Повістка

від 14.01.2025 по справі 348/409/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/409/18

Провадження № 22-з/4808/3/25

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р.П.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А.

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_1 про визнання рішення Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №134 від 20.12.2016 року незаконним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2024 року,

в с т а н о в и в:

26 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Пнівської сільської ради №134 від 20.12.2016р. в частині зобов`язання ОСОБА_2 звільнити самовільно захоплену земельну ділянку, яка згідно Генерального плану с.Пнів є у комунальній власності сільської ради та повинна слугувати розворотнім майданчиком для автомобілів, шляхом демонтажу частини огорожі, яка встановлена на розворотньому майданчику в АДРЕСА_1 , довжиною 11 м., в термін до 31 січня 2017 р. та не перешкоджати руху автомобільного транспорту.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_1 , про визнання рішення Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №134 від 20.12.2016 року незаконним відмовлено.

Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2024 року заяву третьої особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання рішення Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №134 від 20.12.2016 року незаконним - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2024 року залишено без змін.

Додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2024 року змінено.

Заяву третьої особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

ОСОБА_1 подав досуду заявупро ухваленнядодаткового рішеннящодо стягненнясудових витратна правничудопомогу. Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи в апеляційній інстанції, зокрема під час проведення судових дебатів представник ОСОБА_1 - адвокат Госедло О.Д. заявив про стягнення судових витрат та надання відповідних доказів про понесені судові витрати впродовж п?яти днів після ухвалення судового рішення.

Заявниквважає, що позивач подав завідомо безпідставний позов, крім того, зловживав процесуальними правами, як впродовж розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, оскільки, знаючи про проведення судового засідання в суді апеляційної інстанції, не являвся до суду, в зв?язку з чим було понесено додаткові витрати.

На підтвердження понесених судових витрат заявник надає копію Договору про надання правничої допомоги №04 від 21 січня 2020 року, копію Додаткової угоди №51 до Договору про надання правничої допомоги №04 від 21 січня 2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 20 грудня 2024 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №25 від 18 листопада 2024 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №28 від 20 грудня 2024 року.

Відповідно ч.4ст.270ЦПК України,додаткове судоверішення ухвалюєтьсявтомусамомупорядку,щойсудоверішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Куций О.С. подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.1ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1, 2 ст.15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно достатті 246 ЦПК Україниякщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Отже, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Госедло О.Д. відповідну заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу було зроблено до закінчення судових дебатів і саму заяву з додатками заявником подано у визначений законом строк, а також надано докази направлення матеріалів заяви іншим учасникам справи. Відтак, заява про ухвалення додаткового рішення подана в визначений законом строк, і заявником не порушено порядок, встановленийст. 141 ЦПК України.

Згідно з вимогами статті137,141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Для підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано суду копію Договорупро наданняправничої допомоги№04від 21січня 2020року,копію Додатковоїугоди №51до Договорупро наданняправничої допомоги№04від 21січня 2020року,акт приймання-передачінаданих послугвід 20грудня 2024року,квитанцію доприбуткового касовогоордера №25від 18листопада 2024року таквитанцію доприбуткового касовогоордера №28від 20грудня 2024року (т.2 а.с.231-236), ордер на надання правничої допомоги (т.2 а.с.154).

Додатковою угодою №51до Договорупро наданняправничої допомоги№04від 21січня 2020року вказано: «1.У зв`язку з необхідністю надання правничої допомоги адвокатом в Івано-Франківському апеляційному суді в зв`язку з поданням Солтицьким Б.М. апеляційної скарги на рішення Надвірнянського районного суду від 18.06.2024 року та на додаткове рішення від 18.07.2024 року по справі №348/409/18 сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 4 та 5 Договору №04 від 21 січня 2020 року.

2. Доповнити договір підпунктом 4.11. пункту 4 Договору №04 від 21 січня 2020 року і викласти його в такій редакції: 4.10. За надання правничої допомоги в Івано-Франківському апеляційному суді щодо розгляду апеляційної скарги поданої ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 18.06.2024 року та на додаткове рішення від 18.07.2024 року по справі №348/409/18 «Клієнт» сплачує «Адвокату» гонорар виходячи з такого розрахунку:

- консультації впродовж розгляду апеляційної скарги, вивчення апеляційної скарги - 800 грн.;

- написання відзиву - 1 сторінка - 700 грн.;

- участь в судовому засіданні незалежно від часу проведення судового засідання: одне судове засідання 2000 грн.;

- прибуття до суду на одне судове засідання - 1000 грн.;

- гонорар успіху - 6000 грн.

4.11. Впродовж трьох днів з моменту підписання додаткової угоди «Клієнт» сплачує «Адвокату» авансовий платіж в розмірі 5000 грн.

3. Змінити підпункт 5.1. пункту 5 Договору № 04 від 21 січня 2020 року і викласти його в наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання Договору, але не пізніше 31 січня 2025 року.» (т.2 а.с. 235).

У Акті приймання-передачінаданих послугвід 20грудня 2024року зазначено опис наданих послуг адвокатом: 1. Надання консультацій щодо захисту прав та інтересів впродовж всього розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Вивчення апеляційної скарги 800 грн.; 2. Складання відзиву на апеляційну скаргу, 1 сторінка 700 грн. 6 сторінок/4200 грн.; участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, вартість одного засідання 2000 грн. 2 судових засідання 03 грудня 2024 року, 17 грудня 2024 року/4000 грн.; прибуття до суду апеляційної інстанції для участі у судових засіданнях, 1 судове засідання 1000 грн 2 судових засідання/2000 грн.; гонорар успіху 5000 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 16000 грн. (т.2 а.с. 236).

Стосовно заявлених до стягнення витрат суд апеляційної інстанції зазначає, що такі витрати, пов`язані з розглядом справи, підтверджуються належними доказами, зокрема складеним адвокатом відзивом на апеляційну скаргу, протоколами судового засідання від 03 грудня 2024 року та 17 грудня 2024 року, відповідно до яких адвокат Госедло О.Д. брав участь у двох судових засіданнях.

Отже, встановивши, що у суді апеляційної інстанцій правничу допомогу Кричовському В.В. надавав адвокат на підставі договору про надання правової допомоги, понесення таких витрат підтверджується актом виконаних робіт та частково квитанцією, з огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування третій особі понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правничої допомоги, апеляційний суд враховує загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування, складність справи та виконаних адвокатом робіт; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значення справи для сторін.

Представником позивача Солтицького Б.М. заявлено про неспівмірність заявленої третьою особою суми витрат на правничу допомогу. Так, адвокат Куций О.С. вказує, що зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним відзиву третьої особи на позовну заяву, оплата роботи адвоката за одне судове засідання є вочевидь завищеною, суми витрат на дорогу не є доведеними, а розмір гонорару успіху - обґрунтованим. Представник просив відмовити у задоволенні заяви стосовно вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, але одночасно просить врахувати критерії розумності і обґрунтованості витрат на оплату роботи адвоката.

При вирішенні питання про співмірність витрат на правничу допомогу в апеляційному суді, суд враховує, що юридичний супровід справи адвокатом Кричовського В.В. розпочався ще на стадії розгляду справи по суті в суді першої інстанції, отже підготовка відзиву у цій справі не вимагала від адвоката великого обсягу юридичної та технічної роботи.

Зважаючи на це, відшкодування витрат на правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 4200,00 грн (6 сторінок по 700 грн за одну) є завищеним з огляду на необхідність саме такого обсягу виконаної роботи .

Статтею 138ЦПК Українипередбачено правосторони накомпенсацію витрат,пов`язаних зпереїздом доіншого населеногопункту сторінта їхніхпредставників,а такожнайманням житла, якінесуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витратсторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність у ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

З оглядуна цетакі стадії,як прибуттядо судучи іншоїустанов таочікування єскладовими правничоїдопомоги,які вкомплексі зіншими видамиправничої допомогисприяють забезпеченнюзахисту правта інтересівклієнта. (ВС/КЦС у справі № 641/7612/16-ц від 01.12.2021)

Разом з цим прибуття до суду та очікування початку судового засідання не передбачають використання адвокатом спеціальних знань або навичок. Відповідно вказаний час не може бути оплачений як час надання правничої допомоги.

Доказів розміру компенсації за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, або витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту його представника, які мав би оцінити суд апеляційної інстанції, Кричовський В.В. не надав. Такі витрати не входять в обсяг правової допомоги, регулюються іншими процесуальними нормами, отже, колегією суддів не приймаються до уваги умови додаткової угоди №51 до договору між ОСОБА_1 і його представником про надання правничої допомоги стосовно оплати прибуття до суду в розмірі 1000 грн. (т.2 а.с.235), тому вимога про оплату правничої допомоги в розмірі 2000 грн за прибуття адвоката до суду задоволенню не підлягає.

Як вбачається з протоколів судового засідання, під час апеляційного перегляду даної справи було проведено два судові засідання, які оцінюються адвокатом по 2000 грн кожне: 03 грудня 2024 року тривалістю 20 хвилин 17 секунд, в якому розгляд справи по суті відкладений, та 17 грудня 2024 року тривалістю 42 хвилини 38 секунд.

Відповідно, вартість професйної участі адвоката в двох судових засіданнях також не є співмірною фактичному обсягу наданих послуг.

Крім цього варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у певній сумі, яка, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив меншу суму як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Такий правовий висновок закріплено в постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі 761/72/57/20.

Виходячи з конкретних обставин справи, її складності, обсягу виконаної адвокатом роботи, тривалості судових засідань, враховуючи вимоги розумності і справедливості, заперечення представника позивача стосовно співмірності заявлених вимог фактичному обсягу і ступеню складності виконаної роботи, колегія суддів вважає, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн, з урахуванням відмови в стягненні витрат на прибуття представника до суду в сумі 2000 грн, підлягає зменшенню у зв`язку з недостатнім обґрунтуванням фактично наданими стороні справи послугами, що суперечить принципу розподілу судових витрат, визначеному в статті 137 ЦПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та стягнення на його користь з ОСОБА_2 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатиме критерію розумної необхідності цих витрат.

Керуючись статтями137,141,270,271,381-383 ЦПК України,апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000 грн (чотири тисячі гривень) на відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 15 січня 2025 року

Судді Є.Є.Мальцева

В.М. Луганська

В.А. Девляшевський