Рішення

від 14.01.2025 по справі 291/1496/24

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1496/24

Провадження №2-а/291/14/25

РІШЕННЯ

іменем України

14 січня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі головуючого - судді Гарбарук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в селищі Ружин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Артеменка Владислава Руслановича про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

26.11.2024 позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а також відсутність у відповідачів доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

З наведених підстав просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3508242 від 19.11.2024.

Ухвалою суду від 28.11.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи.

У письмовому відзиві представник відповідача 1 просив суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена. Оскаржувана постанова містить всі вимоги, що встановлює КУпАП.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, а також не заперечується сторонами, що 19.11.2024 о 12:59 год молодшим лейтенантом відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Артеменком В.Р. винесено постанову про накладання адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3508242, в якій зафіксовано, що 19.11.2024 о 12:49 год у с. Карабчиїв по вул. Польова водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗИЛ н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не увімкнув відповідний покажчик повороту, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР. Такі дії кваліфіковані, як порушення ч.2 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у розмірі 510,00 грн.

Так, відповідно до приписівст.122 КУпАПвстановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Зокрема, ч. 2 цієї статі встановлено відповідальність за порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Пунктом 9.2 «б» ПДР встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, зокрема, перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

В першу чергу, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача - поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Артеменка Владислава Руслановича, оскільки відповідно до частини другої статті 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, належним відповідачем у справі є саме орган Національної поліції Головне Управління патрульної поліції у Житомирській області, а не його співробітник, а тому позовні вимоги до неналежного відповідача - поліцейського секторуреагування патрульноїполіції Відділуполіцейської діяльності№2(смтРужин)Бердичівського РВПГУНП вЖитомирській областіАртеменка ВладиславаРуслановича задоволення не підлягають саме з цих мотивів.

Розглядаючи вимоги до належного відповідача - Головного управління Національної поліції у Житомирській області, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Так, у матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач 19.11.2024 у с. Карабчиїв, вул. Польова, керуючи транспортним засобом ЗИЛ д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні руху не увімкнув показник повороту.

Згідно з оскаржуваною постановою, на підтвердження вчинення позивачем порушення вимог п. 9.2 (б)ПДРУкраїни відповідач додав відеозапис.

Так, судом досліджено відеозаписи з боді-камер працівників поліції, та встановлено, що автомобіль позивача був зупинений працівниками поліції, які повідомили позивачу, що на транспортному засобі не був увімкнутий показник повороту при зміні руху та повідомили, що складуть у зв`язку з цим на нього постанову.

Разом з тим, з даного відеозапису не встановлено факту вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки не зафіксовано сам факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

З огляду на відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, вказане унеможливлює перевірку обставин про вчинення позивачем такого правопорушення.

При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, від 07.02.2019 у справі № 161/11151/17, від 15.10.2020 у справі № 640/8540/19, від 12.06.2020 у справі № 805/3899/17-а.

Так, відповідно дорішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, чинним в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Інших доказів, які б об`єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем 1 до суду не надано.

Таким чином, відповідачем 1, як суб`єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена інспектором поліції, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Протилежного суду не доведено та не здобуто під час розгляду справи.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

На переконання суду, враховуючи, що саме відповідач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, який у даному випадку належним чиномне зафіксовано, то всі сумніви у винуватості позивача в інкримінованому йому правопорушенні слід трактувати на користь його невинуватості, адже його вина не була доведена суду «поза розумним сумнівом», зокрема не була спростована його версія подій, яка є правдоподібною, та такою, що узгоджується з дослідженими судом доказами.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідач 1, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Керуючись статтею 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №3508242 від 19.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАПвідносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

В позовідо поліцейськогосектору реагуванняпатрульної поліціїВідділу поліцейськоїдіяльності №2(смтРужин)Бердичівського РВПГУНП вЖитомирській областіАртеменка ВладиславаРуслановича відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідачами у справі є Головне управління Національної поліції у Житомирській області, вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, код ЄДРПОУ 40108625.

Поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Артеменка Владислава Руслановича, вул.. Бірюкова, 29, с-ще Ружин, Бердичівський район, Житомирська область, 13601.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук