Постанова

від 13.01.2025 по справі 910/6718/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. Справа№ 910/6718/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2024

у справі № 910/6718/24 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства "ВЄХ-5000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"

про стягнення 162 415,90 грн

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Приватне підприємство «ВЄХ-5000» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (надалі - відповідач) про стягнення 162 415,90 грн., у тому числі 110 483,87 грн - основного боргу, 11 550,79 грн - інфляційних втрат, 3 408,42 грн - 3% річних та 36 972,82 грн - пені. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором №01/-05/19 від 01.05.2019.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" на користь Приватного підприємства "ВЄХ-5000" 110 483,87 грн основного боргу; 10 290,42 грн - пені; 11 550,79 грн інфляційних втрат; 3408,42 грн - трьох процентів річних та 2 036,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" 18.09.2024 (засобами поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 30.09.2024), в якій просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення. Також поновити скаржнику строк на апеляційне оскарження.

04.10.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі №910/6718/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (4 542,00 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

11.10.2024 (через Електронний суд) від скаржника надійшла заява про виправлення описки (була зареєстрована 14.10.2024, та отримана головуючою суддею 15.10.2024. Заява мотивована тим, що в пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 24 липня 2024 року був зазначений інший розмір судового збору та цей пункт був викладений таким чином: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал- Центр" на користь Приватного підприємства "ВЄХ-5000" 110 483,87 грн основного боргу; 10 290,42 грн пені, 11 550,79 грн інфляційних втрат, 3 408,42 грн трьох процентів річних та 2 036,00 грн витрат зі сплати судового збору".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 було задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження; поновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/6718/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/6718/24; призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/6718/24 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, не відповідають обставинам справи та наданим документам з наступних підстав.

Так, скаржник зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про стягнення заборгованості не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача (у разі його наявності), зокрема, відшкодування шкоди та на що не було звернуто увагу суду.

Крім цього, відповідно до п. 10.2 договору вказано, якщо будь-яка із сторін за 15 (п?ятнадцять) календарних днів до закінчення терміну цього договору письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим ще на один календарний рік без обмеження кількості разів.

Окрім цього, апелянт зазначив, що позивач, подаючи позов, не вказав на факти, які безпосередньо можуть вплинути на розгляд справи по суті, а саме: - у липні 2023 року відповідач звертався до позивача з угодою про розірвання договору, однак останній відмовився. Також 4 жовтня 2023 року за вих. № 04-10-23 відповідач направив на адресу позивача лист про розірвання договору та додаткову угоду № 1 до договору 01/05/19 про надання послуг з охорони від « 01» травня 2019 року.

Апелянт зазначає, що вказані проекти документів були направлені позивачу «Новою поштою», підтвердженням чому є сторінка журналу кореспонденції та експрес - накладна № 20450787112648 від 05 жовтня 2023 року. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що Відповідач не порушував умови договору та норми чинного законодавства України, від взятих на себе зобов?язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг згідно договору не ухилявся.

З чого вбачається, що позивач, подаючи позов до суду, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки в позові він не вказує на факт настання відповідної події, з якою пов?язаний обов?язок сплати коштів з боку відповідача, а тільки вказує суму заборгованості.

Також скаржник вважає, що позивач, подаючи позов до суду, не надав будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів у спростування того, що відповідачем підписувалися акти приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням положень пункту 3.4 договору.

А тому, відповідач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову повністю.

5. Узагальнений виклад мотивів відзиву на апеляційну скаргу

Позивач своїм правом на подання відзиву в порядку ст. 263 ГПК України - не скористався. Водночас, ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 29.10.2024 через систему Електронний суд. Жодних заяв, клопотань від сторони не надходило.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.05.2019 укладено договір №01/05/19, за умовами якого позивач зобов`язався надавати послуги з охорони комплексу нежитлових будівель та споруд по вулиці Сквирське шосе 192-В у місті Білій Церкві, а відповідач - оплачувати їх вартість.

Додатком №1 до договору №01/05/19 від 01.05.2019 його сторони узгодили, що вартість послуг складає 25 000,00 грн. за один календарний місяць.

Пунктом 3.3 сторони договору №01/05/19 від 01.05.2019 погодили, що оплата вартості послуг, що визначена протоколом погодження ціни (додаток №1), здійснюється відповідачем щомісячно до п`ятого числа.

Пунктом 3.4 укладеного сторонами у справі договору встановлено, що акти приймання наданих послуг складаються не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним. Уразі, якщо відповідач не підпише акт, або не надасть аргументованої відмови від його підписання протягом п`яти днів від встановленого договором строку підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі та належним чином.

За умовами пунктів 10.1 та 10.2 договору №01/05/19 від 01.05.2019 він діє до 31.12.2019, а за відсутності відповідних письмових заперечень сторін вважається продовженим на наступний календарний рік без обмеження кількості разів.

Пунктом 9.2 укладеної сторонами у справі угоди встановлено право позивача у випадку виникнення заборгованості з оплати наданих послуг розірвати договір в односторонньому порядку з повідомленням за три календарних дня до моменту припинення надання послуг.

Позивач листом №09/10/23 повідомив відповідача про розірвання договору №01/05/19 від 01.05.2019 в односторонньому порядку на підставі пункту 9.2.

Відповідно до копій опису вкладення до поштової кореспонденції, накладної та фіскального чеку №09/10/23 лист було направлено Укрпоштою на адресу відповідача 09.10.2023. Відповідно до повідомлення про вручення лист отримано представником відповідача 10.10.2023.

Позивачем 14.10.2023 направлено відповідачу лист №14/10/23, акт надання послуг за жовтень 2023 року, рахунок на оплату та акт зняття об`єкту з охорони (факт направлення підтверджено копією опису вкладення, накладної, фіскального чека та повідомлення про вручення).

У той же час, відповідачем додано до відзиву копії листа №04-10-23 від 04.10.2023 та проекту додаткової угоди про припинення дії укладеного договору з 11.10.2023. В якості доказу відправлення цих документів позивачу відповідачем долучено до відзиву скановану копію сторінки журналу кореспонденції.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 173, абзацом 4 частини 1 статті 174, частини 1 статті 175, частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено наступні документи: акт наданих послуг № 66 від 31.08.2023 та рахунок на оплату № 66 від 01.08.2023; акт наданих послуг № 16 від 31.03.2023 та рахунок на оплату № 16 від 01.08.2023; акт наданих послуг № 23 від 30.04.2022 та рахунок на оплату № 23 від 01.04.2022 з доказами відправки кожного документу (а саме, опис вкладення та фіскальний чек Укрпошти).

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу ненадання або неналежного надання позивачем послуг з охорони за період часу з 01.05.2019 до 13.10.2023, відповідно до встановленого пунктами 3.4 - 3.6 договору №01/05/19 від 01.05.2019 порядку.

Відповідно, з урахуванням договірного регулювання правовідносин сторін пунктом 3.4 договору №01/05/19 від 01.05.2019 відсутність відмови від підписання актів фактично є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань. Вказані акти є належними доказами надання послуг позивачем. Тоді як матеріали справи не містять жодного доказу ненадання або неналежного надання позивачем послуг з охорони за період часу з 01.05.2019 до 13.10.2023 відповідно до встановленого пунктами 3.4 - 3.6 договору №01/05/19 від 01.05.2019 порядку.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість стягнення 110 483,87 грн. основного боргу.

Щодо доводів скаржника про розірвання договору про надання послуг з охорони у зв`язку з направленням 04.10.2023 відповідачем на адресу позивача листа № 04-10-23, що підтверджується сторінкою з журналу кореспонденції та експрес-накладною № 20450787112648 від 05.10.2023.

Водночас, дослідивши вказані документи, суд апеляційної інстанції зазначає, що копія сторінки з журналу кореспонденції не засвідчена у встановленому процесуальним законодавством порядку. З неї неможливо встановити ані особу, яка заповняла вказаний журнал, ані посаду такої особи, через що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний доказ не підтверджує обставини направлення на адресу позивача відповідного листа. Більше того, щодо посилань апелянта на експрес-накладну № 20450787112648 від 05.10.2023 - суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містяться такої накладної. А тому посилання на неї скаржника не приймаються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції. У даному випадку належним підтвердженням здійснення відправки листа є фіскальний чек з описом вкладення, а не незавірені копії сторінок внутрішніх журналів, які заповнені невстановленою особою.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В даному випадку копія сторінки із журналу кореспонденції не може підтверджувати факт направлення відповідного листа іншій стороні.

Водночас, позивач листом №09/10/23 повідомив відповідача про розірвання договору №01/05/19 від 01.05.2019 в односторонньому порядку на підставі його пункту 9.2. Відповідно до копій опису вкладення до поштової кореспонденції, накладної та фіскального чеку лист №09/10/23 було направлено Укрпоштою на адресу відповідача 09.10.23. Відповідно до повідомлення про вручення лист отримано представником відповідача 10.10.2023.

Пунктом 9.2 укладеної сторонами у справі угоди встановлено право позивача у випадку виникнення заборгованості з оплати наданих послуг розірвати договір в односторонньому порядку з повідомленням за три календарних дня до моменту припинення надання послуг.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір №01/05/19 від 01.05.2019 був розірваним за одностороннім рішенням позивача з 14.10.2023. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що вираховуючи суми заборгованості, вказана обставина розірвання договору була врахована судом першої інстанції.

Щодо заявлених позивачем річних, інфляційних втрат та пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідачем порушено зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару в частині дотримання строку проведення кінцевого розрахунку. Вказане в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених договором, а також нарахувань згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За таких обставин доводи скаржника в цій частині не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Позивачем доведено суду належними доказами факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним господарсько-правовим договором та наявність у нього встановленого пунктом 7.8 договору №01/05/19 від 01.05.2019 права на отримання пені.

У той же час, суд не може погодитись з доводами позовної заяви, що пунктом 7.8 сторони договору погодили нарахування пені у строки, які відмінні від обмеження, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Наведена договірна норма дійсно має неоднозначне тлумачення погодженого сторонами строку нарахування пені.

Проте, з огляду на направленість пункту 7.8 договору на захист інтересів саме позивача, суд тлумачить цю договірну умову, виходячи з принципу: особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Відповідно, суд дійшов висновку, що у даному випадку при обчисленні пені має бути враховане шестимісячне обмеження нарахування, встановлене частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Крім того, суд застосовує право на зменшення розміру штрафних санкцій та не враховує їх нарахування на оплату вартості послуг, наданих у березні та квітні 2022 року.

Прострочення оплати послуг за серпень 2023 року має обчислюватись з 08.08.2023, оскільки кінцева дата платежу (5 число місяця) припадає на суботу.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позову про стягнення пені частково у розмірі 10 290,42 грн. (4 479,45 грн. пеня за прострочення оплати за шість місяців за серпень 2023; 4 160,26 грн. - за вересень 2023 року та 1 650,71 грн. - за жовтень 2023 року).

Отже, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, а також нарахування пені. А тому стягнення 10 290,42 грн - пені та 3 408,42 грн - 3% річних за заявлений позивачем період - є обґрунтованим.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем апеляційна скарга не подавалась, а тому рішення в частині відмови в задоволенні позову - судом апеляційної інстанції не переглядалось.

А тому правомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Інші доводи апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи із вказаних норм права та з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) також не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/6718/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/6718/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/6718/24, зупиненого ухвалою від 28.10.2024.

5. Матеріали справи №910/6718/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк