Ухвала

від 13.01.2025 по справі 308/2574/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 308/2574/20

Провадження № 51-5570 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року щодо останнього,

установив:

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,

визнано винуватим та засуджено до покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 3 ст. 185 КК України -у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року ухвалено виконувати самостійно.

Задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до засудженого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Також суд вирішив питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, за результатами розгляду апеляційних скарг захисника ОСОБА_4 , вирок залишено без зміни.

Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень та встановлених судом першої інстанції обставин ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 186 КК України, за правовою кваліфікацією - відкрите викрадення чужого майна, вчинені повторно: 01 січня 2020 року, приблизно о 05 год, у м. Ужгороді по вул. Фединця, завдана потерпілому ОСОБА_7 шкода на суму 2 237 грн та того ж дня приблизно о 05:20, завдана потерпілому ОСОБА_8 шкода у розмірі 840 грн;

- ч. 2 ст. 185 КК України, за правовою кваліфікацією - таємне викрадення чужого майна, вчинені повторно: 06 січня 2020 року о 19: 05 у АДРЕСА_2 , завданашкода потерпілому ОСОБА_9 на суму 1 769 грн; 10 і 12 лютого 2020 року о 02:56 і 02:40 у м. Ужгороді по вул. Закарпатська, 28 та АДРЕСА_3 , завдана шкода потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 5 499 грн; 12 лютого 2020 року о 00:30 у м. Ужгороді на проспекті Свободи, 7/26, завданашкода потерпілому ОСОБА_6 на суму 549 грн; 29 травня 2020 року о 00 год у м. Ужгороді по вул. Другетів, 118, завданашкода потерпілій ОСОБА_11 на загальну суму 654 грн.

- ч. 3 ст. 185 КК України, за правовою кваліфікацією - таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене у АДРЕСА_4 , завданашкода потерпілій ОСОБА_12 на загальну суму 893 грн; 23 травня 2020 року з 19 год по 10:40 24 травня 2020 року у м. Ужгороді по вул. Другетів, 118, завданашкода ОСОБА_11 на загальну суму 3 377 грн.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх вимог зазначає про недостовірність певних доказів та невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, які, на думку захисника, вплинули на вирішення судом питання про винуватість засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України щодо потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Вказує, що зазначала у своїй апеляційній скарзі про ці порушення, допущені судом першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні її клопотання про повторне дослідження доказів та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не навів в ухвалі підстав з яких визнав її необґрунтованою.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження, з наведених у ній мотивів, з огляду на таке.

За змістом касаційної скарги захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Проте обґрунтовує свої вимоги через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та вказує про недостовірність доказів винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України щодо потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Окрім цього, за результатами касаційного розгляду просить скасувати судові рішення та одночасно призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже наведені захисником у скарзі обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Так, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали Закарпатського апеляційного суду, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу. Вимоги скаржника до апеляційного суду стосувались необхідності скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильної, на її думку, оцінки доказів та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

За перевіркою матеріалів кримінального провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог скаржника щодо невідповідності вироку суду вимогам ст. 370, 374 КПК України, зокрема в частині висновків суду щодо винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.

Перевіряючи доводи захисника про відсутність, на її думку, у провадженні достовірних доказів винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень щодо потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , апеляційний суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги навів в ухвалі мотиви прийнятого рішення.

Залишаючи вирок без зміни, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що на відміну від тверджень скаржника у вироку наведене формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та докази на підтвердження встановлених судом обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягали доказуванню та які належно оцінені судом і досліджені, із зазначенням підстав з яких суд прийняв одні докази та відкинув інші.

За перевіркою доводів захисника щодо недопустимості доказів, апеляційний суд зауважив, що доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні, зокрема, кримінальних правопорушень щодо потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується показаннями потерпілих, свідків та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, які відповідають критеріям, зазначеним у ст. 94 КПК України. Крім того обставин, які б вказували на недопустимість доказів через допущення істотних порушень, які призвели б до порушення прав безпосередньо засудженого під час досудового розслідування, не було встановлено.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 404 КПК України, яка визначає право суду апеляційної інстанції, зокрема, на повторне дослідження обставин кримінального провадження, дослідивши матеріали стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі, не встановив порушень на які наголошував захисник у своїй апеляційній скарзі, мотивовано відмовив у задоволенні її вимог.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала Закарпатського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підстав для відкриття касаційного провадження з підстав наведених у скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року щодо останнього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_13