перебуванням у відпустці: судді Суліма В.В. з 23.12.2024 по 10.01.2025, судді Майданевича А.Г. з 30.12.2024 по 12.01.2025, судді Коротун О.М. з 01.01.2025 по 10.01.2025.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім