Постанова

від 15.01.2025 по справі 910/9846/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа№ 910/9846/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024

у справі №910/9846/24 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" звернулося з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 129135,41 грн, з яких:

- 60461,32 грн - інфляційні втрати на суму заборгованості за поставку електричної енергії в січні 2023 року (761938,49 грн), стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/3957/23, за період березень 2023 - червень 2024;

- 32090,22 грн - 3% річних на суму заборгованості за поставку електричної енергії в січні 2023 року (761938,49 грн), стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/3957/23, за період з 07.03.2023 по 31.07.2024;

- 27629,82 грн - інфляційні втрати на суму заборгованості за поставку електричної енергії в лютому-березні 2023 року (718680,13 грн), стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/2717/24, за період лютий 2024 - червень 2024 року;

- 8954,05 грн - 3% річних на суму заборгованості за поставку електричної енергії в лютому-березні 2023 року (718680,13 грн), стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/2717/24, за період з 02.03.2024 по 31.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції №ЮК/22/12/14С від 19.12.2022, заборгованість за яким встановлена рішеннями Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/3957/23 та від 13.05.2024 у справі №910/2717/24, які набрали законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2024 відкрито провадження у справі №910/9846/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/9846/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь позивача 88091,14 грн інфляційних втрат та 13681,42 грн 1% річних, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частинні стягнення з відповідача 1% річних та ухвалити нове рішення, яким позовні вимог в частині стягнення 3% річних задовольнити повністю та стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" 3% річних у розмірі 41044,27 грн.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено принципи справедливості, добросовісності та розумності, неправильно застосовані норми матеріального права та висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

За твердженнями скаржника, суд у спірних правовідносинах неправильно врахував висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо застосування ст. 625 ЦК України та ст. 233 ГК України у подібних правовідносинах. Зокрема, суд першої інстанції, посилаючись на зазначену постанову Верховного Суду, не врахував, що у цій справі сторони договірних відносин погоджували більший розмір процентів річних від встановленого у ст. 625 ЦК України, що, утім, не свідчить про можливість зменшення судом розміру відсотків річних, встановленого законодавством.

На його думку ст. 625 ЦК України визначено гарантований законом мінімальний розмір річних, які не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 апеляційну скаргу у справі №910/9846/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9846/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

10.12.2024 Державне підприємство "Завод 410 ЦА" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вказуючи на військовий стан в Україні, кризові явища в економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, а також те, що відповідачем є державне підприємство, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

За змістом ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 19.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (постачальник) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (споживач) шляхом підписання заяви-приєднання укладений договір про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції №ЮК/22/12/14С, що почала діяти з 21.12.202.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/3957/23, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії споживачу згідно з комерційною пропозицією від 19.12.2022 №ЮК/22/12/14С задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" основний борг у розмірі 761938,49 грн, 3% річних у розмірі 1302,60 грн, пеню у розмірі 21710,03 грн, а також 11860,56 грн витрат зі сплати судового збору.

У наведеному рішенні судом встановлено факт: постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" відповідачу електричної енергії у січні 2023 року на загальну суму 761938,49 грн та факт несплати відповідачем спожитої електроенергії на зазначену суму; прострочення відповідачем оплати електричної енергії за січень 2023 року та стягнуто з відповідача нараховані за період з 09.02.2023 до 06.03.2023, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, 3% річних у сумі 1628,25 грн та 27137,54 грн пені.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/2717/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу згідно з комерційною пропозицією від 19.12.2022 №ЮК/22/12/14С задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""Ю.Комодітіз" 718680,13 грн основної заборгованості, 27181,02 інфляційних втрат, 21048,29 грн 3% річних, 148380,81 грн пені та 11019,67 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судовим рішенням у справі №910/2717/24 встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу згідно з комерційною пропозицією від 19.12.2022 №ЮК/22/12/14С в частині сплати заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому-березні 2023 року в сумі 718680,13 грн. У справі №910/2717/24 суд встановив обґрунтованість вимог про стягнення 3% річних у загальному розмірі 21048,29 грн та 27181,02 грн інфляційних втрат, а також пені, яка за перерахунком суду становила 148380,81 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню обставини, встановлені у рішеннях Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/3957/23 та від 13.05.2024 у справі №910/2717/24, які набрали законної сили і є чинними, зокрема, щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором у сумі 761938,49 грн та 718680,13 грн.

Посилаючись на те, що відповідачем не виконано судові рішення у справах №910/3957/23 та №910/2717/24 (накази про примусове виконання рішень Господарського суду міста Києва у вказаних справах перебувають на виконані в Солом`янському ВДВС у місті Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження наразі зупинене), відповідно позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних втрат та процентів річних на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до повного виконання грошового зобов`язання, позивач звернувся до суду з даним позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, а саме:

- 60461,32 грн інфляційних втрат нарахованих згідно рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/3957/23 (на суму боргу в розмірі 761938,49 грн), за період березень 2023 - червень 2024, а також 3% річних у сумі 32090,22 грн нарахованих за період з 07.03.2023 по 31.07.2024;

- 27629,82 грн інфляційих втрат нарахованих згідно рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/2717/24 (на суму боргу в розмірі 718680,13 грн), за період лютий 2024 - червень 2024 року та 3% річних у сумі 8954,05 грн нарахованих за період з 02.03.2024 по 31.07.2024.

В процесі розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат на 90% посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції частково задовольняючи позов виходив з доведеності обставин порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, а також невиконання рішень суду, у зв`язку з чим вказав на правомірність заявлення товариством до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, розрахунок яких є правильним. Водночас, за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних на 90% на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суд дійшов висновку про зменшення розміру відсотків річних з 3% до 1%.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням лише в частині розміру стягнення 3% річних (висновком суду щодо його зменшення). А відтак, в силу приписів ст. 269 ГПК України апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснюється лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання електричної енергії споживачу згідно з комерційною пропозицією №ЮК/22/12/14С від 19.12.2022, розмір заборгованості за яким встановлений судовими рішеннями у справі №910/3957/23 та №910/2717/24, які набрали законної сили.

Матеріалами справи підтверджується, що прострочений борг відповідача перед позивачем за січень 2023 року та за лютий-березень 2023 року становив 761938,49 грн та 718680,13 грн, відповідно. При цьому рішення судів у наведених справах не виконані, у зв`язку із зупиненням виконавчого провадження (відповідно до наказу Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України від 14.03.2023 №43 відповідача внесено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану). А тому позивачем обґрунтовано нараховані і заявлені до стягнення 88091,14 грн інфляційних втрат та 41044,27 грн 3% річних.

Однак, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст. 625 ЦК України, оскільки вважає, що вказаною статтею визначено гарантований законом мінімальний розмір річних, які не можуть бути зменшені судом.

Проте, колегія суддів відхиляє наведені доводи скаржника з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі №902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку».

В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №904/3177/20, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зазначила таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставин справи №902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.

Так, у п. 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У п. 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав».

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду нею у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України. Про зазначене вказала й об`єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 зі справи №910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд у постановах від 27.03.2024 у справі №910/12277/23, від 04.07.2024 у справі №910/2440/23, від 12.09.2024 у справі №915/1308/23.

Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведеного, у даній справі, суд першої інстанції цілком правомірно врахував зазначений загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Як було відмічено, в процесі розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних на 90%.

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання зменшення 3% річних до 1%, прийняв до уваги обставини того, що Державне підприємство "Завод 410 ЦА" є підприємством оборонно-промислового комплексу, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави (відповідно до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83), здійснює розробку, виробництво, ремонт, технічне обслуговування та модернізацію повітряних суден та надає послуги підприємствам, які експлуатують повітряні судна та авіаційну техніку, для забезпечення обороноздатності, безпеки і захисту інтересів держави.

При дослідженні клопотання відповідача про зменшення 3% річних суд апеляційної інстанції інстанцій, з-поміж іншого, також враховує наступні обставини.

Так, 24.02.2022 року в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває досі.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Апеляційний господарський суд вважає, що загальновідомими обставинами є те, що основною діяльністю Державного підприємства "Завод 410 ЦА" є виконання робіт з капітального ремонту, модернізації, переобладнання і технічного обслуговування літаків. Однак з початку повномасштабного вторгнення 24.02.2024 і по даний час цивільна авіація не здійснює польотів над територією України. Надання авіаційних послуг у повітряному просторі України призупинено. За наведеного, виконання замовлень та контрактів на ремонт, модернізацію і технічне обслуговування літаків неможливе з незалежних від відповідача причин.

Окрім цього, 25.11.2023 внаслідок атаки БпЛА були пошкоджені виробничі приміщення відповідача, що зумовило неодноразове оголошення простою на підприємстві, зокрема через неможливість виконання завдань та існування загрози нанесення чергових ракетно-дронових ударів по підприємству.

08.07.2024 повторно здійснено ракетний обстріл цивільних об`єктів підприємства.

Таким чином колегія суддів, враховуючи обставини того, що предметом даного спору є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання рішень суду (виконання яких неможливе з огляду на зупинення виконавчого провадження. Відповідно до наказу Мінстратегпрому від 14.03.2023 №43 відповідача внесено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану), економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, внесення Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (тобто відповідач в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення), а також те, що розрахунки 3% річних охоплюють період військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану, зауважує, що суд першої інстанції, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, вірно встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру 3% річних.

При цьому, як було відмічено, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія суддів врахувавши, як майнові інтереси позивача, так і відповідача, обставини, які на думку суду можливо розцінити як виняткові, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги інтереси обох сторін, погоджується з місцевим господарським судом щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення 3% річних до 1%. Водночас суд відмічає, що зменшення розміру 3% річних до 1% відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права.

З урахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі в оскаржуваній частині, дослідивши та оцінивши відповідні аргументи щодо суті спору і докази сторін у відповідності до положень ст. ст. 86, 210 ГПК України, встановивши обставини справи щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв`язку з невиконанням рішень суду та наявності підстав для зменшення відсотків річних, виходив із причин їх несвоєчасного виконання, співмірності заявленої до стягнення суми на підставі ст. 625 ЦК України із наслідками допущеного порушення, врахувавши при цьому принципи справедливості, добросовісності та розумності тощо.

Порушень у застосуванні судом першої інстанції цих норм матеріального та процесуального права в контексті незгоди скаржника з мотивами та підставами для зменшення заявлених до стягнення відсотків річних скаржник у апеляційній скарзі не доводить. Доводи скарги зводяться лише до незгоди скаржника з самою можливістю зменшення судом розміру 3%, встановленого ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/9846/24 в оскаржуваній частині відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі №910/9846/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко