Рішення

від 19.12.2024 по справі 752/21079/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/21079/23

Провадження №2/752/2012/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

представника позивача Зінченка А.А.,

представника третьої особи ОСОБА_37,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Зінченко Андрій Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина , до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .

Позивач є єдиним спадкоємцем померлого, оскільки є його двоюрідним племінником. Інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину немає.

ОСОБА_1 прийняв спадщину, подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса, проте оформити спадкові права у нотаріуса він не має можливості, оскільки не зміг надати документів, які підтверджують його родинні відносини зі спадкодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Березань Березнаського району Київської області народилась мати спадкодавця ОСОБА_4 , батьками якої були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_8 народилась ще одна донька, баба позивача, ОСОБА_9 , прізвище якої було помилково записано ОСОБА_8 .

26.03.1951 баба позивача ОСОБА_10 зареєструвала шлюб зі

ОСОБА_11 та змінила своє дівоче прізвище на ОСОБА_12 .

19.03.1952 мати спадкодавця ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та змінила прізвище на ОСОБА_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя ОСОБА_12 народився син - батько позивача ОСОБА_15 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя ОСОБА_14 народився син ОСОБА_3 .

17.03.1971 рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області шлюб між дідом позивача ОСОБА_16 та бабою позивача ОСОБА_17 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_17 змінила прізвище на ОСОБА_8 .

18.03.1974 ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_18 .

09.03.1975 батько позивача ОСОБА_15 та його матір

ОСОБА_19 уклали шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_20 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 батько позивача ОСОБА_21 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер батько спадкодавця ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла мати спадкодавця ОСОБА_22 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 померла дружина спадкодавця ОСОБА_18 .

ІНФОРМАЦІЯ_11 померла баба позивача ОСОБА_9 .

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з суми судового збору 14 493,60 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн., загальний розмір яких орієнтовно складає 34 493,60 грн

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.09.2024 просив:

встановити факт, що ОСОБА_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, про що 08.09.2021 складено відповідний актовий запис №19415;

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ.

16.10.2023 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

28.11.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.02.2024 постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_23 .

11.04.2024 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судовго розгляду по суті.

19.12.2024 постановлено ухвалу про відмову ОСОБА_24 в поновленні процесуального строку, про відмову в залученні до участі у справі як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та у прийнятті його зустрічного позову до ОСОБА_1 , Київської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

11.12.2023 Київська міська рада надала відзив на позовну заяву, в якому просила ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства.

Допитаний як свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його рідним братом. ОСОБА_3 він є племінником. Баба ОСОБА_26 - це рідна сестра ОСОБА_22 , яка є матір`ю ОСОБА_3 . У ОСОБА_3 був брат ОСОБА_27 , який помер приблизно 25 років назад. Також у ОСОБА_3 була дружина ОСОБА_28 , яка померла 3 роки назад. Дітей у ОСОБА_3 не було.

Допитана як свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що ОСОБА_3 - це двоюрідний брат ОСОБА_15 , дружиною якого вона є. Матір`ю ОСОБА_3 була ОСОБА_4 , а матір`ю ОСОБА_15 , яка є її свекрухою, була ОСОБА_9 . У ОСОБА_15 були діти син ОСОБА_25 , 1975 року народження, та син ОСОБА_29 , 1971 року народження. ОСОБА_30 та ОСОБА_31 були рідними сестрами.

Представник позивача адвокат Зінченко А.А. підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи ОСОБА_32 позов не визнала, оскільки є заповіт на ім`я ОСОБА_23 . Свідки є зацікавленими особами, бо вони є матір`ю та братом позивача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Київська міська рада просила розглянути справу за відсутності її представника.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

26.03.1951 ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, актовий запис №12, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 .

19.03.1952 ОСОБА_13 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, актовий запис №38, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_12 народився ОСОБА_3 , батьками записані ОСОБА_22 та ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_15 , батьками записані ОСОБА_11 та ОСОБА_17 .

07.12.1972 шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 був розірваний.

18.05.1974 ОСОБА_3 та ОСОБА_33 зареєстрували шлюб, актовий запис №40, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_1 , батьками записані ОСОБА_15 та ОСОБА_19 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_21 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_22 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_18 .

ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

09.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмишиної А.Л. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

09.09.2021 заведена спадкова справа №2/2021 після смерті ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи №2/2021 встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , склав заповіт, згідно з яким заповів ОСОБА_24 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте 21.09.2023 нотаріус відмовив йому у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через пропуск останнім строку для подання заяви про прийняття спадщини.

17.07.2023 КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на запит приватного нотаріуса Кузьмишиної А.Л. надало інформаційну довідку, у якій зазначило, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_18 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Голосіївської районної державної адміністрації 16.04.2007.

28.07.2023 Державний архів Київської області на запит приватного нотаріуса Кузьмишиної А.Л. надало відповідь, у якій зазначено, що актовий запис про народження ОСОБА_10 не виявлено.

Відповідно до запису з домової книги будинку АДРЕСА_3 з 1987 року заареєстровані ОСОБА_34 , мати ОСОБА_35 проживала разом з ОСОБА_36 .

15.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмишиної А.Л. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 3220282800:07:033:0722, площею 2,2901 га., які увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_3

15.09.2023 постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмишиної А.Л. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спадкоємець не надав відповідні документи, які підтверджують його родинні відносини з померлим ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою-другою ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

Згідно з частинами першою-другою ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частинами першою-другою ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно (частина перша статті 1277 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 491/838/21.

Як встановлено судом, позивач, як спадкоємець за законом, звернувся у встановленому законом порядку із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті двоюрідного дядька ОСОБА_3 , проте 15.09.2023 нотаріус відмовив йому у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність документів, які підтверджують його родинні відносини з померлим ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи №2/2021 встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , склав заповіт, згідно з яким заповів ОСОБА_24 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , проте 21.09.2023 нотаріус відмовив йому у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через пропуск останнім строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, він не усунений від права на спадкування, не відмовився від прийняття спадщини, заповіт не визнаний судом недійсним, а тому суд приходить до висновку, що позов пред`явлений до Київської міської ради, яка є неналежним відповідачем.

Лише при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Враховуючи наведене, а також встанволені судом обставини належним відповідачем у даній справі повинен бути ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за заповітом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються, оскільки суд відмовив у задоволенні вимог.

Керуючись ст.12-13, 81, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 14.01.2025.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Київська міська рада, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Третя особа: ОСОБА_24 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ж. І. Кордюкова