Рішення від 17.12.2024 по справі 911/2195/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/2195/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Фізичної особи підприємця Шугай Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГ-2011" (07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Металургів, будинок 27, ЄДРПОУ 44896765)

про стягнення 305712, 97 грн за договором підряду № 01/08/23-01 від 01.08.2023

за участю представників:

позивача:Пшенишиної Вікторії Вікторівни;

відповідача: Олійник Ксенії Олегівни;

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

Фізична особа підприємець Шугай Ірина Володимирівна звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГ-2011" про стягнення за договором підряду на надання сільськогосподарських робіт № 01/08/23-01 від 01.08.2023 заборгованості у розмірі 304325, 24 грн, з яких 236115,00 грн основного боргу, 50205,15 грн пені, 5239,80 грн 3% річних та 12765,29 грн інфляційних втрат. Позовна заява сформована в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов вказаного договору та додатку № 1 до нього в частині оплати виконаних робіт.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.08.2024 позовну заяву залишив без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків 10 днів з дня вручення такої ухвали.

04 вересня 2024 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивач до суду надіслав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив оновлену позовну заяву разом із доказами доплати судового збору, пояснення щодо періодів прострочення, за які виникли заявлені до стягнення суми пені, 3% річних, інфляційних втрат та оновлений розрахунок позову, а також докази направлення, як позовної заяви, так і означеної заяви відповідачу.

Дослідивши матеріали заяви про усунення недоліків в сукупності із позовною заявою та оновленою позовною заявою, суд встановив, що після усунення недоліків та виконаних позивачем розрахунків змінилася ціна позову. Так відповідно до прохальної частини позовної заяви в редакції доданої до заяви про усунення недоліків, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГ-2011" 305712, 97 грн (сума збільшилася): 236115, 00 грн основна заборгованість; 51240, 17 грн пеня; 5336, 84 грн 3 % річних; 13020, 96 грн інфляційні втрати.

Суд констатував, що у цьому разі має місце нова ціна позову 305712, 97 грн, виходячи з якої й вирішуватиметься спір.

Ухвалою від 09.09.2024 суд у складі судді Шевчук Н.Г. відкрив провадження у справі та визначив здійснювати розгляд у порядку загального позовного провадження,підготовче засідання призначено на 03.10.2024 о 14:30.

В підготовче засідання 03.10.2024 представник позивача не прибув, 02.10.2024 через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з участю представника позивача в іншому судовому процесі.

Водночас 02.10.2024 також позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої Фізична особа підприємець Шугай Ірина Володимирівна просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГ-2011" загальну суму боргу у розмірі 69597,97 грн, з яких 51240,17 грн пені, 5336,84 грн 3% річних та 13020,96 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що 20.08.2024 відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 236115,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи, що вказана заява надійшла до початку розгляду справи по суті та у відповідності до норм законодавства ціну позову вказує позивач, суд не вбачає підстав для її неприйняття.

З огляду на викладене суд констатував, що в даному випадку має місце нова ціна позову 69597,97 грн, виходячи з якої й вирішуватиметься спір.

З огляду на подане клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, суд відклав підготовче засідання на 24.10.2024 о 15:10.

Справа №911/2195/24 перебувала на розгляді у судді Шевчук Н.Г. Водночас, відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області у зв`язку з відрахуванням зі штату судді Шевчук Н.Г. з посади судді Господарського суду Київської області на підставі наказу № 21-К від 14.10.2024 та з метою недопущення порушення процесуальних строків призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді А.Ф.Черногузу.

Ухвалою від 25 жовтня 2024 суд у складі судді А.Ф.Черногуза прийняв справу №911/2195/24 до свого провадження та призначив проведення підготовчого засідання на 25.11.2024 на 14:15.

У судовому засіданні 25.11.2024 брали участь представник позивача Пшенишина Вікторія Вікторівна та представник відповідача Олійник Ксенія Олегівна. Враховуючи зміну складу суду, відводів представниками позивача та відповідача не заявлено.

Під час судового засідання, судом було встановлено, що у матеріалах справи наявний відзив від 02.10.2024.

Суд констатував, що на розгляді суду залишаються вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУГ-2011 69597,97 грн. на користь Фізичної особи-підприємця Шугай Ірини Володимирівни, що включає в себе: - пеню - 51240,17 грн. - 3 % річних від суми боргу - 5336,84 грн. та втрати від інфляції - 13020,96 грн.

Враховуючи, що позивач заявив про відсутність наміру подавати відповідь на відзив, також встановивши відсутність інших клопотань та заяв, суд вважав за необхідне, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024 на 10:00.

У судовому засіданні 17.12.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у справі про відмову в позові.

Доводи позивача.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору підряду на надання сільськогосподарських робіт № 01/08/23-01 від 01.08.2023 р. (надалі Договір) та Додатку №1 від 01.08.2023 до Договору Специфікації, Фізична особа-підприємець Шугай Ірина Володимирівна здійснила на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУГ-2011» виконання робіт з дискування (післяпосівний обробок) 524,7 га землі, загальною вартістю 236115,00 грн., в тому числі ПДВ 39352,50 грн. (надалі Роботи).

Підтвердженням виконанням Робіт Відповідачем та їх прийманням Позивачем є підписаний сторонами Акт надання послуг № 35 від 01.11.2023, на загальну суму Робіт - 236 115,00 грн., в тому числі ПДВ 39 352,50 грн.

Згідно до умов Додатку №1 від 01.08.2023 до Договору - Специфікації, оплата Робіт здійснюється Відповідачем шляхом внесення 80 % сплати на розрахунковий рахунок Позивача, остаточний розрахунок та сплата 20% після належної реєстрації податкової накладної.

Фізичною особою-підприємцем Шугай Іриною Володимирівною на підставі Акту надання послуг № 35 від 01.11.2023 була здійснена реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 1 від 01.11.2023.

Позивач наголошував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУГ-2011» не було здійснено оплату позивачу за виконану в повному обсязі роботу за договором та додатком №1 від 01.08.2023 - Специфікації, а тому заборгованість (сума основного боргу) ТОВ «ЛУГ-2011» станом на момент звернення з позовом становила - 236115,00 грн.

Також, за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт позивач нараховує до стягнення з відповідача пеню, згідно п. 6.2. Договору, що становить - 51240,17 грн, три проценти річних, згідно ст.625 Цивільного кодексу України, що становить - 5336,84 грн та інфляційні втрати, згідно ст.625 Цивільного кодексу України що становить - 13020,96 грн.

Позивач зазначав, що направляв відповідачу претензію №31/05 від 31.05.2024 з вимогою оплатити борг та пеню та нарахування в порядку ст. 625 ЦК України. Як на доказ направлення претензії позивач посилається на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1660600704587.

В процесі розгляду спору судом позивач 02.10.2024 подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої Фізична особа підприємець Шугай Ірина Володимирівна просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГ-2011" загальну суму боргу у розмірі 69597,97 грн, з яких 51240,17 грн пені, 5336,84 грн 3% річних та 13020,96 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що 20.08.2024 відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 236115,00 грн.

Вказана заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом за наслідком чого на розгляді суду залишились вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУГ-2011 69597,97 грн. на користь Фізичної особи-підприємця Шугай Ірини Володимирівни, що включає в себе: - пеню - 51240,17 грн. - 3 % річних від суми боргу - 5336,84 грн. та втрати від інфляції - 13020,96 грн.

Заперечення відповідача.

У відзиві відповідач заперечив проти вимог про стягнення пені - 51240,17 грн. - 3 % річних від суми боргу - 5336,84 грн. та 13020,96 грнвтрат від інфляції, зазначивши, що відсутня чітка дата порушення виконання зобов`язання за договором.

Відповідач наголошує на тому, що договором № 01/08/23-01 від 01.08.2023 р. не встановлено чіткого строку чи терміну оплати наданих послуг.

Відповідач також наголошує, що вимоги в порядку ст. 530 ЦК України від позивача він не отримував.

Звертає увагу суду на те, що позивач не надав суду доказів направлення відповідачу претензії, на яку посилається у позові, а відтак за твердженням відповідача у нього не настало прострочення виконання обов`язку з оплати за договором в розумінні ст. 530 ЦК України.

З цих підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник за договором) було укладено договір підряду на надання сільськогосподарських робіт №01/08/23-01 від 01.08.2023 р.

На виконання умов договору підряду на надання сільськогосподарських робіт №01/08/23-01 від 01.08.2023 р. та Додатку №1 від 01.08.2023 до Договору - Специфікації, Фізична особа-підприємець Шугай Ірина Володимирівна здійснила на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУГ-2011» виконання робіт з дискування(післяпосівний обробок) 524,7 га землі, загальною вартістю 236 115,00 грн., в томучислі ПДВ 39 352,50 грн.

Підтвердженням виконанням робіт відповідачем та їх приймання позивачем є підписаний сторонами Акт надання послуг № 35 від 01.11.2023, на загальну суму робіт - 236 115,00 грн., в тому числі ПДВ 39 352,50 грн.

Вбачається, що позивачем на підставі вищенаведеного Акту надання послуг № 35 від 01.11.2023 була здійснена реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 1 від 01.11.2023.

Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату всієї вартості робіт позивачу за виконану за договором в повному обсязі роботу лише 20.08.2024 року, після отримання позовної заяви від позивача.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що розрахунки за надання сільськогосподарських робіт здійснюються замовником у безготівковому порядку на поточний рахунок виконавця.

Згідно до умов Специфікації (додатку №1 від 01.08.2023 до договору), оплата робіт здійснюється відповідачем шляхом внесення 80 % сплати на розрахунковий рахунок позивача, остаточний розрахунок та сплата 20% після належної реєстрації податкової накладної.

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату замовник сплачує виконавцю за кожен день прострочення штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а також нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України.

Вбачається, що позивач нараховує пеню, 3% річних та інфляційні за період з 02.11.2023 по 02.08.2024.

Вивчивши положення договору та додатків до нього на предмет встановлення сторонами чітких строків, в які замовник зобов`язується здійснити оплату наданих виконавцем послуг, суд констатує, що ні договором, ні Специфікацією, як додатком №1 від 01.08.2023 до договору, сторони не погодили чітких строків здійснення оплати відповідачем за надані позивачем послуги.

Водночас, суд погоджується з позивачем, що Специфікацією сторони погодили певні умови оплати наданих послуг, зокрема в частині часткового авансування вартості послуг, що надаються. Проте суд констатує, що вказані умови щодо авансування сторонами дотримані не були, зокрема і сам позивач здійснив юридично значимі дії надав послуги, без отримання визначеного специфікацією авансу.

Умови ж щодо кінцевого розрахунку, викладені в специфікації теж не дають суду можливість стверджувати, що сторонами було узгоджено присічний строк, протягом якого має бути здійснена оплата, позаяк зі специфікації слідує, що платіж має бути здійснений після реєстрації податкової накладної, проте не визначено у який строк після такої реєстрації він має бути здійснений, що вказує на ознаки надання вибору платнику самостійно визначати дату платежу.

Висновки господарського суду.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вбачається, що на розгляді суду перебувають вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за визначений позивачем період прострочення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відтак, з огляду на означені положення законодавства для застосування до відповідача визначених ними негативних наслідків майнового характеру суду необхідно встановити факт прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем.

Суд констатує, що оскільки судом встановлено, що сторонами в договорі не визначено строку, в який відповідач зобов`язаний виконати свій обов`язок в частині оплати за надані позивачем послуги то, з метою визначення дати, яку суд міг би визнати як кінцевий строк платежу за грошовим зобов`язанням позивач мав би скористатись порядком наданим положеннями частини 2 статті 530 ЦК України.

Так, перевіривши доводи позивача в частині направлення вимоги відповідачу та вивчивши докази надані позивачем на підтвердження вказаної обставини суд констатує, що не може визнати долучену до позову претензію №31/05 від 31.05.2024 з вимогою оплатити борг, такою, що була направлена позивачем відповідачу, позаяк з доказу направлення претензії, наданого позивачем - рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1660600704587 не вбачається, що саме направлялось на адресу відповідача, оскільки позивачем не надано опису вкладення поштового відправлення з якого суд міг би достеменно встановити зміст відправлення.

Також суд, звертає увагу на те, що датою подання відправлення, про яке йде мова в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №1660600704587 значиться 02.07.2024 в той час як сама претензія, яка нібито направлена цим відправленням, датована 31.05.2024, що з огляду на принцип вірогідності доказів, за відсутності інших доказів, не може бути визнано судом доказом відправки документу складеного на місяць раніше. Також суд бере до уваги ту обставину, що кореспонденція, яка відправлялась з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №1660600704587 направлялась не позивачем, а громадянином Харицьким, що додатково підтверджує позицію суду щодо того, що означене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може бути визнано доказом направлення позивачем відповідачу претензії №31/05 від 31.05.2024 з вимогою оплатити борг.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відтак, з огляду на те, що судом встановлено відсутність у договорі положень про чіткі строки оплати за надані послуги та враховуючи те, що перед судом позивачем не доведено дотримання останнім порядку визначеного частиною 2 статті 530 ЦК України суд констатує, що позивачем не доведено належним чином факту прострочення відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, що залишались на розгляді суду.

З огляду на те, що в позовних вимогах, які залишались на розгляді суду після зменшення розміру позовних вимог позивачем, відмовлено - судові витрати позивача понесені в цій частині покладаються на позивача.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз