Постанова

від 21.01.2025 по справі 904/1271/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 м. Дніпро Справа № 904/1271/23 (904/610/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства «Добробут-Агро.» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі (суддя Камша Н.М.), повний текст рішення складено 05.07.2024

за позовом Фермерського господарства «Добробут-Агро.», с. Новомилорадівка, Криничанського району, Дніпропетровської області

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна», с. Крупець, Славутського району, Хмельницької області

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

13.02.2024 Фермерське господарство «Добробут - Агро.» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (безпідставно отриманих коштів) у сумі 301580,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ФГ «Добробут - Агро.» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить:

- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі № 904/1271/23 (904/610/24) в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФГ «Добробут - Агро.» заборгованості (безпідставно отриманих коштів) на суму 72000,00 грн;

- у скасованій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ «Добробут - Агро.» заборгованість (безпідставно отримані кошти) у сумі 72000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована незаконністю прийнятого місцевим господарським судом рішення у справі з підстав не з`ясування належним чином фактичних обставин та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне:

- позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно інтерпретував обставини справи, зокрема, щодо повернення фінансової допомоги на суму 72000,00 грн (включаючи 159850,00 грн за різними платіжними дорученнями), суд не врахував ці факти та безпідставно відмовив в задоволенні позову;

- суд не взяв до уваги, що договори про надання поворотної фінансової допомоги за своєю юридичною природою є договорами позики, які набирають чинності з моменту виконання умови (передання коштів), що не було підтверджено жодними доказами у даній справі;

- договори підписані від імені позивача особою, яка не є уповноваженою діяти від його імені, оскільки не було надано відповідних документів, зокрема, довіреності № 1 від 03.01.20218 на підписання цих договорів ОСОБА_2 . Крім того, існують сумніви щодо реального існування цієї особи, що ставить під сумнів сам факт укладення договорів. Відсутність підписаних договорів на момент перерахування коштів робить договори недійсними та не відповідаючими вимогам статей 631, 1046, 1047 ЦК України;

- всі чотири прийняті судом в якості доказів договори про надання поворотної фінансової допомоги (№ 68 від 26.06.2018, № 24-04-19 від 24.04.2019, № 05/06/19 від 05.06.2019 та № 24/06/19 від 24.06.2019) є підробленими, оскільки містять невідповідності, зокрема, щодо дати підписання та реквізитів банківських рахунків, які почали діяти лише після 05.08.2019, що свідчить про можливе їх підписання після зазначеної дати.

Договори не містять необхідних посилань на так звану «ретроспективну дію», яка б дозволила визнати їх укладеними з моменту здійснення перерахувань;

- судом встановлено, що через помилку в призначенні платежу виникла плутанина щодо правильності обліку сум, що були повернуті. Проте, суд не врахував важливий лист від відповідача, в якому він просив внести виправлення в бухгалтерські документи через помилку в призначенні платежу;

- судом не було враховано факту невиконання судового рішення Господарського суду від 11.04.2024 у справі № 904/2171/23, яке зобов`язувало ОСОБА_3 передати ліквідатору позивача документи щодо фінансово-господарської діяльності, що підтверджує відсутність оригіналів договорів у позивача;

- суд не врахував, що наявні в матеріалах справі документи не відображають реальних обставин правовідносин, зокрема через неналежне оформлення чи їх підробку. Платіжні доручення не можуть бути визнані належними доказами без належного документального підтвердження угод;

- суд не відреагував на підроблені документи та маніпулювання фактами, що порушує принципи правової визначеності та захисту прав сторін. Суд не врахував важливі обставини справи, зокрема питання про підроблені документи і відсутність підстав для укладання договору, що призвело до неналежної оцінки доказів і необґрунтованого рішення;

- суд не взяв до уваги важливі факти, зокрема, що позивач повернув більше коштів, ніж отримав за договором № 68 від 26.06.2018. Також, не було враховано, що платежі відповідача не містять посилань на спірні договори, що ставить під сумнів правові підстави для цих операцій;

- суд не застосував ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що передбачає повернення безпідставно отриманого майна - коштів у сумі 72000,00 грн, отриманих відповідачем без правових підстав, які мали бути визнані безпідставно отриманими і підлягали поверненню.

