Рішення

від 15.10.2024 по справі 761/10811/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10811/24

Провадження № 2-о/761/299/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Лаврук Ю.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту неправильності запису в актовому записі про народження дитини

В С Т А Н О В И В :

В березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, в якій просила суд:

-встановити факт спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 в період часу з 24 липня 2013 року по 25 березня 2022 року;

-встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свою заяву обґрунтовує тим, що починаючи з 2013 року ОСОБА_2 , та вона ( ОСОБА_1 ) проживали однією сім?єю, без реєстрації шлюбу. За час їхнього спільного проживання у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25 березня 2022 року вони припинили фактичні шлюбні стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року. Реєстрація народження доньки ОСОБА_3 була проведена Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницькому РУЮ у м. Києві, відомості про батька дитини - ОСОБА_4 , були внесені за її ( ОСОБА_1 ) заявою. В послідуючому, вона, разом із донькою приїхала до Донецьку, де, Відділом ДРАЦС Калінінградського РУЮ у м. Донецьку було видано нове свідоцтво про народження ОСОБА_3 , відповідно до якого, її прізвище було змінено на ОСОБА_3 , а в графі батько було зазначено - ОСОБА_2 . На думку заявниці, нове свідоцтво про народження підтверджує факт волевиявлення ОСОБА_2 визнати батьківство та походження від нього її доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, заявниця зазначає, що в період часу з 24 липня 2013 року по 25 березня 2022 року вона спільно проживала з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Вказані обставини підтверджуються тим, що, на початку 2013 року між ними з?явилися романтичні стосунки. Вони почали спільно проживати в квартирі АДРЕСА_1 та вели спільний побут. ОСОБА_2 активно приймав участь у житті доньки та заявниці, допомагав у вирішенні побутових питань, вони спільно веди побут. Однак, у них склалися різні погляди на подальше спільне життя, що призвело до припинення сімейних стосунків.

Вказані обставини, на її думку свідчать про те, що вона спільно проживала з ОСОБА_2 однією сім?єю без реєстрації шлюбу в період часу з 24 липня 2013 року по 25 березня 2022 року.

Заявниця та її представник про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; на неодноразові виклики в судове засідання не з?явилися; причини неявки суду не сповістили.

Представник Дарницького ВДРАЦС у м. Києві в судове засідання не з?явився; про час ті місце розгляду справи повідомлений належним; надіслав листа з проханням провести розгляд справи за його відсутності.

Представник ВДРАЦС у Донецькій області УДР СМУ МЮ (надалі по тексту - ВДРАЦС у Донецькій області) про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; надіслав листа з проханням провести розгляд справи за його відсутності. Також, у своєму листі зазначив, що до 01 грудня 2014 року відділи державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, що знаходилися на тимчасово неконтрольованій території, було переміщено на підконтрольну владі України територію, зокрема відділ державно реєстрації атів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, який після переміщення до виконання своїх обов?язків не приступив. Факт видачі 20 травня 2015 року свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від імені Відділу ДРАЦС Калінінського РУЮ у м. Донецьку Донецької області, свідчить про видачу даного свідоцтва не територіальними органами Міністерства юстиції України.

Суд, дослідив надані матеріали заяви, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно частини другої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з?ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.

Як вбачається із наданої суду копії Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 08 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис за №1254 (а.с.15, зворотній бік).

Крім того, заявницею в якості доказів надано ксерокопії фотокарток, однак, вони не можуть бути прийняті судом як належний доказ, оскільки, не зрозуміло хто зображений на даних фото, коли та за яких обставин зроблені ці фото (а.с.16-18).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено, ухвалено: встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк, та помер на тимчасово окупованій території ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Степано-Кринка, Амвросіївського району, Донецької області.

Рішення суду набрало законної сили(а.с.13-14).

У своїй заяві, заявниця зазначає, що у вищезазначеному рішенні Печерського районного суду м. Києва вже встановлено факт перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а також народження їх спільної дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, суд, не приймає до уваги дані твердження заявниці з наступних підстав.

Як вбачається із вищезазначеного рішення, заявницею, як доказ народження ОСОБА_3 , суду було надано копію свідоцтва, яке видано Відділом ДРАЦС Калінінського РУЮ у м. Донецьку Донецької області, який не є територіальним органом Міністерства юстиції України.

Крім того, під час розгляду справи Печерським районним судом м. Києва, про встановлення факту, що має юридичне значення - встановлення факту смерті ОСОБА_7 , судом не досліджувались обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім?єю без реєстрації шлюбу, а тому, вони не можуть бути взяті судом до уваги, як доказ встановлення фактичних шлюбних відносин останніх та народження їх спільної дитини - доньки.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов?язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статі 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім?я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім?я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження №61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір?ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №543/738/16-ц (провадження №61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц (провадження №61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц (провадження №61-30047св18).

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.ст.79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно із ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із актового запису про народження №1254 від 08 квітня 2015 року, ВДРАЦС Дарницького РУЮ у м. Києві вчинено запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , батьками якої записані: батько ? ОСОБА_4 , дана народження відсутня?, мати ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?. Відомості про батька відсутні. Підстава запису відомостей про батька - заява матері №53 від 08 квітня 2015 року. Документ, що підтверджує факт народження дитини: медичне свідоцтво про народження №41 від 06 квітня 2015 року, видане Центральною міською клінічною лікарнею №3 м. Донецька.

Звертаючись до суду з вищезазначеною заявою, заявницею зазначено, що доньку вона народила у м. Києві. Однак, суд критично ставиться до даних тверджень, так як копія актового запису про народження №1254 від 08 квітня 2015 року містить відомості щодо місця народження дитини - Центральна міська клінічна лікарня №3 м. Донецька.

Крім того, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а як зазначає заявниця, з ОСОБА_7 вона постійно проживала без реєстрації шлюбу включно станом по 25 березня 2022 року. Тобто, на час народження дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , як стверджує заявниця проживали спільною родиною, що не перешкоджало здійснити реєстрацію спільної (зі слів заявниці) доньки з зазначенням у свідоцтві про народження в графі батько - ОСОБА_7 .

Натомість, збіг імені та по батькові, вказаного у свідоцтві про народження в відомостях про батька, із ім`ям та по батькові ОСОБА_7 не є доказом батьківства останнього, як стверджує у своїй заяві заявниця.

Таким чином, запис про батька ОСОБА_3 у книзі записів народжень було проведено за прізвищем матері, а ім?я, по батькові та національність батька дитини, були записані за вказівкою її матері ОСОБА_1 , в порядку ст.135 СК України, що не може свідчити про те, що батьком ОСОБА_3 є саме ОСОБА_7 . Тобто відомості про батька дитини записано ?зі слів матері?.

При зверненні до суду з вищезазначеною заявою, ОСОБА_1 також стверджувала, що з померлим ОСОБА_7 вона проживала однією сім`єю в період часу з 24 липня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Разом з тим, на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_7 в період часу з 24 липня 2013 року по 25 березня 2022 року не надано належних, допустимих та достатніх доказів.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів неможливо встановити факт ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків, притаманних подружжю, які б вказували на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 склались та мали місце протягом вказаного періоду часу (з в період часу з 24 липня 2013 року по 25 березня 2022 року, в тому числі на час народження дитини), усталені відносини, які притаманні подружжю.

Судом, у судове засідання, для отримання пояснень тричі викликалася заявниця, для можливості з?ясування спільного її ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_7 проживання, як подружжя, для можливого встановлення певних обставин: яким чином був налагоджений побут, чи був спільний бюджет, чи були спільні значні витрати чи набуття майна у власність, тобто, для з?ясування будь-яких конкретних обставин життя, як сім`ї в період як до народження дитини, так і після цього. Однак, жодного разу на виклики суду заявниця не з?явилася.

Також не надано доказів на підтвердження обставин надання ОСОБА_7 матеріальної допомоги (надання коштів, придбання речей, одягу, здійснення оплати за відвідування садочка тощо) на утримання дитини ОСОБА_3 .

Стороною зачвника також не надано жодних належних та допустимих письмових доказів (листів, анкет, документів), які б свідчили про визнання за життя ОСОБА_7 свого батьківства щодо ОСОБА_3 .

Отже, надані докази достовірно не доводять, що ОСОБА_7 визнавав себе батьком дитини - ОСОБА_3 .. За життя ним не було подано спільну заяву з ОСОБА_1 (хоча на час проведення реєстрації народження ОСОБА_3 , як стверджує заявниця, вона проживала спільно з ОСОБА_7 ) про визнання ним батьківства, а у свідоцтві про народження дитини, батько записаний зі слів матері. Беручи до уваги, що на час смерті ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року), з моменту народження дитини пройшло 7 повних років, та враховуючи такий тривалий проміжок часу, останній міг звернутися до органів ДРАЦС з заявою про визнання батьківства.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №310/3095/17 (провадження №61-7887св19) Верховний Суд констатував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

При цьому стороною позивача не було заявлено клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

В постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі № 592/6307/16 (провадження № 61-4518св23) за позовом про встановлення факту батьківства померлої особи відносно дітей, викладено правовий висновок, згідно якого питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

В постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року № 592/4443/17 (провадження №61-9923св22) за позовом про встановлення факту батьківства померлої особи відносно дитини викладено правовий висновок, згідно якого ?як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв?язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Але передумовою звернення до суду в справах про встановлення батьківства є, зокрема, наявність кровного споріднення між особою, яку позивач просить визнати батьком, і дитиною. Для з?ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України ?Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини?, зауважив, що ?на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства? (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

З 07 квітня 2014 року м. Донецьк почало контролювати так звана ?Донецька народна республіка?.

Як вбачається із наданої ОСОБА_1 копії свідоцтва Серія НОМЕР_1 , про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , воно видано 20 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Згідно відповіді №32486/30510-26-24/15.1 від 01 липня 2024 року, наданої відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за результатами перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області не виявлено.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України ;595 від 07 листопада 2014 року ?Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства?, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

На виконання вищезазначеної постанови та Наказу Міністерства юстиції України №247/ від 25 листопада 2014 року ?Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області?, відділі державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, що знаходилися на тимчасово неконтрольованій території, було переміщено на підконтрольну владі України територію, зокрема, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку Донецької області, який після переміщення до виконання своїх обов?язків не приступив. У зв?язку з відсутністю можливості під час переміщення не були вивезені бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та печатка цього відділу.

Факт пред?явлення оформленого 20 травня 2015 року від імені відділу державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, зокрема, свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , свідчить про видачу цього документа не територіальним органом Міністерства юстиції України.

Із вищезазначеної відповіді вбачається, що не можливо встановити факту визнання з боку ОСОБА_7 батьківська відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.55-56).

З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_7 відносно ОСОБА_3 без проведення відповідної судової молекулярно-генетичної експертизи лише на підставі наданих доказів, які є суперечливими, із яких не вбачається спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період часу з 24 липня 2013 року по 25 березня 2022 року, а також встановлення батьківства ОСОБА_7 відносно ОСОБА_1 , неможливе.

Дослідивши обставини справи, перевіривши докази, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв?язку, суд встановив, що стороною заявника не надано належних та допустимих доказів, які б із достовірністю підтверджували факт батьківства ОСОБА_7 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спільно проживали й вели спільне господарство до народження дитини ОСОБА_3 (у тому числі, і до ІНФОРМАЦІЯ_7 ), спільно виховували та утримували дитину, а також того, що померлий за життя визнавав її своєю дочкою, а тому, заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.125, 126, 128, 130, 135 СК України, ст.ст.10, 13, 81, 82, 89, 247, 258, 263, 267, 273, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту неправильності запису в актовому записі про народження дитини - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: