Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/1406/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/1406/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Стрижак В.П. (поза межами приміщення суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 (виготовлено і підписано повний текст рішення 03.07.2023)

у справі № 910/1406/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»

про розірвання договору та стягнення 1 854 316,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

У січні 2023 року Фірма у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» (далі - позивач, Фірма у вигляді ТОВ «Краянліфт») подала до господарського суду позов (з урахуванням заяви від березня 2023 року про зміну предмета позову), в якому просила розірвати договір поставки від 03.03.2021 № СД030321, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (далі - відповідач, ТОВ «СВС-К»); стягнути з відповідача 1 365 100,00 грн попередньої оплати, 25 431,00 грн пені, 20 902,19 грн 3% річних, 199 039,61 грн інфляційних втрат та 243 843,60 грн збитків у розмірі, непокритому неустойкою (штрафними санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині порушення зобов`язань з поставки обладнання та в частині повернення попередньої оплати, що є підставою для:

- розірвання договору у зв`язку з простроченням постачальника більш як на 295 днів, що призвело до відмови контрагента позивача від іншого договору поставки, виконання якого залежало від вчасного виконання відповідачем договору від 03.03.2021, внаслідок чого позивач втратив інтерес до договору з відповідачем;

- повернення позивачу суми попередньої оплати (авансу) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) із нарахованими на неї сумами пені на підставі ст. 549 ЦК України, 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 цього Кодексу за порушення строків поставки;

- стягнення збитків (реальних збитків) відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України, що є різницею між вартістю обладнання в гривнях за курсом іноземної валюти на день попередньої оплати та вартістю такого ж обладнання в гривнях за курсом іноземної валюти, яке позивач вимушений придбати заново за ціною в доларах США, тобто зробити додаткові витрати.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 30.05.2023 у задоволенні позову відмовив.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 07.05.2024 рішення суду першої інстанції від 30.05.2023 скасував, прийняв нове рішення про часткове задоволення позову. Розірвав договір поставки від 03.03.2021 № СД030321, укладений між сторонами. Стягнув з відповідача на користь позивача 1 365 100,00 грн авансу та 25 431,00 грн пені за прострочення поставки. В іншій частині позову відмовив.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2024 у справі № 910/1406/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» залишено без задоволення. Касаційну скаргу Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 910/1406/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» 3% річних у розмірі 20 902,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 199 039,61 грн скасовано. Справу № 910/1406/23 в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів (в частині, переданій на новий розгляд)

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 910/1406/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції помилково відмовлено в застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Скаржник вказує на те, що постачання товару згідно із договором очікував не пізніше, як протягом 45 робочих днів, а саме 11.03.2022, проте на момент подачі позову від 27.01.2023, строк затримки склав 315 днів.

Узагальнені доводи письмових пояснень

У поясненні, поданому до суду 26.11.2024, позивач просив розглянути справу згідно із обґрунтуванням, визначених скаржником Фірмою у вигляді ТОВ «Краянліфт» раніше.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2021 справу № 910/1406/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 910/1406/23. Призначено справу № 910/1406/23 до розгляду у судовому засіданні 26.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 задоволено клопотання Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Явка учасників у судове засідання та позиція учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2024 в режимі відеоконференції, просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.11.2024 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 03.03.2021 сторони уклали договір поставки № СД030321, за умовами якого відповідач, за договором постачальник, зобов`язався у строк 45 робочих днів з моменту здійснення позивачем, за договором покупцем, попередньої оплати передати партіями у власність останнього обладнання (ліфти з електричним керуванням), а позивач - оплатити обладнання наступним чином: протягом 3 днів з дати підписання договору - внести перший авансовий платіж у розмірі 865 000,08 грн, наступні чотири авансові платежі у встановленому розмірі - сплатити протягом календарного місяця з дати оплати кожного попереднього платежу, та прийняти його, підписавши накладну на відвантаження (п. 1.1 договору з урахуванням додатку № 1, п. 3.4). Сума договору становить 4 326 018,00 грн (п. 2.3).

За змістом договору сторони погодили, що додатком № 1 до договору є Специфікація, додатком № 2 - Технічна специфікація, яку відповідач протягом 4 робочих днів направляє на адресу заводу-виробника обладнання для погодження, а додатком № 3 - Технічне завдання, порядок погодження якого передбачено таким чином: протягом 2 робочих днів відповідач надсилає позивачу погоджене заводом-виготовлювачем Технічне завдання (додаток № 3) для погодження; позивач не пізніше ніж через 2 дні повертає відповідачу підписане представником та скріплене печаткою Технічне завдання (додаток № 3) до договору (підп. 5.1.1, 5.1.2 п. 5.1, п. 10.7 договору).

За умови своєчасного здійснення позивачем оплат та отримання відповідачем Технічного завдання (додаток № 3), погодженого сторонами договору та заводом-виготовлювачем обладнання, відповідач зобов`язується передати товар позивачу протягом обумовленого строку (п. 5.1 договору).

За наявності з боку позивача порушення/невиконання/несвоєчасного виконання своїх зобов`язань по даному договору та/або норм діючого законодавства постачальник вправі у кожному окремому випадку в односторонньому порядку продовжувати строки поставки обладнання, строки виконання інших своїх зобов`язань по договору, а також призупиняти поставку обладнання відповідно до строку порушення своїх зобов`язань покупцем (6.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1).

05.03.2021 позивач сплатив 190 000,00 грн, 09.12.2021 - 370 000,00 грн, 29.12.2021 - 305 100,00 грн, 07.02.2022 - 500 000,00 грн, що разом становить 1 365 100,00 грн, однак обладнання відповідач не поставив.

07.11.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути 1 365 100,00 грн попередньої оплати, чого відповідач не зробив, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 30.05.2023 у задоволенні позову відмовив.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 07.05.2024 рішення суду першої інстанції від 30.05.2023 скасував, прийняв нове рішення про часткове задоволення позову. Розірвав договір поставки від 03.03.2021 № СД030321, укладений між сторонами. Стягнув з відповідача на користь позивача 1 365 100,00 грн авансу та 25 431,00 грн пені за прострочення поставки. В іншій частині позову відмовив.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2024 у справі № 910/1406/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» залишено без задоволення. Касаційну скаргу Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 910/1406/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» 3% річних у розмірі 20 902,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 199 039,61 грн скасовано. Справу № 910/1406/23 в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 910/1406/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» 3% річних у розмірі 20 902,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 199 039,61 грн, колегія суддів Верховного Суду зазначила про те, що встановлений судом факт неповернення відповідачем суми попередньої оплати на вимогу позивача відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України зумовив виникнення у ТОВ «СВС-К» грошового зобов`язання щодо повернення авансу, при чому з наступного дня після спливу строку поставки, а не з моменту розірвання договору в судовому порядку (що має значення для визначення правильного періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат), і протилежний висновок апеляційного суду є помилковим та таким, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 918/631/19, яка є обов`язковою для врахування судами в силу приписів ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається із позовної заяви, позивач, зокрема, просив стягнути з відповідача 20 902,19 грн 3% річних та 199 039,61 грн інфляційних втрат за період з 11.03.2022 до 31.12.2022, посилаючись на те, що відповідач, порушивши обов`язок з поставки, не повернув отриманий аванс, яке є грошовим зобов`язанням, порушення якого має наслідки відповідальності за ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Вказане зобов`язання відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України виникає в особи, яка отримала попередню оплату і не виконала обов`язку з поставки, фактично у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, після настання якого постачальник (продавець) має усвідомлювати протиправний характер неповернення грошових коштів.

Тобто, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постачальника (продавця) виникає зобов`язання повернути покупцю суму передоплати (сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 та ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, а оскільки правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, відповідно на нього нараховуються інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, позивачем на виконання умов договору здійснено попередню оплату товару на суму 1 365 100,00 грн, при цьому належний розмір першого авансового платежу сплатив 29.12.2021, тому як правильно вказав суд апеляційної інстанції з цієї дати почався відлік строку поставки першої партії обладнання у 45 робочих днів з моменту здійснення відповідного платежу, тобто, останнім днем поставки (45 робочим днем) було 04.03.2022.

07.11.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансового платежу у загальному розмірі 1 365 100,00 грн, про що зазначив у претензії, визначивши таким чином варіант поведінки відповідача як боржника у зв`язку з порушенням обов`язку з поставки.

Так, позивач зазначив, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати саме у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, що у свою чергу і призвело до того, що позивач (покупець) виявив бажання повернути передоплату на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Таким чином, оскільки відповідачем допущено порушення негрошового зобов`язання, а саме: не здійснено поставку обладнання, у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу суми авансу з наступного дня після спливу строку поставки, а не з моменту розірвання договору в судовому порядку.

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 918/631/19, яка є обов`язковою для врахування судами в силу приписів ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, наведені у позовній заяві, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що суми інфляційних втрат у розмірі 199 039,61 грн та 3% річних у розмірі 20 902,19 грн, нараховані за період з 11.03.2022 до 31.12.2022 (період, зазначений позивачем) є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» в частині оскарження відмови у задоволених позовних вимогах про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 20 902,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 199 039,61 грн (в частині, переданій Верховним Судом на новий розгляд) та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 910/1406/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі № 910/1406/23 скасувати в частині в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фірми у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» 3% річних у розмірі 20 902,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 199 039,61 грн, із ухваленням у цій частині нового рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, офіс 604; ідентифікаційний код: 35075640) на користь Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» (65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2; ідентифікаційний код: 20982809) 3% річних у розмірі 20 902,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 199 039,61 грн.

3. Здійснити новий розподіл судового збору за розгляд цієї вимоги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, офіс 604; ідентифікаційний код: 35075640) на користь Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Краянліфт» (65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2; ідентифікаційний код: 20982809) 3 299,13 грн судового збору за розгляд цієї вимоги та 4 948,69 грн за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Текст постанови підписано 15.01.2025, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. та перебуванням колегії суддів у відпустках.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім