Постанова

від 09.01.2025 по справі 260/32/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

справа № 260/32/24

адміністративне провадження № К/990/40568/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Шосенко К.М.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Шпуганича В.П.,

представника відповідача Повідайчика В.І.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024

у справі № 260/32/24

за позовом ОСОБА_1

до Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, Виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дій, стягнення моральної шкоди.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (далі також - Жденіївська селищна рада, відповідач 1) та Виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (далі також - Виконком Жденіївської селищної ради, відповідач 2), за участю третьої особи - ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, яка полягає у нерозгляді можливості облаштування кладовища на інших, окрім земельної ділянки площею 1 га в урочищі Голиця, земельних ділянках, зокрема на земельній ділянці в урочищі Стаї, а також недотриманні висновків компетентних органів щодо відповідності/невідповідності альтернативних ділянок Державним санітарним правилам та нормам "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99;

- визнати протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради, яка полягає у нерозробленні та незатвердженні містобудівної документації смт Жденієва з дотриманням вимог чинного законодавства та Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99;

- зобов`язати Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області та її виконавчий комітет розробити та подати на затвердження сесії Жденіївської селищної ради проект містобудівної документації, з передбаченням місця розташування нового кладовища, отримати відповідні висновки компетентних органів щодо відповідності інших, окрім земельної ділянки в урочищі Голиця, земельних ділянок, зокрема земельної ділянки в урочищі Стаї, (згідно з рішенням Жденіївської селищної ради Мукачівського району від 22.12.2008) вимогам щодо створення на них кладовища, та розглянути на найближчий сесії можливість створення нового кладовища в смт Жденієво на придатній для цього земельній ділянці;

- зобов`язати виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області утримувати належну їй на праві комунальної власності земельну ділянку яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 в урочищі Голиця площею 1 та відповідно до вимог санітарних норм, не допускаючи розміщення на ній поховань;

- зобов`язати виконавчий комітет Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області привести земельну ділянку площею 1 га в урочищі Голиця яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004, до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань);

- стягнути з Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн;

- стягнути з виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є жителем смт Жденієво, проживає у власному будинку по АДРЕСА_1 . Будинок позивача розташований на земельній ділянці площею 0,15 га кадастровим номером 2121555300:01:003:0006, яка належить його дружині ОСОБА_3 .

3. Рішенням Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - Жденіївська селищна рада) № 388 від 10.09.2019 надано дозвіл для розширення меж земельної ділянки існуючого кладовища орієнтовною площею 1.00 га в ур. «Голиця», що розташована на території Жденіївської селищної ради Воловецького району (т. 1 а.с. 26).

4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №260/1398/19 позов ОСОБА_1 до Жденіївської селищної ради задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Жденіївської селищної ради №388 від 10.09.2019 про надання дозволу для розширення меж земельної ділянки існуючого кладовища.

Закарпатський окружний адміністративний суд виходив з того, що при винесені рішення № 388 порушено вимоги ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», ст.ст. 2, 21, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки генеральний план смт. Жденієво не передбачає розширення меж земельної ділянки існуючого кладовища.

Крім того, вибране місце під кладовище не відповідає вимогам Державних санітарних правил та норм № 2.2.2.028-99, що підтверджується негативним висновком відділу містобудування, архітектури та цивільного захисту Воловецької районної державної адміністрації, викладеному в листі від 15.07.2019 №161/07-28 щодо невідповідності земельної ділянки в урочищі «Голиця» смт Жденієво вимогам ДСанПіН 2.2.2.028-99 «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" та Державним санітарним правилам №79/1404 для розміщення кладовища, так як таке розміщено на відстані 71,0 м (при передбачених 300 м), вверх по схилу від житлових будинків.

5. Крім того, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №260/5567/21 визнано протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради щодо не організації здійснення виконавчих функцій і повноважень в галузі поховання померлих в селі Жденієво та зобов`язано Жденіївську селищну раду визначити місце розташування нового кладовища для смт Жденієво з дотриманням Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» ДСанПіН 2.2.2.028-99 та вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173.

6. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області про накладення арешту на майно у справі № 936/976/21 провадження № 1-кс/936/283/2021 у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №1202107890000111, яке залишена без змін Закарпатським апеляційним судом 23.11.2021, накладено арешт на майно в частині обмеження користування земельною ділянкою, яка розташована в межах смт Жденієво урочище «Голиця», орієнтовною площею 1.00 га, яка на праві комунальної власності належить Жденіївській селищній раді, шляхом заборони буд-яким фізичним та юридичним особам здійснювати поховання громадян до моменту, коли така потреба відпаде.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

7. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, не зважаючи на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №260/1398/19, відповідач не ухвалив жодного рішення та не вчиняв жодних дій щодо відведення в передбаченому законодавством порядку земельної ділянки під кладовище у смт Жденієво, чим грубо порушено вимоги законодавства в частині організації діяльності в галузі поховання померлих та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

У зв`язку з такою протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування у не відведеному під кладовище місці неподалік від земельної ділянки, що належить позивачу, відбулося поховання померлих громадян. Цим порушено його права на безпечне середовище, оскільки поховання призводить до забруднення питної води в криницях та ґрунтових вод.

Жденіївська селищна рада продовжує сприяти здійсненню поховань саме на земельній ділянці в урочищі «Голиця», яка не має статусу кладовища та не відповідає вимогам щодо можливості облаштування кладовища на її території. Від виконання своїх повноважень у галузі поховання Жденіївська селищна рада усунулася.

8. Відповідач відзиву не надав.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 23.05.2024 задовольнив позову частково, а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради щодо нерозгляду можливості облаштування кладовища на інших, окрім земельної ділянки площею 1 га в урочищі "Голиця", земельних ділянках з дотриманням вимог Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99;

- визнав протиправною бездіяльність Жденіївської селищної ради, яка полягає у нерозробленні та незатвердженні містобудівної документації смт Жденієва з дотриманням вимог чинного законодавства та Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99;

- зобов`язав Жденіївську селищну раду та її виконавчий комітет вчинити дії щодо розроблення та подання на затвердження найближчої сесії Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області необхідної документації для розташування нового кладовища, з отриманням відповідних висновків щодо відповідності інших, окрім земельної ділянки в урочищі "Голиця", земельних ділянок, вимогам щодо створення на них кладовища;

- зобов`язав Жденіївську селищну раду та її виконавчий комітет утримувати земельну ділянку комунальної власності, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 в урочищі "Голиця" площею 1 га відповідно до вимог санітарних норм, не допускаючи розміщення на ній поховань;

- зобов`язав Жденіївську селищну раду та її виконавчий комітет привести земельну ділянку площею 1 га в урочищі "Голиця", яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004, до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань);

- стягнув з Жденіївської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000 грн;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

10. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідачів, зокрема Жденіївської селищної ради, її виконавчого органу полягає у невиконанні нею своїх повноважень у галузі поховання, внаслідок чого порушено право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

11. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.09.2024, задовольнивши частково апеляційну скаргу Жденіївської селищної ради, скасував рішення суду першої інстанції від 23.05.2024 в частині зобов`язання Жденіївської селищної ради та її виконкому привести земельну ділянку площею 1 га в урочищі "Голиця", яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004, до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань) та стягнення з Жденіївської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 30000 грн, натомість прийняв у цих частинах нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив; у іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 залишив без змін.

12. Щодо зобов`язання Жденіївської селищної ради та її виконавчого комітету привести земельну ділянку площею 1 га в урочищі «Голиця», яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань), то суд апеляційної інстанції вважав, що такі вимоги по суті стосуються перепоховання померлих. Оскільки жодних звернень про перепоховання останків померлих до виконавчого органу селищної ради не надходило та дозволу на поховання останків на іншому кладовищі не прийнято, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що немає правових підстав для зобов`язання Жденіївської селищної ради та її виконкому здійснити перепоховання померлих.

13. Щодо стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не навів обґрунтувань та доказів того в чому полягає заподіяння йому моральної шкоди, не обґрунтував розміру такої шкоди.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. 23.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (подана уповноваженим представником позивача - адвокатом Шпуганичем В.П.), в якій позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 в частині задоволення вимог апеляційної скарги відповідача 1 та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 23.05.2024.

15. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2024 відкрито касаційне провадження. Підставами для касаційного оскарження судового рішення позивач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, мотивуючи це застосуванням судом апеляційної інстанції при вирішенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 22.01.2020 у справі № 560/798/16-а, від 24.03.2020 у справі № 818/607/17, від 29.04.2020 у справі № 826/15204/17, від 17.03.2021 у справі №420/239/20, від 29.11.2023 у справі № 810/5763/15 та від 17.01.2024 у справі № 580/1015/21.

Також позивач покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм ст.21 Закону України "Про поховання та похоронну справу" у подібних правовідносинах (а саме у випадку наявності спору щодо відновлення попереднього стану земельної ділянки, що не була виділена під потребу розташування кладовища, та можливості здійснення у зв`язку із цим перепоховання останків померлих).

16. Ухвалою від 12.12.2024 Верховний Суд призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні із викликом сторін.

17. Жденіївська селищна рада у відзиві покликається на правомірність постанови суду апеляційної інстанції. Сторонами у справі не заперечується, що мають місце поховання на вказаній земельній ділянці. Судами вірно встановлено, що до цих правовідносин застосовується Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 1102-IV перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу селищної ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Однак жодних звернень про перепоховання останків померлих до виконавчого органу селищної ради не надходило та дозволу на поховання останків на іншому кладовищі не надано. Тому суд апеляційної інстанції вірно встановив, що немає правових підстав для зобов`язання Жденіївської селищної ради та її виконавчого комітету здійснювати перепоховання померлих відсутні.

Не надано доказів того, що бездіяльність органів місцевого самоврядування спричинила наслідки, які призвели до заподіяння моральної шкоди позивачу, не підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, тому суд апеляційної дійшов правомірного висновку, що така вимога задоволенню не підлягає.

23.12.2021 рада прийняла рішення № 465 «Про розроблення містобудівної документації Генеральний план та план зонування території (у складі генерального плану) населеного пункту смт Жденієво». Це рішення надавало можливість згодом вирішити й питання створення нового кладовища у відповідності до вимог діючого законодавства. Однак на теперішній час містобудівну документацію не розроблено.

18. Третя особа ОСОБА_2 у відзиві підтримує аргументи касаційної скарги. Зазначила, що внаслідок самовільних незаконних поховань питна вода та всі території й ґрунти мешканців постійно забруднюються вкрай небезпечними продуктами розпаду трупів похованих. Мешканці змушені купляти питну воду. Перепоховання тіл зі стихійного кладовища є вкрай нагальним.

19. Під час судового засідання 09.01.2025 учасники справи надали усні пояснення, які збігаються з письмовими.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзивів на неї та дійшов такого висновку.

21. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Касаційна скарга позивача стосується лише трьох позовних вимог:

- зобов`язання виконавчого комітету Жденіївської селищної ради привести земельну ділянку площею 1 га в урочищі Голиця до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань);

- стягнення з Жденіївської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 20000 грн;

- стягнення з виконавчого комітету Жденіївської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000 грн.

(а) щодо зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану

23. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання регулює Закон України "Про поховання та похоронну справу" від 10.07.2003 №1102-IV (далі- Закон № 1102-IV).

25. Згідно з положеннями ст. 2 Закону № 1102-IV:

- поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству;

- місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих;

- кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань.

26. Згідно зі ст. 8 Закону №1102-IV до компетенції органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, належить, серед іншого, вирішення відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання.

27. Зазначене узгоджується з приписами пп. 11 п. а ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі- Закон № 280/97-ВР), відповідно до якого до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1102-IV організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

29. До компетенції органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органи у вказаній галузі віднесено, зокрема: 1) вирішення відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 231 цього Закону; 2) забезпечення будівництва, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону (ч. 5 ст. 8 Закону № 1102-IV).

30. Відповідно до ст. 23 Закону №1102-IV для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

31. Суди встановили, що після набрання рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 № 260/5567/21 законної сили Жденіївська селищна рада жодних дій, спрямованих на виконання своїх обов`язків у галузі поховання померлих, зокрема щодо визначення місця поховання з дотриманням вимог законодавчих актів та державних стандартів та норм, не вчиняла та, а поховання на земельній ділянці в урочищі "Голиця", яка не має статусу кладовища, тривають.

32. Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону №1102-IV, на яку покликався суд апеляційної інстанції, перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.

Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України.

33. Суд вважає, що застосування до спірних відносин ч. 1, 2 ст. 21 Закону №1102-IV є помилковим, оскільки вона регулює відносини щодо перепоховання останків померлих з одного кладовища на інше. Натомість, у справі, що розглядається, йдеться про численні (понад 30 осіб) поховання на земельній ділянці в урочищі "Голиця", яка не має статусу кладовища. З огляду на це, суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч. 1, 2 ст. 21 Закону №1102-IV.

34. Вирішуючи цю вимогу, Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 298 Цивільного кодексу України кожен зобов`язаний шанобливо ставитися до тіла людини, яка померла. Кожен зобов`язаний шанобливо ставитися до місця поховання людини. У разі глуму над тілом людини, яка померла, або над місцем її поховання члени її сім`ї, близькі родичі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

35. Згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

36. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

37. За практикою ЄСПЛ ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є застосовною до поховання та інших похоронних заходів померлих членів сім`ї (рішення у справі «Драшковіч проти Чорногорії» №40597/17, п.п 51-52, 09.09.2020, «Сольська і Рибіцька проти Польщі», №№ 30491/17 та 31083/17, п.п 104, 108, 122, 126, 127, 20.09.2008).

38. Згідно з практикою ЄСПЛ, ексгумація тіл навіть з метою проведення кримінального розслідування без згоди близьких є порушенням ст. 8 Конвенції.

39. Застосовуючи цю практику в контексті обставин справи, що розглядається, Суд вважає, що реалізація обраного позивачем способу захисту - зобов`язати виконавчий комітет привести земельну ділянку до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань), фактично потребувала б відкриття могил та перенесення тіл на кладовище.

Суд бере до уваги, що не встановлено кого саме поховано на спірній земельній ділянці, не з`ясовано осіб, які здійснили поховання. Для дотримання гарантій, передбачених ст. 8 Конвенції, перенесення (перепоховання) тіл померлих потребує щонайменше їхньої поінформованості про такі дії.

Отже, відкриття могил та перенесення (перепоховання) тіл померлих, про що фактично просить позивач, було б втручанням у право на повагу до приватного життя родичів померлих, похованих на цій земельній ділянці, і призводило б до порушення ст. 8 Конвенції. При цьому незаконність поховань, сама по собі, не позбавляє державу (включно і суд) обов`язку шанобливо ставитися до місця поховання людини та поважати права їх близьких та родичів.

40. Захищаючи права одних осіб, суд не може нехтувати правами інших осіб, тим більше порушувати їх. Враховуючи зазначене, Суд вважає, що у задоволенні вимоги про зобов`язання виконавчого комітету привести земельну ділянку до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань) слід відмовити з мотивів, викладених вище. Відповідно, судові рішення слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні цієї позовної вимоги.

41. Окремою ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024, постановлено направити окрему ухвалу Керівнику Закарпатської обласної прокуратури для прийняття рішення щодо наявності ознак кримінального правопорушення в діях/бездіяльності посадових осіб Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області. Про вжиті заходи повідомити Закарпатський окружний адміністративний суд у місячний строк з дня отримання ухвали суду, адже суди дійшли висновку про неналежне виконання відповідачами судових рішень, що свідчить про ознаки кримінальних правопорушень, передбачених Розділом XVIII «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» Кримінального кодексу України та покладених на службових осіб вимог ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», ст.ст. 2, 21, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

(б) щодо стягнення моральної шкоди

42. Щодо відшкодування моральної шкоди Суд бере до уваги, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, які сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п.57).

43. Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої оцінює у 30000 грн.

44. Позивач пояснив, що живе у стані постійного стресу, наражає на небезпеку своє здоров`я та здоров`я рідних, оскільки змушений використовувати воду, яка знаходиться у недопустимій близькості до місць поховання. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачами - після дощів його подвір`я залите водою, яка сходить із схилу, на якому ведуться поховання.

45. У цій справі і судом першої, і судом апеляційної інстанції було зроблено висновок про те, що продовження несанкціонованих поховань свідчить про те, що посадовими особами Жденіївської селищної ради та селищним головою В.Култаном, зокрема, не вчиняються дії щодо недопущення протиправних поховань на зазначеній вище земельній ділянці.

46. Суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, констатував, що у поведінці відповідачів прослідковується відкрите нехтування рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі № 260/1398/19.

47. Суд погоджується з таким висновком. Тривале і на час розгляду справи ще триваюче порушення прав позивача, нехтування приписами законодавства та тривале і повторюване невиконання рішення судів у справах №260/1398/19 та №260/5567/21, погіршення якості води та стану ґрунту, постійні переживання і невизначеність щодо майбутнього в сукупності призводять до негативних емоцій, які, з урахуванням усіх обставин справи, досягають рівня страждання, яке заподіює моральну шкоду.

48. Ці негативні наслідки перебувають і причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю органів місцевого самоврядування, які не виконують покладені на них повноваження щодо організації місць поховання та утримання їх в належному стані.

49. Розмір моральної шкоди відповідач в суді першої інстанції не заперечував.

50. Присуджена судом першої інстанції сума у розмірі 30000 гривень є співмірною до заподіяної моральної шкоди і не виходить за межі позовних вимог. Саме лише те, що вона стягнута однією сумою з селищної ради (а не з ради і виконкому), на законність рішення суду у цій частині не впливає, оскільки виконавчий комітет і рада є органами місцевого самоврядування однієї територіальної громади, що фінансуються з одного бюджету.

51. З цих підстав, Суд вважає за необхідне скасувати в цій частині рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

52. Суд зазначає, що відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

53. Суд звертає увагу на те, що у Кодексі адміністративного судочинства України передбачено судовий контроль за виконанням судового рішення, зокрема шляхом звітування. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

54. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

55. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

56. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

57. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

58. Відповідно до ч.ч. 1, 3-4 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

59. Враховуючи зазначене, Суд вважає необхідним змінити мотиви відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання приведення земельної ділянки до попереднього стану, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови

60. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

61. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково, то постанову апеляційного адміністративного суду у цій частині слід скасувати та у цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/32/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області у сумі 20000 грн та з виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області у сумі 10000 грн, та у цій частині залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року.

3. Змінити постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/32/24 в частині мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та виконавчого комітету Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області привести земельну ділянку площею 1га в урочищі "Голиця", яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 2121555300:01:003:0193, 2121555300:01:003:0159 та 2121555300:01:003:0004 до попереднього стану (до моменту здійснення на ній поховань), виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/32/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя О.П. Стародуб