Ухвала

від 14.01.2025 по справі 440/5230/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 440/5230/23

адміністративне провадження № К/990/50482/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №440/5230/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2023 року №03235000702, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2022 на 11 217 565,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 02 травня 2024 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ у сумі 309 487,00 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у ній не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У поданій касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Також у касаційній скарзі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, касаційна скарга в цій справі відповідачем вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року, її повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №440/5230/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов