Ухвала

від 13.01.2025 по справі 758/4675/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 758/4675/19

провадження № 61-372ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління державної податковій служби України у Львівській області на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за заявою Головного управління державної фіскальної служби України у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління державної податкової служби України у Львівській області, про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватне підприємство «Вадим-58»,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління державної податковій служби України у Львівській області на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в зазначеній вище справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК Україникасаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Згідно частини третьої статті 58 ЦПК Україниюридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя стаття 62 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Згідно частини сьомої статті 62 ЦПК України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно положень статті 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Касаційна скарга подана представником Кухар Н. М. за допомогою системи «Електронний суд».

До касаційної скарги додано довіреність у порядку передоручення від 11 листопада 2021 року, сформовану за допомогою інструментарію системи «Електронний суд», за змістом якої Комендат Ігор на підставі довіреності від 13 жовтня 2021 року, виданої ДПС України, уповноважує Кухар Н. М. представляти в судах інтереси Державної податкової служби України.

Також, до касаційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за змістом якого Комендат І. Ю. є начальником Головного управління Державної податкової служби у Львівській області. Вказаний витяг сформовано станом на 27 жовтня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, коли набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18), Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року у справі № 591/2885/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 686/14725/21, від 19 лютого у справі № 367/1906/23, від 21 лютого у справі № 297/2875/17, від 23 лютого 2024 року у справі № 761/36171/16-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 133/2744/21, від 27 лютого 2024 року у справі № 2-401/11).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 25), Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року у справі № 591/2885/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 686/14725/21, від 19 лютого у справі № 367/1906/23, від 21 лютого у справі № 297/2875/17, від 23 лютого 2024 року у справі № 761/36171/16-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 133/2744/21, від 27 лютого 2024 року у справі № 2-401/11).

Визначені відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України документи, які можуть підтвердити повноваження діяти від імені заявника за правилами самопредставництва особа, яка підписала касаційну скаргу не надала. Наявність трудових відносин із заявником і входження до кола власне трудових обов`язків Кухар Н. М. здійснення його самопредставництва не підтвердила.

Зокрема, звертаючись 09 січня 2025 року до Верховного Суду із касаційною скаргою Кухар Н. М. надала датований 27 жовтня 2021 року витяг з ЄДР, актуальність даних якого станом на 09 січня 2025 року не підтверджена, і який не засвідчує наявність трудових відносин із заявником та входження до кола саме трудових обов`язків підписантки здійснення самопредставництва заявника.

Крім того, додана до касаційної скарги та сформована у системі «Електронний суд» ще 11 листопада 2021 року довіреність у порядку передоручення, яку на ім`я Кухар Н. М. видала від власного імені фізична особа - Комендат Ігор , а не Головне Управління Державної податкової служби у Львівській області не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, у вказаній довіреності зазначено, що вона «дійсна до моменту її скасування», проте не вказаний строк дії основної довіреності, копії якої у матеріалах касаційної скарги немає та яка не є посвідченою нотаріально всупереч приписам частин другої та четвертої статті 245 ЦК України.

Разом із тим, згідно інформації, яка міститься на Єдиному державному вебпорталі електронних послуг, з 10 травня 2023 року обов`язки начальника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області виконує Никитюк М. В.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

При цьому положення пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України унеможливлюють виправлення недоліків, допущених при поданні касаційної скарги, шляхом залишення її без руху.

Ураховуючи викладене, подана Кухар Н. М. в інтересах Головного управління Державної податкової служби у Львівській області касаційна скарга не може бути прийнята до провадження судом касаційної інстанції, оскільки у порушення вимог частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписана особою, повноваження якої не підтверджені.

Таким чином, касаційна скарга Головного управління державної податковій служби України у Львівській області на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року не відповідає вимогам частини третьої статті 392 ЦПК України, а тому вона підлягає поверненню без розгляду на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 цього Кодексу.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління державної податковій служби України у Львівській області на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за заявою Головного управління державної фіскальної служби України у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління державної податкової служби України у Львівській області, про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Приватне підприємство «Вадим-58» повернути скаржнику без розгляду.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров