Постанова
від 14.01.2025 по справі 520/32349/23
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/32349/23

адміністративне провадження № К/990/38085/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 (суддя - Мельников Р.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Мінаєва О.М.) у справі №520/32349/23.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» (далі - ТОВ «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) від 06.12.2022 №00123650703 та №00123600703.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми пунктів 44.1, 44.3, 44.6, 44.7 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.05.2024 по справі №380/5557/22, від 26.05.2022 по справі №640/16990/19, від 29.05.2020 по справі №826/27811/15, від 13.03.2019 у справі №639/4278/16-а, від 24.09.2019 року по справі №825/1109/16.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з урахуванням уточнюючого розрахунку.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.10.2022 №10187/10-36-07-03-14/44100111, в якому відображено висновки про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198,1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі - 21453669 грн; пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, у розмірі - 16914 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 06.12.2022 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№00123650703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2022 року, у розмірі 21453669,00 грн. та накладено штраф 2145336,90 грн;

№00123600703, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2022 року (р. 21) на загальну суму 16914,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка», ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ», ТОВ «КОМПАНІЯ «АСТЕРІЯ АГРО», ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-АГРО», ТОВ «ЗЕЛЕНІВКА», ТОВ «ТАБАКО РАЙСІНГ».

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, яка наявна в інформаційних базах ДПС, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; господарські операції не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, а тому, на думку відповідача, ТОВ «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» безпідставно сформовано дані податкового обліку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, всупереч вимогам Податкового кодексу України, позивач не був повідомлений про проведення щодо нього документальної невиїзної позапланової перевірки та наслідків її проведення. Надаючи оцінку спірним господарським операціям суди дійшли висновку, що такі є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, тоді як висновки контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності позивача є гуртова торгівля зерновими (кукурудзою, пшеницею, ячменем), а саме придбання на митній території України з подальшим експортом відповідно до експортних контрактів, та протягом 2021 - 2023 років було укладено ряд договорів поставки продукції та додатків до них щодо експорту сільськогосподарської продукції.

З метою реалізації статутних завдань, позивачем було укладено ряд договорів щодо оренди необхідних матеріальних, трудових та майнових ресурсів для здійснення реальних операцій та підтвердження статусу підприємства, як добросовісного, діючого суб`єкта господарювання.

Так, для виконання взятих на себе зобов`язань щодо експортування продукції, позивачем укладено ряд договорів з постачальниками сільськогосподарської продукції, зокрема:

договір поставки продукції № ВПЯ 01/06/21-КЗА від 01.06.2021 з ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка» на закупівлю сільськогосподарської продукції - ячмінь;

договір поставки продукції №ВПП 01/09/2021-КЗІ від 01.09.2021 з ТОВ «ІНТЕР-СІТІ КОМПАНІ» на закупівлю сільськогосподарської продукції - пшениця;

договір поставки продукції №ВПП-01/06/2021-КЗАА від 01.06.2021 з ТОВ «КОМПАНІЯ «АСТЕРІЯ АГРО» на закупівлю сільськогосподарської продукції пшениця;

договір поставки продукції №ВПП-01/06/2021-КЗА від 01.06.2021 з ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Арніка» на закупівлю сільськогосподарської продукції - пшениця;

договір поставки продукції №ВПП 01/06/2021-КЗА від 01.06.2021 з ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-АГРО» на закупівлю сільськогосподарської продукції - пшениця;

договір поставки продукції №ВПК 17/02/2021-КЗТ від 17.02.2021 з ТОВ «ЗЕЛЕНІВКА» на закупівлю сільськогосподарської продукції - кукурудзи;

договір поставки продукції №ВПП-01/06/2021-КЗТ від 01.06.2021 з ТОВ «ТАБАКО РАЙСІНГ» на закупівлю сільськогосподарської продукції - пшениця.

Відповідно до умов зазначених договорів поставки визначено, що покупець, яким є позивач, приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними в додатку до цього договору (далі - товар та/або продукція). Асортимент, номенклатура, кількість, якість, умови та строки поставки товару, місце прийому - передачі оплати товару узгоджуються сторонами шляхом вказування їх у додатках на окремі партії товару, які поставляються згідно цього договору та становлять його невід`ємну частину. Відповідно до положень пункту 1.2 зазначених договорів передбачено, що в ціну товару включені всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, в тому числі податок на додану вартість, вартість транспортування продукції до місця її передачі, а також інші витрати, якщо інше не передбачено додатком до договору.

До зазначених договорів поставки сторонами підписано ряд додатків в яких конкретизовано (розписано) асортимент, номенклатура, кількість, якість, умови та строки поставки сільськогосподарської продукції, місце прийому - передачі та умови оплати.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем також подано до суду первині документи щодо залучення до транспортування сторонніх організацій (транспортно-експедиційні, логістичні компанії тощо) щодо митного оформлення декларацій по поставці сільськогосподарської продукції на експорт, забезпечують доставку вантажу у зону митного контролю для митного оформлення, здійснюючи відвантаження та відправлення вантажу з оформленням вантажних та супровідних документів та надання супутніх послуг зі зберігання, очищення, навантаження, проведення лабораторних аналізів товару на експорт, зокрема: договір про надання послуг відповідального зберігання №16/02-2 від 15.02.2021, укладений між позивачем та Дочірнім підприємством державної акціонерної компанії «ХЛІБ УКРАЇНИ «ПОЛТАВСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО» про надання послуг з відповідального зберігання сільгосппродукції; контракт про надання послуг №104 від 02.06.2021, укладений між позивачем та ПАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» про надання послуг із приймання сільськогосподарських культур із залізничних вагонів і автотранспорту, зберіганню суднової партії та навантаженню на судна з рахунками та актами наданих послуг; договір транспортного перевезення № ТЕО-КЗ 01/03-21 від 01.03.2021 р., укладений між позивачем та ТОВ «Агро трак транс» щодо перевезення зернових та олійних вантажів з рахунками та актами наданих послуг.

Надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Також судами встановлено, що попередньо ТОВ «КОЗАЦЬКЕ ЗЕРНО» було укладено контракти з іноземним суб`єктом господарювання AGRO BORD EOOD (Bulgaria, City of Sofia 1220, Sofia District Metropolis, Metropoliti) (АГРО БОРД ЕООД (Болгарія), а саме:

№GSW-01/06/21-КZ від 01.06.2021 про продаж зернових культур в кількості та по ціні, що обумовлені в підписаних сторонами специфікаціях до такого контракту від 04.08.2021, від 19.08.2021 в редакції додаткової угоди №1 від 06.09.2021та інвойсами;

№ GSС-04/03/21-КZА від 04.03.2021 про продаж зернових культур в кількості та по ціні, що обумовлені в підписаних сторонами специфікаціях до такого контракту від 04.03.2021 року та інвойсом;

№ GSВ-01/06/21-КZ від 01.06.2021 про продаж зернових культур в кількості та по ціні, що обумовлені в підписаних сторонами специфікаціях до такого контракту від 01.06.2021 та інвойсом.

Позивачем були належним чином виконані усі вимоги вищезазначених міжнародних контрактів, про що свідчать ряд документів, в тому числі відповідні інвойси. При цьому з метою підтвердження обставин вивезення товару за межи митної території у відповідності до зазначених контрактів до суду надано копії вантажно-митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними.

Водночас, позивачем для належного здійснення вказаних господарських операцій та налагодження здійснення такої господарської діяльності було укладено ряд договорів із різними товариствами та підприємствами з метою отримання тих чи інших послуг, в тому числі декларування вантажів зернових культур, експедиційних послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів, зокрема: договір доручення №ЄГ-3/2021-451 від 12.08.2021, укладений між позивачем та ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» щодо надання митних послуг та декларування товару на митниці з рахунками та актами виконаних робіт; договір-доручення №1008-К на брокерське обслуговування та декларування від 10.08.2021, укладений між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ ТРАНСКО»; договір про надання митно-брокерських послуг №17/03-К3 від 17.03.2021, укладений між позивачем та ТОВ «МОРСЬКЕ АГЕНСТВО АЛЬТАЇР»; договір про надання послуг по декларуванню товару №14.07.21 від 14.07.2021, укладений між ФОП ОСОБА_1 та позивачем з рахунками.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Слід також зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Щодо посилання відповідача на недоліки в заповненні первинних документів, то колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що підприємством частково було втрачено оригінали первинних документів через переїзд у зв`язку з воєнними діями, у зв`язку із чим позивачем запитано копії документів у контрагентів-надавачів послуг.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Судами враховано, що відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте ГУ ДПС у Київській області, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №520/32349/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.А. Гончарова

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення14.01.2025
Оприлюднено15.01.2025
Номер документу124409027
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Судовий реєстр по справі —520/32349/23

Постанова від 14.01.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 13.01.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 21.10.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 04.09.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Постанова від 04.09.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Ухвала від 02.09.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Ухвала від 08.07.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Ухвала від 08.07.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Ухвала від 02.07.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Рішення від 17.05.2024

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мельников Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні