Постанова

від 09.01.2025 по справі 904/1271/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 м. Дніпро Справа № 904/1271/23 (904/2024/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г., секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн ОПТ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі № 904/2024/24 (суддя Камша Н.М.), повний текст рішення складено 17.07.2024

за позовом Фермерського господарства «Добробут-Агро.», с. Новомилорадівка, Криничанського району, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн ОПТ», м. Житомир

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле агро Україна», с. Крупець, Славутського району, Хмельницької області

про стягнення заборгованості,

розглянутої в межах справи № 904/1271/23

про банкрутство Фермерського господарства «Добробут-агро.», с. Новомилорадівка, Криничанського району, Дніпропетровської області, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

07.05.2024 Фермерське господарство «Добробут-Агро.» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн ОПТ» про стягнення заборгованості (безпідставно отримані кошти) у сумі 660770,01 грн.

Також позивач просив залучити до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна».

08.05.2024 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою, зокрема: прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/1271/23 про банкрутство Фермерського господарства «Добробут-Агро.» та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна».

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі № 904/1271/23 (904/2024/24) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн ОПТ» на користь Фермерського господарства «Добробут - Агро.» безпідставно отримані грошові кошти у сумі 661770,01 грн та судові витрати у сумі 9926,55 грн.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Грейн ОПТ» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю обставинам справи висновків суду з огляду на наступне:

- місцевим господарським судом не звернено увагу на недоліки в оформленні позовної заяви, яка не містить правильного та повного найменування позивача - юридичної особи (ФГ «Добробут-Агро.»), що суперечить вимогам ст. 162 ГПК України. Суд не вживав заходів для виправлення цієї помилки, що призвело до порушення норм господарського процесу, принципу рівності сторін перед судом (ст. 7 ГПК України);

- відкривши провадження у справі, місцевий господарський суд не навів аргументів щодо необхідності залучення до участі у справі третьої особи - ТОВ «Суффле Агро Україна»;

- суд дійшов хибного висновку про те, що грошові кошти у сумі 661770,01 грн, які належали позивачу, набуті відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки в даному випадку грошові кошти у будь-якому разі перераховувалися відповідачу на підставі Договору № ФП-ГОДА-1 від 16.10.2019;

- судом не врахована правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 щодо застосування норм ст. 1212 ЦК України, а від так, до спірних правовідносин неправильно застосовано норму вказаної статті, адже відповідач грошові кошти у сумі 661770,01 грн отримав як частину позики, в рамках Договору № ФП-ГОДА-2 від 08.01.2020, строк повернення якої ще не настав (до 08.01.2030);

- на думку апелянта, місцевий господарський суд в порушення принципу свободи договору, дійшов безпідставного висновку, що умови договору від 08.01.2020 № ФП-ГОДА-2 є вкрай невигідними для позивача, оскільки сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та умов, що були досягнуті за взаємною згодою (ст. 627, 628 ЦК України).

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та її узагальнені доводи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує на безпідставності головного аргументу скаржника, нібито про повернення надмірно сплаченої суми 661770,01 грн за договором від 08.01.2020 № ФП-ГОДА-2, адже вказані грошові кошти відповідач отримав без достатньої правової підстави в рахунок погашення позики саме за Договором від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1. Відтак, грошові кошти, сплачені понад суму, визначену договором позики від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1, підлягають поверненню.

Позивач підкреслює, що на підставі Договору від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1, сума наданої йому позики становила 1104782,00 грн, водночас позивачем повернуто 1766552,01 грн, тобто на 661770,01 грн більше, що і є предметом виникнення спору.

Позивач вказує на недостовірність та ймовірну підробку поданих відповідачем листів за підписом голови ФГ «Добробут-Агро.» Гогітідзе Т.Н. № 11 від 14.11.2019 та № 12 від 02.03.2020, оскільки вони не містять усіх необхідних реквізитів про вчинені між сторонами правочини, містять невідповідності в датах та помилкові відомості щодо призначення платежів, а тому судом першої інстанції правильно оцінено їх як сумнівні. При цьому, матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами будь-яких правочинів щодо змін в призначенні платежу.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач намагається виправдати свої помилки шляхом подання додаткових листів, які суперечать попереднім його заявам, наданим після заперечень від адвоката третьої особи. На думку позивача, відповідач свідомо змінив свої документи для підтримки вигаданої версії подій.

