Постанова

від 08.01.2025 по справі 922/2897/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2897/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Жилко С.Е. на підставі посвідчення №2663;

від 1-го відповідача не з`явився;

від 2-го відповідача не з`явився, область,

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№2811 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/2897/24 (суддя Жиляєв Є.М., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту 13.11.2024)

за позовом: Харківської міської ради, м.Харків,

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діла ЛТД", м.Харків,

до 2-го відповідача: фізичної особи-підприємця Голуб Наталії Андріївни, м.Харків,

про стягнення 4996385,77грн.,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діла ЛТД", фізичної особи-підприємця Голуб Наталії Андріївни, в якому просила суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діла ЛТД на користь Харківської міської ради 4980472,58грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого 26.01.2007 за №740767100010 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Голуб Наталі Андріївни на користь Харківської міської ради 15913,19грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною по АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого 26.01.2007 за №740767100010 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022.

29.10.2024 позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ФОП Голуб Н.А. (вх. №27233), в якій позивач просив суд закрити провадження у справі № 922/2897/24 в частині позовних вимог Харківської міської ради до ФОП Голуб Н.А. про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди землі від 26.01.2007 № 740767100010 за період з 17.03.2019 по 24.02.2022 у сумі 15913,19грн. у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2024 у справі №922/2897/24 закрито провадження у справі № 922/2897/24 за позовом Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Голуб Наталії Андріївни про стягнення 15913,19грн. за відсутністю предмета спору.

12.11.2024 позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Діла ЛТД" вчиняти будь-які дії щодо відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці (в рамках суми позову) (вх №28408).

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилався на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.11.2024 № 403237677 право власності на нежитлові будівлі літ. «Д-3» загальною площею 1521,5 кв.м, літ. «Д1-1» загальною площею 1615,8 кв.м, літ. «Е-1» загальною площею 1030,6 кв.м, літ. «Ж-1» загальною площею 79,0 кв.м, літ. «З-1» загальною площею 42,4 кв.м, літ. «И-1» загальною площею 192,6 кв.м, літ. «К-1» загальною площею 58,6 кв.м, літ. «Л-1» загальною площею 1229,6 кв.м, літ. «М-2» загальною площею 516,1 кв.м, літ. «Н-2» загальною площею 235,9 кв.м, літ. «П-1» загальною площею 90,5 кв.м, літ. «Р-1» загальною площею 117,8 кв.м, літ. «С-1» загальною площею 140,3 кв.м, літ. «Т-1» загальною площею 14,8 кв.м по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові з 05.04.2016 зареєстровано за відповідачем - ТОВ "Діла ЛТД".

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі №922/2105/20 стягнуто з ТОВ "Діла ЛТД" на користь Харківської міської ради 1203974,00 грн. заборгованості за договором оренди землі по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:02:007:0032), зареєстрованого 26.01.2007 за № 740767100010, за період з 01.07.2017 по 31.05.2018, та 18059,61грн. судового збору.

30.04.2021 господарським судом Харківської області на підставі вищевказаного рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 видано наказ на їх примусове виконання, який в подальшому було направлено Харківською міською радою на виконання до приватного виконавця Шинделя В.А., яким 20.05.2021 відкрито виконавче провадження № 65521083.

Стан виконавчого провадження на даний час - відкрито. Відповідно до інформації Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради від 25.07.2024 № 02-18/6-322 до бюджету Харківської міської територіальної громади з дати ухвалення рішення у справі №922/2105/20 кошти від ТОВ "Діла ЛТД" не надходили.

Оскільки спір у даній справі №922/2897/24 виник з приводу використання земельної ділянки територіальної громади м. Харкова ТОВ "Діла ЛТД" за договором оренди землі для обслуговування нежитлових будівель, належних відповідачу на праві власності, та їх подальше відчуження може зробити неможливим або ускладнити виконання рішення суду, а також враховуюче невиконане рішення суду у справі №922/2105/20, Харківська міська рада просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Діла ЛТД" вчиняти будь-які дії щодо відчуження належного йому нерухомого майна, а саме нежитлових будівель літ. «Д-3» загальною площею 1521,5 кв.м, літ. «Д1-1» загальною площею 1615,8 кв.м, літ. «Е-1» загальною площею 1030,6 кв.м, літ. «Ж-1» загальною площею 79,0 кв.м, літ. «З-1» загальною площею 42,4 кв.м, літ. «И-1» загальною площею 192,6 кв.м, літ. «К-1» загальною площею 58,6 кв.м, літ. 6 «Л-1» загальною площею 1229,6 кв.м, літ. «М-2» загальною площею 516,1 кв.м, літ. «Н-2» загальною площею 235,9 кв.м, літ. «П-1» загальною площею 90,5 кв.м, літ. «Р-1» загальною площею 117,8 кв.м, літ. «С-1» загальною площею 140,3 кв.м, літ. «Т-1» загальною площею 14,8 кв.м по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/2897/24 відмовлено в задоволенні заяви Харківської міської ради про забезпечення позову (вх. № 28408 від 12.11.2024), з тих підстав, що позивачем не було надано доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Харківська міська рада з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/2897/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Діла ЛТД" вчиняти будь-які дії щодо відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці (в рамках суми позову).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, окрім доводів, викладених в заяві про забезпечення позову посилається на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, яка вказала про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитись коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Скаржник вважає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів для позивача є додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/2897/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 08.01.2025 о 15:30 годині.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.01.2025 представником апелянта заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із ймовірною наявністю обставин для подання відмови від апеляційної скарги.

Зокрема, скаржник посилався на те, що 17.12.2024 господарським судом Харківської області у даній справі №922/2897/24 було ухвалено рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діла ЛТД" на користь Харківської міської ради - 4980472,58грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого 26.01.2007 за №740767100010 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022 та 74707,09грн. судового збору.

Крім того, як стверджував апелянт, в межах виконавчого провадження №65521083 про стягнення з ТОВ "Діла ЛТД" грошових коштів на підставі наказу господарського суду Харківської області від 30.04.2021 у справі №922/2105/20 приватним виконавцем вже було накладено арешт на нерухоме майно позивача.

Проте, з огляду на зовнішню кібератаку, яка відбулась 19.12.2024, було призупинено роботу Єдиних і Державних реєстрів Міністерства юстиції України, у зв`язку із чим, апелянт не має можливості перевірити відповідні обставини.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просив суд апеляційної інстанції відкласти розгляд апеляційної скарги, з метою перевірки обставин щодо накладення арешту на нерухоме майно позивача в межах виконавчого провадження №65521083, та як наслідок ймовірною наявністю обставин для подання відмови від апеляційної скарги.

Частинами 11 та 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.

Колегія суддів, враховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви апелянта про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представник апелянта (позивача) з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/2897/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Діла ЛТД" вчиняти будь-які дії щодо відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці (в рамках суми позову).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога Харківської міської ради до ТОВ "Діла ЛТД" про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 4980472,58грн. за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 303 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого 26.01.2007 за №740767100010 за період з 17.03.2019 по 28.02.2022.

Отже, позивач мав довести на підставі належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, наявність зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог. Позивач був повинен обгрунтувати, яким чином заходи забезпечення позову забезпечать реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у даному випадку позивачем не було наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного відповідачу майна на момент виконання рішення.

Самі лише посилання позивача на те, що відповідач має можливість розпоряджатися майном (нежитловими будівлями), а також припущення щодо відчуження такого майна, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом позову є вимога про стягнення заборгованості. Отже, накладення арешту на нерухоме майно, яке за результатами вирішення спору не набуватиметься позивачем, не є доцільним заходом забезпечення, оскільки збереження саме зазначеного майна не є необхідним для виконання рішення у справі, якщо позов буде задоволено.

Таким чином, саме по собі твердження позивача про можливість вільного розпорядження відповідачем належним йому нерухомим майном не є тією обставиною, яка б могла свідчити про намір вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Більш того, ані під час розгляду справи місцевим господарським судом ані під час апеляційного перегляду даної справи позивачем не було надано доказів відсутності або недостатності у відповідача коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову або інших доказів, які б доводили скрутне матеріальне становище відповідача.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем не було наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що викладені позивачем обставини не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Судова колегія зазначає, що вказані висновки зроблені Верховним Судом в інших справах із іншими обставинами та підставами звернення до суду із відповідним позовами. Обставини, на які посилається позивач у заяві про застосування заходів забезпечення позову у справі № 922/2897/24, не є абсолютно тотожними обставинам, що були предметом дослідження та оцінки Верховним судом у перелічених позивачем справах. Оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову пов`язане з певними умовами та підставами визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Колегія суддів зазначає про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

Отже, застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді заяви про забезпечення позову не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/2897/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі №922/2897/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.01.2025

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий