Постанова

від 17.12.2024 по справі 522/13951/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4710/24

Справа № 522/13951/19

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Поліграф» та представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Поліграф», третя особа: ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за порушення авторського права, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Абухіна Р.Д. 01 лютого 2024 року у м. Одеса,

встановила:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Приватного підприємства «Поліграф», в якому просила:

- вилучити у ПП «Поліграф» всі контрафактні примірники твору Монографія «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов» (мовою оригіналу) згідно заявленого тиражу;

- стягнути з ПП «Поліграф» на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за порушення авторського права у розмірі 369349,50 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача вартість судових витрат у розмірі 13693,50 грн.

ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги тим, що у квітні 2019 року їй стало відомо про те, що відповідач опублікував 300 примірників твору у двох томах «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов», автором якого зазначено ОСОБА_3 , та здійснив незаконне сповіщення про наявність переданих прав на Твір шляхом використання знаку охорони авторського права (латинська літера «c», обведена колом). На думку ОСОБА_2 , такі дії відповідача порушили її виключні майнові права на Твір, призвели до порушення цілісності Твору як об`єкту права інтелектуальної власності, а також до перекручення та спотворення Твору, що завдало шкоди честі та репутації автора.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

Вилучено у ПП «Поліграф» всі контрафактні примірники твору Монографія «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов» згідно заявленого тиражу.

Стягнуто з ПП «Поліграф» на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за порушення авторського права у розмірі 92337,37 грн.

Стягнуто з ПП «Поліграф» на користь ОСОБА_2 вартість судових витрат у розмірі 11692 грн.

У задоволені решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Поліграф» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з боку ПП «Поліграф» не було порушено авторське право позивача стосовного друку книги Монографія «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов», оскільки за життя сам ОСОБА_3 надав дозвіл на друк книги, а в подальшому ОСОБА_1 , як дружина та власник 3/4 частки об`єкта авторського права, не заперечувала проти друку вказаної книги апелянтом. Крім того, ПП «Поліграф» зазначає, що документи, на яких ґрунтується Звіт про оцінку майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності (реєстраційний номер свідоцтва НОМЕР_1 від 27 липня 2014 року) від 19 липня 2019 року, втратили чинність, оскільки ОСОБА_2 не є 100% власником авторських прав.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником 3/4 частки майнових прав на твір, а відтак, апелянт має право на розпорядження своєю власністю. Задовольнивши позовну вимогу про вилучення книг, суд першої інстанції порушив права апелянта, як власника, адже книги, які було надруковано, були подаровані в бібліотеки України, що слугує пам`яттю про автора книги. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що з боку ПП «Поліграф» не було порушено права позивача стосовно друку книги Монографія «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов», оскільки за життя ОСОБА_3 надав дозвіл на друк вказаної книги, а після його смерті ОСОБА_1 , як дружина та власник 3/4 частки майнових прав на твір, не заперечувала проти друку книги ПП «Поліграф».

Сторони про розгляд справи на 17 грудня 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились ОСОБА_2 та її представник, та представник ОСОБА_1 ПП «Поліграф» у судове засідання не з`явилось.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ПП «Поліграф», яке своєчасно і належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ПП «Поліграф» та представника ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є порушення відповідачем майнових прав на твір Монографія «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов», що належали померлому ОСОБА_3 на підставі Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 , виданого Державною службою інтелектуальної власності України, дата реєстрації 25 липня 2014 року.

Автор ОСОБА_4 , видатний український вчений, професор основ архітектури і реставрації, Академік Інженерної Академії України, академік Будівельної Академії України, член- кореспондент Академії Архітектури України, член-кореспондент Міжнародної інженерної академії, дійсний член Нью-Йоркської Академії наук, дійсний член ІКОМОС; професор архітектури і реставрації.

Згідно Договору на виготовлення поліграфічної продукції №01/2012 від 14 вересня 2012 року, між видавництвом «ОПТІМУМ» та автором твору ОСОБА_3 був розроблений макет Твору відповідно до технічного паспорту на виготовлення поліграфічної продукції. В подальшому, був виданий в електронній формі твір: «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций, материалов/Монография. ОСОБА_5 Одеса: изд-во «Optimum», 2014. 670 с., 738 ил.» ISBN НОМЕР_2 , УДК 72.01;72.02(4/9);72.03. Твір розміщено в електронних бібліотеках на підставі відповідних Договорів, та він є доступним для публічного ознайомлення.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 лютого 2016 року Державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори Чорної С.Г. була заведена Спадкова справа № 37/2016 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 10 лютого 2016 року № 79, яка відкрилась у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

11 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, складеного на її ім`я від 12 липня 2008 року (реєстровий номер 4-12071) на все майно, яке залишиться після смерті ОСОБА_3 , та у наступному, ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала Свідоцтво про право на спадщину.

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва, виданого ОСОБА_2 про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2017 року, та визнання за собою права власності на Твір.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2021 року у справі № 522/20812/19 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приморської державної нотаріальної контори, державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори Чорної С.Г. про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на монографію, була задоволена частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24 січня 2017 року, видане на ім`я ОСОБА_2 . Скасовано реєстраційний запис в спадковому реєстрі про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину від 24 січня 2017 року стосовно авторських прав на твір Монографія «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов».

23 лютого 2023 року у справі № 522/20812/19 постановою Одеського апеляційного суду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року в частині задоволення позовних вимог щодо скасування реєстраційного запису в спадковому реєстрі про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину від 24 січня 2017 року стосовно авторських прав на твір Монографія «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов», та визнання право власності за ОСОБА_1 на 3/4 майнових прав на твір Монографія «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов» - було скасовано. У задоволенні зазначених вимог ОСОБА_1 відмовлено, в іншій частині судове рішення було залишено без змін.

22 червня 2023 року ОСОБА_1 було отримана свідоцтво про право на спадщину за законом, яким визнане її право власності на 3/4 частки майнових прав на Твір. 03 липня 2023 року ОСОБА_2 було отримано нове свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №10-454, яке складається з 1/4 частки майнових прав на Твір.

Таким чином, майнові права на Твір є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що у січні 2017 року до ОСОБА_2 звернувся директор ПП «Поліграф» ОСОБА_6 із пропозицією опублікувати Твір в авторській редакції за рахунок спонсора, який зацікавлений у виданні даної книги поліграфічним способом.

ОСОБА_2 на вказану пропозицію погодилася, про що свідчить її смс-переписка із відповідачем.

У квітні 2019 року позивачу стало відомо про те, що відповідач опублікував 300 примірників твору у двох томах «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов», автором якого зазначено ОСОБА_3 .

Оскільки умови щодо опублікування ОСОБА_7 та його кінцевий макет з ОСОБА_2 не узгоджувались, договірні відносини щодо використання майнових прав на Твір між сторонами не встановлювались, то вказані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду за захистом своїх прав на твір.

Згідно ст. 439 Цивільного кодексу України право на недоторканність твору означає, що ніхто не має права переробляти твір без дозволу автора, якщо така переробка може призвести до перекручення, спотворення або іншої зміни твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводження твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

Згідно ст. 440 ЦК України, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 445 ЦК України передбачено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з приписами ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у ч. 1 ст. 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Згідно ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені ст. ст. 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. ст. 21-25, 42, 43 цього Закону.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп`ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», контрафактний примірник твору - примірник твору, опублікований і (або) розповсюджений з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автору належать такі немайнові права, як вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права», спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

У п. 43 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» роз`яснено, що під контрафактними примірниками твору, фонограми, відеограми, програм організацій мовлення розуміються примірники об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, які виготовлені, відтворені, опубліковані і (або) розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав (особистих немайнових і (або) майнових), у тому числі примірники захищених в Україні зазначених об`єктів, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, у яких ці об`єкти ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Згідно ст. 17 Закону України «Про видавничу справу», умови виконання замовлення на видавничу продукцію, права та обов`язки сторін визначаються договорами між автором (співавторами), їх спадкоємцями чи особами, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права на об`єкт замовлення, замовником, видавцем, виготовлювачем та розповсюджувачем, укладеними відповідно до законодавства.

Згідно ст. 20 Закону України «Про видавничу справу», права та обов`язки видавця у відносинах з автором (співавторами) твору в галузі науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємцями чи з особою, якій автори чи їх спадкоємці передали авторські майнові права, чи з особами, яким належать права на інші об`єкти права інтелектуальної власності, визначаються законодавством України з питань інтелектуальної власності.

Цією статтею також встановлено, що видавець зобов`язаний дотримуватися норм авторського та патентного права, положень національних стандартів, чинних в Україні міждержавних стандартів, інших нормативно-правових актів, що регламентують видавничу справу, а також встановлюють вимоги щодо якості видавничої продукції; відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства.

Статтею 28 Закону України «Про видавничу справу» встановлено, що у видавничій справі забороняється розповсюджувати видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), а також з порушенням законодавства України з питань інтелектуальної власності.

У п. 35 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» Верховний Суд України роз`яснив судам, що при отриманні кількома спадкоємцями за законом чи за заповітом майнового авторського права і (або) суміжних прав без виділення конкретних спадкових об`єктів авторського права і (або) суміжних прав слід мати на увазі, що в даному випадку у спадкоємців виникає обсяг повноважень відносно спадкових прав на спільне використання всіх творів і (або) об`єктів суміжних прав як при здійсненні права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам. Порядок використання таких прав визначається відповідно до ст. 428 ЦК України. Права, що перейшли до спадкоємців, складають одне ціле, і жоден із спадкоємців не вправі без достатніх для цього підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. Винагорода за використання твору розподіляється між спадкоємцями відповідно до часток у спадщині.

У абз. 4 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз`яснено, що відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним об`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст. ст. 614, 1166 ЦК України).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Поліграф» було здійснено опублікування Твору без згоди автора (його спадкоємців) та без передачі прав на його використання, чим порушено ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. ст. 17, 20, 28 Закону України «Про видавничу справу».

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.

Так, дружина автора твору ОСОБА_1 , яка є власником 3/4 частки майнових прав на твір, пояснила суду, що вона не має жодних заперечень проти друку книги ПП «Поліграф» у тому вигляді та форматі, в якому вона була опублікована.

Також ОСОБА_1 зазначила, що за життя ОСОБА_3 надав свій дозвіл на друк книги «Монография. Архитектура. Хроноэволюция архитектурних форм, конструкций и материалов», та його волевиявлення, як автора твору, полягало саме у розповсюдженні вказаної книги серед найширшого кола читачів.

Опубліковані 300 примірників твору у двох томах «Архитектура. Хроноэволюция архитектурных форм, конструкций и материалов», автором якого є ОСОБА_3 , були безоплатно передані до бібліотек України та їх вилучення, на думку ОСОБА_1 , нанесе шкоду пам`яті автора книги, оскільки зазначений твір буде недоступний для читачів.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

З урахуванням приписів ст. 358 ЦК України, право спільної власності на об`єкт авторського права чи суміжних прав здійснюється співвласниками за їхньою згодою та не може реалізовуватися на розсуд лише одного із співвласників.

Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно (ст. 428 ЦК України.

У даному випадку, як вже вказувалось вище, ОСОБА_2 належить 1/4 частка авторських прав та твір, а ОСОБА_1 належить 3/4 частки таких прав, та остання не уповноважувала позивачку розпоряджатися належним ОСОБА_1 правом інтелектуальної власності.

Більш того, ОСОБА_1 категорично заперечує проти позовних вимог ОСОБА_2 , оскільки за життя самим ОСОБА_8 було надано дозвіл на друк книги, автором якої він є, а у подальшому ОСОБА_1 , як дружина автора та власник 3/4 частки авторських прав на твір, не заперечувала проти друку книги ПП «Поліграф».

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 про вилучення книг, суд першої інстанції порушив права ОСОБА_1 , як співвласника об`єкта авторського права .

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору на виготовлення поліграфічної продукції №01/2012 від 14 вересня 2012 року, між видавництвом «ОПТІМУМ» та автором твору ОСОБА_3 був розроблений макет Твору відповідно до технічного паспорту на виготовлення поліграфічної продукції (додаток до Договору №01/2012). Оригінал Твору має наступний макет: видання книги в одному томі. Формат книги - А3. Малюнки на крейдованому папері 90 г/м2. Форзац і шмуцтитули - на глянцевому папері, повнокольоровим друком. Обкладинка: малюнок в кольорі на чорному тлі без тиснення, написи «золотом», рамка золотим кольором. Торець книги: кольорові малюнки, напис «золотом» на чорному тлі.

Згідно довідки від 12 грудня 2024 року наданої директором ПП «Поліграф» вбачається, що між ПП «Центр учбово-пізнавальної літератури «Поліграф» було укладено договір з ОСОБА_9 від 07 листопада 2014 року щодо виготовлення макету книги, в подальшому до зазначеного договору укладені додаткові угоди та акт прийому-передачі. ПП «Центр учбово-пізнавальної літератури «Поліграф» було перейменовано в ПП «Поліграф» та змінено юридичну адресу. Згідно зазначеного договору, ПП «Поліграф» здійснило лише виготовлення макету Монографії «Архітектура. Хроноеволюція архітектурних форм, конструкцій і матеріалів». Макет відповідає таким характеристикам: Формат - 60x90/8 (220x290 мм після обрізки); Текст розміщується у дві колонки, гарнітура «Times»; Том 1. Блок : 936 стор. Папір крейдований, щільність 115 г/м2 , Друк: 1 + 1. Палітурка: папір крейдований матовий 115г/м2, матова ламінація - 1+0 , вибірковий УФ-лак, на 1 стор. обкладинки - 122x186 мм (фото), на 4 стор. обкладинки - 105x136 мм (фото), тиснення золотою фольгою: слово «АРХІТЕКТУРА» на 1 стор. обкладинки та по корінцю. Друк: 4+0 Вид палітури: 7Бц; Том 2. Блок: 864 стор., Папір крейдований, щільність 15г/м2, Друк 1 + 1. Палітурка: папір крейдований матовий 115 г/м2, матова ламінація - 1+0, вибірковий УФ-лак: на 1 стор. обкладинки - 122x186 мм (фото), на 4 стор. обкладинки - 80x107 мм (фото), тиснення золотою фольгою : слово «АРХІТЕКТУРА» на 1 стор. обкладинки та по корінцю. Друк : 4+0 Вид палітури: 7Бц.

ПП «Поліграф» не здійснювало друк книги в готовому варіанті, оскільки останній не займається такою діяльністю и у нього відсутні друкарські станки та інше обладнання для друку книжок.

Колегія суддів погоджується, що у макеті твору дійсно є деякі зміни пропорції і розмірі тексту, розташування малюнків, тощо, однак, незмінним залишився зміст твору та авторська редакція.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ПП «Поліграф» не були порушені положення ст. 439 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки фактів здійснення відповідачем переробки твору без згоди власника, спотворення оригінальної ідеї твору, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно, недоведеність позивачем порушення ПП «Поліграф» положень ст. 439 ЦК України, ст. ст. 14, 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», спростовує позовні вимоги ОСОБА_2 про завдання шкоди честі та репутації автора, що, у свою чергу унеможливлює задоволення вимог позову про стягнення з відповідача грошової компенсації за порушення авторського права.

При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв`язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав, викладених у даному судовому рішенні.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі залишення позову без задоволення - на позивача.

Відповідно, з ОСОБА_2 на користь ПП «Поліграф» та ОСОБА_1 підлягає стягненню судовій збір, сплачений кожним з апелянтів за подачу апеляційної скарги в сумі 5540,25 грн., тобто 5540, 25 грн.+5540, 25 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Поліграф» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року - скасувати.

Постановити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Поліграф», третя особа: ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за порушення авторського права - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного підприємства «Поліграф» (код ЄДРПОУ 32428794) судові витрати у справі в сумі 5540,25 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у справі в сумі 5540,25 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 14 січня 2025 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе