Рішення

від 30.10.2007 по справі 10/431-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/431-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" жовтня 2007 р.                                                                             Справа № 10/431-07

Господарський суд Київської області у складі судді Тищенко О.В., розглянувши справу

за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Національний стандарт”, м. Київ

до

Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, м. Фастів Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідача:Валейнікова Євгенія Анатолійовича, м.Київ

про

стягнення 3 725, 56 грн.

Представники:

від позивача:не  з'явився

від відповідача:Чурсіна К.А. –представник за довіреністю від     16.01.2007 р. №98

від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2006 р. Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Славутич” (перейменоване на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 06.12.2006 р. у Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Національний стандарт”) звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” 3 725, 56 грн. страхового відшкодування за договором страхування кредиту №171 серії КРС від 29.05.2003 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

- 28.12.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством „Комерційний банк „Славутич” (страхувальник) та Акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія” (страховик) був укладений Генеральний договір добровільного страхування кредиту №2 (надалі –Генеральний договір страхування);

- 29.05.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством „Комерційний банк „Славутич” і третьою особою Валейниковим Є.А. (позичальник) було укладено кредитний договір №735, згідно з яким позивач надав третій особі Валейникову Є.А.  кредитні кошти на суму 2,895 грн. зі сплатою 29 % річних строком на 1 рік для придбання дивану „Шахар” через ПП Мельник Т.А. Придбаний третьою особою диван згідно умов кредитного договору №735 передано позичальником в заставу позивачу;

- на виконання пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Генерального договору страхування між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування кредиту №171 серії КРС від 29.05.2003 р. (надалі –страховий договір);

- у зв'язку з порушенням третьою особою Валейниковим Є.А. як позичальником зобов'язань, передбачених пунктами 4.1, 4.2. кредитного договору №735 від 29.05.2007 р., керуючись вимогами п. 5.2 Генерального договору страхування та п. 2.1 страхового договору, позивач надавав відповідачу у встановлені строки усі необхідні документи, що підтверджували факт настання страхового випадку і розмір фінансових збитків, завданих банку позичальником внаслідок неповернення основного кредиту та процентів за користування ним;

- відповідач порушив зобов'язання, передбачені пунктами 2.2, 2.7, 4.1 Генерального договору страхування, а також зобов'язання за страховим договором, і без пояснення причин відмовився виплачувати позивачу обумовлену страховим договором страхову суму.

Відповідач у поданому відзиві на позов від 09.08.2007 р. та наданих у судових засіданнях поясненнях просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- відповідно до п. 2.2 Генерального договору страхування, об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з фінансовими збитками страхувальника внаслідок повного або часткового неповернення позичальником кредиту та відсотків за користування кредитом на умовах, встановлених в кредитному договорі між страхувальником та позичальником;

- оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором №735 від 29.05.2003 р., то позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав, і рішенням від 27.10.2004 р. позовні вимоги позивача були задоволені та відкрито виконавче провадження щодо третьої особи Валейникова Є.А. про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, яке на даний час ще не закінчено;

- відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні. У зв'язку з тим, що права і законні інтереси позивача вже захищені у судовому порядку, підстав для виплати йому страхового відшкодування немає;

- позивач порушив ст.ст. 13, 560 Цивільного кодексу України, п. 8.2 кредитного договору №735 від 29.05.2003 р., оскільки з метою отримати подвійне відшкодування одночасно скористався двома шляхами –шляхом звернення стягнення на предмет застави та стягнення боргу з страховика.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2006р. (суддя Мандриченко О.В.) провадження у справі на підставі п. 1№ ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) припинено за відсутністю предмету спору (а.с.74 –76).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. (колегія у складі суддів: Капацин Н.В., Данилова Т.Б., Зеленін В.О.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.04.2006 р. скасовано, матеріали справи №18/97 передано до Господарського суду м.Києва для розгляду по суті позовних вимог (а.с.95-97).

Постановою Вищого господарського суду України (колегія у складі суддів: Козир Т.П., Владимиренко С.В., Кот О.В.) від 14.12.2006 р. касаційна скарга Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” задоволена частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. у справі №18/97 змінено, виключено з мотивувальної частини абзаци, що починаються та закінчуються словами: „Стаття 619 Цивільного кодексу України... до особи, яка несе субсидіарну відповідальність”; „Матеріали справи... на умовах субсидіарної відповідальності”; „В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України... неврегульованих питань”; в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. у справі №18/97 залишити без змін (а.с. 119-121).

Ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Шкурат А.М.) від 27.07.2006 р. справу №18/97 було прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.08.2006 р., зобов'язано сторони надати письмові докази.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2007 р. на підставі ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 17 ГПК України справу №18/97 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2007 р. справу було прийнято до розгляду суддею Тищенко О.В., справі присвоєно номер №10/431-07, розгляд призначено на 13.08.2007 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2007 р. на підставі ст. 25, ст. 77 ГПК України було здійснено заміну позивача по справі –Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Славутич” його правонаступником –Відкритим акціонерним товариством „Комерційний банк „Національний стандарт”, розгляд справи відкладено на 24.09.2007 р.

Ухвалою Голови Господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 17.08.2007 р. строк вирішення спору було продовжено до 11.10.2007 р.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2007 р. розгляд справи відкладався до 09.10.2007 р.

Протокольною ухвалою від 09.10.2007 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.10.2007 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2007 р. в порядку ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Валейнікова Є.А.

Представник третьої особи - Валейнікова Є.А. в судове засідання 30.10.2007р. не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

28.12.2002 р. між Акціонерними товариством „Українська пожежно-страхова компанія” та Акціонерним комерційним банком „Славутич” було укладено Генеральний договір добровільного страхування кредиту №2, згідно з яким Акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” мала здійснювати страхування кредиту, наданого Акціонерним комерційним банком „Славутич” позичальникам, та зобов'язувалася сплатити позивачеві страхове відшкодування у випадку заподіяння йому фінансового збитку, внаслідок невиконання позичальниками своїх платіжних зобов'язань у порядку та в терміни, передбачені кредитним договором (пп. 2.1. пункту 2 Генерального договору страхування).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. встановлено, що об'єктом страхування є майнові інтереси що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з фінансовими збитками страхувальника в наслідок повного або часткового неповернення позичальником страхувальнику кредиту та відсотків за користування кредитом на умовах, встановлених кредитним договором між страхувальником і позичальником.

29.05.2003 р. між ВАТ „Комерційний банк” „Славутич” і третьою особою Валейніковим Є.А. було укладено кредитний договір та договір застави №735, за яким на придбання Валейніковим Є.А. дивану „Шахар” вартістю 3 300,00 грн., позивач надав Валейнікову Є.А. строком на 12 місяців кредит у розмірі 2 895,52 грн. із відсотковою ставкою 29 % річних.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 кредитного договору від 29.05.2003 р. Валейніков Є.А. як позичальник зобов'язувався проводити щомісячно з 01 до 15 числа погашення заборгованості за кредитом у відповідності до графіку сплати (додаток №1), який є невід'ємною частиною вказаного договору, а також останній платіж по погашенню кредиту та відсотків за його користування позичальник мав здійснити не пізніше кінцевого терміну погашення кредиту, тобто 28.05.2004р.

29.05.2003 р. між Акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія” і Відкритим акціонерним товариством „Комерційний банк” „Славутич” було укладено договір страхування кредиту серії КРС №171.

Вказаний договір страхування укладений відповідно до Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. та передбачає прийняття відповідачем на страхування ризик неповернення або повернення  не в повному обсязі кредиту, процентів за його користування, наданого позивачем третій особі Валейнікову Є.А.  згідно з кредитною угодою від 29.05.2003 р. №735 для придбання останнім дивану „Шахар”.

Судом встановлено, що позивач відповідно до пункту 1.2.3. статуту Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Національний стандарт” є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Славутич”, зареєстрованого державною адміністрацією Подільського району м. Києва 16.05.1992 р. за №042080.

Як вбачається з п. 1.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Національний стандарт” Акціонерний комерційний банк „Славутич” було створено відповідно до рішення установчих зборів акціонерів (протокол №1 від 03.03.1992 р.) у вигляді закритого акціонерного товариства. Рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерний комерційний банк „Славутич” реорганізовано у відкрите акціонерне товариство (протокол №1 від 03.04.1993 р.). Рішенням загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Славутич” перейменовано у Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк „Національний стандарт” (протокол №3 від 06.12.2006 р.).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Національний стандарт” такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пп. 2.7 п. 2 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. відповідач як страховик прийняв на страхування ризик невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед позивачем як страхувальником згідно з умовами кредитного договору при умові дотримання страхувальником при укладанні кредитного договору низки умов, зокрема, сплати позичальником початкового внеску не менше 15% від вартості товару, наявності у позичальника – фізичної особи постійного місця роботи протягом останніх 6 місяців, постійного місця проживання у м. Києві або Київській області та працездатного віку, суми середньомісячного доходу, що перевищує суму щомісячного погашення кредиту та відсотків за його користування на 15%.

Відповідно до підпункту 7.3 пункту 7 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. договір страхування по відношенню до конкретного кредитного договору починає діяти з дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового внеску на розрахунковий рахунок страховика, і діє протягом терміну, зазначеного в договорі страхування.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 пункту 3 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. розмір страхової суми, страхового платежу та порядку його сплати зазначається в договорі страхування, який укладається на страхування ризику за кожним кредитним договором. Страхова сума за договором страхування кредиту встановлюється в розмірі кредиту, наданого Позичальнику та процентів за його користування. При укладанні договорів страхування за кредитними договорами страховий тариф встановлюється у наступних розмірах: до 3 місяців –1,5%, до 6 місяців –2,%, до 9 місяців –2,25%, до 12 місяців –2,5%. Сума страхового внеску по кожному кредитному договору зазначається в договорі страхування. Страхові внески сплачуються страхувальником протягом 3 (трьох) днів з дня укладання договору страхування.

Як вбачається з платіжного доручення №12 від 29.05.2003 р., ВАТ „КБ „Славутич” перерахувало Акціонерному товариству „Українська пожежно-страхова компанія” 72,39 грн. страхового платежу (а.с. 43).

Відповідно до договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 страхова сума становила 2895,52 грн., страховий тариф –2,5%, здійснений страхувальником страховий платіж –72,39 грн., строк дії договору визначався з 00.00 год. 30.05.2003 по 24.00 год. 29.05.2004 р.

Згідно з пп. 4.1 п. 4 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. страховим випадком є заподіяння фінансового збитку страхувальнику, внаслідок невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед страхувальником протягом 15 днів з моменту настання терміну виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором.

12.06.2003 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., за якою підпункт 4.1.було доповнено новим абзацом про те, що за кредитами, наданими позичальникам, починаючи з 01.03.2003 р., страховим випадком є невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед страхувальником, а саме –у розмірі поточних нарахованих відсотків, протягом 15 днів з моменту настання зобов'язань, а також у розмірі несплаченої суми кредиту по кінцевому терміну його погашення (а.с. 15).

Як вбачається з підпункту 5.1. пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. відповідальність страховика наступає у разі несплати позичальником страхувальнику суми кредиту або його частини, а також процентів за користування кредитом протягом 15 днів з моменту настання терміну виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором.

Додатковою угодою №1 від 12.06.2003 р. до Генерального договору №2 добровільного страхування кредиту від 28.12.2002 р. підпункт 5.1. було доповнено умовою, з якої випливало, що за кредитами, наданими позичальником починаючи з 01.03.2003 р. відповідальність страховика мала наступати у випадку несплати позичальником страхувальнику поточних нарахованих відсотків за користування кредитом –протягом 15 днів з моменту настання терміну виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором, а у разі несплаченої суми залишку кредиту –по кінцевому терміну його погашення згідно умов кредитного договору наступного дня після закінчення терміну дії кредитного договору.

Відповідно до підпункту 5.2. пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., а також підпункту 2.1. пункту 2 договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту настання страхового випадку, шляхом надання йому документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір фінансових збитків, зокрема письмову заяву страхувальника на виплату страхового відшкодування із зазначенням поточної заборгованості позичальника, номер договору страхування кредиту, довідку про розрахунки позичальника зі страхувальником за укладеним кредитним договором, копію кредитного договору.

Графіком сплати (додаток до кредитного договору № 735 від 29.05.2003 р.) передбачалось погашення заборгованості за кредитом мало здійснюватися третьою особою Валейніковим Є.А. з 01 до 15 числа кожного місяця, а тому страховий випадок та відповідальність страховика відповідно до Додаткової угоди №1 від 12.06.2003 р. до Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. мали наступати у випадку несплати позичальником страхувальнику поточних нарахованих відсотків за користування кредитом, починаючи з 16 числа кожного місяця.

Частиною першою ст.990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта.

Судом встановлено, що 01.06.2004 р. ВАТ „КБ Славутич” звернулося з письмовою заявою (вих. № 105/09) до АТ „Української пожежно-страхової компанії”, у якій позивач інформував про те, що на початку червня 2004 р. виник страховий випадок та заподіяно позивачу фінансовий збиток внаслідок невиконання своїх платіжних зобов'язань по кінцевому терміну погашення за кредитними договорами. У той же час позивач просив страховика у відповідності до додаткової угоди №1 від 12.06.2003 р. до Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. не пізніше 07.06.2004 р. погасити заборгованість цих позичальників по кредиту –29 477, 03 грн. та 3 790,81 грн. – по відсотках, в тому числі заборгованість Валейникова Є.А. за кредитом –2 895,52 грн та за відсотками – 768,09 грн. згідно з договором кредитування №735 від 29.05.2003 р. (а.с.48).

Підтвердженням одержання письмової заяви позивача відповідачем є повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення №230 від 07.06.2004 р. (а.с. 48, зворотна сторона).

Відповідно до підпункту 5.3, 5.4 пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., а також згідно із пп. 2.2., 2.3. пункту 2 договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 за умови підтвердження страхового випадку і дотримання страхувальником усіх вимог договору страхування страховик протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання необхідних документів від страхувальника приймає рішення про виплату страхового відшкодування та складає акт про страховий випадок. Розмір страхового відшкодування встановлюється страховиком у межах страхової суми по конкретному кредитному договору, виходячи з фактичної суми невиконаних позичальником зобов'язань.

Підпунктом 5.4 пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. встановлено, що страховик виплачує страхувальнику відшкодування протягом 2 (двох) банківських днів після складання акту про страховий випадок. У випадку затримки виплати страхового відшкодування страховик виплачує страхувальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка за кожний день неотримання виплати страхового відшкодування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачена пеня.

Відповідно до підпункту 5.8. пункту 5 Генерального договору №2 добровільного страхування кредиту від 28.12.2002 р., підпункту 2.6 пункту 2 договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 3 (трьох) робочих днів після подачі страхувальником всіх належним чином оформлених документів і надається страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальнику.

З наданих суду матеріалів вбачається, що відповідач не вживав заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати позивачу та не відреагував на інформацію позивача, викладену останнім у заяві від 01.06.2004 р (вих. № 1051/09) (а.с. 48).

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті з обґрунтуванням причин відмови відповідачем не приймалось.

Пунктом 1 договору страхування кредиту серії КРС №171 від 29.05.2003 р.  встановлено право страховика контролювати дотримання страхувальником умов видачі кредиту, отримувати у страхувальника відомості щодо невиконання позичальником умов кредитного договору, у разі необхідності надсилати запити про отримання відомостей, пов'язаних зі страховим випадком у відповідні органи, самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку, відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, визначених підпунктом 2.5. договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171

Відповідно до підпункту 5.7. пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., підпункту 2.5. пункту 2 договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках: якщо страхувальник не виконав свої обов'язки за цим договором страхування; несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на те причин; створював страховику перешкоди у визначенні обставин страхового випадку; без узгодження із страховиком змінив умови кредитного договору, що спричинило зміну ступеня страхового ризику; страхувальником був вчинений умисний злочин, що спричинив настання страхового випадку; не був укладений договір застави, як забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед страхувальником за кредитним договором; не був укладений договір майнового страхування товару, що передається позичальником у заставу страхувальникові як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором; страхувальником не були дотримані умови, передбачені п. 2.7 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., Правилами страхування кредитів та чинним законодавством України.

Відповідачем не було надано доказів порушень позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором страхування кредиту серії КРС №171 від 29.05.2003 р., а також не доведено інших, визначених у ст. 26 Закону України „Про страхування”, підпункті 5.7 пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. підстав відмовити позивачеві у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. (Постанова Верховного Суду України від 28.03.2006 р. у справі №2-4/1319-2004).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.

Отже, лише наявність рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27.10.2004 р. у цивільній справі №2-4069/2004 за позовом ВАТ „Комерційний банк „Славутич” до Валєйнікова Є.А. про стягнення 3851,07 грн. заборгованості за договором кредиту від 29.05.2003 р., а також порушення виконавчого провадження по його виконанню не можуть бути підставою припинення зобов'язання відповідача за договором страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 та підставою відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування. (З аналогічної позиції виходив Вищий господарський суд України у постанові від 13.04.2005 р. по справі №18/304).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Національний стандарт” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” (08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, 1; код ЄДРПОУ 20602681; п/р 26007001203 в КЦФ АППБ „Аваль”, МФО 322904, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Національний стандарт” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47; код ЄДРПОУ 19020301; кореспондентський рахунок 320006175801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) 3725,56 грн. (три тисячі сімсот двадцять п'ять гривень п'ятдесят шість копійок) заборгованості по страховому відшкодуванню за договором №171 серії КРС страхування кредиту від 29.05.2003 р.

Видати наказ.

3. Стягнути з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” (08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, 1; код ЄДРПОУ 20602681; п/р 26007001203 в КЦФ АППБ „Аваль”, МФО 322904, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Національний стандарт” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47; код ЄДРПОУ 19020301; кореспондентський рахунок 320006175801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) 102,00 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                Тищенко О.В.