ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" грудня 2024 р. Справа№ 910/5658/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засідання Цікрі А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.12.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 (повний текст рішення підписано 02.10.2024) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 (повний текст підписано 21.10.2024)
у справі №910/5658/24 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Групп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво"
про стягнення 3 176 849,76 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юні-Групп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» про стягнення 3 176 849,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором субпідряду № 01/П від 31.05.2021, в частині здійснення розрахунків.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/5658/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 11, оф. 1/12; ідентифікаційний код: 23979469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Групп" (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Світлодарська, буд. 4; ідентифікаційний код: 31366727) заборгованість в розмірі 1 009 343 (один мільйон дев`ять тисяч триста сорок три) грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 338 647 (триста тридцять вісім тисяч шістсот сорок сім) грн. 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 828 481 (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 647 (сорок сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 08 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості, та у зв`язку зі здійсненим перерахунком 3% річних та інфляційних втрат, частковому їх задоволенню в цій частині.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/343/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 11, оф. 1/12; ідентифікаційний код: 23979469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Групп" (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Світлодарська, буд. 4; ідентифікаційний код: 31366727) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 998 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 22 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, відповідач 23.10.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 22.10.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; додаткове рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення ст. 86, 91, 210 ГПК України належним чином не дослідив обставин справи, на які посилався відповідач та які мають значення для правильного вирішення спору, допустив порушення права на захист (професійну правничу допомогу) в контексті розгляду справи по суті без представника відповідача, що мало наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, повно та всебічно не з`ясував всі обставини справи, не перевірив достовірність доказів, які були покладені в основу прийнятого рішення, що призвело до прийняття передчасного та необґрунтованого рішення.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
Представником відповідача, 23.09.2024 близько 09:25 (що підтверджується часом, зазначеним у квитанціях про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, які є додатками до клопотання та містяться в матеріалах справи) подане клопотання про відкладення судового засідання у справі №910/5658/24, призначеного на 23.09.2024 на 11:40 год., у зв`язку з неможливістю представника Відповідача прибути та бути присутнім у вищезазначеному засіданні з причин непередбачуваного та різкого погіршення самопочуття.
Проте суд першої інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі та як наслідок 23.09.2024 у справі №910/5658/24 прийняв оскаржуване судове рішення без дослідження обставин, на які ТОВ «МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО» планувало посилатись в силу того, що у клопотанні про поновлення процесуального строку на подання відзиву судом першої інстанції так само було відмовлено та останнє немало можливості іншим чином викласти свої доводи та заперечення з приводу позовних вимог ТОВ «ЮНІ-ГРУПП», що перешкоджає вирішенню спору по суті з урахуванням вимог ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.
ТОВ «МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО» заперечує факт підписання його директором Акту №2 та факт прийняття робіт за таким актом, посилаючись на те, що відповідно до пункту 2.1 Договору, в редакції додаткової угоди від 29.12.2021 №1 до Договору, вартість робіт за цим договором складає - 5 601 995,97 грн., у тому числі ПДВ 20% - 993 666,00 грн., тобто до вартості робіт включений податок на додану вартість, порядок нарахування, обліку та сплати якого регулюється Податковим кодексом України.
ТОВ «ЮНІ-ГРУПП» було зобов`язане за правилом настання «першої події», на підставі нібито підписаних Актів №1 та №2, 09.12.2021 та 22.02.2022 відповідно скласти та направити для реєстрації в ЄРПН податкові накладні.
Водночас, в межах господарської операції, яка мала місце за Актом №1, ТОВ «ЮНІ-ГРУПП» складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна від 26.12.2023 №9 на загальну суму 4 592 652,46 грн. (Додаток 1) з порушенням вимог ПК України, тобто не за фактом настання «першої події», яка мала місце 09.12.2021.
В межах господарської операції за Актом №2 у зв`язку з настанням «першої події», а саме по факту підписання Акту №2 жодної податкової накладної зареєстровано не було, що узгоджується з доводами ТОВ «МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО» про нескладення та не підписання ним самим Акту №2 внаслідок відсутності господарської операції (прийняття робіт) за Актом №2, за яким позивачем нарахована відповідачу заборгованість.
Посилається на те, що ТОВ «ЮНІ-ГРУПП» будь-яких претензій та/або вимог щодо необхідності реєстрації податкової накладної за Актом №2 не отримувало, що додатково свідчить про відсутність такої заборгованості, між тим, незважаючи на посилання ТОВ «МІСЬКЕ БУДІВНИЦТВО» на наявність сумнівів щодо власне самої наявності Акту №2 та автентичності підпису директора в ньому, суд першої інстанції вказаних обставин не перевірив, оригінал вказаного акту не витребував та не дослідив.
У зв`язку з не дослідженням вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку щодо достовірності як доказу Акту №2 та безпідставно стягнув на користь Позивача заборгованість у розмірі 1 009 343,51 грн., інфляційне втрати у розмірі 311 091,92 грн. та 64 597,98 грн. 3% річних.
Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що позивачем не враховано, що день оплати не включається до періоду нарахування 3% річних, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 338 647,21 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 828 481,56 грн.
Отже, суд при перерахунку узагальнив нараховані компенсаційні санкції у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, вказавши їх загальну суму за Актами №1 та №2, та зменшив їх, не вказавши будь-якого кількісного розрахунку таких санкцій окремо по кожному акту, що в світлі оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі №910/5658/24 в частині стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат за Актом №2, розрахунок яких був наведений лише в позовній заяві, та судом зменшений, призводить до того, що розмір стягнутих коштів за Актом №2 достеменно встановити не є можливим.
За проведеним відповідачем підрахунком, за Актом №2 судом першої інстанції стягнуто 274 049,23 грн. - 3% річних та 1 517 389,64 грн. - інфляційних витрат.
Щодо підстав оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 відповідачем вказано наступне.
Приймаючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, незважаючи на подану відповідачем заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та її зміст, обмежився лише посиланням на те, що « 14.10.2024 представником відповідача подано заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката». Інші доводи Відповідача були безпідставно залишені поза увагою суду, що не узгоджується з основними засадами (принципами) господарського судочинства, які є нормами прямої дії, оскільки згідно ст. 2 ГПК України превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що стягнення повної вартості послуг на загальну суму 15 000 грн., не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто, не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).
Відповідач не заперечує, що обсяг робіт, наданих позивачу його представником, мав місце, водночас вважає, що характер та обсяг виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критеріям співмірності, реальності таких витрат, розумності їх розміру, оскільки вказана справа не є складною, обґрунтування заявлених позовних вимог та їх правових підстав не потребували дослідження значного обсягу доказів, а також, в силу характеру спору, була відсутня необхідність вивчення положень цивільного та господарського законодавства, дослідження судової практики та висловлених правових позицій так само не мало місця, що підтверджується змістом власне самої позовної заяви.
Вважає, що стягнення 9 000 грн. на користь позивача за підготовку позовної заяви, на
підготовку якої було витрачено 9 год. є необґрунтованим та неспівмірним, як необґрунтованим є стягнення з Відповідача сумарно 6 000 грн. за 3 судові засідання (які сумарно тривали не більше 1 год. 8 хв., що підтверджується відповідними протоколами судових засідань), а саме:
підготовче засідання 10.06.2024, яке тривало не більше 23 хвилин;
підготовче засідання 05.08.2024, протокол якого в матеріалах справи відсутній, однак яке тривало не більше 30 хвилин;
засідання по суті справи 23.09.2024, яке тривало не більше 15 хвилин.
У поданій відповідачем заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката було зазначено, що відшкодування їх повної вартості матиме надмірний фінансовий тягар для Відповідача.
Беручи до уваги принципи справедливості, верховенства права, критерії співмірності та реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив та стягнув на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 998, 22 грн., а тому в апеляційній скарзі просить стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5658/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5658/24.
31.10.2024 матеріали справи №910/5658/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
18.11.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 18.11.2024) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №399 від 14.11.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 57 176, 49 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/5658/24, справу призначено до розгляду на 23.12.2024.
Під час апеляційного перегляду до матеріалів справи отримано відзив позивача на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач повністю спростовує доводи відповідача (апелянта).
