Постанова

від 29.01.2008 по справі 10/431-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/431-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

29.01.08 р.                                                                                                    № 10/431-07                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                 Писана  Т.О

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Мостова  Г. І.

                                                                                                                 Фаловська  І.М.

секретар судового засідання  Рустам'ян Е.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лупеко О.М. –представник за дов. №89 від 26.11.2007р.,

від відповідача: Чурсіна К.А. –представник за дов. №176 від 15.01.2008р.,  

від третьої особи: не з'явились,   

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на рішення господарського суду Київської області від 30.10.2007р.

у справі № 10/431-07 (суддя Тищенко О.В.)

за позовом          відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Національний стандарт», м. Київ;

до             акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Фастів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:        Валейніков Є.А.,

про          стягнення 3725,56 грн.,

в с т а н о в и в:

До господарського суду Київської області звернулось відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Національний стандарт»з позовом до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення 3725,56 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2007р. у справі №10/431-07 позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача стягнуто 3725,56 грн. заборгованості по страховому відшкодуванню за договором №171 серії КРС страхування кредиту від 29.05.2003 р.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду АТ «Українська пожежно-страхова компанія»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник апелянта вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, рішення господарського суду Київської області від 30.10.2007року вважає таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.  

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти вимог апеляційної скарги, оскільки вважає її необґрунтованою. Представник позивача у судовому засіданні також заперечив проти вимог апеляційної скарги, рішення господарського суду Київської області від 30.10.2007р. у справі №10/431-07 вважає законним та обґрунтованим.

Третя особа, або її представник у судове засідання не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про його час і місце, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомлено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, 28.12.2002 р. між Акціонерними товариством „Українська пожежно-страхова компанія” та Акціонерним комерційним банком „Славутич” було укладено Генеральний договір добровільного страхування кредиту №2, згідно з яким Акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” мала здійснювати страхування кредиту, наданого Акціонерним комерційним банком „Славутич” позичальникам, та зобов'язувалася сплатити позивачеві страхове відшкодування у випадку заподіяння йому фінансового збитку, внаслідок невиконання позичальниками своїх платіжних зобов'язань у порядку та в терміни, передбачені кредитним договором (пп. 2.1. пункту 2 Генерального договору страхування).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. встановлено, що об'єктом страхування є майнові інтереси що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з фінансовими збитками страхувальника в наслідок повного або часткового неповернення позичальником страхувальнику кредиту та відсотків за користування кредитом на умовах, встановлених кредитним договором між страхувальником і позичальником.

29.05.2003 р. між ВАТ „Комерційний банк” „Славутич” і третьою особою Валейніковим Є.А. було укладено кредитний договір та договір застави №735, за яким на придбання Валейніковим Є.А. дивану „Шахар” вартістю 3 300,00 грн., позивач надав Валейнікову Є.А. строком на 12 місяців кредит у розмірі 2 895,52 грн. із відсотковою ставкою 29 % річних.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 кредитного договору від 29.05.2003 р. Валейніков Є.А. як позичальник зобов'язувався проводити щомісячно з 01 до 15 числа погашення заборгованості за кредитом у відповідності до графіку сплати (додаток №1), який є невід'ємною частиною вказаного договору, а також останній платіж по погашенню кредиту та відсотків за його користування позичальник мав здійснити не пізніше кінцевого терміну погашення кредиту, тобто 28.05.2004р.

29.05.2003 р. між Акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія” і Відкритим акціонерним товариством „Комерційний банк” „Славутич” було укладено договір страхування кредиту серії КРС №171.

Вказаний договір страхування укладений відповідно до Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. та передбачає прийняття відповідачем на страхування ризик неповернення або повернення  не в повному обсязі кредиту, процентів за його користування, наданого позивачем третій особі Валейнікову Є.А.  згідно з кредитною угодою від 29.05.2003 р. №735 для придбання останнім дивану „Шахар”.

Позивач відповідно до пункту 1.2.3. статуту Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Національний стандарт” є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Славутич”, зареєстрованого державною адміністрацією Подільського району м. Києва 16.05.1992 р. за №042080.

Як вбачається з п. 1.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Національний стандарт” Акціонерний комерційний банк „Славутич” було створено відповідно до рішення установчих зборів акціонерів (протокол №1 від 03.03.1992 р.) у вигляді закритого акціонерного товариства. Рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерний комерційний банк „Славутич” реорганізовано у відкрите акціонерне товариство (протокол №1 від 03.04.1993 р.). Рішенням загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Славутич” перейменовано у Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк „Національний стандарт” (протокол №3 від 06.12.2006 р.).

За оцінкою колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Національний стандарт” такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пп. 2.7 п. 2 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. відповідач як страховик прийняв на страхування ризик невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед позивачем як страхувальником згідно з умовами кредитного договору при умові дотримання страхувальником при укладанні кредитного договору низки умов, зокрема, сплати позичальником початкового внеску не менше 15% від вартості товару, наявності у позичальника – фізичної особи постійного місця роботи протягом останніх 6 місяців, постійного місця проживання у м. Києві або Київській області та працездатного віку, суми середньомісячного доходу, що перевищує суму щомісячного погашення кредиту та відсотків за його користування на 15%.

Відповідно до підпункту 7.3 пункту 7 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. договір страхування по відношенню до конкретного кредитного договору починає діяти з дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового внеску на розрахунковий рахунок страховика, і діє протягом терміну, зазначеного в договорі страхування.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 пункту 3 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. розмір страхової суми, страхового платежу та порядку його сплати зазначається в договорі страхування, який укладається на страхування ризику за кожним кредитним договором. Страхова сума за договором страхування кредиту встановлюється в розмірі кредиту, наданого Позичальнику та процентів за його користування. При укладанні договорів страхування за кредитними договорами страховий тариф встановлюється у наступних розмірах: до 3 місяців –1,5%, до 6 місяців –2,%, до 9 місяців –2,25%, до 12 місяців –2,5%. Сума страхового внеску по кожному кредитному договору зазначається в договорі страхування. Страхові внески сплачуються страхувальником протягом 3 (трьох) днів з дня укладання договору страхування.

Як вбачається з платіжного доручення №12 від 29.05.2003 р., ВАТ „КБ „Славутич” перерахувало Акціонерному товариству „Українська пожежно-страхова компанія” 72,39 грн. страхового платежу (а.с. 43).

Відповідно до договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 страхова сума становила 2895,52 грн., страховий тариф –2,5%, здійснений страхувальником страховий платіж –72,39 грн., строк дії договору визначався з 00.00 год. 30.05.2003 по 24.00 год. 29.05.2004 р.

Згідно з пп. 4.1 п. 4 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. страховим випадком є заподіяння фінансового збитку страхувальнику, внаслідок невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед страхувальником протягом 15 днів з моменту настання терміну виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором.

12.06.2003 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., за якою підпункт 4.1.було доповнено новим абзацом про те, що за кредитами, наданими позичальникам, починаючи з 01.03.2003 р., страховим випадком є невиконання або виконання не в повному обсязі позичальником своїх платіжних зобов'язань перед страхувальником, а саме –у розмірі поточних нарахованих відсотків, протягом 15 днів з моменту настання зобов'язань, а також у розмірі несплаченої суми кредиту по кінцевому терміну його погашення (а.с. 15).

Як вбачається з підпункту 5.1. пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. відповідальність страховика наступає у разі несплати позичальником страхувальнику суми кредиту або його частини, а також процентів за користування кредитом протягом 15 днів з моменту настання терміну виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором.

Додатковою угодою №1 від 12.06.2003 р. до Генерального договору №2 добровільного страхування кредиту від 28.12.2002 р. підпункт 5.1. було доповнено умовою, з якої випливало, що за кредитами, наданими позичальником починаючи з 01.03.2003 р. відповідальність страховика мала наступати у випадку несплати позичальником страхувальнику поточних нарахованих відсотків за користування кредитом –протягом 15 днів з моменту настання терміну виконання платіжних зобов'язань за кредитним договором, а у разі несплаченої суми залишку кредиту –по кінцевому терміну його погашення згідно умов кредитного договору наступного дня після закінчення терміну дії кредитного договору.

Відповідно до підпункту 5.2. пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., а також підпункту 2.1. пункту 2 договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту настання страхового випадку, шляхом надання йому документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і розмір фінансових збитків, зокрема письмову заяву страхувальника на виплату страхового відшкодування із зазначенням поточної заборгованості позичальника, номер договору страхування кредиту, довідку про розрахунки позичальника зі страхувальником за укладеним кредитним договором, копію кредитного договору.

Графіком сплати (додаток до кредитного договору № 735 від 29.05.2003 р.) передбачалось погашення заборгованості за кредитом мало здійснюватися третьою особою Валейніковим Є.А. з 01 до 15 числа кожного місяця, а тому страховий випадок та відповідальність страховика відповідно до Додаткової угоди №1 від 12.06.2003 р. до Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. мали наступати у випадку несплати позичальником страхувальнику поточних нарахованих відсотків за користування кредитом, починаючи з 16 числа кожного місяця.

Частиною першою ст.990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта.

01.06.2004 р. ВАТ „КБ Славутич” звернулося з письмовою заявою (вих. № 105/09) до АТ „Української пожежно-страхової компанії”, у якій позивач інформував про те, що на початку червня 2004 р. виник страховий випадок та заподіяно позивачу фінансовий збиток внаслідок невиконання своїх платіжних зобов'язань по кінцевому терміну погашення за кредитними договорами. У той же час позивач просив страховика у відповідності до додаткової угоди №1 від 12.06.2003 р. до Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. не пізніше 07.06.2004 р. погасити заборгованість цих позичальників по кредиту –29 477, 03 грн. та 3 790,81 грн. –по відсотках, в тому числі заборгованість Валейникова Є.А. за кредитом –2 895,52 грн та за відсотками –768,09 грн. згідно з договором кредитування №735 від 29.05.2003 р. (а.с.48).

Підтвердженням одержання письмової заяви позивача відповідачем є повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення №230 від 07.06.2004 р. (а.с. 48, зворотна сторона).

Відповідно до підпункту 5.3, 5.4 пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., а також згідно із пп. 2.2., 2.3. пункту 2 договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 за умови підтвердження страхового випадку і дотримання страхувальником усіх вимог договору страхування страховик протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання необхідних документів від страхувальника приймає рішення про виплату страхового відшкодування та складає акт про страховий випадок. Розмір страхового відшкодування встановлюється страховиком у межах страхової суми по конкретному кредитному договору, виходячи з фактичної суми невиконаних позичальником зобов'язань.

Підпунктом 5.4 пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. встановлено, що страховик виплачує страхувальнику відшкодування протягом 2 (двох) банківських днів після складання акту про страховий випадок. У випадку затримки виплати страхового відшкодування страховик виплачує страхувальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка за кожний день неотримання виплати страхового відшкодування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачена пеня.

Відповідно до підпункту 5.8. пункту 5 Генерального договору №2 добровільного страхування кредиту від 28.12.2002 р., підпункту 2.6 пункту 2 договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 3 (трьох) робочих днів після подачі страхувальником всіх належним чином оформлених документів і надається страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальнику.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не вживав заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати позивачу та не відреагував на інформацію позивача, викладену останнім у заяві від 01.06.2004 р (вих. № 1051/09) (а.с. 48).

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті з обґрунтуванням причин відмови відповідачем не приймалось.

Пунктом 1 договору страхування кредиту серії КРС №171 від 29.05.2003 р.  встановлено право страховика контролювати дотримання страхувальником умов видачі кредиту, отримувати у страхувальника відомості щодо невиконання позичальником умов кредитного договору, у разі необхідності надсилати запити про отримання відомостей, пов'язаних зі страховим випадком у відповідні органи, самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку, відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, визначених підпунктом 2.5. договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171

Відповідно до підпункту 5.7. пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., підпункту 2.5. пункту 2 договору страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках: якщо страхувальник не виконав свої обов'язки за цим договором страхування; несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на те причин; створював страховику перешкоди у визначенні обставин страхового випадку; без узгодження із страховиком змінив умови кредитного договору, що спричинило зміну ступеня страхового ризику; страхувальником був вчинений умисний злочин, що спричинив настання страхового випадку; не був укладений договір застави, як забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед страхувальником за кредитним договором; не був укладений договір майнового страхування товару, що передається позичальником у заставу страхувальникові як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором; страхувальником не були дотримані умови, передбачені п. 2.7 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р., Правилами страхування кредитів та чинним законодавством України.

Відповідачем не було надано доказів порушень позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором страхування кредиту серії КРС №171 від 29.05.2003 р., а також не доведено інших, визначених у ст. 26 Закону України „Про страхування”, підпункті 5.7 пункту 5 Генерального договору добровільного страхування кредиту №2 від 28.12.2002 р. підстав відмовити позивачеві у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. (Постанова Верховного Суду України від 28.03.2006 р. у справі №2-4/1319-2004).

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що судом першої інстанції не враховано наявність рішення Дарницького районного суду міста Києва, яким задоволено позовні вимоги ВАТ «Комерційний банк «Національний стандарт»про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором. Таке твердження скаржника колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в рішенні суду першої інстанції було досліджено рішення Дарницького районного суду міста Києва та надано йому правову оцінку. При цьому суд послався на п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про страхування”, відповідно до якого підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.

На підставі вищевикладеного судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що наявність рішення Дарницького районного суду м. Києва, а також порушення виконавчого провадження по його виконанню не можуть бути підставою припинення зобов'язання відповідача за договором страхування кредиту від 29.05.2003 р. серії КРС №171 та підставою відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування. (З аналогічної позиції виходив Вищий господарський суд України у постанові від 13.04.2005 р. по справі №18/304).

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на обмеження судом першої інстанції його права на звернення з позовом до третьої особи про регресне відшкодування коштів. Право регресного відшкодування у акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»не виникло, оскільки відсутній факт сплати відповідачем страхового відшкодування.

Твердження скаржника про необхідність застосування ст. 61 Конституції України до даних правовідносин є безпідставними, оскільки у даному випадку відсутній факт подвійного притягнення будь-кого з учасників судового провадження до юридичної відповідальності.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції, при винесення рішення, допущено порушення норм процесуального права. При цьому скаржник не вказує, які саме порушення допущено судом, у зв'язку з чим таке посилання скаржника є безпідставним.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 30.10.2007 року по справі №10/431-07 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 101 –103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на рішення господарського суду Київської області від 30.10.2007р. у справі №10/431-07  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 30.10.2007р. у справі №10/431-07  залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                      Писана  Т.О

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Мостова  Г. І.

                                                                                                                   Фаловська  І.М.