Позивач також звертає увагу судової колегії ЦАГС на те, що у відзиві на позовну заяву, поданому у попередній судовій справі № 904/1271/23 (904/587/24), не згадувалося про листування, яке наразі відповідач надає суду в якості доказу, що підкріплює думку позивача, що надані документи є новими і сфабрикованими після постановки питання про їх достовірність.

Позивач наполягає на тому, що виправлені листи, які стосуються помилок у платежах, не відповідають фактичним подіям. Наприклад, виправлені документи не мають логічного пояснення, чому позикодавець, після повернення значно більшої суми, не заявляв про помилку раніше.

Позивач підкреслює, що відповідно до чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин (зокрема Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні), зміна призначення платежу могла здійснюватися тільки шляхом відкликання платіжного доручення до моменту списання коштів з рахунку. Після списання грошові кошти не підлягали зміні без участі банку.

Щодо невірного зазначення реквізитів у позовній заяві. Позивач зазначає, що помилково вказав ліквідатора як позивача по справі про банкрутство. Однак у позовній заяві чітко вказано боржника (ФГ «Добробут-Агро») та ліквідатора Микитюка А.І., що відповідає вимогам реєстрації в ЄДРПОУ.

Також, позивач звертає увагу на те, що договір позики є реальним договором, що укладається лише після передачі коштів. Оскільки позичальник не зобов`язаний виплачувати більше суми позики, надмірно сплачена сума підлягає поверненню.

Крім того, позивач підкреслює, що відповідач є заінтересованою особою у справі про банкрутство, оскільки має прямий зв`язок із боржником, що може створювати додаткові підстави для сумнівів щодо добросовісності відповідача у справі.

З огляду на зазначене вище, позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 у справі 904/1271/23 визнано банкрутом Фермерське господарство «Добробут-Агро.» (далі позивач, боржник, банкрут), відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Микитюка А.І.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури банкрута ліквідатор виявив, що ФГ «Добробут-Агро.», за його ствердженням, безпідставно фінансувало ТОВ «Грейн ОПТ» (далі відповідач) у зв`язку з чим позивач звертався з вимогами про погашення заборгованості від 08.12.2023 № 08-12-23-2 та від 18.04.2024 № 1, на які не отримав відповіді, що і стало причиною звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.10.2019 між ТОВ «Грейн ОПТ» в якості позикодавця та ФГ «Добробут-Агро.» у якості позичальника укладено Договір № ФП-ГОДА-1, відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець тимчасово передає у власність позичальнику грошові кошти як фінансову допомогу у розмірі, визначеному п. 2.1. Договору. Цим же пунктом договору визначено, що розмір позики становить 15000000 грн, строком на 10 років. Розмір та строк позики можуть змінюватись за згодою сторін. Сума фінансової допомоги може вибиратися та погашатися позичальником однією сумою та будь-якими частинами.

Банківськими виписками із рахунку позивача підтверджується, що за цим договором відповідач надав позивачеві позики на загальну суму 1104782,00 грн грошовими переказами з однаковим призначенням платежів, посилаючись на Договір від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1.

ФГ «Добробут-Агро.» погасило позику на суму, більшу, ніж отримало від відповідача, здійснивши перерахування на банківський рахунок ТОВ «Грейн ОПТ» грошових коштів у сумі 1766552,01 грн із однаковим призначенням платежів: «повернення фінансової допомоги по Договору від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1».

Посилаючись на вищеозначене, позивач стверджує, що кошти у сумі 661770,01 грн перераховані відповідачеві безпідставно і їх слід стягнути на користь позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з посиланням на те, що окрім Договору позики від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1, між сторонами було укладено інший Договір від 08.01.2020 № ФП-ГОДА-2, де ТОВ «Грейн ОПТ» виступав позичальником коштів від позивача, проте строк повернення коштів за умовами договору не настав, тому у позивача відсутні підстави вимагати дострокового повернення заборгованості.

Окремо відповідач зазначив, що при виконанні договорів від 16.10.2019 та від 08.01.2020 ФГ «Добробут-Агро.» допущено помилку в платіжних документах у розділі: «призначення платежу». За ствердженням відповідача, ця помилка була виправлена ФГ «Добробут-Агро.» листом від 02.03.2020, у якому позивач просив відповідача зарахувати платежі, здійснені у листопаді 2019 - лютому 2020 на суму 666004,66 грн, як надання позики по договору від 08.01.2020. Відповідач зазначив, що вказана в позові сума заборгованості обліковується у відповідача за договором від 08.01.2020 № ФП-ГОДА-2 зі строком повернення цієї позики до 08.01.2030, а тому строк повернення позики не настав.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Статтями 15,16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При вирішенні спору у даній справі місцевим господарським судом враховано наступне.

Згідно зі ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Тому позов ліквідатора банкрута про стягнення дебіторської заборгованості підлягає розгляду в межах справи про банкрутство.

Одним із доводів апеляційної скарги відповідача по справі є зазначення про те, що місцевим господарським судом не звернено увагу на недоліки в оформленні позовної заяви, яка не містить правильного та повного найменування позивача - юридичної особи (ФГ «Добробут-Агро.»), що суперечить вимогам ст. 162 ГПК України. Судом не вжито заходів для виправлення цієї помилки, що призвело до порушення норм господарського процесу, принципу рівності сторін перед судом (ст. 7 ГПК України)

Колегія суддів враховує цей недолік, визнає його наявність в оформленні позовної заяви, проте не вважає це достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на фактично встановлені судом першої інстанції обставини та визначення правильного складу учасників справи, з огляду на зміст позовних вимог та з урахуванням наступного.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) визначено, що ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Отже, ліквідатор має право звертатися з позовом до суду в інтересах боржника в межах ліквідаційної процедури. Це право виникає у ліквідатора боржника, зокрема, коли потрібно врегулювати юридичні питання, які виникають під час ліквідації або в процесі банкрутства, і якщо ці питання стосуються інтересів боржника, який більше не може діяти через свою неплатоспроможність. Звернення ліквідатора банкрута з даним позовом є правомірним та відповідає меті та завданням ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

За змістом позовної заяви чітко видно, що ліквідатор діє від імені боржника і просить стягнути заборгованість на користь боржника. Суд розглядав справу з урахуванням цих обставин.

Місцевим господарським судом, ухвалою від 08.05.2024 відкрито провадження у справі за позовом ФГ «Добробут-Агро.» до ТОВ «Грейн ОПТ» про стягнення заборгованості (безпідставно отриманих грошових коштів) у сумі 660770,01 грн. Тобто судом першої інстанції правильно визначено склад учасників даної справи.

Долучені до матеріалів справи заяви відповідача також містять зазначення повного найменування позивача (ФГ «Добробут-Агро.» - боржника у справі про банкрутство) та ліквідатора Микитюка А.І., який діє від імені боржника, що свідчить про обізнаність відповідача про участь ліквідатора у справі в інтересах саме ФГ «Добробут-Агро.» як позивача.

Колегія суддів зазначає, що у даному конкретному випадку по даній справі, відсутність зазначення боржника у «шапці» позову, не призвело до порушення принципу рівності сторін, з огляду на обізнаність відповідача про суть спору та учасників справи.

На переконання колегії суддів, такого роду помилка в оформленні ліквідатором позовної заяви є суто формальною, не призвела до порушення прав відповідача та не впливає на результат вирішення справи.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або вимог цивільного законодавства.

Як зазначалося вище 16.10.2019 між ТОВ «Грейн ОПТ», в якості позикодавця та ФГ «Добробут-Агро.», в якості позичальника укладено Договір № ФП-ГОДА-1, відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець тимчасово передає у власність позичальнику грошові кошти як фінансову допомогу у розмірі, визначеному п. 2.1. Договору.

Статтею 1046 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Місцевий господарський суд правильно встановив, що банківськими виписками із рахунку позивача підтверджується, що за Договором від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1, відповідач надав позивачу позики на загальну суму 1104782,00 грн грошовими переказами з однаковим призначенням платежів, з посиланням на вказаний Договір.

У свою чергу, оскільки ФГ «Добробут-Агро.» позику погасило на суму більшу ніж отримало від відповідача, здійснивши перерахунок грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «Грейн ОПТ» на загальну суму 1766552,01 грн з однаковим призначенням платежів: «повернення фінансової допомоги по Договору від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1», позивач стверджує, що кошти у сумі 661770,01 грн перераховані відповідачу безпідставно і їх слід стягнути на користь позивача, відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, яким до спірних правовідносин застосовано саме положення ст. 1212 ЦК України, яка регулює питання безпідставного збагачення, виходячи з того, що правова підстава набуття відповідачем у даній справі грошових коштів, сплачених понад суму позики була відсутня.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Згідно з цією статтею, особа, яка отримала майно або кошти без законних підстав (тобто без договору чи іншої правової підстави), зобов`язана повернути це майно або кошти особі, за рахунок якої вони були отримані.

У даному випадку, позивач погасив позику на суму, більшу за отриману, перерахувавши 1766552,01 грн замість фактично отриманої суми позики (1104782,00 грн), з чого можна зробити висновок про те, що частина грошових коштів (661770,01 грн) була переведена позивачем на рахунок відповідача без достатніх правових підстав (тобто не була частиною угоди або законного зобов`язання), тобто ці кошти слід вважати безпідставно отриманими відповідачем. Відповідно, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов у справі на підставі нормативних приписів ст. 1212 ЦК України, яка передбачає повернення безпідставно отриманих коштів.

Доводи відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України не спростовані, а тому відхиляються апеляційним господарським судом.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не врахована правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 щодо застосування норм ст. 1212 ЦК України, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Судова практика у справі № 127/12240/22 сформована з урахуванням того, що особа, яка сплатила кошти, знаючи, що не має зобов`язання для їх сплати, не може вимагати повернення таких коштів на підставі ст. 1212 ЦК України (безпідставне збагачення). Правова позиція суду побудована на тому, що особа безпідставно сплатила кошти, знаючи про відсутність зобов`язання для цієї сплати, а тому вимога повернення коштів є безпідставною. Це означає, що особа не може згодом вимагати повернення коштів, оскільки вона діяла суперечливо (сплатила без підстав, а потім хоче повернення).

У даному ж конкретному випадку мова йде про ситуацію, де ФГ «Добробут-Агро.» сплатило більше, ніж повинно було, з переконанням, що існує зобов`язання щодо погашення позики.

Відмінність між справами полягає в тому, що у даному випадку позивач вимагає повернення коштів, які були сплачені понад суму зобов`язання, тобто безпідставне збагачення відповідача не є результатом свідомої відсутності зобов`язання, а скоріше - переплати за вже існуючим боргом, що є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України про безпідставне збагачення.

Доводи апелянта про те, що відповідач грошові кошти у сумі 661770,01 грн отримав як частину позики, в рамках Договору № ФП-ГОДА-2 від 08.01.2020, строк повернення якої ще не настав (до 08.01.2030), колегія суддів відхиляє з наступних підстав:

- апелянт не надав переконливих доказів, що сплата суми 661770,01 грн була частиною виконання зобов`язання за зазначеним Договором № ФП-ГОДА-2 від 08.01.2020;

- призначення платежу, зазначене в банківському документі «повернення фінансової допомоги по Договору від 16.10.2019 № ФП-ГОДА-1», свідчить про те, що перераховані кошти не є частиною позики, а є переплатою за вже існуючі зобов`язання;

- апелянт не навів доказів, що підтверджують, що сплата суми 661770,01 грн була необхідною частиною виконання зобов`язань за Договором № ФП-ГОДА-2. Водночас, відсутність належних доказів на користь відповідача не дозволяє прийняти його позицію щодо правомірності отримання коштів як частини позики.

Листування позивача з відповідачем господарський суд обґрунтовано визнав не достовірним, оскільки у листах позивача від 11.11.2019 № 12 та від 14.11.2019 № 11 просило змінити призначення платежів, які проведені 14.11.2019, на платежі за договором позики від 08.01.2020, якого у 2019 році ще не було укладено. Тобто просило змінити платежі на майбутнє.

Лист позивача від 02.03.2020 № 12 (а. с. 126 т 1) про зміни в призначенні платежів в платіжних дорученнях: «повернення фінансової допомоги по дог. ФП-ГОДА-1 від 16/10/2019 г. без ПДВ» на призначення платежу: «Поворотня фінансова допомога по договором ФД-ГОДА-2 від 08/01/2020 р. Без ПДВ», колегія суддів також відхиляє як доказ зміни призначення платежу з огляду на наступне:

- матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору № ФД-ГОДА-2 від 08/01/2020;

- зміни в призначенні платежу в платіжному дорученні після зарахування суми грошових коштів на рахунок одержувача не допускаються. Це обумовлено тим, що після зарахування коштів на рахунок одержувача платіж стає завершеним, і сума вважається належно виконаною;

- зміна призначення платежу на стадії після зарахування є неможливою без угоди між сторонами та відповідних правових підстав. Якщо призначення платежу було помилковим або потребує коригування, це має бути зроблено до здійснення платежу, тобто до моменту зарахування коштів на рахунок одержувача. Після зарахування коштів зміна призначення стає неможливою;

- лист платника може бути використаний для уточнення або зміни інформації, якщо платіж ще не було виконано або кошти ще не зараховані. Однак після завершення операції, тобто після зарахування коштів, такі зміни не можуть бути здійснені через лист. У такому випадку платник може звернутися до одержувача коштів з проханням повернути гроші, якщо виявлено помилку або необхідність коригування.

Відповідно до п. 28 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постанова Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163 «Ініціатор має право відкликати платіжну інструкцію до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції (до настання моменту безвідкличності платіжної інструкції).

Платіжна інструкція може бути відкликана тільки в повній сумі.

Ініціатор для відкликання платіжної інструкції надає надавачу платіжних послуг розпорядження за формою та в порядку, визначених у договорі з надавачем платіжних послуг.

Настання моменту безвідкличності платіжної інструкції в платіжній системі може визначатися правилами відповідної платіжної системи.

З відкликанням платіжної інструкції одночасно відкликається згода платника на виконання платіжної операції (за наявності), а в разі відкликання згоди платника на виконання платіжної операції - платіжна інструкція.

Платник не має права відкликати платіжну інструкцію після надання надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції, якщо платіжна операція ініціюється через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.»

Таким чином, зміни в призначенні платежів після зарахування суми на рахунок одержувача не допускаються, і для виправлення ситуації слід застосовувати інші механізми, такі як повернення коштів або здійснення нового платежу з правильним призначенням.

Отже, зміна призначення платежу могла здійснюватися тільки шляхом відкликання платіжного доручення до моменту списання коштів з рахунку платника, але ж ніяк не шляхом зміни призначення реквізитів через листування.

Оскільки позивач стверджує, що кошти були сплачені без правових підстав, а відповідач їх отримав без відповідного зобов`язання, колегія суддів вважає, що такі кошти повинні бути повернуті на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки в даному випадку не було належного юридичного обґрунтування для їх отримання.

Колегія суддів враховує доводи апелянта щодо не наведення місцевим господарським судом аргументів щодо необхідності залучення до участі у справі третьої особи - ТОВ «Суффле Агро Україна», яке є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство, проте не вважає ці доводи достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Сутність позову в даній справі полягає у поверненні коштів, які, за твердженням позивача, були сплачені без підстав. При цьому третя особа - ТОВ «Суффле Агро Україна», яке є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство, не є безпосередньо зацікавленою у поверненні сплаченої суми, оскільки предметом позову є стягнення коштів від відповідача, а не взаємні вимоги між позивачем і цією третьою особою.

Оскільки ТОВ «Суффле Агро Україна» не є стороною у цій правовій ситуації і не має безпосереднього відношення до вирішення питання про безпідставне збагачення відповідача, її залучення як третьої особи не було необхідним для правильного і своєчасного вирішення питання, яке стосується повернення безпідставно отриманих грошових коштів від відповідача.

Разом з тим, залучення місцевим господарським судом до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ТОВ «Суффле Агро Україна» не призвело до прийняття неправильного рішення, а відтак відсутні підстави для скасування судового рішення по даній справі у зв`язку з залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою до суду, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених вище, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

7. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника по даній справі у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 275 282 ГПК України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн ОПТ» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі № 904/2024/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн ОПТ».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.01.2025.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов