Постанова

від 14.01.2025 по справі 910/8039/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа№ 910/8039/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024

у справі № 910/8039/24 (суддя Ломаки В.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл"

про стягнення 271 216,89 грн,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 271 216,89 грн, з яких: 211 694,26 грн - основний борг за договором оренди нерухомого майна (резервуарів) від 10.11.2022 року № 19, 17 113,84 грн. - пеня, 1 516,89 грн - інфляційні втрати, 2 008,37 грн - 3 % річних; 35 405,93 грн - основний борг за договором відшкодування витрат від 09.12.2022 року № 22, 2 882,78 грн - пеня, 256,88 грн - інфляційні втрати, 337,94 грн - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 211 694,26 грн основного боргу за договором оренди нерухомого майна (резервуари) від 10.11.2022 року № 19, 17 113,84 грн. пені, 2 008,37 грн 3 % річних, 1 516,89 грн інфляційних втрат; 35 405,93 грн основного боргу за договором про відшкодування витрат від 09.12.2022 року № 22; 2 882,78 грн пені, 337,94 грн 3 % річних, 256,88 грн інфляційних втрат, а також 4 068,25 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №910/8039/24. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 року у господарській справі 910/8039/24 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРОВОЗИК ОЙЛ" про стягнення 271 216,89 грн. відмовити повністю. Покласти на Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема відповідач стверджує, що оскільки він не міг та не може використовувати майно за договором №19 оренди нерухомого майна (резервуарів) від 10.11.2022 року за цільовим призначенням через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від сплати орендної плати, а також від відшкодування вартості земельного податку, податку на нерухоме майно та витрат на утримання орендованого майна на підставі договору відшкодування витрат № 22 від 09.12.2022 року за весь час, у тому числі та зокрема з листопада 2023 року по травень 2024 року.

04.11.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем був поданий відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 10.11.2022 року між Київ-Петрівською філією Підприємства (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (резервуарів) № 19, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, а саме: склад масел (резервуари 3 шт) V = 25 м3, V = 50 м3, V = 50 м3, інв. № 20112, склад дизельного палива (резервуари 4 шт) V = 100 м3, V = 100 м3, V = 10 м3, V = 10 м3, інв. № 20113, склад світлих нафтопродуктів (резервуари 2 шт) V = 10 м3, V = 6 м3, інв. № 20114, загальним об`ємом 361 м3 за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 8, вартість якого становить 1 571 891,17 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Незмінюваних умов Договору оренди майно передається в оренду для використання орендарем виключно за цільовим призначенням - для зберігання світлих нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів).

За умовами пункту 2.1 Незмінюваних умов Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 10.11.2022 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду склад масел (резервуари 3 шт) V = 25 м3, V = 50 м3, V = 50 м3, інв. № 20112, склад дизельного палива (резервуари 4 шт) V = 100 м3, V = 100 м3, V = 10 м3, V = 10 м3, інв. № 20113, склад світлих нафтопродуктів (резервуари 2 шт) V = 10 м3, V = 6 м3, інв. № 20114, що розміщені за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 8.

Згідно з пунктом 3.1 Незмінюваних умов Договору оренди, з урахуванням пункту 9.1 Змінюваних умов Договору оренди, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 19 845,13 грн. без податку на додану вартість. До складу орендної плати не водять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього Договору.

Пунктом 3.3 Незмінюваних умов Договору оренди, з урахуванням пункту 16 Змінюваних умов Договору оренди, передбачено, що орендар сплачує 100 % орендної плати балансоутримувачу (яким є орендодавець) щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5 (А) і 5 (В)).

За умовами пункту 3.4 Незмінюваних умов Договору оренди орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується, зокрема на рахунок балансоутримувача. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 3.8 Незмінюваних умов Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу).

У пункті 3.13 Незмінюваних умов Договору оренди його сторони погодили, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", та подальші зміни до даної постанови, не розповсюджується на даний предмет договору.

За змістом пункту 9.1 Змінюваних умов Договору оренди та Протоколу погодження договірної ціни за оренду нерухомого майна (резервуари) місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 19 845,13 грн. без ПДВ, а з ПДВ - 23 814,15 грн. Орендна плата не включає в себе витрати орендаря на утримання об`єкта оренди, прилеглої території, систем електро-, водо-, теплопостачання і каналізації, а також плату за фактичне їх використання.

Згідно з пунктом 12.1 Незмінюваних умов Договору оренди, з урахуванням пункту 12 Змінюваних умов Договору оренди, останній укладено на 5 років з дати набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

На виконання умов Договору оренди орендодавець склав та направив відповідачу на його поштову та електронну адреси акти надання послуг від 07.11.2023 року № 132 на суму 7 034,72 грн. (оренда нерухомого майна за період з 01.11.2023 року по 07.11.2023 року), від 30.11.2023 року № 156 на суму 23 114,00 грн. (оренда нерухомого майна за період з 08.11.2023 року по 30.11.2023 року), від 31.12.2023 року № 198 на суму 30 148,72 грн. (оренда нерухомого майна), від 31.01.2024 року № 16 на суму 31 686,30 грн. (оренда нерухомого майна), від 29.02.2024 року № 60 на суму 31 686,30 грн. (оренда нерухомого майна), від 31.03.2024 року № 101 на суму 31 686,30 грн. (оренда нерухомого майна), від 31.03.2024 року № 101 на суму 31 686,30 грн. (оренда нерухомого майна), від 30.04.2024 року № 138 на суму 31 686,30 грн. (оренда нерухомого майна), а також рахунки на оплату від 01.12.2023 року № 100 на суму 23 114,00 грн. (борг за період з 08.11.2023 року по 30.11.2023 року); від 05.12.2024 року № 123 на суму 30 148,72 грн. (передплата на грудень 2023 року); від 02.01.2024 року № 4 на суму 53 262,76 грн. (борг за період з 08.11.2023 року по 30.11.2023 року, борг за грудень 2023 року); від 05.01.2024 року № 25 на суму 31 686,30 грн. (передплата на січень 2024 року); від 01.02.2024 року № 41 на суму 84 949,06 грн. (борг за період з 08.11.2023 року по 30.11.2023 року, борг за грудень 2023 року, борг за січень 2024 року); від 07.02.2024 року № 63 на суму 31 686,30 грн. (передплата на лютий 2024 року); від 05.03.2024 року № 101 на суму 31 686,30 грн. (передплата на березень 2024 року); від 01.04.2024 року № 115 на суму 148 321,66 грн. (борг за листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року); від 03.04.2024 року № 136 на суму 31 686,30 грн. (передплата на квітень 2024 року); від 01.05.2024 року № 147 на суму 180 007,96 грн. (борг за листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року); від 06.05.2024 року № 168 на суму 31 686,30 грн. (передплата на травень 2024 року).

Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та описів вкладення у цінний лист № 0317912412672, № 0317912438884, скріншотів веб-сторінок електронної пошти позивача.

Спір у даній справі виник у зв`язку зі тим, що, за твердженням позивача, відповідачем було допущено порушення передбаченого Договором оренди обов`язку з оплати орендних платежів протягом листопада 2023 року - травня 2024 року, сума боргу становить 211 694,26 грн.

Відповідно до пункту 6.5 Незмінюваних умов Договору оренди протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна. Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання означених положень Договору оренди 09.12.2022 року між Підприємством та Товариством укладено договір про відшкодування витрат № 22 (далі - Договір про відшкодування витрат), за умовами якого орендар зобов`язався відповідно до цього договору та Договору оренди шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого/виставлених орендодавцем рахунку/рахунків відшкодовувати орендодавцю:

- орендну плату;

- земельний податок за 693,87 м2 у розмірі 82 063,69 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 13 677,28 грн. на рік (підлягає коригуванню у разі зміни нормативної грошової оцінки земель у місті Києві, зміни коефіцієнтів нормативної грошової оцінки земель);

- податок на нерухоме майно за 123,9 м2 у розмірі 14 496,30 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 2 416,05 грн. на рік;

- витрати на утримання орендованого майна.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, а також скріплений печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 2.3 Договору про відшкодування витрат на орендаря покладено обов`язок не пізніше 15-го числа кожного місяця здійснювати 100 % оплату сум відповідно та на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

За умовами пункту 6.1 Договору про відшкодування витрат орендар щомісячно здійснює 100 % оплату до 15-го числа кожного місяця:

- орендної плати;

- відшкодування земельного податку за 693,87 м2 у розмірі 82 063,69 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 13 677,28 грн. на рік (підлягає коригуванню у разі зміни нормативної грошової оцінки земель у місті Києві, зміни коефіцієнтів нормативної грошової оцінки земель);

- відшкодування податку на нерухоме майно за 123,9 м2 у розмірі 14 496,30 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 2 416,05 грн. на рік;

- відшкодування фактичних витрат на утримання орендованого майна.

Відповідно до пункту 8.1 Договору про відшкодування витрат останній діє з 10.11.2022 року по 10.11.2027 рік, строк дії цього договору не може бути більшим за строк дії Договору оренди.

Однак, всупереч умовам Договору про відшкодування витрат відповідач покладений на нього обов`язок з відшкодуванню балансоутримувачу витрат з податку на землю та податку на нерухомість протягом листопада 2023 року - травня 2024 року належним чином не виконав, заборгувавши таким чином Підприємству 35 405,93 грн.

Листом від 05.02.2024 року № 114 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату наявної у Товариства заборгованості за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат. Проте, відповідач залишив вказану претензію без задоволення.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір оренди та Договір про відшкодування витрат як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Апелянт стверджує, що орендовані ним за Договором оренди резервуари повинні були використовуватися виключно за цільовим призначенням - для зберігання світлих нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів). З огляду на викладене, Товариство звернулося до Державної податкової служби України із заявою про отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі. Однак, у відповідь на це звернення Державна податкова служба України повідомила відповідача про те, що для отримання ліцензії необхідно надати документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 8, а також акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію.

Після отримання цієї відповіді Державної податкової служби України відповідач звертався до Київ-Петрівської філії позивача з листами, в яких просив Підприємство здійснити реєстрацію права користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, та внести зміни до договору оренди нерухомого майна (резервуарів) № 19 щодо призупинення нарахування орендної плати на період до моменту реєстрації права користування на відповідну земельну ділянку. Крім того, Товариство просило позивача надати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю, або акт готовності об`єкта до експлуатації разом з виданим органом державного архітектурно-будівельного контролю сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта чи інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Однак, жодних відповідей на вказані листи відповідач від Підприємства не отримав.

У зв`язку із викладеним апелянт стверджує, що оскільки реєстрація права користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, не може бути здійснена відповідачем, Товариство не має жодних законних підстав отримати акт вводу в експлуатацію об`єкта оренди або акт готовності об`єкта оренди до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта оренди в експлуатацію, воно не може отримати ліцензію та законно використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням у своїй господарській діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що відповідач не міг та не може використовувати майно за Договором оренди за цільовим призначенням через обставини, за які він не відповідає, а тому звільняється від сплати орендної плати, відшкодування вартості земельного податку, податку на нерухоме майно та витрат на утримання орендованого майна протягом спірного у даній справі періоду (з листопада 2023 року по травень 2024 року). При цьому суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року в справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 року в справі № 911/654/21, від 07.12.2022 року в справі № 911/1064/21.

Слід зазначити, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату згідно з наведеною правовою нормою є об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається на обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 року в справі № 911/654/21, від 07.12.2022 року в справі № 911/1064/21.

Відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено суду наявності виключних обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, що полягають в істотному втручанні у правовідносини сторін договору шляхом звільнення наймача від плати орендних та інших платежів за Договором оренди та за Договором про відшкодування витрат за весь спірний у даній справі період.

При цьому умовами Договору оренди (положення якого відповідають примірному договору оренди, затвердженому відповідним наказом Фонду державного майна України), умовами Договору про відшкодування витрат не передбачено покладення на орендодавця обов`язку здійснення певних реєстраційних дій щодо орендованого майна чи земельної ділянки, на якій воно розташоване, а також не встановлено зобов`язання орендодавця надавати орендарю документи, пов`язані з введенням в експлуатацію та фактичною експлуатацією орендованого майна (декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, акт готовності об`єкта до експлуатації, сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта тощо). Покладення на орендодавця відповідних обов`язків перед орендарем не передбачена й нормативними приписами законодавства.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг (у тому числі після укладення договорів оренди та відшкодування витрат (чи безпосередньо з листопада 2023 року)), виникнення та дію протягом цього періоду обставин непереборної сили тощо, тоді як лист Державної податкової служби України з інформацією про відмову Товариству в отриманні відповідної ліцензії на право оптової торгівлі пальним такі обставини не підтверджує.

Така відмова контролюючого органу сама по собі не свідчить про принципову та безумовну неможливість використання Товариством орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України з огляду на різницю між неможливістю використання орендованого майна, тобто повною відсутністю доступу, та неможливістю здійснення господарської діяльності в орендованому майні (з використанням орендованого майна) у спірний період.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено факт неналежного виконання відповідачем обов`язків з оплати позивачу орендних платежів, компенсації податків на нерухоме майно та землю у загальній сумі 247 100,19 грн, з яких 211 694,26 грн основний борг за Договором оренди, 35 405,93 грн основний борг за Договором про відшкодування витрат.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 211 694,26 грн основного боргу за Договором оренди, 35 405,93 грн основного боргу за Договором про відшкодування витрат.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вищенаведеними договорами, позивач просив суд стягнути з відповідача 17 113,84 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу за Договором оренди за загальний період з 16.11.2023 року по 31.05.2024 року, а також 2 882,78 грн. пені, нарахованої за період з 16.11.2023 року по 31.05.2024 року на суму основного боргу за Договором про відшкодування витрат.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до пункту 3.9 Незмінюваних умов Договору оренди на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Пунктом 6.2 Договору про відшкодування витрат передбачено, що усі платежі, зазначені у пункту 6.1 цього договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації, а за їх прострочення стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом більше 3-х місяців, орендар також сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Умовами пункту 7.2 Договору про відшкодування витрат також встановлено, що в разі порушення умов пункту 6.1 цього договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу на дату нарахування пені, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17113,84 грн. пені, нарахованої за порушення зобов`язання за Договором оренди, та 2 882,78 грн. пені, нарахованої на заборгованість за Договором про відшкодування витрат, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором оренди і Договором про відшкодування витрат, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 008,37 грн. 3 % річних, нарахованих на відповідні суми основного боргу за Договором оренди за загальний період з 16.11.2023 року по 13.06.2024 року, а також 337,94 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 16.11.2023 року по 13.06.2024 року на суму основного боргу за Договором про відшкодування витрат згідно з наданими позивачем розрахунками. Також, Підприємство нарахувало відповідачу інфляційні втрати у розмірі 1 516,89 грн. та 256,88 грн. відповідно за означений період згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому відповідачем контррозрахунку вищезазначених компенсаційних виплат надано не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 008,37 грн. 3 % річних та 1 516,89 грн. інфляційних втрат за Договором оренди, а також 337,94 грн. 3 % річних і 256,88 грн. за Договором про відшкодування витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/8039/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Паровозик Ойл".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран