Постанова

від 09.01.2025 по справі 916/3487/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. Справа№ 916/3487/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 (повний текст складено 24.10.2024)

у справі №916/3487/24 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Одесміськелектротранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 2 195 608,49 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" (далі - позивач, КП "Одесміськелектротранс") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - відповідач, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") з вимогами про визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії № Т-СЕГ-П/2021/мн1 та стягнення з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь КП "Одесміськелектротранс" безпідставно сплачених коштів в розмірі 2 195 608,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладення Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору суперечить п. 5.4.2 розділу 5 Договору; внаслідок порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 5.4.2 розділу 5 Договору позивачем необґрунтовано було сплачено кошти на рахунок відповідача, у тому числі за Додатковою угодою № 3 від 01.04.2021 до Договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва матеріали позовної заяви за позовом Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 2 195 608,49 грн.

Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №916/3487/24 передано за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Одеської області.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом даного спору є визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії № Т-СЕГ-П/2021/мн1 та стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 2 195 608,49 грн, нерухоме майно (об`єкти постачання електричної енергії) в спірному випадку розташоване у м. Одеса, у зв`язку з чим справа №916/3487/24 підлягає передачу до Господарського суду Одеської області за виключною підсудністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №916/3487/24 та направити справу для продовження розгляду Господарського суду міста Києва.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Також апелянт зазначає, що умовами Договору про постачання електричної енергії від 01.03.2021 № Т-СЕГП/2021/мн1 не врегульовано питання щодо місця виконання саме грошового зобов`язання, а даний спір безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів та визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 01.04.2021, а не спір про зобов`язання надати обумовлені договором послуги щодо постачання електричної енергії.

Апелянт також наголосив, що у справі № 911/2390/18, на яку посилався суд першої інстанції, суть спору стосувалася саме стягнення орендної плати за користування нерухомим майном, що є відмінним від суті спору у даній справі № 916/3487/24, оскільки предметом спору у останній є вимога про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення безпідставно сплачених коштів за додатковою угодою до Договору про постачання електричної енергії споживачу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/3487/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 07.11.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №916/3487/24.

14.11.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №916/3487/24 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому, визначення предмета або підстав позову є процесуальним правом виключно позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, вказав, що до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України, якими встановлено виключну підсудність справ.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що оскільки нерухоме майно (об`єкти постачання електричної енергії) розташоване у м. Одеса, а тому справа № 916/3487/24 підлягає розгляду Господарським судом Одеської області.

Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, на яку посилається суд першої інстанції, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже, за правилами ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Так, предметом даного спору є визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії № Т-СЕГ-П/2021/мн1 та стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 2 195 608,49 грн.

Як вбачається із договору № Т-СЕГ-П/2021/мн1, він регулює умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу - Комунальному підприємству «Одесміськелектротранс», та не стосується будь-якого користування нерухомим майном, зокрема електроустановками, до яких поставляється електрична енергія.

Визначення у Додатку до Заяви-приєднання від 25.02.2021 адрес об`єктів постачання електричної енергії споживача, які розташовані у м. Одеса, не є підтвердженням того, що спір у даній справі прямо або опосередковано стосується правового режиму нерухомого майна або його користування учасниками спору, оскільки у даному випадку сторонами визначено лише місце постачання електричної енергії споживачу.

Таким чином, спір у цій справі не стосується ні правового режиму нерухомого майна, ні інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, а тому на такий спір не поширюються правила виключної підсудності, передбачені частиною третьою статті 30 ГПК України щодо розгляду спору за місцезнаходженням нерухомого майна.

За загальним правилом відповідно до частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, згідно частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Так, Господарський суд Одеської області, направляючи дану справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва, в ухвалі від 12.08.2024 зазначив, що спірний договір і додаткова угода до нього не відносяться до тих договорів, виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці.

Оскільки Господарський суд Одеської області встановив, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» є: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б, офіс 5, даній спір було направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м. Києва.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 у даній справі оскаржена не була і набрала законної сили.

Відповідно до ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

У постанові від 09.04.2019 р. у справі № 910/6407/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні підсудності спору відповідному господарському суду з урахуванням критерію територіальної юрисдикції судам належить керуватися приписами статей 27- 30 ГПК України та враховувати законодавчо встановлену заборону спорів між судами щодо підсудності.

З огляду на викладене вище а також те, що спір у даній справі не стосується ні правового режиму нерухомого майна, ні інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції помилково, у зв`язку із невірним застосуванням норм процесуального права, оскаржуваною ухвалою направив матеріали справи до Господарського суду Одеської області.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду міста Києва.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №916/3487/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі №916/3487/24 скасувати.

3. Матеріали справи №916/3487/24 передати для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко