Рішення

від 11.04.2024 по справі 917/1713/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2024Справа № 917/1713/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Рєпкіній Ю.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Сільськогосподарського кооперативу «Дружба» (вул. Полтавський шлях 161, смт. Котельва, Полтавська область)

до Міністерства Юстиції України (вул. Городецького 13, м. Київ, 01001)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Котелевська селищна рада (38600, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище міського типу Котельва, вул. Полтавський шлях, будинок 221)

про визнання протиправним та скасування наказу

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарський кооператив "Дружба" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 05.12.2022 року № 5421/5 "Про задоволення скарги".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що вказаний наказ, яким скасовано прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяном Едуардом Тіграновичем від 20.03.2021 року №№ 57197281, 57197136, 57197386 про реєстрацію за СГК "Дружба" права приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322255100:00:001:0255, 5322255100:00:005:1742, 5322255100:00:001:0257, відповідачем прийнято з порушенням приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про звернення громадян" та Порядку розгляду скарг на рішення, бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, чим протиправно позбавлено позивача належного йому на праві власності майна (земельних ділянок).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.12.2022 року у справі № 917/1713/22 на підставі ч. 5 ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України дану позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 року матеріали справи №917/1713/22 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Окрім цього, разом з позовною заявою позивачем подано заяву б/н б/д про забезпечення позову, в якій позивач в порядку ст. 137 ГПК України просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, структурним підрозділам вчиняти будь - які дії щодо виконання 05.12.2022 року № 5421/5 шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, структурним підрозділам скасовувати реєстраційні дії від 20.03.2021 року №№ 57197281, 57197136, 57197386, вчинені державним реєстратором Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяном Едуардом Тіграновичем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 14.02.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2023 року надійшла заява б/н від 09.02.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року за результатами розгляду заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 917/1713/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Котелевську селищну раду та підготовче засідання призначено на 23.03.2023 року.

Судом встановлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 13.03.2023 року надійшла заява б/н, б/д про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку не можливістю виконати вимоги ухвали суду від 20.02.2023 року у встановлені судом строки.

Також через канцелярію суду 16.03.2023 року від Котелевської селищної ради надійшли пояснення № 02.1-20/538 від 13.03.2023 року, з доказами направлення сторонам по справі, в яких третя особа зазначає, що спірні земельні ділянки, на які посилається позивач у позовній заяві, знаходяться на території Котелевської селищної територіальної громади та в силу чинного земельного законодавства вважаються власністю Котелевської селищної територіальної громади. Крім того третя особа зазначає, що Державний акт від 15.12.1995 року серії ПО №000001 на право колективної власності на землю, який був виданий КСП «Дружба», посвідчує право колективної, а не приватної власності на земельні ділянки, а також зауважує, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року по справі № 917/1633/19 не визнано право приватної власності на спірні земельні ділянки за СК «Дружба», а тому останні й далі вважаються власністю територіальної громади. На підставі вищезазначеного третя особа вважає, що Наказ Міністерства юстиції України від 05.12.2022 року № 5421/5 «Про задоволення скарги» прийнятий без порушення чинного законодавства. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Окрім цього, до початку судового засідання через канцелярію суду 16.03.2023 року, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року від Міністерства юстиції України надійшла заява б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи, а саме належним чином засвідчених матеріалів розгляду скарги Котелевської селищної ради від 06.04.2021 року № 02-43/276. Заява з додатками долучена судом до матеріалів справи.

В свою чергу, через канцелярію суду 20 березня 2023 року надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д, з доказами направлення на адреси учасників справи, в якому відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України винесений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, оскільки державний акт, на підставі якого державним реєстратором Рустамяном Е.Т. було прийнято оскаржувані рішення, не дає змоги встановити виникнення права приватної власності у СГК «Дружба» на земельні ділянки, позаяк посвідчує право колективної власності, а також проща земельної ділянки, переданої СГК «Дружба» у колективну власність, суттєво відрізняється від площі земельних ділянок, зареєстрованих державним реєстратором за сільськогосподарським кооперативом на праві приватної власності. Крім того, навіть при умові існування несуттєвих порушень, це не може слугувати підставою для скасування правомірного по суті рішення, відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року по справі №826/15358/17. На підставі викладеного у відзиві на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 року у зв`язку надходженням з клопотання уповноваженого представника позивача про відкладення судового засідання та нез`явленням в судове засідання уповноваженого представника третьої особи, відкладено підготовче засідання на 20.04.2023 року.

Судом встановлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 31.03.2023 від позивача надійшли відповідь на відзив б/н від 30.03.2023 року та 31.05.2023 року - доповнення на відповідь на відзив б/н від 29.05.2023, з доказами направлення на адреси учасників справи, в яких позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що у скаржника не існує та ніколи не існувало жодного правовстановлюючого документа на спірні земельні ділянки, який би підтверджував порушення прав Котелевської селищної ради, натомість судовим рішенням у справі № 917/1633/19 встановлено, що СГК «Дружба» є правонаступником КСП «Дружба», в тому числі у сфері земельних відносин. Крім того, відповідачем під час розгляду скарги не дотримання усіх передумов для її розгляду по суті, адже не встановлено, що права скаржника (Котелевської селищної ради) не порушені. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року, у зв`язку з задоволенням усного клопотання уповноваженого представника позивача про зобов`язання відповідача та третю особу направити на адресу позивача копії документів (належним чином засвідчених матеріалів розгляду скарги Котелевської селищної ради від 06.04.2021 року № 02-43/276), а також у зв`язку з надходженням клопотання уповноваженого представника відповідача про відкладення судового засідання та нез`явленням в судове засідання уповноваженого представника третьої особи, відкладено підготовче засідання на 31.05.2023 року.

До початку судового засідання через канцелярію суду 31.05.2023 року від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи б/н від 29.05.2023, в якій СГК «Дружба» зазначає, що в результаті зміни організаційно правової форми підприємства відбувся перехід прав та обов`язків від попередника КСП «Дружба» до правонаступника СК «Дружба», у тому числі і у сфері земельних правовідносин. Також, на думку позивача, у селищної ради не існує та ніколи не існувало жодного правовстановлюючого документа на спірні земельні ділянки, який би підтверджував порушення прав Котелевської селищної ради, більше того, у 2019 році спірні земельні ділянки було зареєстровано державним реєстратором Котелевської селищної ради за Котелевською РДА. Відповідь на пояснення судом долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 року, у зв`язку з задоволенням усного клопотання уповноваженого представника позивача про продовження підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання на 12.07.2023 року.

В судовому засіданні 12.07.2023 року, у зв`язку з нез`явленням уповноважених представників сторін та наявністю клопотань позивача та відповідача про відкладення судового засідання, протокольною ухвалою оголошено перерву на 03.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 року, у зв`язку з відповідними клопотаннями уповноважених представників позивача та відповідача, відкладено підготовче засідання на 14.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 року у зв`язку з нез`явленням уповноваженого представника позивача та клопотанням уповноваженого представника відповідача про відкладення судового засідання, відкладено підготовче засідання на 19.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 917/1713/23 та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.11.2023 року.

Судом встановлено, що до початку судового засідання, через систему «Електронний суд» 22.11.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшли пояснення б/н від 22.11.2023 року для виступу в засіданні, які за змістом є ідентичними позовній заяві та відповіді на відзив. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 року у зв`язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідача та третьої особи судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 11.01.2024 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.01.2024 року у зв`язку з тим, що судове засідання почалося із затримкою в часі через оголошення повітряної тривоги в м. Києві та представнику позивача не вдалося вийти на зв`язок з іншого суду для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, протокольною ухвалою оголошено перерву до 08.02.2024 року.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 08.02.2024 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 року, враховуючи перебування судді Селівона А.М. з 12.02.2024 року по 16.02.2024 року на навчанні в Національній школі суддів України, судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 14.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 року за заявою представника позивача призначено проведення судового засідання з розгляду справи по суті 14.03.2024 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Київському районному суду м. Полтави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 року у зв`язку з нез`явленням в судове засідання уповноважених представників відповідача та третьої особи, судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 11.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 року заяву представника СКД «Дружба» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та постановлено проводити судове засідання розгляду справи по суті 11.04.2024 року режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Київському районному суду м. Полтави.

Судом встановлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 11.04.2024 року від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про перенесення розгляду справи. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду 11.04.2024 року о 15:31, після проведення судового засідання, від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про перенесення розгляду справи.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 11.04.2024 року до суду не надходило.

У судове засідання по розгляду справи по суті 11.01.2024 року з`явився уповноважений представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з`явились.

У судове засідання по розгляду справи по суті 14.03.2024 року представники відповідача та третьої особи не з`явились, уповноважений представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Київського районного суду м. Полтави.

У судове засідання з розгляду справи по суті 11.04.2024 року уповноважені представники сторін не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про проведення судового засідання 11.04.2024 року позивач, відповідач та третя особа повідомлені відповідно до норм ст. 6 ГПК України шляхом надсилання до електронних кабінетів останніх останнього копії ухвали суду від 14.03.2024 року про відкладення судового засідання з розгляду справи № 917/1713/22 по суті, факт отримання якої 20.03.2024 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронних кабінетів.

Про поважні причини неявки в судове засідання з розгляду справи по суті 11.04.2024 уповноважених представників позивача, відповідача та третьої особи суд не повідомлено.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки учасники справи не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, не забезпечили участі своїх представників в судовому засіданні з розгляду справи по суті 11.04.2024 року, за відсутності будь - яких заяв та клопотань, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 11.04.2024 року виключно за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Так, як встановлено судом за матеріалами справи, 15.12.1995 року на підставі рішення Котелевської районної ради народних депутатів Полтавської області від 15.12.1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №000001, відповідно до якого КСП «Дружба» передано у колективну власність 4459,58 гектарів землі в межах території Котелевської районної ради народних депутатів згідно з планом зовнішніх меж, який є додатком до вказаного Державного акту.

Згідно статті 23 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видачі акту) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт серії ПЛ №000001 від 15.12.1995 року про право колективної власності на земельну ділянку оформлений належним чином та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю.

Відповідно до Протоколу № 1 загальних зборів уповноважених працівників КСП «Дружба» від 08.02.2000 року вирішено реформувати КСП «Дружба» шляхом його перетворення у Сільськогосподарський кооператив «Дружба» з переходом всіх членів КСП в с/г кооператив «Дружба».

У відповідності до частини 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (який діяв на час проведення перетворення) при перетворені одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов`язки колишнього підприємства.

Згідно статуту сільськогосподарського кооперативу «Дружба», затвердженого загальними зборами згідно протоколу № 1 від 15.02.2019 року, Сільськогосподарський кооператив «Дружба», іменований в подальшому «Кооператив», створений на підставі Законів України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про підприємництво», «Про власність», Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Земельного Кодексу України та інших Законів України, шляхом реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» і є його правонаступником, згідно протоколу Загальних зборів уповноважених від 08 лютого 2000 року за № 1.

Так, в результаті зміни організаційно правової форми підприємства відбувся перехід прав та обов`язків від попередника КСП «Дружба» до правонаступника СК «Дружба».

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Як встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі № 917/1633/19, яке набрало чинності 14.12.2020 року, за позовом СГК «Дружба» до Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області, Державного реєстратора виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Приватне сільськогосподарське підприємство «Ковпаківець», про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельні ділянки за Котелевською РДА, з урахуванням змісту наданої відділом у Котелевькому районі ГУ Держгеокадастром у Полтавській області з інформації земельні ділянки площею 18,9608 га. кадастровий номер-5322255100:00:001:0255; площею 42,5602 га. кадастровий номер - 5322255100:00:001:0257 та площею 16,1915 га. кадастровий номер - 5322255100:00:005:1472, які розташовані на території Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області (за межами населених пунктів), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно державного акту на право колективної власності на землю серії НЛ № 000001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності за №1 від 15.12.1995 року, входять до складу земель колективної власності КСП «Дружба» та за матеріалами «Проекту поділу земель на земельні частки (паї) на території СГК «Дружба» Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області, згадані земельні ділянки не були розподілені та виділені власникам земельних часток (паїв).

Тобто, в розумінні ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" вищезазначені земельні ділянки, що в даному спорі є предметом судового розгляду, не були розподілені та виділені власникам земельних часток (паїв).

В подальшому, СК «Дружба» подано заяви про проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 5322255100:00:005:1472, 5322255100:00:001:0257, 5322255100:00:001:0255 за СК «Дружба» та, відповідно, 20.03.2021 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2021 №57197386 державним реєстратором Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяном Едуардом Тіграновичем була проведена державна реєстрація права власності за Сільськогосподарським кооперативом «Дружба» (далі - позивач) на земельну ділянку, площею 42,5602 га, з кадастровим номером 5322255100:00:001:0257.

Також, 20.03.2021 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2021 №57197136 державним реєстратором Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяном Едуардом Тіграновичем була проведена державна реєстрація права власності за Сільськогосподарським кооперативом «Дружба» (далі - позивач) на земельну ділянку, площею 16,1915 га, з кадастровим номером 5322255100:00:005:1472.

Крім того, 20.03.2021 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2021 №57197281 державним реєстратором Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяном Едуардом Тіграновичем була проведена державна реєстрація права власності за Сільськогосподарським кооперативом «Дружба» (далі - позивач) на земельну ділянку, площею 18,9608 га, з кадастровим номером 5322255100:00:001:0255.

Вказані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2021 №57197386, №57197136, №57197281 державним реєстратором Рустамяном Едуардом Тіграновичем були прийняті на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №000001 від 15.12.1995 року, Листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.05.2017 №148/109-17, протоколу засідання Правління СК «Дружба», Статуту СК «Дружба», рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року по справі № 917/1633/19.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

У статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За приписами частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Вищенаведене положення узгоджується із положенням пункту 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі - Порядок № 1128), яким передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено за матеріалами справи, що Котелевська селищна рада Полтавської області звернулась до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою №02-43/276 від 06.04.2021 року (вх. №8940-26-21 від 08.04.2021 року) на рішення державного реєстратора на рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяна Едуарда Тиграновича на рішення від 20.03.2021 року:

- №57197386 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:001:0257;

- №57197136 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:005:1472;

- 57197281 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:001:0255,

якими було зареєстровано право власності на зазначені земельні ділянки за СК «Дружба».

В обґрунтування поданої скарги скаржник посилався на той факт, що державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ 000001, виданий 15.12.1995 року відповідно до рішення Котелевської районної ради народних депутатів від 15.12.1995 року №6, не являється правовстановлюючим документом для проведення даних реєстраційних дій, так як посвідчує саме право колективної, а не приватної власності (як зареєстровано в ДРРП) власності на земельні ділянки колишнього КСП «Дружба».

Скаржник зазначив, що відповідно до земельного законодавства землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Згідно архівного витягу від 27.01.2000 року №04-03.2/61 на загальних зборах уповноважених працівників колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» 08.02.2000 року прийнято рішення про реформування КСП «Дружба» шляхом його перетворення у сільськогосподарський кооператив «Дружба». Отже, оскільки в розумінні статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті, зокрема, перетворення, вищевказані земельні ділянки вважаються власністю Котелевської територіальної громади та підлягають державній реєстрації за Котелевською селищною радою, оскільки розташовані на її території.

В матеріалах справи наявні надані СК «Дружба» за наслідками отримання 20.08.2021 року запрошення на засідання колегії, яке відбудеться 26.08.2021 року, пояснення № 106 від 25.08.2021 року, за змістом яких позивач вважає рішення державного реєстратора правомірними та просить відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на наявність у СК «Дружба» правовстановлюючих документів, зокрема, Державного акту на право колективної власності на землю від 15.12.1995 року серії ПЛ № 000001, а також судового рішення у справі № 917/1633/19, яке набрало законної сили 14.12.2020 року та яким, як стверджував позивач, встановлені необхідні юридичні факти щодо переходу прав та обов`язків КСП «Дружба» до правонаступника СК «Дружба». Додатково позивач зазначав про відсутність у скаржника жодного правовстановлюючого документа на спірні земельні ділянки, який би підтверджував порушення прав Котелевської селищної ради.

