Постанова

від 14.01.2025 по справі 650/1547/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 січня 2025 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 650/1547/19

Номер провадження: 22-ц/819/118/25

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого:Радченка С.В.,

суддів:Кутурланової О.В., Приходько Л.А.

секретар: Вєрємєєнко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Бурлая Дмитра Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Сікори О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповітів недійсними та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до дня своєї смерті проживав в с. Давидів Брід Великоолександрівського району разом з дружиною (матір`ю позивача) відповідачкою по справі - ОСОБА_2 .

Після смерті батька відкрилась спадщина. За життя йому на праві власності належали дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7.23 га і 13.11 га.

З 12 вересня 2018 року позивач перебував на роботі за кордоном, повернувся в Україну лише 14 липня 2019 року. Звернувшись до нотаріуса він дізнався, що строк для прийняття спадщини після смерті батька, який відповідно до статті 1270 ЦК України складає 6 місяців, вже закінчився. Крім того, на земельні ділянки, що належали батькові маються заповіти на кожну земельну ділянку окремо: одну земельну ділянку площею 13.11 га батько начебто заповів ОСОБА_2 його матері, а іншу площею 7.23 га ОСОБА_3 , яка є його сестрою по матері.

За життя батька він постійно з ним спілкувався, від нього йому відомо, що ніяких намірів щодо розпорядження його майном на користь інших, окрім позивача, осіб він не мав. Позивач вважає, що заповіти не відповідають волі спадкодавця, були складені з порушенням норм законодавства, зокрема статей 1233, 1234, 1257 ЦК України, та вимог Порядку вчинення нотаріальних дій. Позивач також посилається на частину третю статті 1272 ЦК України, обґрунтовуючи поважність пропуску строку для прийняття спадщини через перебування за кордоном.

Просив визнати заповіти, складені від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 від 28 січня 2016 року та на користь ОСОБА_2 від 04 жовтня 2018 року - недійсними. Також просив визнати поважною причину пропуску ним строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини строком три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме, що вказані у позові причини були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. Щодо позовних вимог про визнання заповітів недійсними, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність цих вимог та неправильного обрання позивачем способу захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Бурлай Д.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав доведеними, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що у судовому засіданні було доведено належними та допустимими доказами про нікчемність заповітів та відсутність волевиявлення спадкодавця на їх складання. Причину пропуску строку для прийняття спадщини вважає поважною, оскільки позивач працював за кордоном на значній відстані від місця проживання батька.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (актовий запис про смерть № 17 від 20 листопада 2018 року, зроблений виконавчим комітетом Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області), який є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (актовий запис про народження № 18 від 12 грудня 1970 року, зроблений Мирненською сільською радою Ореховського району) та чоловіком ОСОБА_2 (актовий запис про шлюб № 1 від 27 січня 2012 року, зроблений Давидово-Брідською сільською радою Великоолександрівського району Херсонської області).

Відповідно до довідки сільського голови Давидово-Брідської сільської ради Херсонської області від 18 березня 2019 року № 268 ОСОБА_4 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті в складі сім`ї проживала та була зареєстрована за вказаною адресою дружина ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25 березня 2019 року державним нотаріусом Великоолександрівської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , № 36/2019.

За життя ОСОБА_4 на праві власності належали дві земельні ділянки: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7.23 га (6,6500 га та 0,58 га) на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії І-ХС №032764, виданого Великоолександрівською районною державною адміністрацією Херсонської області 29 грудня 2001 року, що також підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 липня 2019 року, та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 13.11 га на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №115414, виданого Великоолександрівською районною державною адміністрацією Херсонської області 01 лютого 2006 року, що також підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 травня 2019 року.

Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності про оціночну вартість земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 19 липня 2019 року оціночна вартість земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,6500 га, кадастровий номер 6520982000:05:027:0001 становить 233688 грн.

Щодо земельної ділянки площею 7.23 га ОСОБА_4 28 січня 2016 року залишив заповіт на користь ОСОБА_3 , а щодо земельної ділянки площею 13.11 га ОСОБА_4 24 жовтня 2018 року залишив заповіт на користь дружини ОСОБА_2 , що вбачається зі спадкової справи № 36/2019 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , 1934 року народження, зокрема примірників заповітів та відомостей, що внесені до Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 25 березня 2019 року встановлено, що 28 січня 2016 року Давидово-Брідською сільською радою Великоолександрівського району Херсонської області посвідчено заповіт ОСОБА_4 , номер у спадковому реєстрі 05, який є чинним, 04 січня 2018 року Давидово-Брідською сільською радою Великоолександрівського району Херсонської області посвідчено заповіт ОСОБА_4 , номер у спадковому реєстрі 38, який є чинним.

Із заявою про прийняття спадщини у виді земельної ділянки площею 13,11 га після смерті ОСОБА_4 25 березня 2019 року звернулася ОСОБА_2 , а із заявою про прийняття спадщини у виді земельної ділянки площею 7,23 га після смерті ОСОБА_4 25 березня 2019 року звернулася ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 травня 2019 року серія та № ННТ 987413, зареєстровано в реєстрі за № 441, а також Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27 травня 2019 року, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 вересня 2019 року серія та № ННН 481336, зареєстровано в реєстрі за № 757, а також Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25 вересня 2019 року, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,6500 га, кадастровий номер 6520982000:05:027:0001 на праві приватної власності на підставі вказаного заповіту оформлено на ОСОБА_3 , а земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 13.11 га, кадастровий номер 6520980300:02:001:0089 на праві приватної власності на підставі вказаного заповіту оформлено на ОСОБА_2 .

Відповідно до відміток у закордонному паспорті ОСОБА_1 він перебував у Республіці Польща з 12 вересня 2018 року по 14 липня 2019 року.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, щоне підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Щодо позовних вимог про продовження строку для прийняття спадщини

За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, постанова Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий висновок висловив Верховний Суд у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував за кордоном в республіці Польща на роботі та не мав можливості подати відповідну заяву до нотаріуса про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Встановивши, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті батька, однак заяву про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подав, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачем підставам пропуску зазначеного строку (тимчасове перебування за кордоном з 12 вересня 2018 року по 14 липня 2019 року), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У контексті доводів позивача щодо наявності значної відстані між його місцем перебування та місцезнаходженням спадкового майна колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тимчасове перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини засобами зв`язку - у порядку, передбаченому пунктами 2.1, 2.7, 3.5 глави 10 «Видача свідоцтва про право на спадщину» розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до консульської установи України у Республіці Польща, зокрема на підставі статті 29 Консульської конвенції між Україною і Республікою Польща від 08 вересня 1991 року, чи статті 38 Закону України «Про нотаріат».

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21.

Таким чином, в частині вирішення позовних вимог про надання додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.

Щодо позовних вимог про визнання заповітів недійсними

Згідно частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно достатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першоїстатті 3 ЦПК України(2004 року), частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

До такого висновку прийшла колегія суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду при розгляді справи № 757/44693/15-ц 28 березня 2018 року.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статей15,16 ЦК Українисвідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

До такого висновку прийшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду при розгляді справи № 761/26815/17 від 27 січня 2020 року, КЦС ВС при розгляді справи № 766/3301/16 від 30 червня 2021 року.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині продовження строку для прийняття спадщини, з чим погодилася колегія суддів Херсонського апеляційного суду, тому відсутні підстави вважати, що оспорюваними правочинами - заповітами, були порушені права чи законні інтереси позивача, який не довів своє право для звернення до суду в контекстістатті 1257 ЦК України, оскільки не є заінтересованою особою, що має право звернутися до суду, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції, при вирішенні позовних вимог про визнання заповітів недійсними, прийнято правильне по суті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, то зазначене рішення підлягає залишенню без змін і в цій частині, оскільки не може бути скасованим із формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин, які були предметом розгляду в суді першої інстанції та яким суд (в частині вирішення позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини) надав правильну і повну оцінку. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями374,375,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Бурлая Дмитра Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення, а рішення Великоолександрівського районногосуду Херсонськоїобласті від04листопада 2024року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.А. Приходько

О.В. Кутурланова