Постанова

від 08.01.2025 по справі 359/5824/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року місто Київ

Справа № 359/5824/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4635/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року (ухваленого у складі судді Чирки С.С., повний текст судового рішення складено 14 жовтня 2024 року)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року позивач звернулась із вказаним позовом, у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 20 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а потім у розмірі 10 000 грн щомісячно до повноліття ОСОБА_4 .

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 29 серпня 2017 року сторони зареєстрували шлюб. Від вказаного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_4 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано.

На теперішній час діти знаходяться на утриманні позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 07 жовтня 2024 року позов задовольнив частково.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 5000 грн, щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.06.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 5000 грн, щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.06.2024 до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_6 05 листопада 2024 року через Бориспільський міськрайонний суд Київської області подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнутих з нього на користь позивача аліменти у розмірі 1 700 грн на кожну дитину.

Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також визнання судом встановленими тих обставин, які не були доведені.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що часткове визнання позову пов`язане із юридичною необізнаністю відповідача, який не розумів юридичні наслідки такого визнання у вигляді обов`язку сплачувати аліменти в розмірі 10 тисяч гривень щомісяця. У своєму розумінні відповідач мав на увазі, що він готовий сплачувати 10 тисяч гривень дітям тоді, коли буде мати таку можливість, про що він зазначив у судовому засіданні. Однак його заробітна плата поки що цього не дозволяє, але він буде шукати можливість надавати таку допомогу, але для цього необхідний час, про що додатково зазначив у суді першої інстанції. Також відповідач не розумів, що в судовому засіданні буде ухвалено рішення, та потрібно було просити оголосити перерву в судовому засіданні, оскільки після судового засідання він планував звернутися до кваліфікованого адвоката за юридичною допомогою.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково визначив та взяв до уваги при ухваленні рішення те, що відповідач має у власності та здає в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 2325280800:10:002:0073, а також є власником частки в квартирі в м. Чернігові та квартири в м. Покровськ, оскільки такі відомості не відповідають дійсності.

Вважає, що визначений судом розмір аліментів не враховує матеріального становища відповідача, який має місячну заробітну плату в розмірі 10 227 грн, а тому стягнення аліментів у розмірі 10 000 грн на місяць поставить відповідача у скрутне матеріальне становище на межі виживання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав встановленим, що 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 шлюб, зареєстрований у Бориспільському МР ВДРАЦС ГТУЮ у Київській області, про що був складений відповідний актовий запис №488. Після укладення шлюбу ОСОБА_2 було присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ». Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 серпня 2017 року (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_4 . Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 20 липня 2016 року та серії НОМЕР_3 від 21 липня 2016 року (а.с.9, 10).

01 грудня 2023 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду, шлюб, укладений 29 серпня 2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.12-13).

ОСОБА_2 з дітьми проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач працює у ФОП ОСОБА_9 на посаді методиста, що підтверджується довідкою про підтвердження місця роботи № 1 від 19.10.2023 року, наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу № 1-П від 17.10.2023 року та повідомленням про прийняттям працівника на роботу від 16.10.2023 року (а.с.17,18,19).

З довідки наданої ПАТ «Агробудмеханізація» №25 від 07.10.2024 вбачається, що ОСОБА_6 працює в ПАТ « АГРОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», на посаді - начальник відділу охорони. Його заробітна плата за період з 1 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року включно становить 114349,62 грн. Утримано ПДФО - 20 582,93 грн, утримано військовий збір - 1715,24 грн.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 380187233, ОСОБА_6 є власником декількох земельних ділянок, будинку, частки квартири в м. Чернігові та квартири в м. Покровськ, Донецької області. Земельну ділянку з кадастровим номером 2325280800:10:002:0073 та , площею 2 га, відповідачем передано в оренду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає.

Вирішуючи спір та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із часткового визнання позову відповідачем, а також того, що у власності відповідача перебуває ряд нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частинами першою та другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Заперечуючи щодо стягнення аліментів у розмірі 10 тисяч гривень на місяць відповідач вказує, що його місячний дохід становить 10 227 грн, а тому стягнення аліментів у такому розмірі поставить його у скрутне матеріальне становище на межі виживання. Визнання ним позову в такому обсязі було наслідком юридичної необізнаності щодо наслідків таких дій. Суд першої інстанції неправильно зрозумів факт часткового визнання позову, а також порушив право відповідача на правничу допомогу.

Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам апеляційної скарги та відхиляє їх як безпідставні з огляду на таке.

За приписами частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктом першим частини 2 статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 6 статті 263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

У розрізі справи, що розглядається, відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України визнання позову відповідачем могло бути не прийняте судом виключно у випадку, якщо визнання відповідачем позову суперечило б закону або порушувало б права, свободи чи інтереси інших осіб.

Із запису судового засідання в суді першої інстанції колегія суддів встановила, що головуючим суддею ОСОБА_1 були роз`ясненні його процесуальні права як учасника справи.

На запитання головуючого судді щодо визнання позову, відповідач вказав, що визнає свій обов`язок зі сплати аліментів у встановленому законом розмірі. На уточнення головуючого щодо конкретного розміру аліментів, відповідач вказав, що може сплачувати 10 тисяч гривень. Головуючим було встановлено, що щомісячний дохід відповідача становить близько 9 тисяч гривень, після чого поставлено відповідачу питання щодо того, яким чином він може сплачувати аліменти більше ніж його місячний дохід. Відповідач повідомив, що інших джерел заробітку він не має, проте буде їх шукати аби сплачувати 10 тисяч гривень аліментів на місяць.

На повторне запитання головуючого щодо визнання позову в частині сплати аліментів у розмірі 10 тисяч гривень відповідач ствердно зазначив, що визнає. Після цього головуючий, на виконання приписів частини 2 статті 206 ЦПК України, роз`яснив відповідачу наслідки такого визнання у вигляді обов`язку сплачувати 10 тисяч гривень щомісячно, на що останній вказав, що він це розуміє.

Колегія суддів виснує, що відповідач чітко розумів юридичні наслідки своєї процесуальної поведінки у вигляді часткового визнання позову та свідомо вказав про готовність сплачувати аліменти на двох дітей у розмірі 10 тисяч гривень щомісячно, незважаючи на розмір свого щомісячного доходу.

Колегія суддів зауважує, що таке визнання відповідачем позову не є наслідком юридичної необізнаності відповідача щодо значення таких своїх дій, оскільки в судовому засіданні в суді першої інстанції обставини визнання відповідачем позову були дослідженні судом, обставинам щодо доходу відповідача була надана оцінка зі сторони суду, за наслідками чого було ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до часткового визнання відповідачем позову.

Доводи відповідача про неврахування судом стверджуваної юридичної необізнаності відповідача, що призвело до ухвалення рішення, коли відповідач бажав звернутися за правничою допомогою, колегія суддів відхиляє, оскільки, дійсно, під час судового засідання в суді першої інстанції відповідач вказав, що не має юридичної освіти. Проте вказана заява була зроблена в контексті того, що при подачі клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, він не надав доказів надсилання таких доказів іншій стороні. Після цього головуючий роз`яснив сторонам можливі варіанти вирішення такої ситуації, а саме: або відкласти розгляд для направлення відповідачем позивачу копії доказів та надання суду доказів такого направлення, або, за відсутності заперечень позивача ознайомитися із доказом у судовому засідання, - продовжити розгляд справи. Позивач погодилася на другий варіант, а відповідач не заперечував проти продовження судового засідання. Інших клопотань відповідач не заявляв.

Доводи відповідача щодо помилковості встановлення судом першої інстанції обставин перебування у власності відповідача частки квартири в м. Чернігові та квартири в м. Покровськ, Донецької області, а також передачі відповідачем в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2325280800:10:002:0073, площею 2 га, колегія суддів визнає обґрунтованими.

У судовому засіданні в суді першої інстанції при дослідженні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до інформаційної довідки № 380187233, відповідач вказував, що деякі земельні ділянки він отримав як учасник бойових дій, земельні ділянки не придбавав, заперечував щодо перебування в його власності земельної ділянки із кадастровим номером …:2503 та земельної ділянки в м. Чернігів, а також указував, що не має жодної власності в м. Покровськ та м. Маріуполь.

Суд першої інстанції на вказане увагу не звернув, визнав встановленими обставини, які заперечуються відповідачем на підставі недостовірного доказу - інформаційної довідки № 380187233, яка надана позивачем та параметрами запиту вказала часткове співпадіння за ПІБ відповідача (а. с. 21), що призвело до включення до довідки інформації щодо інших речових прав інших осіб за даними « ОСОБА_6 ».

Суддя має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та мав змогу пересвідчитися у правильності наданої позивачем довідки з урахуванням заперечень відповідача щодо належності йому певних об`єктів нерухомості, що вказані в такій довідці.

Натомість як вбачається із ДРРП за параметрами запиту «РНОКПП» у власності ОСОБА_1 із РНОКПП НОМЕР_4 перебувають такі об`єкти нерухомості:

1) житловий будинок, площею 59,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , отриманий на підставі свідоцтва про спадщину;

2) земельна ділянка, площею 0,0736 га кадастровий номер 3210500000:02:001:0197;

3) земельна ділянка, площею 0,0867 га кадастровий номер 3210500000:10:001:0245;

4) земельна ділянка, площею 0,1 га кадастровий номер 3210500000:04:039:0074;

5) земельна ділянка, площею 0,1 га кадастровий номер 3220887600:06:002:0477.

Таким чином, відповідач дійсно має у своєї власності декілька земельних ділянок у Бориспільському районі Київської області та квартиру у с. Михайлівка, проте не має у власності інших земельних ділянок та нерухомості за межами Київської області.

Колегія суддів також встановила, що відповідач 13 березня 2024 року уклав договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого він продав ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_3 , за що отримав грошові кошти в розмірі 1 424 516 грн (а.с.28).

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не подано доказів свого скрутного матеріального стану, що є його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, а тому суд першої інстанції правильно виходив із можливості відповідача сплачувати аліменти у розмірі 10 тисяч гривень щомісячно на двох неповнолітніх дітей, проте допустив помилку в частині мотивів щодо перебування у власності відповідача земельних ділянок та нерухомості поза межами Київської області, за винятком квартири в с. Михайлівка.

Визначений судом розмір аліментів 5000 грн. на дитину, з урахуванням регіону, де проживають діти на переконання суду повністю враховує інтереси неповнолітніх дітей. Зменшення вказаного розміру з урахуванням незначних доходів матері призведе до того, що діти не будуть отримувати мінімального забезпечення, необхідного для їх гармонійного розвитку, з урахуванням суттєвого збільшення рівня цін на товари та послуги, та не збільшення в державі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, через воєнний стан в Україні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, та зводяться до небажання відповідача сплачувати аліменти у визнаному розмірі, а тому не є підставою для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції та зменшення розміру стягнутих аліментів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів першого та третього частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог відповідно до часткового визнання позову відповідачем, проте помилився в частині визнання встановленими обставин перебування у власності відповідача земельних ділянок та нерухомості поза межами Київської області, за винятком квартири в с. Михайлівка, та неповно з`ясував обставини справи в цій частині, що є підставою для зміни рішення із викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Судові витрати

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку лише про необхідність змінити рішення суду першої інстанції в частині його мотивів, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді: О. Ф. Мазурик О. В. Немировська