Також позивачем на адресу Колегії надавались пояснення № 111 від 31.08.2021 року, копія яких наявна в матеріалах справи, в яких останній підтримав попередньо зазначену позицію щодо скарги та наголосив на достовірність відомостей Державного акту.

За результатами розгляду скарги Котелевської селищної ради Полтавської області Південно-Східною регіональною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено Висновок від 01.09.2021 року, за змістом якого Колегія рекомендувала скаргу Котелевської селищної ради Полтавської області від 06.04.2021 року №02-43/276 задовольнити та скасувати рішення від 20.03.2021 року №57197386, №57197136, №57197281, прийняті державним реєстратором Рустамяном Едуардом Тіграновичем.

Як вбачається зі змісту Висновку від 01.09.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, Колегія виходила з того, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Рустамяном Е. Т. з порушенням вимог статей 10, 18, 20, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 53 Порядку № 1127, оскільки державним реєстратором Рустамяном Е.Т. при отриманні відомостей з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок не було встановлено зареєстрованих прав СК «Дружба» на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 15.12.1995 року серії ПЛ 000001; державним реєстратором Рустамяном Е.Т. не було перевірено надані документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: не встановлено, що документи для державної реєстрації прав подано не в повному обсязі, передбаченому законодавством (заявником не було надано документ, що підтверджує набуття права приватної власності за СК «Дружба»).

Також відповідно до Доручення Міністра юстиції України № 553/1/48-21 від 28.10.2021 року та згідно п. 11 Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 71/5 від 09.01.2020 року, скарга Котелевської селищної ради Полтавської області була повторно розглянута Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції та за результатом розгляду був складений Висновок від 18.11.2021 року, яким Колегія рекомендувала скаргу Котелевської селищної ради Полтавської області від 06.04.2021 року №02-43/276 задовольнити в повному обсязі та скасувати рішення від 20.03.2021 року №57197386, №57197136, №57197281, прийняті державним реєстратором Рустамяном Едуардом Тіграновичем.

Як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи пояснень позивача № 125 від 18.11.2022 року на адресу Колегії, позивач заперечує проти скарги та вважає її безпідставною, наведені в поясненнях обґрунтування та доводи ідентичні до змісту попередньо поданих пояснень СК «Дружба».

Відповідно до змісту Висновку від 18.11.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, Колегія додатково зазначила, що оскаржувані державні реєстрації були проведені на підставі державного акту на право колективної власності на земельні ділянки, а тому, у державного реєстратора Рустамяна Е.Т. були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень та проведення оскаржуваних державних реєстрацій права приватної власності.

В подальшому, відповідно до Доручення Міністра юстиції України № 128/1/48-22 від 21.02.2022 року та згідно п. 11 Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 71/5 від 09.01.2020 року, скарга Котелевської селищної ради Полтавської області була втретє розглянута Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції та за результатом розгляду був складений Висновок від 03.08.2022 року, яким Колегія рекомендувала скаргу Котелевської селищної ради Полтавської області від 06.04.2021 року №02-43/276 задовольнити в повному обсязі та скасувати рішення від 20.03.2021 року №57197386, №57197136, №57197281, прийняті державним реєстратором Рустамяном Едуардом Тіграновичем.

Судом встановлено згідно пояснень позивача від 01.08.2022 року № 41 на адресу Колегії, копія яких наявна в матеріалах справи, що позивач вважає рішення державного реєстратора правомірними та просить відмовити в задоволенні скарги як безпідставної, посилаючись на наявність у СК «Дружба» правовстановлюючих документів за землю, а саме Державного акту на право колективної власності на землю від 15.12.1995 року серії ПЛ № 000001, а також судового рішення у справі № 917/1633/19, зазначаючи про відсутність у скаржника жодного правовстановлюючого документа на спірні земельні ділянки, який би підтверджував порушення прав Котелевської селищної ради.

У Висновку від 03.08.2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи, окрім попередньо зазначених висновків, Колегія додатково наголосила, що згідно з відомостями з Державного реєстру прав Колегією встановлено, що площа земельної ділянки, переданої СГК «Дружба» 15.12.1995 року у колективну власність для виробництва сільськогосподарської продукції становить 4459,58 га. При цьому, площа зареєстрованих державним реєстратором Рустамяном Е.Т. на підставі оскаржуваних рішень земельних ділянок становить :

- земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:001:0255 - 18,9608 га,

- земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:005:1472 - 16,1915 га,

- земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:001:0257 - 42,5602 га.

Відтак, загальна площа земельних ділянок, зареєстрованих на підставі оскаржуваних рішень, прийнятих державним реєстратором Рустамяном Е.Т., суттєво відрізняється від загальної площі земельної ділянки, вказаної в державному акті.

Крім того, Колегією встановлено, що Рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/1633/19 не визнано право приватної власності на земельну ділянку за СГК «Дружба», відтак і не є підставою для реєстрації такого права в розумінні реєстраційного законодавства.

На підставі зазначеного висновку Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 05.12.2022 року №5421/5, яким відповідно до частини третьої статті 26, пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скаргу Котелевської селищної ради Полтавської області від 06.04.2021 №02-43/276 задоволено, скасовано рішення від 20.03.2021 №№57197281, №57197136, №57197386, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустаміном Едуардом Тиграновичем, виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.

Відповідно до частини 10 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

В свою чергу, на переконання позивача, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 05.12.2022 року №5421/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустаміном Едуардом Тиграновичем рішення №№ 57197281, №57197136, №57197386 від 20.03.2021 року щодо реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322255100:00:001:0255, 5322255100:00:005:1472, 5322255100:00:001:0257 є незаконним та прийняті відповідачем з порушенням приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про звернення громадян» та Порядку розгляду скарг на рішення, бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, чим протиправно позбавлено позивача належного йому на праві власності майна (земельних ділянок).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умовою, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. В той же час, на думку позивача, у скаржника не існує і ніколи не існувало жодного правовстановлюючого документа на спірні земельні ділянки, який би підтверджував порушення прав Котелевської селищної ради. Відповідачем під час розгляду скарги не дотримано всіх передумов для розгляду скарги по суті, адже не встановлено, що права скаржника (Котелевської селищної ради) не порушені.

Також позивач зазначає, що відповідачем порушено місячний строк розгляду скарги більш ніж на півтора роки та допущено порушення процедури розгляду, відбувалась безпідставна зміна колегій та безпідставні відкладення розгляду скарги.

Позивач також не погоджується з висновками Колегій, що державним реєстратором рішення прийняті на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності позивача на земельні ділянки, однак позивачу належить право реформованого КСП «Дружба» на підставі рішення загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Дружба», оформленого Протоколом №1 від 08.02.2000 року.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, наведене в сукупності є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України від 05.12.2022 року №5421/5 в судовому порядку як такого, що є протиправним, позаяк ним були скасовані правомірні рішення державного реєстратора, тобто має місце порушення права власності позивача на земельні ділянки.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось судом вище, спірні правовідносини виникли у зв`язку із визнанням Міністерством юстиції України неправомірними рішень державного реєстратора Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяна Едуарда Тіграновича №57197281, №57197136, №57197386 від 20.03.2021 року, які полягають у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно (земельні ділянки з кадастровими номерами 5322255100:00:001:0255, 5322255100:00:005:1472, 5322255100:00:001:0257) за СК «Дружба», та порушенням, на думку позивача, спірним наказом Міністерства юстиції України його права власності на спірне нерухоме майно.

При цьому позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті правомірності вчинення державним реєстратором Рустамяном Едуардом Тіграновичем оскаржуваних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 5322255100:00:001:0255, 5322255100:00:005:1472, 5322255100:00:001:0257, які розташовані на території Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області за СК «Дружба» з посиланням на факт належності позивачу на праві власності майна та земель під будівлями реформованого КСП «Дружба» з огляду на Протокол №1 від 08.02.2000 року загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Дружба», із посиланням на те, що земельні ділянки не перейшли до земель комунальної власності.

В контексті вищенаведеного судом враховано, що надання оцінки щодо правомірності прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень саме щодо реєстрації права власності на нерухоме майно входить до юрисдикції господарського суду, оскільки спрямоване на захист права позивача на нерухоме майно від їх можливого порушення іншою особою та при цьому приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2021 року №57197281, №57197136, №57197386 державний реєстратор Рустамян Е. Т. безпосередньо вчиняв дії щодо реєстрації такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.

В свою чергу, оскільки саме позивач був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, господарський суд зазначає, що такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 826/3582/17, згідно якої приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватною права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Суд зазначає, що даний спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, яке, на думку позивача, оформлено відповідно до вимог та порядку, визначених законом, отже вимоги у цій справі так чи інакше зводяться до захисту права власності на об`єкти нерухомого майна, а відтак вимоги у даній справі направлені на захист прав СК «Дружба» на спірне нерухоме майно, зокрема, від порушення з боку інших осіб, в тому числі за наслідками розгляду скарги Котелевської селищної ради щодо порушення прав територіальної громади на земельну ділянку.

При цьому, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду господарський суд наголошує, що в даному випадку під час розгляду спору повинна надаватись юридично - правова оцінка правовідносинам, які склались на момент вчинення спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, не зважаючи на можливі процедурні порушення.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та їх обтяжень і забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора від 05.05.2021 року регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №917/553/17, досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до положень статі 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно із частиною 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

В свою чергу, підставами для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав може бути подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина 5 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З контексту вищенаведених норм вбачається, що порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна включає, зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення такого розгляду (у випадку встановлення наявності відповідних підстав для цього), надання встановленого Законом строку для усунення виявлених недоліків та, відповідно, прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав (у випадку не усунення заявником недоліків, які стали підставами для зупинення розгляду заяви).

За таких обставин, до моменту прийняття державним реєстратором Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяном Едуардом Тіграновичем рішень № 57197281, №57197136, №57197386 від 20.03.2021 року щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322255100:00:001:0255, загальною площею 18,9608 га, 5322255100:00:005:1472, загальною площею 16,1915 га, 5322255100:00:001:0257, загальною площею 42,5602 га за Сільськогосподарським кооперативом «Дружба» на нього покладався обов`язок перевірки відповідності поданих для такої реєстрації документів вимогам діючого законодавства України, як в частині їх наявності, так і в частині відповідності їх змісту.

Як визначено статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для державної реєстрації за СК «Дружба» права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322255100:00:001:0255, загальною площею 18,9608 га, 5322255100:00:005:1472, загальною площею 16,1915 га, 5322255100:00:001:0257, загальною площею 42,5602 га стали наступні документи: рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року по справі № 917/1633/19; протокол засідання Правління СК «Дружба» №2 від 05.03.2021; лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.05.2017 року №148/109-17 з копією державного акту на право колективної власності на землю від 15.12.1995 серії ПЛ №000001.

Так, Державний акт на право колективної власності на землю від 15.12.1995 року серії ПЛ № 000001, поданий для державної реєстрації права власності, не дає змоги встановити виникнення права приватної власності у СГК «Дружба» на земельні ділянки, оскільки посвідчує право колективної власності на земельні ділянки.

Окрім цього, загальна площа земельної ділянки, переданої СГК «Дружба» у колективну власність становить 4459,58 га, в той час, як загальна площа зареєстрованих державним реєстратором на підставі оскаржуваних рішень земельних ділянок становить 77,7125 га.

В контексті вищенаведеного суд зазначає, що площа земель, які перебували у колективній власності КСП «Дружба», може відрізнятись від площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками паїв, оскільки частина земель залишилась не розпайованою, частина (несільськогосподарські угіддія) паюванню не підлягали.

При цьому право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю, який, як свідчать матеріали справи, позивачем суду не надано.

Також суд наголошує, що рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1633/19 не може бути підставою для реєстрації права приватної власності за СК «Дружба» в розумінні реєстраційного законодавства, позаяк вказаним рішенням суду право приватної власності за СК «Дружба» на земельні ділянки не визнано.

Так, у справі № 917/1633/19 задоволено позовні вимоги Сільськогосподарського кооперативу «Дружба» та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області від 26.12.2018 р. № 29721403, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 16,1915 га., кадастровий номер земельної ділянки 5322255100:00:005:1472, місце розташування: Полтавська область, Котелевський район, Котелевська селищна рада за Котелевською районною державною адміністрацією; скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області від 11.01.2019 р. № 29851191, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 42,5602 га., кадастровий номер 5322255100:00:001:0257, місце розташування: Полтавська область, Котелевський район, Котелевська селищна рада за Котелевською районною державною адміністрацією; скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області від 11.01.2019 р. № 29848285, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 18,9608 га., кадастровий номер 5322255100:00:001:0255, місце розташування: Полтавська область, Котелевський район, Котелевська селищна рада за Котелевською районною державною адміністрацією.

За висновками суду у справі № 917/1633/19, розпорядження спірними землями не належить до компетенції Котелевської РДА, а тому рішення про реєстрацію права власності за Котелевською РДА на земельні ділянки з кадастровим номером 53222551200:00:001:0257, кадастровим номером 5322255100:00:001:0255, кадастровим номером 5322255200:00:005:1472, підлягали скасуванню. При цьому як зазначено судом, доказів, які б підтверджували припинення права власності на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №000001 від 15.12.1995 р., суду не надано та у матеріалах справи відсутні (справи № 917/1633/19).

Зазначене рішення суду у справі № 917/1633/19 на засіданні правління СК «Дружба», результат якого оформлено протоколом № 2 від 05.03.2021 року, в сукупності з Державним актом на право колективної власності на землю від 15.12.1995 року було визнано достатньою та правомірною підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки з кадастровим номером 53222551200:00:001:0257, кадастровим номером 5322255100:00:001:0255, кадастровим номером 5322255200:00:005:1472 за СК «Дружба», та, в подальшому, було реалізовано шляхом звернення до державного реєстратора Рустамяна Е.Т. для вчинення відповідних реєстраційних дій.

Окрім цього, з урахуванням преюдиційного рішення у справі № 917/1633/19, рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.09.2021 року у справі № 917/1127/19, яке набрало законної сили 26.10.2021 року, визнано протиправними та скасовано розпорядження Котелевської РДА Про надання в оренду нерозподілених земельних ділянок, виходячи з обставин відсутності у Котелевської РДА компетенції щодо розпорядження спірними земельними ділянками.

Також не може бути розцінений в якості підстав для реєстрації права власності за позивачем на спірні земельні ділянки наданий останнім державному реєстратору лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.05.2017 року №148/109-17, позаяк такий лист є виключно супровідним документом до копії Державного акту на право колективної власності на землю від 15.12.1995 року серії ПЛ №000001.

Отже, надаючи за результатами дослідження матеріалів справи оцінку діям державного реєстратора, якими було зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Приписами частини 1 статті 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Земельного кодексу України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Отже, земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не допускає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2020 року у справі № 917/1997/16.

При цьому, пунктом 21 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування масивах сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання земель зрошення в Україні» № 2498-VIII від 10.07.2018 року, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, як, в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Як зазначено в Пояснювальній записці до проекту Закону № 2498-VIII метою прийняття такої норми стало створення ефективного механізму використання масивів земель сільськогосподарського призначення з метою запобігання рейдерству та стимулювання зрошення, а також вирішення проблеми використання земель колективної власності на землю, позаяк існувала нагальна необхідність встановлення на законодавчому рівні порядку обернення права колективної власності на землю на право приватної та комунальної власності. Відтак було запропоновано більш дієвий альтернативний механізм вирішення питання оптимізації землекористування в межах масиву, запобігання рейдерству, усунення «шахматки» та сприяння розвитку зрошення.

Суд зазначає, що Закон України 2498-VIII від 10.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування масивах сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання земель зрошення в Україні», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, набрав чинності 01.01.2019 року

Отже, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земель в натурі (на місцевості) після 01.01.2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради) (постанови Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 530/467/19 та від 12.02.2023 року у справі № 525/491/20).

Таким чином, до дати набрання чинності Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 року - 01.01.2019 року позивач як правонаступник колективного сільськогосподарського підприємства мав прийняти рішення про розподіл земель, що залишились у колективній власності та не були передані у власність у порядку, визначеному законом, проте, як встановлено судом, СК «Дружба» таким правом у визначений законодавством строк не скористався, подавши, натомість, документи для реєстрації за позивачем права приватної власності 18.03.2021 року.

Відповідно до Державного акту ПЛ №000001 від 15.12.1995 року земельна ділянка розташована на території Котелевської селищної ради.

Отже, оскільки спірні земельні ділянки перебували у колективній власності КСП «Дружба», яке станом на 01.01.2019 року - дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» було припинено, вказані земельні ділянки після набрання чинності вказаним Законом мала перейти в комунальну власність Котелевської селищної ради у разі відсутності зареєстрованих прав власності на таку земельну ділянку, в тому числі за правонаступником ліквідованого КСП «Дружба».

При розгляді справи № 917/1633/19 Господарським судом Полтавської області було встановлено, що з інформації, наданої відділом у Котелевькому районі ГУ Держгеокадастром у Полтавській області вбачається, що земельні ділянки площею 18,9608 га. кадастровий номер-5322255100:00:001:0255; площею 42,5602 га. кадастровий номер- 5322255100:00:001:0257 та площею 16,1915 га. кадастровий номер - 5322255100:00:005:1472, які розташовані на території Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області (за межами населених пунктів), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно державного акту на право колективної власності на землю серії НЛ № 000001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності за №1 від 15.12.1995 року входять до складу земель колективної власності КСП «Дружба». За матеріалами «Проекту поділу земель на земельні частки (паї) на території СГК «Дружба» Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області, зазначені земельні ділянки не були розподілені та виділені власникам земельних часток (паїв).

У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 року по справі №925/461/21 зазначено, що здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить. Необхідність дотримання передбачених статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" умов слідує також і з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набрали чинності згодом - 01.01.2019. Так, згідно зі статтею 14-1 цього Закону у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

За таких обставин, державний реєстратор Рустамян Е.А. за відсутності наданого позивачем рішення територіальної громади в особі Котелевської селищної ради про передачу йому у власність даних земельних ділянок, яке надавало можливість встановити наявність підстав для прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно, не мав вчиняти реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок.

Таким чином, за висновком суду, оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором Рустамяном Е.А. на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності СК «Дружба» на спірні земельні ділянки, позаяк позивачем всупереч вимогам статей 82, 84 Земельного кодексу України не було доведено саме той факт, що право власності КСП «Дружба» на спірні земельні ділянки як майно реформованого КСП перейшло у право власності СК «Дружба».

Водночас суд зауважує, що предметом даного спору є саме правомірність виданого 05.12.2022 року Міністерством юстиції України наказу за №5421/5 на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03.08.2022 року, в той час як обґрунтування заявленого позивачем позову зводяться до вирішення спору про право власності на спірні земельні ділянки.

У позовній заяві позивач також вказує на те, що відповідачем порушено місячний строк розгляду скарги, оскільки її розгляд здійснюється у строки встановлені Законом України «Про звернення громадян». Крім того, під час розгляду скарги відбувалась безпідставна зміна колегій та безпідставні відкладення розгляду скарги.

Так, відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до частини 4 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Частиною 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

У відповідності до пункту 3 Порядку №1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема, з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Згідно з пунктом 3 Наказу Мін`юсту №1531/5 від 27.04.2021 Про вжиття заходів щодо забезпечення ефективного розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації встановлено, що скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, які надійшли на розгляд до Міністерства юстиції України та рішення за якими Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не прийнято, можуть за дорученням Міністра юстиції або заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації передаватися на розгляд регіональних колегій Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2021 року висновком Південно-Східною регіональною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції рекомендовано прийняти рішення у формі наказу та скаргу Котелевської селищної ради Полтавської області задовольнити, однак, Колегії потрібно додатково дослідити обставини справи.

В подальшому 01.09.2021 висновком Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.11.2021 року рекомендовано скаргу задовольнити в повному обсязі, однак, Дорученням Міністерства юстиції України від 21.02.2022 року №128/1/48-22 повернуто скаргу Котелевської селищної ради Полтавської області та рекомендовано членам Колегії розглянути її повторно з урахуванням відповідних норм права та встановлених обставин, з посиланням на нездійснення Колегією належним чином дослідження всіх обставин скарги.

Згідно п. 11 Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 71/5 від 09.01.2020 року, розгляд Колегією скарги здійснюється повторно у разі доручення Мін`юсту щодо перегляду відповідної скарги з мотивів невідповідності висновку Колегії вимогам законодавства, неналежного дослідження обставин відповідної скарги або неналежного мотивування відповідного рішення.

Отже, наведеним спростовуються твердження позивача щодо неправомірності розгляду скарги у різних колегіях Міністерства юстиції України, позаяк можливість такого перегляду прямо передбачена чинним законодавством.

Щодо належного повідомлення Міністерством юстиції України сторін про дату, час та місце засідань Комісії з розгляду скарги Котелевської селищної ради, то суд зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

В подальшому, пункт 10 Порядку №1128 доповнено абзацом 5, відповідно до якого, розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 (виключено на підставі Постанови КМ № 696 від 17.06.2022) Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально. Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Судом встановлено, що повідомлення про час розгляду скарги Котелевської селищної ради Полтавської області 01.09.2021 року, 18.11.2021 року, 03.08.2022 року були розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, відповідно до листів ДП «НАІС» 4246/14.2-12 від 26.08.2021, №5704/14.2-11 від 17.11.2021 та №2065/14.2-11 від 18.07.2022.

Додатково про час та дату розгляду скарги скаржник та заінтересовані особи були повідомлені шляхом надсилання відповідних повідомлень про проведення засідань колегії засобами електронного зв`язку (електронної пошти), що підтверджується наданими відповідачем скріншотами.

Також в матеріалах справи наявні телефонограми від 15.11.2021 року, від 18.07.2022 року про повідомлення скаржника та заінтересованих осіб про розгляд скарги, а також акти про неможливість здійснення виклику телефонограмами ПСП «Ковпаківець» від 15.11.2021 року та від 03.08.2022 року, Котелевської селищної ради Полтавської області та державного реєстратора Рустамяна Е.Т. від 15.11.2021 року.

Крім того, після призначення скарги до колегіального розгляду до Міністерства юстиції України надійшли пояснення по суті скарги від: державного реєстратора Рустамяна Е.Т. від 19.07.2022 №34, вх. №СК-1244-22 від 19.07.2022р.; СК «Дружба» від 01.08.2022 №41, вх.№СК-1426-22 від 01.08.2022.

Таким чином, враховуючи наявні докази, за висновками суду, відповідачем вчинені всі передбачені Порядком дії з метою повідомлення скаржника та заінтересованих осіб, зокрема, позивача, про час і місце засідань Колегій з розгляду скарги.

Більше того, суд наголошує, що позивач скористався правом на подання письмових доказів та аргументованих пояснень по суті скарги.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач за умови наявності відповідних підстав не скористався передбаченою пунктом 12 Порядку можливістю звернутись із клопотанням про відкладення розгляду скарги.

В свою чергу суд зазначає про наявність у позивача в межах даного судового спору права подання суду відповідних письмових пояснень/доказів у випадку порушення процедурних питань під час розгляду скарги, про які не було зазначено попередньо.

В частині тверджень позивача про те, що у відповідача були відсутні підстави для розгляду скарги Котелевської селищної ради у зв`язку з відсутністю порушених прав скаржника за наслідками прийняття рішень державного реєстратора, суд з урахуванням вищенаведених мотивів та висновків наголошує, що Котелевська селищна рада як орган територіальної громади, у даному випадку, оспорювала рішення державного реєстратора Рустамяна Е.Т. №57197281, №57197136, №57197386 від 20.03.2021 року про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за СК «Дружба» оскільки вважала, що спірні земельні ділянки після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» перейшли у комунальну власність, отже при прийнятті до розгляду скарги у Комісії Міністерства юстиції України були наявні підстави вважати, що внаслідок неправомірного рішення державного реєстратора право власності скаржника може бути порушено.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до статті 14 Господарського кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, господарський суд при розгляді даної справи та в межах заявлених позовних вимог має дослідити питання законності та правомірності прийняття Міністерством юстиції України спірного наказу, яким скасовано рішення державного реєстратора з тієї підстави, що воно здійснене на підставі документів, які не давали змоги встановити права власності СК «Дружба» на земельні ділянки.

При цьому суд відзначає, що наразі в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття спірних рішень №57197281, №57197136, №57197386 від 20.03.2021 року позивачем були подані державному реєстратору документи, які б беззаперечно свідчили про набуття СК «Дружба» права власності на земельну ділянку.

Відтак, встановивши наявність в діях державного реєстратора порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України обґрунтовано та правомірно прийняло рішення, оформлене наказом №5421/5 від 05.12.2022 року про задоволення скарги Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області та скасування спірних рішень державного реєстратора Рустамяна Едуарда Тіграновича №57197281, №57197136, №57197386 від 20.03.2021 року.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Згідно пункту 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Тобто, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Колегія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, зокрема, встановити чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором, чи було оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято, вчинено на законних підставах. За результатами розгляду скарги Колегією приймається мотивоване рішення, у формі висновку.

Отже, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що до компетенції Колегії при розгляді скарг віднесено здійснення перевірки законності дій або бездіяльності державного реєстратора на предмет дотримання ним при вчиненні нотаріальних дій законодавства про реєстрацію речових прав.

Водночас, судом враховано викладені в постанові Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 910/694/21 висновки про застосування норм права, згідно яких з урахуванням системного аналізу змісту положень частин 6, 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 2,5,9,13 Порядку № 1128 в частині обсягу повноважень Мін`юсту під час розгляду скарг на дії або бездіяльність державних реєстраторів колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін`юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право".

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що оскаржувані рішення державного реєстратора Кобеляцької міської ради Полтавської області Рустамяна Едуарда Тіграновича №57197281, №57197136, №57197386 від 20.03.2021 року щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322255100:00:001:0255 загальною площею 18,9608 га, 5322255100:00:005:1472 загальною площею 16,1915 га, 5322255100:00:001:0257 загальною площею 42,5602 га за СК «Дружба» прийняті вказаним державним реєстратором з порушенням вимог ст.ст. 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абзацу 1 пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Оскільки Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 05.12.2022 року №5421/5 «Про задоволення скарги» у зв`язку з наявністю порушень законодавства в сфері державної реєстрації прав та прийняття рішення державним реєстратором на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності позивача на земельні ділянки, отже позов Сільськогосподарського кооперативу «Дружба» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №5421/5 від 05.12.2022 року є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Окремо судом враховується, що відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд доходить висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають як необґрунтовані та недоведені.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 13 січня 2025 року.

Суддя А.М. Селівон