Також, апелянт просить апеляційний господарський суд прийняти додатковий доказ - постанову приватного виконавця від 01.07.2024 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, яка свідчить про ухилення гр. ОСОБА_3 від виконання судового рішення про зобов`язання останнього надати ліквідатору Микитюку А.І. бухгалтерські та інші документи та активи банкрута.

В обґрунтування подання нового доказу на стадії апеляційного перегляду рішення, скаржник мотивує тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята 01.07.2024, тобто після прийняття судового рішення (02.07.2024), а тому цей документ не міг бути поданий до суду першої інстанції до ухвалення рішення.

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та її узагальнені доводи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача та просить поновити встановлений апеляційним господарським судом строк (5 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження по справі) на подання відзиву на апеляційну скаргу, пропущений з незалежних від нього причин.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, оскільки суд може поновити лише пропущений процесуальний строк, що встановлений законом.

У даному випадку, строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлений в ухвалі ЦАГС від 30.07.2024, сплив на час звернення відповідачем з відзивом (31.08.2024), а тому відсутні підстави для його поновлення.

З урахуванням наведеного вище, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу по даній справі залишено без задоволення.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 у справі № 904/1271/23 визнано банкрутом Фермерське господарство «Добробут-Агро.» (далі - ФГ «Добробут-Агро.», позивач, боржник, банкрут»), відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Микитюка А.І.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури банкрута ліквідатор виявив, що ФГ «Добробут-Агро.» упродовж 2019-2021 років здійснило перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 (далі - відповідач) на загальну суму 301580,00 грн з різними призначеннями платежів, що періодично повторювалися «видача коштів під звіт на закупівлю с/г продукції, без ПДВ» або «повернення поворотної фінансової допомоги». Перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок відповідача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», номер картки: НОМЕР_1 (а. с. 7 т 1).

В ході здійснення ліквідаційної процедури, ліквідатор не виявив копій договорів про фінансову допомогу, а також доказів в підтвердження закупівель с/г продукції та передачі її позивачу.

08.12.2023 ліквідатор направив ОСОБА_1 вимогу № 08-12-23-1 про повернення грошових коштів у сумі 301580,00 грн або надання засвідчених копій документів, які підтверджують господарські операції між позивачем та відповідачем.

Позивач зазначив, що відповідач є заінтересованою особою стосовно позивача, є засновником та був керівником боржника, тому, на думку позивача, фінансові операції по перерахуванню коштів могли використовуватись для їх виведення, що в подальшому призвело до банкрутства ФГ «Добробут-Агро.».

У відзиві на позов, який надійшов до суду 29.04.2024, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, подав докази щодо укладення договорів поворотної фінансової допомоги позивачу, копії платіжних доручень в підтвердження перерахування коштів та прибуткових касових ордерів.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або вимог цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що між сторонами по даній справі існували, зокрема, правовідносини позики.

Статтею 1046 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Положення ст. 1212 ЦК України застосовуються після того, коли правова підстава набуття майна в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Позивач стверджує, що перерахування ним грошових коштів на картковий рахунок відповідача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», на суму 301580,00 грн з призначенням платежів: «Видача коштів під звіт на закупівлю СГ продукції без ПДВ» або «Повернення поворотної фінансової допомоги» було неправомірним, а грошові кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави, адже в процесі ліквідаційної процедури ФГ «Добробут-Агро.» не виявлено будь-якої закупівельної сільськогосподарської продукції чи повернення вказаних коштів. Також, не було виявлено й жодного договору на надання поворотної фінансової допомоги, зазначених в призначеннях платежів.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, в підтвердження взаємовідносин між сторонами, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, надано первинні документи (договори, платіжні інструкції, прибуткові касові ордери) для встановлення наявності правових підстав для перерахування грошових коштів позивачем відповідачу, які судом першої інстанції визнані достатніми для спростування доводів позивача, а саме:

- місцевим господарським судом відхилено доводи позивача щодо безпідставного перерахунку ним грошових коштів на рахунок відповідача за договором від 22.04.2019 № 22/04/19, з призначенням платежів: «Повернення фінансової поворотної допомоги», які відбулись 17.05.2019 на суму 10000,00 грн та 30.04.2020 на суму 10000,00 грн. В підтвердження цих обставин, відповідач надав до суду копію договору про надання поворотної фінансової допомоги від 22.04.2019 № 22-04-19 з копією платіжної інструкції від 22.04.2019 про перерахування гр. ОСОБА_1 на рахунок позивача 21000,00 грн (а. с. 93, 103, 141 т 1) у вигляді «фіндопомоги»;

- 13.08.2019 та 02.10.2019 позивачем перераховано відповідачу 25000,00 грн та 90000,00 грн з призначенням платежу: «Повернення поворотної фінансової допомоги згідно Договору № 68 від 26.06.2018 р. ОСОБА_1 » (а. с. 11, 12 т 1).

Позивач та третя особа наголошують, що ФГ «Добробут-Агро.» не отримувало коштів від відповідача на свій рахунок за договором № 68 від 26.06.2018».

Представник відповідача наполягає на тому, що 26.06.2018 гр. ОСОБА_1 здійснив перерахунок грошових коштів позивачу але на підставі іншого договору від 26.06.2018 № 68, проте в платіжних дорученнях від 26.06.2018 № @2PL363545 та № @2PL381621 (а. с. 99 -100 т 1) помилково вказав номер договору № 26/06/18 від 26.06.2018.

На спростування заперечень позивача та третьої особи, відповідач додав до матеріалів справи копію договору про надання поворотної фінансової допомоги від 26.06.2018 № 68 (а. с. 91 т 1), згідно з умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача, як позичальника, позику у сумі 249850,00 грн.

З метою уточнення платіжних документів в частині розділу «Призначення платежу», здійснених 26.06.2018, гр. ОСОБА_1 у цей же день вручив позивачу листа про зміну призначення платежів в платіжних дорученнях: від 26.06.2018 № @2PL381621 на суму 100000,00 грн та від 26.06.2018 № @2PL363545 на суму 149850,00 грн. Просив позивача внести відповідні зміни до фінансово-бухгалтерської документації в частині призначення платежів, з зазначенням правильних реквізитів договору № 68 від 26.06.2018 (а. с. 101 т 1).

З урахуванням зазначеного в цьому пункті, місцевий господарський суд дійшов висновку, що перерахування позивачем 13.08.2019 та 02.10.2019 грошових коштів відповідачу на суму 115000,00 грн з посиланням на договір № 68 не є безпідставним, а тому відмовив у їх стягненні з відповідача на користь позивача;

- позивач також вважав безпідставно перерахованими 15.05.2020 на рахунок відповідача 4500,00 грн, з призначенням платежу: «повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору від 06.09.2019». Проте ці доводи спростовані відповідачем поданою до суду копією договору про надання поворотної фінансової допомоги від 06.09.2019 № 06/09/19 (а. с. 16, 97 т 1) та копією платіжної інструкції від 06.09.2019 щодо перерахунку відповідачем позивачу поворотної фінансової допомоги у сумі 39930,07 грн (а. с. 107, 145 т 1);

- 12.11.2019 позивачем перераховано на рахунок відповідача 13500,00 грн з призначенням платежу: «Повернення поворотної фінансової допомоги згідно Договору № 05/08/19 від 05.08.2019 р. ОСОБА_1 ».

05.11.2019 позивачем перераховано на рахунок відповідача 40000,00 грн з призначенням платежу: «Повернення фінансової допомоги поворотної згідно договору № 05/08/19 від 05.08.2019 ОСОБА_1 ».

В підтвердження правомірності отримання вказаних грошових коштів відповідач до матеріалів справи надав копію договору № 05/08/19 від 05.08.2019 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між гр. ОСОБА_1 та ФГ «Добробут-Агро.», п. 2.1. якого передбачено суму позики у сумі 94000,00 грн (а. с. 96, 144 т 1).

Платіжною інструкцією від 05.08.2019, що засвідчена АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується перерахування гр. ОСОБА_1 на рахунок ФГ «Добробут - Агро.» 94000,00 грн у вигляді фінансової допомоги (а. с. 106 т 1).

Позивач та третя особа наполягали на тому, що ці транзакції є неправомірними, оскільки договір від 05.08.2019 № 05/08/19, на їх думку, з боку позичальника підписано невідомою особою ( ОСОБА_2 ) без відповідних повноважень, а позикодавець (гр. ОСОБА_1 ) у цей період був керівником ФГ «Добробут - Агро.», а тому є заінтересованою особою.

Крім того, у платіжній інструкції від 05.08.2019 про перерахування грошових коштів на рахунок позивача у призначенні платежу відсутні посилання на конкретний договір з датою та номером, а лише вказано: «финпомощь».

Колегія суддів погоджується з аргументацією суду першої інстанції, яким відхилено ці доводи, оскільки договір № 05/08/2019 від 05.08.2019 не визнано недійсним у встановленому порядку, на рахунок позивача відповідачем дійсно перераховані грошові кошти у сумі 94000,00 грн. В той же час, позичальник повернув позикодавцю - гр. ОСОБА_1 лише частину коштів на загальну суму 53500,00 грн;

- в підтвердження обґрунтованості перерахування позивачем на рахунок відповідача 21.10.2020 коштів на суму 33750,00 грн, як повернення фінансової допомоги, згідно договору від 08.10.2019, відповідачем подано копію договору від 08.10.2019 № 221 про надання поворотної фінансової допомоги (а. с. 98 т 1) та копію прибуткового касового ордеру від 08.10.2019 № 108, згідно якого ОСОБА_1 прийняв у касу ФГ «Добробут-Агро.» власні грошові кошти у сумі 36250,00 грн (а. с. 108 т 1).

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи представників позивача та третьої особи на недопустимості такого доказу, як прибутковий касовий ордер в підтвердження надання готівкових коштів «фіндопомоги» через касу підприємства, адже позивачем не надано будь-яких доказів на спростування факту не передачі грошових коштів відповідачем за вищеозначеним договором;

- також, безпідставно отриманими, на думку ліквідатора, є отримані відповідачем грошові кошти на загальну суму 12000,00 грн, перераховані 27.03.2020 з призначенням платежу: «Повернення фінансової допомоги, поворотної згідно Договору № 24/06/19 від 24.06.2019».

З цими доводами неможливо погодитись, оскільки відповідач подав копію договору від 24.06.2019 № 24/06/19 (а. с. 95 т 1) про надання поворотної фінансової допомоги та копію платіжної інструкції від 24.06.2019, якою відповідач перерахував позивачу фінансову допомогу на суму 30000,00 грн (а. с. 105, 143 т 1);

- 30.01.2020 позивач перерахував відповідачу 15000,00 грн з призначенням платежу: «Повернення фінансової допомоги поворотної згідно Договору № 05/06/19 від 05.06.2019, яке на думку ліквідатора, здійснене без достатніх правових підстав.

Проте, в підтвердження обґрунтованості перерахування цієї суми, відповідач надав у справу копію договору від 05.06.2019 № 05/06/19 (а. с. 94 т 1) та копію платіжної інструкції від 05.06.2019, якою ОСОБА_1 на рахунок ФГ «Добробут-Агро» перераховано 15000,00 грн фін. допомоги (а. с. 13, 104, 142 т 1), що спростовує доводи ліквідатора про безпідставне повернення позивачем фінансової допомоги.

Окрім вимог про стягнення з відповідача сум, перерахованих в якості повернення фінансової допомоги, позивач також вважає безпідставно перерахованими на користь відповідача 20680,00 грн у вигляді повернених коштів, виданих під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції без ПДВ (а. с. 109 т 1), зокрема: 19.03.2020 - 680,00 грн; 19.03.2021 - 7000,00 грн, 11.03.2021 - 5000,00 грн; 26.02.2021 - 8000,00 грн.

На спростування цих доводів відповідач надав до суду копію прибуткового касового ордеру № 1 від 05.01.2022 (а. с. 109 т 1), яким голова ФГ «Добробут-Агро.» ОСОБА_3 прийняв від ОСОБА_1 20680,00 грн в рахунок повернення коштів, виданих під звіт на закупівлю с/г продукції без ПДВ.

Зважаючи на те, що позивачем не подано доказів, які б спростовували факт повернення 05.01.2022 коштів ОСОБА_1 у сумі 20680,00 грн, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Доводи апелянта щодо підписання договорів від імені позивача особою, яка не є уповноваженою діяти від його імені, оскільки матеріали справи не містять документів, зокрема, довіреності № 1 від 03.01.20218 на підписання цих договорів ОСОБА_2 , підписання договору заінтересованою особою ( ОСОБА_1 ), колегія суддів також відхиляє, оскільки у даній справі предметом позовних вимог є стягнення безпідставно отриманих коштів, в той же час, підписання договорів особою, яка не мала права на їх підписання є підставою для визнання цих договорів недійсними в рамках іншого позову, адже це не є предметом даного спору.

Отже, питання про дійсність самих договорів не має вирішального значення для визначення правомірності вимог позивача. Відповідно, навіть якщо договори підписані особою, яка не мала відповідних повноважень, це не є підставою для визнання їх недійсними в межах цього позову.

З аналогічних підстав, колегія суддів ЦАГС відхиляє інші доводи апелянта стосовно не дослідження судом обставин підробки договорів та інших невідповідностей в їх оформленні.

Доводи апелянта щодо різниці між здійсненим позивачем перерахуванням грошових коштів відповідачу на загальну суму 321850,00 грн та фактичним перерахунком відповідачем позивачу на загальну суму 249850,00 грн, що складає різницю в 72000,00 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки це не відповідає встановленим судом обставинам даної справи та спростовано вищенаведеними доказами.

Доводи апелянта, щодо неврахування місцевим господарським судом факту невиконання судового рішення Господарського суду від 11.04.2024 у справі № 904/2171/23, яким зобов`язано Таршина Олексія Миколайовича (бувшого директора боржника) передати ліквідатору позивача документи щодо фінансово-господарської діяльності, що підтверджує відсутність оригіналів договорів у позивача, колегія суддів також відхиляє, адже суд має право, а не обов`язок, витребувати від відповідача оригінали документів, якщо ці документи є необхідними для правильного вирішення справи і для підтвердження чи спростування доводів сторін.

Щодо невиконання судового рішення Господарського суду від 11.04.2024 у справі № 904/2171/23, важливо відзначити, що це питання стосується виконання окремого судового рішення. Якщо це рішення не було виконано, то, з точки зору процесуального права, суд має можливість вжити відповідних заходів для забезпечення виконання попереднього рішення, зокрема, звернутися до органів, які можуть примусово виконати це рішення, або задовольнити вимогу про витребування документів в межах цієї справи.

Долучена апелянтом до матеріалів справи постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 01.07.2024, що стосується виконання ухвали № 904/1271/23 від 11.04.2024, якою ОСОБА_3 було зобов`язано надати ліквідатору ФГ «Добробут-Агро» Микитюку А.І. бухгалтерські та інші документи та активи банкрута, свідчить про те, що судове рішення перебувало на примусовому виконанні. Проте, незважаючи на вжиті приватним виконавцем заходи щодо виконання судового рішення, воно залишилося невиконаним з боку боржника. У зв`язку з цим приватний виконавець двічі застосував до боржника штрафи та звернувся до органів досудового розслідування з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що судом не вживалися заходи щодо витребування документів у боржника, оскільки у даному випадку, виконання судового рішення було покладено на приватного виконавця, який застосував відповідні заходи примусу.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення по даній справі (02.07.2024), місцевий господарський суд не володів інформацією про наявність прийнятої приватним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 від 01.07.2024, а тому не міг врахувати її при вирішенні справи.

Встановлені вище обставини справи є визначальними для вирішення даного спору.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою до суду, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених вище, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

7. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються у повному обсязі на скаржника по даній справі на позивача по справі ФГ «Добробут-Агро».

Керуючись ст. ст. 275 - 282 ГПК України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Добробут-Агро.» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі № 904/1271/23 (904/610/24) - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача по справі Фермерське господарство «Добробут-Агро».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов