Рішення

від 10.01.2025 по справі 472/1097/24

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/1097/24

Провадження № 2/472/102/251

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районнийсуд Миколаївськоїобласті вскладі:судді ОрленкоЛ.О.,розглянувши впорядку письмовогопровадження заправилами спрощеногопозовного провадженнябез повідомленнясторін занаявними усправі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1974, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a> заборгованості у розмірі 9 849,88 гривень, за кредитним договором № 2299/1430CLPS2 від 15 серпня 2011 року за період з 21.05.2014 року по 16.07.2020 року.

Однак, вказує, що ніяких правовідносин з ТОВ "Фінпром Маркет" у нього не було, ніяких договорів з відповідачем він не укладав, а отже, ніякої заборгованості у нього немає.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості.

Таким чином, вважає, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, а нотаріус при вчиненні такого виконавчого напису не мав повного обсягу документів, зокрема, не перевірив відсутність спору між кредитором та позичальником.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст. 178 ЦПК Українивідзив на позовну заяву.

Відповідачу ТОВ "Фінпром Маркет" рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем знаходження, які відповідач отримав 06.11.2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Крім того, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 23.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду в електронному вигляді до електронного кабінету.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а представник відповідача Гедзь О.В. подала до суду заяву 14.11.2024 року заяву про визнання позовних вимог та стягнення з відповідача лише 50% судового збору.

Крім того, 14 листопада 2024 року представник відповідача ТОВ "Фінпром Маркет" Гедзь О.В. подала до суду клопотання про врегулювання спору за участю судді, в якому запропонувала позивачу ОСОБА_1 погасити частково заборгованість за кредитом, а решту заборгованості йому буде списано.

Третій особі Першому відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем знаходження, які третя особа отримала 30.10.2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Крім того, третя особа отримала ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 23.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду в електронному вигляді до електронного кабінету. 01 листопада 2024 року представник відділу Сніжана Килевник подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без представника третьої особи.

Третій особі приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем знаходження. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» третя особа у порядку п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК Українивважається таким, якому вручено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень до суду не подав.

Таким чином, суд вирішив розглядати справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи проводиться без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Щодо клопотання про врегулювання спору за участю судді.

14 листопада 2024 року представник відповідача ТОВ "Фінпром Маркет" Гедзь О.В. подала до суду клопотання про врегулювання спору за участю судді, в якому запропонувала позивачу ОСОБА_1 погасити частково заборгованість за кредитом в розмірі 1772,98 грн. у строк до 27.12.2024 року, а решту заборгованості йому буде списано.

Станом на 03 січня 2025 року ні позивач ОСОБА_1 , ні його представник - адвокат Вендель О.М. не подали до суду квитанції про часткове погашення заборгованості за кредитом в розмірі 1772,98 грн., а отже не погодилися на врегулювання спору за участю судді.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи, що позивачем та його представником не було надано згоди на проведення врегулювання спору мирним шляхом за участі судді, то суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1974, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a> заборгованості у розмірі 9 849,88 гривень, за кредитним договором № 2299/1430CLPS2 від 15 серпня 2011 року за період з 21.05.2014 року по 16.07.2020 року, що підтверджується копією виконавчого напису та матеріалами виконавчого провадження.

09.04.2021 року державним виконавцем Легкою О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, на підставі спірного виконавчого напису.

Звернувшись у вересні 2024 року до Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та отримавши відповідні документи, позивачеві стало відомо про те, що 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1974, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a> заборгованості у розмірі 9 849,88 гривень, за кредитним договором № 2299/1430CLPS2 від 15 серпня 2011 року за період з 21.05.2014 року по 16.07.2020 року.

Не погодившись з даним виконавчим написом, вважає стягнену за виконавчим написом суму заборгованості спірною, а тому звернувся до суду за захистом свого права, подавши позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.15ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, ст.18 ЦК України передбачено здійснення захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Останній вчиняється, як передбачено ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року,№1172 (зі змінами), на який міститься посилання в оскаржуваному написі, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З огляду навикладене,до спірних правовідносинпідлягаєзастосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав,що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постановіпо справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Однак, судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Остапенко Є.М. керувався нечинним пунктом Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ 29.06.1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами"постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованостіпровадитьсяу безспірному порядку на підставівиконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису длястягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88ЗаконуУкраїни"Пронотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2019 року (справа № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19), в постанові від 15 січня 2020 року (справа № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19), в постанові від 02 липня 2019 року (справі № 916/3006/17, провадження №12-278гс18).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У частині третій статті 12 та частині першійстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягувач ТОВ "Фінпром Маркет" надав нотаріусу всі документи, які необхідні для вчинення виконавчого напису.

Відповідачу ТОВ "Фінпром Маркет" рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем знаходження, які відповідач отримав 06.11.2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Крім того, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі - 23.10.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду в електронному вигляді до електронного кабінету, однак витребуваних судом доказів відповідач не надав. Натомість представник відповідача 14.11.2024 року подала заяву про визнання позову.

Третя особа приватний нотаріус Остапенко Є.М. не надав матеріали, на підставі яких був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Про витребування судом вказаних документів третя особа повідомлялась належним чином, а саме: третій особі приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем знаходження. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» третя особа у порядку п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК Українивважається такою, якій вручено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Таким чином, ухвала суду про витребування доказів залишилась невиконаною.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясуваня якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, оскільки суду не надані матеріали, на підставі яких був вчинений виконавчий напис нотаріуса, то суд дійшов висновку, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису ТОВ "Фінпром Маркет" до заяви були долучені не всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 був належним чином обізнаний про порушення ним грошового зобов`язання, та можливі наслідки неусунення вказаних порушень. При цьому, право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв`язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання.

Як вбачається з наданих до суду копій матеріалів виконавчого провадження, а саме з копії спірного виконавчого напису, то в ньому не зазначено, що кредитний договір, який подавався нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був нотаріально посвідчений.

Отже, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром Маркет" заборгованості в розмірі 9 849,88 гривень, за кредитним договором № 2299/1430CLPS2 від 15 серпня 2011 року за період з 21.05.2014 року по 16.07.2020 року, провадилось у безспірному порядку.

Суду відповідачем та приватним нотаріусом не надано належних доказів на підтвердження того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем ТОВ "Фінпром Маркет", тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус, по-перше: не перевірив наявність права вимоги у стягувача до боржника; по-друге: не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги про безспірність заборгованості; втретє: вчинив виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідченим.

За такого, враховуючи вищевказане, визнання позову відповідачем, ненадання останнім належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача, а також ненадходження на запит суду копії нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заяви представника відповідача Гедзь О.В. від 14.11.2024 року про визнання позову, в якій вона просила стягнути з відповідача лише 50% судового збору, то вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, виходячи з процесуальних обмежень, чітко передбачених у ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з відповідача стягується лише 50% судового збору, виключно тоді, коли відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другоїстатті 279 ЦПК Українирозгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання абочерез тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Таким чином, в силу ч.1 ст.133, ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в загальному в розмірі 908, 40 грн. (605, 60 грн. судовий збір (забезпечення позову) + 1211, 20 грн. судовий збір (звернення з позовом до суду) / 2), оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Також, ухвалою суду від 14.10.2024 року було застосовано заходи забезпечення позову, а саме: зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 65082555, відкритому Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Легкою О.В., на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 1974 від 16.07.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a> заборгованості у розмірі 9 849, 88 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Зважаючи на те, що суд повністю задовольнив позовні вимоги та визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, то за таких обставин потреба в застосуванні заходів забезпечення позову відпала, а тому їх слід скасувати після набрання рішенням суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ "Фінпром Маркет" Гедзь О.В. про врегулювання спору за участю судді.

Задовольнити повністюпозов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий напис № 1974 від 16.07.2020 року таким, що не підлягає виконанню, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a> заборгованості у розмірі 9 849,88 гривень, за кредитним договором № 2299/1430CLPS2 від 15 серпня 2011 року за період з 21.05.2014 року по 16.07.2020 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"</a> (код ЄДРПОУ 43311346, поштовий індекс: 08200, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. М. Стельмаха, буд. 9А, офіс 204) на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 (сорок) копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, кодкласифікації доходів бюджету: 22030106).

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно з ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2024 року, після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк наапеляційне оскарженняможе бутитакож поновленийв разіпропуску зінших поважнихпричин,крім випадків,зазначених участині другійстатті 358цього Кодексу.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Повне рішення суду складено 10 січня 2025 року, що є датою його ухвалення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко