Постанова

від 13.01.2025 по справі 910/5477/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. Справа№ 910/5477/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмову провадженні, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024

у справі №910/5477/24 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Комунального підприємства "Фармація"

до Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 78 968,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року Комунальне підприємство "Фармація" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" (далі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 78 968,04 грн, з яких 73 962,78 грн шкоди, 2 779,74 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 190,08 грн три проценти річних з простроченої суми, 1 035,44 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиплатою відповідачем суми страхового відшкодування на підставі ст. 979 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про страхування"

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" на користь Комунального підприємства "Фармація" 73 962,78 грн шкоди, 2 779,74 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 190,08 грн три проценти річних з простроченої суми, 1 035,44 грн пені та 3 028,00 грн витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що доказів відшкодування відповідачем позивачу усієї належної суми страхового відшкодування суду надано не було.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Згідно із п. 26.2 договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування, але не більше, ніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання за сплати страхового відшкодування, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 25 Закону, ст. 979 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 73 962,78 грн шкоди, 2 779,74 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 190,08 грн три проценти річних з простроченої суми та 1 035,44 грн пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням апелянта, останній не отримував лист позивача №273/05/07 від 10.04.2024 та не мав можливості врегулювати відповідне непорозуміння в досудовому порядку. У матеріалах справи є тільки фіскальний чек від 10.04.2024 про поштове відправлення. Однак, докази про отримання зазначеного листа відсутні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Комунальне підприємство "Фармація" у своєму відзиві, наданому до суду 16.10.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Також позивач зауважує, що із апеляційної скарги відповідача неможливо встановити, із чим саме останній не погоджується у оскаржуваному рішенні, якими нормами матеріального та процесуального права це регламентується.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - ОСОБА_3., суддів: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5477/24, які надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

14.08.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" надійшли уточнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24.

Розпорядженням керівника апарату від 19.09.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку із звільнення судді ОСОБА_3. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Шапран В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету сторін, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/5477/24 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

У 2022 році між Комунальним підприємством "Фармація" (страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" (страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №00000740/0202/007000 від 05.05.2022 року (далі - договір), яким був застрахований транспортний засіб TOYOTA CAMRY д.р.н. НОМЕР_1 , що належить позивачу та відповідно до умов якого страховик взяв на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, шляхом перерахування коштів на рахунок узгодженої СТО, а страхувальник в свою чергу, зобов`язується своєчасно вносити страхові платежі у розмірах та порядку визначених договором.

Відповідно до п. 9 договору програма страхування передбачала повне КАСКО. Загальна страхова сума відповідно склала 1091937,00 грн, франшиза 0%, без врахування зносу при виплаті страхового відшкодування.

Згідно з п. 20.1.2 страхувальник має право у разі страхового випадку, отримати страхове відшкодування на умовах договору.

Страхувальник зобов`язаний своєчасно вносити страхові платежі у розмірах та порядку визначених договором (п. 20.2.1).

Відповідно до п. 23.10 остаточний розмір страхового відшкодування встановлюється виходячи із розміру прямого збитку, розрахованого за умови договору та з врахуванням відповідних умов виплати страхового відшкодування.

Згідно з умовами п.п. 23.13.1. договору страховик протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання всіх документів, підтверджуючих факт, причини, обставини, наслідки події, що має ознаки страхового випадку та визначення розміру збитків складає страховий акт із зазначенням розміру страхового відшкодування та здійснює виплату страхового відшкодування протягом 10-ти робочих днів з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 26.2 договору передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування, але не більше, ніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.п. 26.5, 26.6 договору при неможливості досягнення згоди між сторонами в процесі переговорів будь-які спори та розбіжності підлягають врегулюванню в судовому порядку, передбаченому законодавством. Сторони домовилися, що в разі виникнення між ними судового спору щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, визнання події страховим випадком, щодо розміру страхового відшкодування, строків прийняття рішення страховиком по заявленій страховиком події (у випадку, коли позов подано до суду до прийняття рішення страховиком рішення за заявленою подією) на період з дати надходження позовної заяви до суду до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пені та інші санкції, передбачені законодавством (інфляційні нарахування, штрафи, 3 № річних та інше) за неналежне виконання зобов`язань.

Всі повідомлення та документи, що направляються сторонам одна одній у зв`язку з договором, повинні бути здійснені в письмовій формі і будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим лисом, або подані особисто за вказаною адресою та вручені під розписку відповідальній особі, або надіслані на електронну адресу.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2023 р. о 7:30 год. по вулиці Жилянській, 99 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів TOYOTA CAMRY, д.н. НОМЕР_1 , який належить позивачу та "Volkswagen Amarok", д.н. НОМЕР_2 , який належить Центру забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД №032727 складеного 05.04.2023 року та пояснень водія-винуватця ДТП, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Amarok", д.н. НОМЕР_2 , не дотримався безпечної швидкості руху і дистанції, здійснив зіткнення із TOYOTA CAMRY, д.н. НОМЕР_1 , який рухався попереду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Винним у вчиненні вищевказаної ДТП визнано ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2023 у справі № 761/12485/23 (наявна в матеріалах справи).

Унаслідок зіткнення пошкоджено автомобіль TOYOTA CAMRY, д.н. НОМЕР_1 , та його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 283199,90 грн, який визначено на підставі актів наданих послуг №№ 2024002552, 2024003495 від 26.03.2024, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосаміт на Столичному".

05.04.2023 року позивач для отримання страхового відшкодування, керуючись розділом 21 договору звернувся до відповідача із завою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (КАСКО), додавши до заяви пакет документів, 22.08.2023 надіслав на адресу відповідача додатковий пакет документів.

Відповідач, як страховик сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосаміт на Столичному" частину вартості ремонту пошкодженого автомобіля TOYOTA CAMRY, д.н. НОМЕР_1 у розмірі 209237,12 грн.

Так, за твердженням позивача, оскільки повної оплати вартості ремонту пошкодженого автомобіля відповідачем здійснено не було, позивач здійснив доплату за ремонт автомобіля в розмірі 73962,78 грн. Відповідно до акту наданих послуг №2024003495 від 26.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосаміт на Столичному" здійснило ремонт автомобіля.

10.04.2024 року позивач листом вих.273/06/07 повідомив відповідача про завершення ремонту та направив на підтвердження платіжне доручення і акт наданих послуг з вимогою компенсувати суму доплати. Лист залишився без відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України ).

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом статті 9 Закону України «Про страхування» страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Частиною 1 статті 988 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем було самостійно здійснено доплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосаміт на Столичному" вартості ремонту автомобіля у розмірі 73 962,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10624 від 26.03 2024.

Так, матеріали справи не мітять, а апелянтом не було подано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів сплати усієї належної суми страхового відшкодування.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання за сплати страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про страхування», ст. 979 Цивільного кодексу України суми 73 962,78 грн шкоди.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження апелянта, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що останній не отримував лист позивача №273/05/07 від 10.04.2024 року та не мав можливості врегулювати відповідне непорозуміння в досудовому порядку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний лист був направлений, як засобами поштового зв`язку так і засобами електронного зв`язку у відповідності до п. 26.6 договору.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги посилання позивача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що останній звертався зі скаргами до НБУ на бездіяльність відповідача. Після розгляду НБУ скарги від 06.10.2023 року, відповідач надав до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт на Столичному" гарантійний лист від 08.09.2023 року №0809/5, де гарантував повну оплату страхового відшкодування протягом 10 банківських днів. Також відповідач у поясненнях до НБУ повідомив, що після виплати страхового відшкодування у повному розмірі, здійснить розрахунок та сплату пені на користь позивача.

Разом з цим, позивач зауважив, що 17.11.2023 року НБУ установив факт здійснення відповідачем ризикової діяльності, що загрожує інтересам страхувальників та інших кредиторів і анулював страховій компанії всі ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 779,74 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 190,08 грн три проценти річних з простроченої суми та 1 035,44 грн пені, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних з 13.09.2023 до 26.03.2024, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 2 779,74 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 1 190,08 грн три проценти річних з простроченої суми.

Згідно із п. 26.2 договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування, але не більше, ніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені з 13.09.2023 до 26.03.2024, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 1 035,44 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Так, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5477/24 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "СТ "Мегаполіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/5477/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/5477/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/5477/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Шапран

Б.О. Ткаченко