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.12.2024 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; додаткове рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.12.2024 представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні 23.12.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що 31 травня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» (далі - підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юні-групп» (далі - субпідрядник, позивач) укладено Договір субпідряду № 01/П (далі - Договір), за умовами якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується, за завданням підрядника виконати будівельні та підготовчі роботи з ремонту покрівлі, утеплення горища, водостічної системи, фасаду по об`єкту «Капітальний ремонт (термомодернізація) будівель Центру первинної медико-санітарної допомоги в м. Покровську, Донецької області, об`єкт 2-1, Амбулаторія № 1, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Маршала Москаленка, 161.
Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначаються проєктною документацією, календарним графіком виконання робіт, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт за цим Договором складає 4 592 652,46 грн., у тому числі ПДВ 20% - 765 442,08 грн.
За умовами п. 2.2. Договору оплата робіт за цим Договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі наданих субпідрядником підписаних актів за формою КБ-2в, довідки форми КБ-3, шляхом перерахування коштів субпідряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок в національній валюті України протягом 20 днів з моменту підписання актів.
Пунктом 3.1. Договору узгоджено, що субпідрядник починає виконання робіт з 01.06.2021 та закінчує їх до 30.12.2021, згідно з календарним графіком виконання робіт (Додаток № 1).
Цей Договір діє до 31.12.2021 за умови повного виконання робіт, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 3.3. Договору).
У відповідності до п. 4.1 Договору підрядник зобов`язаний, зокрема прийняти та оплатити виконані субпідрядником за цим Договором роботи на підставі наданого субпідрядником оформленого акту за формою КБ-2в, довідки КБ-3.
Згідно з пунктами 6.1 та 6.2. Договору забезпечення робіт матеріалами, устаткування та послугами здійснюється із урахуванням положень Загальних умов.
Забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням здійснює субпідрядник, він може узгоджувати із підрядником постачальників матеріалів та устаткування.
Відповідно до п. 7.1. Договору фронт робіт надається субпідряднику підрядником згідно з дефектним актом та кошторисною документацією. Організація виконання робіт повинна відповідати Договірній ціні та кошторису, що визначені Договором.
Пунктом 8.1. Договору узгоджено, що передача виконаних робіт субпідрядником і приймання їх підрядником оформлюється актом виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки форми КБ-3.
В разі виявлення в процесі приймання-передачі виконаних робіт, недоліків, допущених субпідрядником, він протягом п`яти робочих днів зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити підрядника про готовність до передачі виконаних робіт (п. 8.2. Договору).
Згідно п. 8.4. Договору у випадку отримання підрядником від субпідрядника підписаного Акту прийому-передачі виконаних робіт за формою Кб-2в, довідки форми КБ-3, і не повернення субпідряднику протягом 10 робочих днів підписаного акту або мотивованої відмови від його підписання, роботи за таким актом вважаються прийнятими підрядником без зауважень і підлягають оплаті.
У п. 8.6. Договору сторонами узгоджено, що підрядник має право відкласти підписання актів за формами КБ-2в, КБ-3 до досягнення взаємної згоди сторін, у разі:
- ненадання субпідрядником до актів виконаних робіт виконавчої документації, складеної відповідно до діючих нормативних документів, або невідповідності виконавчої документації діючим нормам;
- якщо підрядником під час погодження вартості робіт виявлено завищення показників матеріально-технічних ресурсів.
Відповідно до п. 10.1. Договору субпідрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 60 місяців після здачі об`єкта. Якщо під час гарантійної експлуатації виявлено дефекти, то їх усунення здійснюється субпідрядником за рахунок власних коштів. Початок гарантійного строку сторони вважаються дату здачі виконаних робіт за формою КБ-2в.
Додатками до Договору сторонами узгоджено Договірну ціну та Локальний кошторис на будівельні роботи.
29 грудня 2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункти 2.1, 3.1 та 3.3. Договору в наступній редакції:
- вартість робіт за цим Договором складає 5 601 995,97 грн., у тому числі ПДВ 20% - 933 666,00 грн. (п. 2.1);
- субпідрядник починає виконання робіт з 01.06.2021 та закінчує їх до 30.05.2022, згідно з календарним графіком виконання робіт (Додаток № 1) (п. 3.1);
- цей Договір діє до 30.05.2022 за умови повного виконання робіт, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 3.3).
29 травня 2022 сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди пролонгувати Договір на тих самих умовах до 31.12.2022.
За результатами виконання умов Договору, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) № 1 за грудень 2021 року на суму 4 592 652,46 грн. та № 2 за лютий 2022 року на суму 1 009 343,51 грн., а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) за грудень 2021 року на суму 4 592 652,46 грн. та за лютий 2022 року на суму 1 009 343,51 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, натомість відповідач порушив строки оплати виконаних позивачем робіт, оплативши виконані за Актом за грудень 2021 року роботи лише 26.12.2023 та не оплативши виконані роботи за Актом за лютий 2022 року, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1 009 343,51 грн., що і є підставою для звернення з позовом до суду.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 339 024,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 828 481,56 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржених рішень норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення та додаткове рішення суду, які переглядаються, підлягають залишенню без змін, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України).
Частина 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Тобто, законодавець покладає на підрядника обов`язок виконати роботу, а замовник зобов`язаний її прийняти і оплатити.
Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем без заперечень та зауважень прийнято виконані позивачем за Договором роботи згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) № 1 за грудень 2021 року на суму 4 592 652,46 грн. та № 2 за лютий 2022 року на суму 1 009 343,51 грн., а також Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) за грудень 2021 року на суму 4 592 652,46 грн. та за лютий 2022 року на суму 1 009 343,51 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За умовами п. 2.2 Договору оплата робіт за цим Договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі наданих субпідрядником підписаних актів за формою КБ-2в, довідки форми КБ-3, шляхом перерахування коштів субпідряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок в національній валюті України протягом 20 днів з моменту підписання актів.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем в свою чергу, доказів оплати виконаних позивачем робіт на суму 1 009 343,51 грн. за Актом за лютий 2022, до матеріалів справи не надано.
Заперечення відповідачем (апелянтом) факту підписання його директором Акту №2 та факту прийняття робіт за таким актом, не узгоджується з матеріалами справи, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії актів форми КБ-2в та КБ-3 за лютий 2022, які містить підписи уповноважених осіб підприємств та відбитки їх печаток.
Вказані акти не містять заперечень уповноваженої особи відповідача щодо їх змісту, якості робіт та їх вартості.
Належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження сумнівів щодо підписання актів керівником відповідача, до матеріалів справи відповідачем не подано.
Зазначаючи про незгоду з якістю та обсягами робіт за актом №2 апелянт не уточнює перелік робіт, до яких у нього є претензії, в чому полягає їх невідповідність проектній документації.
В той же час сумнівів щодо підписання акту КБ-3 за лютий 2022 керівником відповідача матеріали справи не містять, апелянтом не зазначені та не доведені.
Апелянт посилається на те, що за актом №2 позивачем не було виписано податкової накладної, що, на його думку, підтверджує відсутність виконаних робіт.
Позивач, заперечуючи проти доводів апелянта вказує на те, що правомірно діяв на підставі абз.4 п.187.1 ст.187 та п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, оскільки такі самі норми були застосовані позивачем і під час складання податкової накладної за актом №1, яка була виписана за фактом оплати, до якої у відповідача претензій не було.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не наводив вказаних доводів, зазначених в апеляційній скарзі та не подавав суду податкову накладну за актом №1.
В апеляційній скарзі відповідач не обґрунтував неможливість подання вказаної податкової накладної в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, клопотань про долучення нових доказів на стадії апеляційного провадження не подавав, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття такого доказу з огляду на положення ч.3 ст.269 ГПК України.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про прострочення відповідачем зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт за лютий 2022 в розмірі 1 009 343,51 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не враховано, що день оплати не включається до періоду нарахування 3% річних, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 3% у розмірі 338 647,21 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 828 481,56 грн.
Посилання апелянта на те, що при перерахунку суд узагальнив нараховані компенсаційні санкції у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, вказавши їх загальну суму за Актами №1 та №2, та зменшивши їх, не вказавши будь-якого кількісного розрахунку таких санкцій окремо по кожному акту, не свідчать про помилковість висновків суду у зазначеному власному розрахунку 3% у розмірі 338 647,21 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 828 481,56 грн.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість.
Посилання апелянта на подачу представником відповідача, 23.09.2024 близько 09:25 (що підтверджується часом, зазначеним у квитанціях про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, які є додатками до клопотання та містяться в матеріалах справи) клопотання про відкладення судового засідання у справі №910/5658/24, призначеного на 23.09.2024 на 11:40 год., у зв`язку з неможливістю представника відповідача прибути та бути присутнім у вищезазначеному засіданні з причин непередбачуваного та різкого погіршення самопочуття, та безпідставне його відхилення судом першої інстанції
колегією суддів відхиляється з огляду на те, що клопотання було сформовано в системі «Електронний суд» 23.09.2024, але надіслано суду 24.09.2024, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції суду про його отримання 24.09.2024, тобто після судового засідання, що відбулось 23.09.2024 та за результатами якого було прийняте оскаржуване у справі рішення.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Оскільки уповноважений представник відповідача в судове засідання 23.09.2024 не з`явився, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Щодо доводів апелянта (відповідача) в частині незгоди з додатковим рішенням суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу позивача, колегія суддів зазначає наступне.
01.10.2024 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві зазначено, що позивач планує понести витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн., в т.числі підготовка позову 9 000 грн, підготовка відповіді на відзив та інших процесуальних документів - орієнтовно 6 000 грн, участь у 2-х засіданнях орієнтовно 5000 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач заявив, що детальний розрахунок витрат на правову допомогу буде наданий суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи із змісту положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази: договір про надання правничої (правової) допомоги № 01-05 від 01.05.2024, Додаткову угоду від 01.05.2024 та Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 25.09.2024 на суму 15 000,00 грн.
В заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач посилався на те, що стягнення повної вартості послуг на загальну суму 15 000 грн., не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто, не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).
Одночасно відповідач зазначав, що фактичною підставою виникнення даного спору було те, що заактовані роботи за договором від 31.05.2021 №01/П не приймались безпосереднім замовником КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Покровської міської ради Донецької області та, як наслідок, останній не здійснював вчасних розрахунків, що першочергово було пов`язано з дефіцитом бюджетного фінансування в світлі повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
Враховуючи, що переважна більшість укладних з відповідачем договорів фінансується з державного бюджету, останнє позбавлене можливості ефективно здійснювати планування своїх доходів та витрат.
Апелянт не заперечує, що обсяг робіт, наданих позивачу його представником, мав місце, водночас вважає, що характер та обсяг виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критеріям співмірності, реальності таких витрат, розумності їх розміру, оскільки вказана справа не є складною, обґрунтування заявлених позовних вимог та їх правових підстав не потребували дослідження значного обсягу доказів, а також, в силу характеру спору, була відсутня необхідність вивчення положень цивільного та господарського законодавства, дослідження судової практики та висловлених правових позицій так само не мало місця, що підтверджується змістом власне самої позовної заяви.
Вважає, що стягнення 9 000 грн. на користь позивача за підготовку позовної заяви, на
підготовку якої було витрачено 9 год. є необґрунтованим та неспівмірним, як необґрунтованим є стягнення з Відповідача сумарно 6 000 грн. за 3 судові засідання (які сумарно тривали не більше 1 год. 8 хв., що підтверджується відповідними протоколами судових засідань), а саме:
підготовче засідання 10.06.2024, яке тривало не більше 23 хвилин;
підготовче засідання 05.08.2024, протокол якого в матеріалах справи відсутній, однак яке тривало не більше 30 хвилин;
засідання по суті справи 23.09.2024, яке тривало не більше 15 хвилин.
Апелянт, беручи до уваги принципи справедливості, верховенства права, критерії співмірності та реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, в апеляційній скарзі просить стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу.
З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, необгрунтованість клопотання відповідача про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на часткове задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 998, 22грн.
При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.
Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду та додаткового рішення суду, при ухваленні яких судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення та додаткового рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову та часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/5658/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі №910/5658/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське будівництво".
4. Матеріали справи №910/5658/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 15.01.2024 після виходу суддів Скрипки І.М. та Хрипуна О.О. з відпустки, судді Мальченко А.О. з лікарняного.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
О.О. Хрипун
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2024 |
Оприлюднено | 16.01.2025 |
Номер документу | 124420759 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі підряду, з них |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Скрипка І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні