Постанова

від 13.01.2025 по справі 371/760/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 371/760/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3153/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

судді Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року про зупинення провадження у справі у складі судді Капшук Л.О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівське громадське харчування» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ТОВ «Миронівське громадське харчування» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Під час розгляду справи 29 серпня 2024 року представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Київським апеляційним судом апеляційної скарги на рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року у справі № 371/1555/23.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Миронівське громадське харчування" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стянення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, прийнятим за наслідками апеляційного перегляду у справі № 371/1555/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Миронівське громадське харчування" про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, стянення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення з роботи.

Не погодившись з указаною ухвалою позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, затягування розгляду справи, просить скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року, як таку, що є безпідставною та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі зазначає, що підставою для зупинення провадження у справі є лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме не можливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Вказує, що справи мають різні підстави позову та стосуються різних епізодів і обставин звільнення позивачки, а тому об`єктивно не є взаємопов`язаними.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Підставою для зупинення провадження у даній справі став факт перебування на розгляді справи № 371/1555/23, рішення за результатами якої переглядається в суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції зупиняючи провадження вказав, що підставою для виникнення між сторонами спірних правовідносин є поновлення позивача на роботі згідно з судовим рішенням у справі № 371/1555/23. Проте вказане судове рішення не набрало законної сили і переглядається в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд може вирішити питання, що стосуються підстав, заявлених у справі №371/760/24 вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Суд також послався на те, що у випадку задоволення апеляційної скарги за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 371/1555/23 та встановлення законності звільнення позивача, можуть бути анульовані всі правові наслідки ухваленого Миронівським районним судом Київської області 21 березня 2024 року рішення у вказаній справі, як то поновлення позивача на роботі і, як наслідок, - її подальшого звільнення. Позаяк чинність наказу про поновлення на роботі працівника у випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для його видання, припиняється з дати його видання, і трудові відносини, що були укладені відповідно до цього наказу, вважаються такими, що не відбулися.

Проте такі висновки суду є помилковими, виходячи з наступного.

Питання зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 Розділу III ЦПК України.

Зокрема, статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов`язаний або може зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Наведене дає підстави для висновку про те, що необхідність в зупиненні провадження у справі за вищеназваним пунктом виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

При цьому, між двома справами, що розглядаються, має існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Разом з цим, відповідна підстава для зупинення провадження у справі застосовується лише у разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Неможливість розгляду справи є оціночним поняттям, яке повинно ґрунтуватися на можливості ухвалення рішення тільки після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністративній справі.

Строки на які зупиняється провадження у справі визначені статтею 253 ЦПК України.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Схожі висновки викладені Верховним судом у постановах від 22 травня 2024 року у справі №755/12310/21 та від 14 березня 2024 року у справі № 824/180/19 (в частині, що стосується питання зупинення провадження у справі).

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у справі № 371/1555/23 (до вирішення якої зупинено провадження у даній справі) є визнання протиправним та скасування наказу ТОВ "Миронівське громадське харчування" № 16/а від 17 травня 2023 року, поновлення на попередній роботі кухаря у ТОВ "Миронівське громадське харчування" з 10 червня 2023 року (наступний робочий день); стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, невиплаченої грошової компенсації, моральної шкоди.

Натомість, предметом спору у даній справі є спір про визнання протиправним та скасування наказу ТОВ "Миронівське громадське харчування" № 2 від 24 квітня 2024 року про звільнення позивача за прогул без поважних причин, поновлення її на посаді кухаря ТОВ "Миронівське громадське харчування" з 24 квітня 2024 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Між тим, колегія суддів звертає увагу, що сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 371/1555/23 суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.

Водночас колегія суддів звертає увагу у справі № 371/1555/23 йдеться про обставини звільнення ОСОБА_1 , що мали місце у травні 2023 року, тоді як справа яка переглядається стосується звільнення позивачки з інших підстав, які відбулися у квітні 2024 року.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

При цьому визначаючи наявність підстав зупинення провадження, суд повинен врахувати, що така підстава для зупинення провадження, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи зі змісту вказаної норми процесуального закону, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Таким чином, при вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові 14 лютого 2022 року при розгляді справи № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Одночасно колегія суддів зауважує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень за результатами перегляду апеляційної скарги у справі №371/1555/23 до розгляду якої було зупинено провадження30 жовтня 2024 року м. Київ Київським апеляційним судом було ухвалено рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції» («Frydlender v. France»), заява № 30979/96).

Зіставлення наведених вище суджень із розумінням положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України переконує у тому, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки висновки, зазначені в ньому, є необґрунтованими, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, а отже, відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до цього ж суду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 січня 2024 року у справі № 759/3868/23 та від 31 січня 2024 року у справі № 759/7628/23. Безпідставне зупинення провадження у справі суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, як постановленої поспішно, з порушенням норм процесуального права, й направлення справи до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

УхвалуМиронівського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: