Постанова

від 15.01.2025 по справі 5023/10655/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Харків Справа № 5023/10655/11 (922/1475/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" (вх. №2133 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1475/24) (повний текст рішення складено 19.08.2024, колегія суддів: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Хотенець П.В., суддя Прохоров С.А.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"

до: Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева"

про: стягнення коштів, -

в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева", в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у сумі 59 196,92 грн, з яких 46 560,00 грн - основний борг, 2 114,99 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 4 690,32 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 5 831,61 грн - сума пені по сплаті 20%, та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1475/24) позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" грошові кошти у сумі 59 196,92 грн, з яких 46 560,00 грн - основний борг, 2114,99 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 4 690,32 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 5831,61 грн - сума пені по сплаті 20%, судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн; видано наказ після набрання рішення законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови Договору та не сплатив 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкових накладних, виписаних за фактом поставки товару.

Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

-судом першої інстанції не враховано, що за видатковою накладною №ПЄ-0000458 від 29.05.2020 на суму 12600,00 грн у т.ч. ПДВ, поставка товару не відбулась. Підтвердження цьому є відсутність підпису уповноваженої особи відповідача і печатки підприємства. Разом з тим, позивач не надав суду видаткову накладну №ПЄ-0000582 від 15.07.2020 на суму 63000,00 грн у т.ч. ПДВ 15750,00 грн. У зв`язку з вищезазначеною обставиною, позивачем не була зареєстрована податкова накладна у законодавчо визначений строк до 31.07.2020, а тому у відповідача не настав обов`язок щодо оплати товару на суму 46560,00 грн за поставкою від 15.07.2020;

-позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних є похідними вимогами від настання обов`язку відповідача щодо оплати за поставлений товар, оскільки такий обов`язок не настав, то стягнення з відповідача зазначених нарахувань не відповідає чинному законодавству.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" (вх. №2133 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1475/24); розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1475/24) вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №5023/10655/11 (922/1475/24).

09.10.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О Малишева» без задоволення, судові витрати стягнути з апелянта.

В обґрунтуванні свого відзиву зазначає, що в специфікації №1 чітко визначено розмір ПДВ 38800,00 грн (така сума і становить розмір у грошовому виразі податкового кредиту відповідача, право на використання якого він отримає у зв`язку з реєстрацією позивачем видаткових накладних). Позивачем долучено до матеріалів справи в підтвердження реєстрації податкових накладних до договору поставки №311дп від 19.03.2020, їх складено і подано на реєстрацію. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних скарг на подані декларації, оскільки не звертався до податково органу із відповідними заявами відповідно до ст.201 ПК України.

17.10.2024 від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла відповідь на відзив, в якій апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив первинні документи, не перевірив дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції та не встановив зв`язок складених податкових накладних №76 від 30.06.2020 на суму 15000,00 грн і №73 від 15.07.2020 на суму 31500,00 грн із реальними фактами господарської діяльності. Стосовно відсутності заяви до податкового органу, відповідач зазначає, що це його право, а не обв`язок, а відсутність такої заяви не свідчить про визнання податкових накладних такими, що відповідають фактичним господарським операціям. Також апелянт вказує, що позивачем не дотримано порядок складання розрахунків коригування до податкових накладних, які містять помилки або не відповідають реальним господарським операціям, адже, на думку апелянта, позивач намагався вийти на загальну суму ПДВ, передбачувану умовами Договору, а не положенням податкового законодавства.

21.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

25.10.2024 від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

28.10.2024 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.

21.11.2024 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з відпусткою судді Склярук О.І. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" був укладено Договір поставки №311дп від 19.03.2020 року (далі Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію, що має в обов`язковому порядку містити посилання на цей договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.1.3. Договору, якість комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу-виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країні виробника товару.

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Відповідно до п.2.1. Договору, ціна договору дорівнює загальній 232800,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 38800,00 грн.

Згідно п.2.2. Договору, вартість окремих одиниць, та партії товару в цілому, визначена сторонами в специфікації або листах щодо такої партії товару, які складаються в порядку передбаченому п.1.2. цього договору, та включає вартість товару, пакування, маркування та інші видатки постачальника.

Відповідно до п.2.3. Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.4 договору якщо його умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначено сторонами відповідно до п.1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Відповідно до п.2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Згідно п.3.3. Договору, постачальник в строки, встановленні ПК України зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов`язань постачальника.

Відповідно п.3.5. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору, здійснення покупцем оплати за відповідну партію товару відтерміновується на строк належного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору.

Згідно п. 3.6. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.1., 3.4. цього договору, покупець, направивши письмове повідомлення постачальнику, має право утримати суму штрафних санкцій з грошових коштів, які належить до сплати постачальнику за товар, поставлений за Договором. Утримання суми штрафних санкцій відповідно до цього пункту не є притриманням в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України.

Згідно п.4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.

Відповідно до п. 4.3. Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару - видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

Відповідно до п.10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31 грудня 2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод імені В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 на загальну суму з ПДВ 232800,00 грн (ПДВ 38800,00 грн) , відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати: 80% від вартості Товару з ПДВ передоплата, решта 20 % від вартості Товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію Товару , в єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем було виписано рахунок - фактуру №СФ-0000169 від 23.03.2020 року на загальну суму 232800,00 грн з ПДВ на товар.

Позивач зазначає, що відповідачем на виконання умов Договору, було сплачено за реквізитами позивача передоплату у розмірі 186 240,00 грн.

Зазначена передоплата підтверджується наступними платіжними дорученнями:№1854 від 03.04.2020 на суму 30000,00 грн, №2019 від 13.04.2020 на суму 31929,60 грн, №2409 від 30.04.2020 на суму 124 310,40 грн.

Позивач вказує, що на виконання та у відповідності до умов Специфікації №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 ТОВ "Промелектроніка" поставило відповідачу товар на загальну суму 232800,00 грн.

В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до позовної заяви видаткові накладні (а.с.29-36, т.1)

Крім того, позивач вказує, що останнім було виписано та направлено на реєстрацію за Договором поставки №311дп від 19.03.2020 року наступні податкові накладні:

1. №7 від 03.04.2020р. на загальну суму 30 000,00 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН від 04.10.2022 №9091551742;

2.№30 від 13.04.2020 р., на загальну суму 31 929,60 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН від 04.10.2022 №9092712921;

3.№93 від 30.04.2020р., на загальну суму 124 310,40 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН від 04.10.2022 №9105625290;

4.№76 від 30.06.2020 на загальну суму 15 050,00 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН від 10.08.2020 №9193034532;

5.№73 від 15.07.2020 на загальну суму 31500,00 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН від 25.11.2022 №9183899529;

Стосовно складання податкових накладних позивач додатково зазначає, що оскільки на дату отримання коштів 03.04.2020, 13.04.2020 та 30.04.2020 (здійснена відповідачем передоплата) у позивача виникли податкові зобов`язання зі сплати ПДВ на суму отриманих коштів 186 240,00 грн, позивачем у зв`язку з настанням "Правила першої події" (п.198.2 ПК України), було складено та направлено на реєстрацію податкові накладні №7 від 03.04.2020 на суму 30 000,00 грн з ПДВ, №30 від 13.04.2020 на суму 31 929,60 грн з ПДВ, №93 від 30.04.2020 на суму 124 310,40 грн з ПДВ, на загальну суму зазначеної вище передоплати. Виходячи з того, що сума поставок товару за видатковими накладними №РН-00000322 від 22.04.2020 року, №ПЄ-0000364 від 04.05.2020 року, №ПЄ-0000422 від 26.05.2020 року, №ПЄ-0000438 від 29.05.2020 року, №ПЄ-0000458 від 29.05.2020 року, №ПЄ-0000487 від 17.06.2020 року, ПЄ-0000514 від 30.06.2020 року разом (за відрахуванням задекларованої суми передоплати 186 240,00), становить 15 060,00 грн, на вказану суму було складено та направлено на реєстрацію податкову накладну №76 від 15.07.2020. За фактом поставки товару за видатковою накладною ПЄ-0000581 від 15.07.2020 року на суму 31 500,00 грн було складено податкову накладну №73 від 15.07.2020 на суму 31 500,00 грн, оскільки таке податкове зобов`язання остаточно покривало суму , що було вказано у видатковій накладній.

Позивач стверджує, що станом на час подачі даного позову заборгованість за поставлений товар у розмірі 46 560,00 грн відповідачем сплачена не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача грошових коштів у загальній сумі 59 196,92 грн, з яких 46 560, 00 грн сума основного боргу, 2114,99 грн сума 3% річних по сплаті 20%, 4690,32 грн сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 5 831,61 грн сума пені по сплаті 20%.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 року сторонами погоджено загальну вартість товару без ПДВ 194000,00 грн, ПДВ 38800,00 грн, усього 232800,00 грн.

Згідно з умовами Специфікації №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 сторонами погоджено умови оплати: 80% від вартості Товару з ПДВ передоплата, решта 20 % від вартості Товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію Товару , в єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було сплачено за реквізитами позивача передоплату у розмірі 186 240,00 грн. Зазначена передоплата підтверджується наступними платіжними дорученнями: №1854 від 03.04.2020 на суму 30000,00 грн, №2019 від 13.04.2020 на суму 31929,60 грн, №2409 від 30.04.2020 на суму 124 310,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на суму 232800,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними :

-№РН-0000322 від 22.04.2020 року на загальну суму 30966,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000364 від 04.05.2020 року на загальну суму 6516,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000422 від 26.05.2020 року на загальну суму 50400,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000438 від 29.05.2020 року на загальну суму 4662,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000458 від 29.05.2020 року на загальну суму 12600,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000487 від 17.06.2020 року на загальну суму 1656,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000514 від 30.06.2020 року на загальну суму 94500,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000581 від 15.07.2020 року на загальну суму 31500,00 грн з ПДВ.

Разом з тим, відповідачем надано наступні видаткові накладні:

-№РН-0000322 від 22.04.2020 року на загальну суму 30966,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000364 від 04.05.2020 року на загальну суму 6516,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000438 від 29.05.2020 року на загальну суму 4662,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000487 від 17.06.2020 року на загальну суму 1656,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000514 від 30.06.2020 року на загальну суму 94500,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000581 від 15.07.2020 року на загальну суму 31500,00 грн з ПДВ;

-№ПЄ-0000582 від 15.07.2020 року на загальну суму 63000,00 грн з ПДВ.

З огляду на зазначені обома сторонами справи докази, а саме видаткові накладні, колегія суддів робить висновок, що вони різняться між собою, адже позивачем надано до матеріалів справи накладну №ПЄ-0000422 від 26.05.2020 року на загальну суму 50400,00 грн з ПДВ, яка відноситься до іншого Договору №619дп від 18.05.2020 та не має жодного відношення до даної справи.

Видаткова накладна №ПЄ-0000458 від 29.05.2020 року на загальну суму 12600,00 грн з ПДВ, яка була надана позивачем до позову, не містить підпису та печатки відповідача - Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева". За відповідною накладною поставка товару не відбувалась.

Натомість відповідач надає видаткову накладну №ПЄ-0000582 від 15.07.2020 року на загальну суму 63000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення питання справи.

Згідно з ч.1 ст.76 ГПК України, належними є доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на це, суд першої інстанції помилково врахував видаткові накладні: №ПЄ-0000422 від 26.05.2020 року на загальну суму 50400,00 грн з ПДВ, адже вона яка відноситься до Договору №619дп від 18.05.2020 та не має жодного відношення до даної справи; №ПЄ-0000458 від 29.05.2020 року на загальну суму 12600,00 грн з ПДВ, адже за вказаною накладною поставка товару не відбулась, що підтверджується відсутністю підпису та печатки підприємства відповідача.

Однак, відповідачем не оспорюється факт поставки товару на загальну суму з ПДВ 232800,00 грн відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 року, але апелянт заперечує проти стягнення заборгованості у даній справі, посилаючись на те, що позивачем не зареєстровано податкову накладну від 15.07.2020 на суму 46 560,00 грн, у тому числі ПДВ 7760,00 грн, чим порушено умови оплати, визначені в Специфікацією №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020.

З огляду на це, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції враховані в підтвердження реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, здійсненими на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 податкові накладні:

1. №7 від 03.04.2020р., на загальну суму 30 000,00 грн з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН від 04.10.2022 №9091551742;

2.№30 від 13.04.2020 р., на загальну суму 31 929,60 грн з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН від 04.10.2022 №9092712921;

3.№93 від 30.04.2020р., на загальну суму 124 310,40 грн з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН від 04.10.2022 №9105625290;

4.№76 від 30.06.2020 на загальну суму 15 050,00 грн. з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН від 10.08.2020 №9193034532;

5.№73 від 15.07.2020 на загальну суму 31500,00 грн. з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН від 25.11.2022 №9183899529.

Виходячи із вищезазначених податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, які долучені до матеріалів справи, позивачем складено та подано на реєстрацію податкові накладні на загальну суму 38800,00 грн, що відповідає сумі ПДВ, яка вказана у Специфікації №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 року.

У процесі апеляційного перегляду з`ясовано, що судом першої інстанції не була врахована видаткова накладна №ПЄ-0000582 від 15.07.2020 на суму 63,000 грн, надана відповідачем у відзиві на позов, та навпаки зазначені дві накладні (№ПЄ-0000422 від 26.05.2020 року на загальну суму 50400,00 грн з ПДВ та №ПЄ-0000458 від 29.05.2020 року на загальну суму 12600,00 грн з ПДВ), які не мали бути застосовані через їхню неналежну відповідність фактичним обставинам справи.

Разом з тим, зобов`язанням позивача за Договором поставки №311дп від 19.03.2020 є передання у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов`язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами договору.

Факт поставки товару не заперечується сторонами, відтак, суд робить висновок, що обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону, зокрема статей 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 статті 265 ГК України.

Відповідачем не надано суду доказів не отримання податкового кредиту у зв`язку з допущенням позивачем будь - яких порушень, помилок при реєстрації відповідних податкових накладних на загальну суму 232 800,00 грн згідно умов Специфікації №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази: звернення відповідача до позивача або Державної податкової служби України з заявою про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; рішення Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних.

За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної'/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/ або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, якщо б апелянт вважав, що позивач допустив якісь порушення під час складання та направлення на реєстрацію податкових накладних, відповідач має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

Крім того, саме апелянт, заявляючи про те, що не отримає податковий кредит, має доводити факт настання для нього таких збитків у вигляді упущеної вигоди.

Принцип презумпції необхідності доведення збитків передбачає, що сторона, яка заявляє про шкоду, повинна довести не лише факт її завдання, а й розмір та причини, що спричинили цю шкоду. Це забезпечує баланс інтересів сторін та дотримання принципів справедливості. У контексті даної справи дії позивача, що полягали у належному складанні та направленні податкових накладних на реєстрацію, відповідали законодавчим вимогам та не можуть вважатися причиною заподіяння шкоди відповідачу. Суд першої інстанції, оцінюючи надані докази, обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не довів факт заподіяння шкоди та її розмір, що є необхідною умовою для задоволення вимоги про стягнення штрафу. Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, саме сторона, яка стверджує про настання збитків, має обов`язок довести їх реальний розмір і підстави.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості та недоведеності факту настання шкоди апелянту.

Також, апеляційний суд додатково звертає увагу на те, що загальна сума ПДВ (38800,00 грн) відображена у видаткових накладних, відповідає загальній сумі ПДВ за всіма здійсненими господарськими операціями, проведеними сторонами за договором. Це свідчить про належне виконання сторонами своїх податкових зобов`язань та про відсутність порушень у податковому обліку, які могли б негативно вплинути на правовідносини між ними.

Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева" не позбавлене права на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення збитків, якщо вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" не виконало належним чином зобов`язання по здійсненню реєстрації податкових накладних, зокрема допустило помилки при зазначені обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушило граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, у зв`язку з чим, Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева" втратило право включення сум ПДВ до податкового кредиту, що є для підприємства збитками.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за поставлений товар за Специфікацією №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 року у розмірі 46 560,00 грн або спростували суму заявлену до стягнення.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати товару за Специфікацією №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020.

Виходячи з цього, вимога позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 46 560,00 грн визнана місцевим судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо твердження апелянта, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних є похідними вимогами від настання обов`язку відповідача щодо оплати за поставлений товар, оскільки такий обов`язок не настав, то стягнення з відповідача зазначених нарахувань не відповідає чинному законодавству, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2114,99 грн - суми 3% річних по сплаті 20%, 4690,32 грн - суми інфляційних збитків по сплаті 20%.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

Передбачені Специфікацією №1 до Договору поставки №311дп від 19.03.2020 строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5831,61 грн пені по сплаті 20%.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки ці нарахування є обґрунтованими та випливають з факту прострочення грошового зобов`язання відповідачем. Доведено, що відповідач не виконав свої обов`язки щодо своєчасної оплати за товар, що підтверджується матеріалами справи та розрахунками, поданими сторонами справи. Належним чином оцінені судом докази свідчать про обґрунтованість вимог про стягнення додаткових сум як компенсації за прострочення, що забезпечує дотримання прав позивача та відшкодування матеріальних втрат.

21.10.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Проаналізувавши заяву позивача, колегія суддів зазначає про таке.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Питання розподілу судових витрат в межах господарського судочинства врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України:

-за змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, питання про можливість розподілу яких йдеться в розглядуваному випадку, визначається через пов`язаність з розглядом справи;

-загальне правило про порядок розподілу таких витрат, приведене у ч.4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, узалежнено алгоритмом розподілу від результатів розгляду позовних вимог - тобто вирішення справи по суті, що кореспондується з п.5 ч.1 ст. 137 та п.2 ч.5 ст. 238 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких за ч.1 ст.123 цього Кодексу відносяться витрати на професійну правничу допомогу), покладаються:

1)у разі задоволення позову - на відповідача;

2)у разі відмови в позові - на позивача;

3)у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За загальним правилом, відшкодування судових витрат, у тому числі й на професійну правничу допомогу, здійснюється виключно у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом виключно у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18).

Колегія суддів зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" в порядку, передбаченому ст. 42, 46,123,126,129 Господарського процесуального кодексу України, зроблено відповідну заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Поряд з цим колегія суддів враховує, що заявником надано:

-Договір-доручення про надання правової допомоги б/н від 01.02.2021, укладений між ТОВ "Промелектроніка" і адвокатським бюро «Сергія Жечева»;

-Додаткову угоду №1 від 01.02.2021;

- Додаткову угоду №2 від 30.12.2022 (якою продовжено строк дії Договору);

- Додаткову угоду №3 від 28.12.2023;

-акт №ОУ-0000056 приймання-передачі наданої правової допомоги від 09.10.2024;

-розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу;

-рахунок-фактуру №СФ-0000056 від 09.10.2024, в якому зазначено про складання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5000 грн;

- платіжну інструкцію №8869.

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011;

-ордер на надання правничої допомоги АР №1201421 від 08.10.2024, виданий на ім`я Жечева С.О. щодо надання правової допомоги у Східному апеляційному господарському суді.

Відповідно до Акту №ОУ-0000056 приймання-передачі наданої правової допомоги від 09.10.2024, сторонами визначено детальний опис наданих послуг.

З наданого опису вбачається складання відзиву на апеляційну скаргу по справі №5023/10655/11(922/1475/24) вартістю 5000,00 грн.

Згідно з ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів звертає увагу, що за вимогами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

25.10.2024 від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Клопотання відповідача мотивоване тим, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та розумності.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір повною мірою відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з огляду складність даної справи, характер правовідносин та незмінність правової позиції позивача у суді першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" про стягнення з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду в розмірі 5000,00 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева". Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11(922/1475/24) має бути залишене без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №5023/10655/11 (922/1475/24) залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 15.01.2025

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян