Рішення

від 06.01.2025 по справі 909/753/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/753/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Оліфіренко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідача Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7"

про визнання недійсним пункту договору підряду на виконання будівельних робіт та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 6496311 грн 74 к.,

за участю:

прокурора Негрича Н. М.,

представника позивача Матяшука В. К.,

представника відповідача Тугая І. М.,

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 06.01.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання будівельних робіт № 185 від 30.09.2019 в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення безпідставно отриманих коштів на суму 6496311 грн 74 к.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у п. 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Подання прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави щодо визнання недійсними окремих пунктів договору підряду на виконання будівельних робіт № 185 від 30.09.2019 та повернення зайво сплачених коштів ПДВ за умовами вищевказаного договору та пред`являвся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, яке є органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах.

28.05.2024 прокуратурою направлено на адресу Міністерства оборони України лист № 15-421ВИХ-24 з викладенням виявлених фактичних порушень інтересів держави та з проханням надати інформацію про вжиті самостійні заходи, спрямовані на захист інтересів держави щодо визнання недійсними окремих пунктів Договору № 185 та повернення зайво сплачених коштів ПДВ.

Зі змісту листа Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України від 26.06.2024 № 220/74/вих ЗПІ/60, наданого у відповідь на зазначений запит прокуратури, вбачається, що Міністерством оборони України самостійно не вживались заходи щодо визнання недійсними окремих пунктів Договору № 185, а щодо повернення зайво та повернення зайво сплачених коштів ПДВ лише 05.04.2024 скеровано листа на адресу виконавця про повернення 320583,74 грн.

Факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Матеріалами справи також підтверджується, що прокуратура звернулася до Міністерства оборони України із повідомленням від 02.08.2024 №15-632вих-24 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 21.08.2024 суд залишив без руху позовну заяву.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 09.09.2024 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 09.10.2024, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Протокольною ухвалою від 09.10.2024 суд відклав підготовче засідання на 04.11.2024.

Протокольною ухвалою від 04.11.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" Тугая І. М. від 08.10.2024 (вх. № 15648/24 від 09.10.2024) про повернення позовної заяви, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 04.12.2024.

Протокольною ухвалою від 04.12.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 06.01.2025.

Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи.

Явка в судове засідання учасників справи підтверджує наведений факт.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказує на існування між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та ПП "Західспецбудтранс-7" договірних правовідносин, які виникли з договору підряду № 185 від 30.09.2019, зміст п. 3.1 якого вказує на включення податку на додану вартість до ціни робіт. На переконання прокурора, означений пункт договору не відповідає п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, відтак підлягає визнанню недійсним в силу приписів ст. 215 ЦК України, а сума податку на додану вартість підлягає стягненню з відповідача згідно з ст.1212 ЦК України як безпідставно сплачені кошти.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з аналогічних прокурором підстав.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши на наступне:

-відповідач не є учасником регіональних програм будівництва доступного житла, не отримував земельну ділянку і виконував роботи за субпідрядом, що не підпадає під пільговий режим;

-текст договору, включно з нарахуванням ПДВ, був запропонований позивачем, відповідач не мав можливості змінювати його умови.

Фактичні обставини справи.

30.09.2019 між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - Замовник) та ПП "Західспецбудтранс-7" (далі - Виконавець) укладено договір № 185 підряду на виконання робіт (далі Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався упродовж 5 календарних днів після підписання сторонами Договору прийняти майданчик під будівництво, виконати роботи за Договором відповідно до узгодженого графіку виконання робіт та плану фінансування робіт і передати об`єкт Замовнику у відповідності до положень і умов Договору в термін визначений у графіку виконання робіт.

Предметом Договору є виконання робіт на об`єкті: «Будівництво гуртожитку № 2, військове містечко № 2, місто Володимир-Волинський Волинської області. Шифр 2/18ж» (далі Об`єкт).

У п. 3.1 Договору сторони погодили ціну робіт за договором (договірна ціна), яка складає 42740590,00 грн, у тому числі ПДВ 7123431,67 грн.

Розрахунки за виконані підрядні роботи, які складають предмет цього Договору, згідно з п. 15.1.1 Договору проводяться на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою № КБ-2в та «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» за формою № КБ-3.

Відповідно до п. 20.2 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

Додатковою угодою № 1 від 19.12.2019 договірну ціну на 2019 рік збільшено до 4203473,00 грн, у тому числі ПДВ 700578,83 грн.

Додатковою угодою № 2 від 07.04.2020 Сторони погодили, що вартість виконаних робіт у 2019 році становить 4203473,00 грн, у тому числі ПДВ 700578,83 грн.

Договірна ціна на 2020 рік складає 38537117,00 грн, у тому числі ПДВ 6422852,83 грн.

Додатковою угодою № 4 від 16.09.2020 Сторони погодили, що у зв`язку із зменшенням бюджетного призначення на 2020 рік, договірна ціна на 2020 рік становить 17424015,70 грн, у тому числі ПДВ 2904002,62 грн. Також, Сторонами внесено зміни до п. 20.2 Договору та продовжено строк його дії до 31.12.2021.

Додатковою угодою № 5 від 22.09.2020 договірну ціну на 2020 рік узгоджено на рівні 17424015,70 грн, у тому числі ПДВ 2904002,62 грн.

Додатковою угодою № 6 від 24.11.2020 Сторонами узгоджено, що у зв`язку з припиненням Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління усі права та обов`язки Замовника перейшли до його правонаступника Міністерства оборони України.

Також, Сторонами зафіксовано, що станом на 19.10.2020 року Підрядником виконані а Замовником оплачені роботи за умовами Договору на суму 21627488,70 грн, у тому числі ПДВ 3604581,45 грн (п. 6 Додаткової угоди № 6 від 24.11.2020).

Додатковою угодою № 7 від 06.07.2021 Сторони погодили, що договірна ціна на 2021 рік становить 21113101,30 грн, у тому числі ПДВ 3518850,22 грн.

Вартість виконаних робіт з будівництва Об`єкту у 2019 році становила 4203473,00 грн, у тому числі ПДВ 700578,83 грн.

Вартість виконаних робіт з будівництва Об`єкту у 2020 році становила 17424015,70 грн, у тому числі ПДВ 2904002,62 грн.

Розділ 13 Договору доповнено пунктом 13.4. у такій редакції: «у 2019-2020 роках вартість виконаних та оплачених робіт за Договором становить 21627488,70 грн, у тому числі ПДВ - 3604581,45 грн.» (п. 2 Додаткової угоди № 7 від 06.07.2021).

Додатковою угодою № 8 від 17.12.2021 Сторони погодили, що договірна ціна на 2021 рік становить 15426879,30 грн, у тому числі ПДВ 2904002,62 грн.

Також, внесені зміни до п. 20.2 Договору та продовжено строк його дії до 31.12.2022, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання Сторонами.

Додатковою угодою № 9 від 29.06.2022 Сторони погодили, що усі права Замовника перейшли до Західного управління замовника робіт.

Станом на день набрання чинності даною додатковою угодою Виконавцем виконані а Замовником оплачені роботи на суму 37054368,00 грн, у тому числі ПДВ 6175728,00 грн.

Додатковою угодою № 10 від 01.08.2022 Сторони підтвердили, що вартість виконаних та оплачених робіт за Договором у 2019 2021 роках становить 37054368,00 грн, у тому числі ПДВ 6175728,00 грн.

Також, Сторони погодили, що договірна ціна на 2022 рік складає 5680174,00 грн, у тому числі ПДВ 946695,67 грн.

Додатковою угодою № 11 від 27.09.2022 Сторони внесли зміни до п. 3.1 Договору, який викладено у наступній редакції: « 3.1. Договірна ціна цього Договору (Додаток 1 до цієї додаткової угоди) складає 39254368,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 6542394,67 грн».

Також, Сторони погодили, що договірна ціна на 2022 рік складає 2200000,00 грн, у тому числі ПДВ 366666,67 грн.

Додатковою угодою № 12 від 08.12.2022 Сторони внесли зміни до п. 3.1. Договору та встановили договірну ціну в розмірі 38977870,43 грн, у тому числі ПДВ 6496311,74 грн.

Договірна ціна на 2022 рік складає 1923502,43 грн, у тому числі ПДВ 320583,74 грн (абзац 2 п. 1 додаткової угоди № 12 від 08.12.2022).

Відповідно до довідки про вартість робіт за грудень 2022 року Сторони погодились, що з початку будівництва об`єкту Замовником сплачено Виконавцю за виконані роботи 38977870,43 грн, у тому числі ПДВ 6496311,74 грн.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Судом встановлено, що дійсно між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - Замовник) та ПП "Західспецбудтранс-7" був укладений договір підряду № 185 від 30.09.2019, предметом якого було виконання робіт на об`єкті: «Будівництво гуртожитку № 2, військове містечко № 2, місто Володимир-Волинський Волинської області. Шифр 2/18ж».

У подальшому, 08.12.2022 між сторонами була укладена додаткова угода №12 до договору підряду, згідно умов якої сторони виклали п. 3.1. договору в новій редакції, та встановили договірну ціну в розмірі 38977870,43 грн, у тому числі ПДВ 6496311,74 грн.

Приписами ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Також, відповідно до положень 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 ЦК України).

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Судом встановлено та відповідачем у справі не заперечується, що зобов`язання за вказаним договором були виконані сторонами в частині, що підтверджуються довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які містяться в матеріалах справи, згідно з якими замовник здійснив оплату виконавцю за виконані роботи у розмірі 38977870,43 грн, у тому числі ПДВ 6496311,74 грн.

Згідно п. 14.1.129 пункту 14.1. ст.. 14 розділу 1 ПК України, об`єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. 14.1.178 пункту 14.1 ст. 14 розділу 1 ПК України).

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 ст. 185 ПК України).

Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно із п. 15 ст. 197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з: постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Суд погоджується з позицією прокурора та позивача у справі, що приписи п. 15 ст. 197 ПК України поширюються на діяльність Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, правонаступником якого є Міністерство оборони України, що виступає замовником будівництва житла за державні кошти.

Таким чином, виконання робіт на об`єкті: «Будівництво гуртожитку № 2, військове містечко № 2, місто Володимир-Волинський Волинської області. Шифр 2/18ж» за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюване на підставі вищезазначеного договору підряду, не підлягало оподаткуванню податком на додану вартість. Включення до вартості цього договору відповідної суми ПДВ є необґрунтованим, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.

Приписами ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нормою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Таким чином, приписи ст. 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. За таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому, якщо недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин.

Суд зазначає, що існує ймовірність належного виконання договору підряду і без включення до нього умови щодо необхідності сплати Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, правонаступником якого є Міністерство оборони України, як замовником, податку на додану вартість на користь ПП "Західспецбудтранс-7", як підряднику.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

З огляду на вищевикладене, оскільки п. 3.1. договору підряду № 185 від 30.09.2019 до ціни договору неправомірно включено суму ПДВ у відповідному розмірі, наявні підстави для визнання недійсним такого положення договору підряду в частині включення до ціни правочину ПДВ.

У відповідності до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відтак, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За наведених обставин і правових підстав, суд дійшов висновку, що сума ПДВ неправомірно включена сторонами до ціни договору, а тому спірну суму коштів належить повернути Міністерству оборони України.

Висновок суду.

У контексті наведеного позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 80378 грн 14 к. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 42, 53, 73, 74, 86, 129, 165, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання будівельних робіт № 185 від 30.09.2019 в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення безпідставно отриманих коштів на суму 6496311 грн 74 к. - задоволити.

Визнати недійсним пункт 3.1. Договору підряду на виконання будівельних робіт № 185 від 30.09.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Приватним підприємством "Західспецбудтранс-7" в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість.

Стягнути з Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" (вул. Івасюка, буд. 5, м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78600, ідентифікаційний код 36112709) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код 00034022) 6496311 (шість мільйонів чотириста дев`яносто шість тисяч триста одинадцять) грн. 74 к. - безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" (вул. Івасюка, буд. 5, м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78600, ідентифікаційний код 36112709) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (ідентифікаційний код 38326057, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, № рах. UA238201720343120001000082783) 80378 (вісімдесят тисяч триста сімдесят вісім) грн 14 к. - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15.01.2025.

Суддя Т. В. Стефанів