Ухвала

від 15.01.2025 по справі 918/423/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"15" січня 2025 р. Справа №918/423/24

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду Грязнов В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.12.2024, повний текст якої складено 23.12.2024 у справі №918/423/24 (суддя Войтюк В.Р.)

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.12.2024 у справі №918/423/24 задоволено клопотання кредитора Акціонерного товариства "Ощадбанк" про закриття провад-ження у справі. Закрито провадження у справі №918/423/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. Припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни. Кло-потання керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінської Н.О. про затвердження плану реструктуризації залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.12.2024 по справі №918/423/24, ухвалу суду першої інстанції у даній справі скасувати, а справу №918/423/24 передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, перевіривши відповідність їх вимогам Гос-подарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційну скаргу належить залишити без руху.

Порядок та форма звернення з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду визначені главою 1 розділу ГПК України.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовій збір".

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено, що прожитковий мінімум з 01.01.2025 для працездатних осіб становить 3028,00 гривні.

Апеляційний суд бере до уваги ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", якою визна-чено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана у цій справі в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", тому за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.12.2024 у справі №918/423/24, з урахуванням понижуючого коефіцієнта, апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Однак, матеріали апеляційної скарги не містять доказів сплати судового збору за її подання, не зазначено про їх існування і в тексті апеляційної скарги. При цьому, як зазначено вище, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору.

В обгрунтування поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначає про надскрутне матеріальне становище ОСОБА_1 , яка звернулася до господарського суду із заявою про неплатоспроможність, що свідчить про відсутність достатніх грошових коштів у останньої. Апелянт зауважує, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, дохід ОСОБА_1 за попередній рік становив 29 400,00 грн, а отже, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік, що є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Розглянувши заявлене клопотання скаржниці, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволенню, з огляду на таке.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" регулює відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Зазначеною нормою передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що суд може, зокрема, за клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк або звільнити від його сплати визначене коло осіб. Для цього заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів.

Варто вказати, що Законом України "Про судовий збір" чітко визначено, що підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору є доведення заявником, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд звертає увагу, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб платників податків, довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 29.11.2021 у справі № 904/5868/18).

Головуючим суддею встановлено, що до заяви ОСОБА_1 про неплатоспроможність від 23.04.2024 додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, з якої вбачається, що розмір річного доходу заявника за попередній календарний рік (2023) складає 449 883,18 грн.(т.1, арк.справи 195-197). Таким чином, 5% від зазначеної суми доходу становить 22 494,16 грн.

З огляду на вище встановлене, за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника фізичної особи за попередній календарний рік (2023), а тому, у даному випадку, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

При цьому суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п.27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п.1 ст.6 Конвенції (п.60).

Таким чином, відстрочення сплати судового збору (розстрочення його сплати, звільнення від сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст.8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд звертає увагу скаржника, що ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначений ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допуска-ється, зокрема, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбаче-них зазначеними положеннями цього Закону (ухвали Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 922/624/20, від 28.12.2020 у справі №922/4277/19).

Що стосується зазначених у клопотанні обґрунтувань неможливості сплати судового збору з посиланням на скрутне матеріальне становище, то саме лише посилання на такі обставини не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, беручі до уваги що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік, суд апеляційної інстанції не вбачає наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення від сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Таким чином, за відсутності підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, скаржнику за оскарження ухвали у даній справі належить сплатити 2422,40 грн судового збору за платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях, розміщеними на офіційній сторінці Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою https://nwag.court.gov.ua/sud4874/gromadyanam/tax/.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Статтею 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційним судом встановлено, що повний текст ухвали господарського суду Рівнен-ської області від 18.12.2024 у справі №918/423/24 складено 23.12.2024 та доставлено учасникам справи до їхніх електронних кабінетів підсистеми ЄСІТС 23.12.2024 після 18:00 год. Таким чином останнім днем для подання апеляційної скарги було 02.01.2024.

Натомість апеляційну скаргу подано Апелянтом до суду через систему "Електронний суд" 06.01.2025, тобто з порушенням строків встановлених для такого оскарження. У скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.12.2024 у даній справі, при цьому зазначає, що в останній день строку подання апеляційної скарги не міг зайти до системи "Електронний суд" (не відкривався кабінет), а тому має всі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням, адже матеріалами справи під-тверджено, що повний текст судового рішення від 18.12.2024 у даній справі було напрвалено сторонам до їхніх електронних кабінетів підсистеми ЄСІТС 23.12.2024 після 18:00 год., а отже датою отримання оскржуваної ухвали є 24.12.2024 з якої починається відраховуватися строк. Разом з тим, Скаржником додано скріншот електронної сторінки від 03.01.2025 о 15:31 год, який, на його думки, мав би підтверджувати неможливість зайти до електронного кабінету Ткача С.І.

Однак, даний скріншот не може вважатися належним доказом підтвердження перебоїв в роботі "Електронного кабінету" в системі "Електронний суд" протягом всього переіоду на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Рівненської області від 18.12.2024 у справі №918/423/24, починаючи з 24.12.2024 по 02.01.2025 включно.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень загальний доступ до оскаржуваної ухвали було надано 24.12.2024, а отже Скаржник мав можливість ознайомитися з повним текстом ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.12.2024 у даній справі та подати скаргу у строки встановлені процесуальним законодавством.

Апеляційний суд зауважує, що наведені Скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про існування об`єктивної та непереборної обставини, яка стверджує поважність причин такого пропуску.

Таким чином, процесуальна поведінка Скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, дос-татньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. ОСОБА_1 не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Зважаючи на положення чинного процесуального законодавства, апеляційний господарсь-кий суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважною причини пропуску строку на апеляційне оскарження, що наведена Скаржником у заяві про поновлення процесуального строку, а відтак визнає причини пропуску неповажними та відхиляє клопотання про їх поновлення.

Як передбачено ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Скаржником не дотримано вимог ст.258 ГПК України, що, відповідно до статті 260 ГПК України, є підставою для залишення без руху апеляційної скарги з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: надання суду оригіналів доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також надання суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.12.2024 у справі №918/423/24.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.12.2024 у справі №918/423/24 залишити без руху.

3. Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги: надання суду оригіналів доказів сплати судового збору у встанов-леному порядку та розмірі, а також надання суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку.

4. Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Грязнов В.В.