Рішення

від 09.01.2025 по справі 910/11208/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2025Справа № 910/11208/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.А. Енерджі" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2 078 191,24 грн,

за участю представників:

позивача: Сидоренко Є.О.;

відповідача: Подобєда О.В., Фартушної В.Л.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "С.А. Енерджі" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 2 403 375,54 грн заборгованості за договором від 25 серпня 2021 року № 2121/02/21, з яких: 2 312 172,78 грн - основна заборгованість, 20 893,40 грн - три проценти річних, 70 309,36 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 жовтня 2024 року.

3 жовтня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 27 вересня 2024 року № 15/5280, у якому Підприємство зазначило, що порядок розрахунків між сторонами за придбану електричну енергію здійснюється відповідно до пункту 11.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок № 641), у редакції, чинній з 25 січня 2024 року. Однак, при розрахунку заявлених до стягнення компенсаційних виплат позивач застосував нечинну редакцію вказаного Порядку. Крім того, позивачем необґрунтовано завищені суми інфляційних втрат у спірних періодах шляхом заокруглення сукупного індексу інфляції не до десятих (одного знака після коми), а до мільйонних (шести знаків після коми). У зв`язку з цим заявлені до стягнення з Підприємства суми є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, на думку відповідача, зобов`язання Підприємства щодо проведення розрахунків з позивачем за розрахункові місяці: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень, вересень, жовтень 2023 року, - не настали, оскільки Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") не сплатило за надані відповідачем послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. При цьому, невиконання Підприємством договірних зобов`язань пов`язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, а також заборгованістю НЕК "Укренерго" перед Підприємством. Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум трьох процентів річних до 1 грн.

14 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли: заява від 12 жовтня 2024 року про проведення призначеного засідання без участі його представника, а також заява від 12 жовтня 2024 року про зменшення розміру позовних вимог, у якій Товариство просило суд стягнути з відповідача 2 174 894,74 грн заборгованості за договором від 25 серпня 2021 року № 2121/02/21, з яких: 2 083 691,98 грн - основна заборгованість, 20 893,40 грн - три проценти річних, 70 309,36 грн - інфляційні втрати. У цій заяві позивач також просив суд повернути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 3 427,21 грн.

У підготовчому засіданні 17 жовтня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про прийняття до розгляду заяви Товариства від 12 жовтня 2024 року про зменшення розміру позовних вимог та про відкладення підготовчого засідання на 14 листопада 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року повернуто Товариству з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 3 427,21 грн.

12 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли: заява від цієї ж дати про проведення призначеного засідання без участі його представника, а також заява від 12 листопада 2024 року про зменшення розміру позовних вимог, у якій Товариство просило суд стягнути з відповідача 2 078 191,24 грн заборгованості за договором від 25 серпня 2021 року № 2121/02/21, з яких: 1 986 988,48 грн - основна заборгованість, 20 893,40 грн - три проценти річних, 70 309,36 грн - інфляційні втрати. У цій заяві позивач також просив суд повернути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1 450,55 грн.

У підготовчому засіданні 14 листопада 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про прийняття до розгляду заяви Товариства від 12 листопада 2024 року про зменшення розміру позовних вимог; про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 грудня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2024 року повернуто Товариству з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1 450,55 грн.

11 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання від вказаної дати про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в загальному розмірі 22 978,81 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Цього ж дня через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли: письмові пояснення по справі від 11 листопада 2024 року та заява від цієї ж дати про проведення призначеного засідання без участі представника позивача. У вказаних поясненнях Товариство зазначило, що посилання відповідача на залежність розрахунків за договором купівлі-продажу електричної енергії від 25 серпня 2021 року № 2121/02/21 від розрахунків між Підприємством та НЕК "Укренерго" є безпідставними, оскільки останнє не є стороною вказаного правочину. Крім того, Товариство вказувало на відсутність правових підстав для зменшення сум нарахованих компенсаційних виплат.

У судовому засіданні 12 грудня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 9 січня 2025 року.

7 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від вказаної дати про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в загальному розмірі 842 145,86 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 9 січня 2025 року представник Товариства підтримав позовні вимоги (з урахуванням його заяви про зменшення розміру позовних вимог), просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві, просили в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2021 року між Підприємством та Товариством укладено договір № 2121/02/21, за умовами якого позивач, як виробник за "зеленим тарифом", зобов`язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину й законодавства України, у тому числі Порядку № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.

26 січня 2024 року між Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 1217/07/24, якою глави 1- 8 вищевказаного договору замінено главами 1- 9 у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) продавець зобов`язується продавати, а Підприємство - купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та чинного законодавства України, у тому числі Порядку № 641.

Сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього договору. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком № 641, у національній валюті України (пункти 2.1.- 2.3. договору в редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року).

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Підпунктом 2 пункту 4.4. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) передбачено, що відповідач зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне й у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Підпунктом 2 пункту 4.4. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) передбачено, що відповідач зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.

За умовами пунктів 3.1.- 3.3. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку № 641. Розрахунок за куплену Підприємством електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Сторони при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої Підприємством у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку № 641.

Відтак, порядок розрахунків між сторонами за цим правочином врегульовано Порядком № 641.

Згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 (у редакції від 26 січня 2024 року, яка була чинна на час настання строку проведення розрахунків між сторонами) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

НКРЕКП постановами: від 30 квітня 2024 року № 858 (оприлюднена 1 травня 2024 року), від 8 травня 2024 року № 896 (оприлюднена 10 травня 2024 року), від 15 травня 2024 року № 946 (оприлюднена 16 травня 2024 року), - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу за спірний період: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року та вересень-грудень 2023 року.

Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ); у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ); у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ); у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ); у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ); у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ); у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ); у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ); у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ); у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ); у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ); у жовтні 2023 року - 1 620 295 826,61 грн (без ПДВ); у листопаді 2023 року - 624 475 530,23 грн (без ПДВ); у грудні 2023 року - 442 985 759,92 грн (без ПДВ).

Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано й скріплено їх печатками акти купівлі-продажу електроенергії, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг та вартість виробленої позивачем та купленої відповідачем електричної енергії, а саме: за вересень 2022 року - на суму 66 854,40 грн з ПДВ; за жовтень 2022 року - на суму 88 851,36 грн з ПДВ; за листопад 2022 року - на суму 43 729,44 грн з ПДВ; за грудень 2022 року - на суму 44 865,71 грн з ПДВ; за лютий 2023 року - на суму 326 363,56 грн з ПДВ; за березень 2023 року - на суму 597 164,92 грн з ПДВ; за квітень 2023 року - на суму 517 112,00 грн з ПДВ; за травень 2023 року - на суму 1 850 861,22 грн з ПДВ; за червень 2023 року - на суму 4 524 026,87 грн з ПДВ; за липень 2023 року - на суму 4 821 535,37 грн; за вересень 2023 року - на суму 4 237 955,16 грн з ПДВ; за жовтень 2023 року - на суму 3 111 604,09 грн з ПДВ; за листопад 2023 року - на суму 1 217 145,35 грн з ПДВ; за грудень 2023 року - на суму 743 993,29 грн з ПДВ.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством своїх зобов`язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом (з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог від 12 жовтня 2024 року та від 12 листопада 2024 року) загальний розмір заборгованості Підприємства з придбаної відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 1 986 988,48 грн.

Разом із цим, пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Під час розгляду даної справи по суті відповідачем у добровільному порядку була сплачена на рахунок позивача сума основної заборгованості в загальному розмірі 865 124,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 14 листопада 2024 року № 420 118 на суму 22 978,81 грн, від 26 грудня 2024 року: № 435 641 на суму 3 294,03 грн та № 436 158 на суму 403 939,85 грн, від 31 грудня 2024 року: № 438 303 на суму 2 538,81 грн та № 440 561 на суму 432 373,17 грн.

Оскільки судом встановлено, що Підприємство під час розгляду даної справи по суті частково погасило суму спірної основної заборгованості в загальному розмірі 865 124,67 грн, що свідчить про відсутність предмету спору в частині зазначеної суми основного боргу, провадження у справі в частині цих вимог підлягає закриттю на підставі вищевказаної норми.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості перед Товариством у зв`язку з несплатою НЕК "Укренерго" Підприємству боргу за надані останнім послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній з 26 січня 2024 року) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4. Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів Підприємством від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження таких коштів.

Тобто, положення вказаного Порядку жодним чином не звільняють Підприємство від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.

У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до укладеного між сторонами договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу отримання Підприємством коштів від ОСП, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції відповідних додаткових угод) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

У свою чергу, відповідно до статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем щодо повної оплати за поставлену електричну енергію за періоди: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень-грудень 2023 року, - є таким, що настав.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі-продажу електроенергії: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року та вересень-грудень 2023 року, з урахуванням проведених Підприємством часткових оплат, складає 1 121 863,81 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 20 893,40 грн та 70 309,36 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із цим, позивач невірно визначив початкову дату періоду прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором.

Суд звертає увагу позивача на те, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній з 26 січня 2024 року) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Оскільки постанови НКРЕКП №№ 858, 896 та 946 затверджені після 26 січня 2024 року, тобто, після набрання чинності змін до Порядку № 641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у вересні-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року та вересні-жовтні 2023 року, мали здійснюватись у порядку та в строки, встановлені саме пунктом 11.4 Порядку № 641 у редакції, чинній з 26 січня 2024 року.

При цьому, додатковою угодою до договору від 26 січня 2024 року № 1217/07/24 сторони прямо передбачили, що розрахунки за вказаним правочином здійснюються саме в порядку пункту 11.4. Порядку.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до приписів частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, з урахуванням дат затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, останній зобов`язаний був провести із позивачем остаточний розрахунок за куплену електричну енергію: за лютий, липень та вересень 2023 року - до 8 травня 2024 року включно; за грудень 2022 року, березень-червень, листопад-грудень 2023 року - до 17 травня 2024 року включно; за вересень-листопад 2022 року, жовтень 2023 року - до 23 травня 2024 року включно.

Відтак, нарахування заявлених до стягнення позивачем компенсаційних виплат за актами купівлі-продажу електроенергії за лютий, липень та вересень 2023 року повинно здійснюватися з 9 травня 2024 року, а не з 7 травня 2024 року, як визначив позивач у своєму розрахунку; за актами купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року, березень-червень, листопад-грудень 2023 року - з 18 травня 2024 року, а не з 11 травня 2024 року; за актами купівлі-продажу електроенергії за вересень-листопад 2022 року, жовтень 2023 року - з 24 травня 2024 року, а не з 20 травня 2024 року.

Враховуючи викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за спірний період прострочення виконання зобов`язання відповідачем. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 13 400,05 грн, інфляційних втрат - 40 293,14 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 7 493,35 грн трьох процентів річних та 30 016,22 грн інфляційних втрат слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо невірності здійсненого Товариством розрахунку інфляційних втрат з посиланням на дію правила заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми (один знак після коми), про що писав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19.

Зокрема, Верховний Суд у вищевказаній постанові в контексті порядку застосування частини 2 статті 625 ЦК України дійшов висновку про те, що: величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми; при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами частин 5- 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Разом із цим, норма частини 2 статті 625 ЦК України не містить жодних приписів щодо порядку та методики обрахунку інфляційних втрат, у тому числі обмежень щодо заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми.

Відтак, вищевказані роздуми та міркування Верховного Суду щодо порядку застосування арифметичних правил округлення при здійсненні обрахунку інфляційних втрат, викладені в постанові від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19, у розумінні імперативних приписів статті 326 ГПК України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не є висновками щодо застосування норм права, а відтак не можуть бути враховані судом першої інстанції у даній справі.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно наданого позивачем розрахунку останній здійснював заокруглення сукупного індексу інфляції до десятитисячних (третьої цифри після коми), а не мільйонних, як зазнало Підприємство у своєму відзиві.

При цьому, згідно загальновідомих арифметичних правил, округлена цифра розряду, до якого виконується округлення, залишається без змін, якщо в числі, яке округлюється, за нею слідує одна з цифр: 0, 1, 2, 3, 4, а якщо за нею слідує цифри: 5, 6, 7, 8, 9, - тоді до цифри розряду, до якої округляли, додається 1. Округлюючи десятковий дріб до якого-небудь розряду, усі цифри, що йдуть за цим розрядом, замінюють нулями (якщо вони стоять після коми, то їх відкидають) (Математика: підручник для 5 класу закладів загальної середньої освіти/А.Г. Мерзляк, В.Б. Полонський, М.С. Якір. - Х.:Гімназія, 2022. - сторінки 262-263).

Як вбачається з розрахунку позивача, сукупний індекс інфляції, нарахований на заборгованість за актами купівлі-продажу електроенергії за вересень-листопад 2022 року, жовтень - становить 102,200% (тобто, згідно вищевказаних арифметичних правил 102,2%), листопад-грудень 2023 року - 100,600% (тобто, 100,6%). У свою чергу, застосування сукупного індексу інфляції, нарахованого на заборгованість за актами купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року в розмірі 102,813%, згідно зазначених арифметичних правил округлення, не змінює кінцевого значення нарахованої позивачем суми інфляційних втрат.

Клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не підлягає задоволенню, оскільки останні не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

Три проценти річних не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статтей 233 ГК України, 551 ЦК України, на які посилався відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 5.1.- 5.4. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на спірне зобов`язання.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 17 633,36 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.А. Енерджі" (25014, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Заміська, будинок 2А; ідентифікаційний код 38693108) 1 121 863 (один мільйон сто двадцять одну тисячу вісімсот шістдесят три) грн 81 коп. основного боргу, 13 400 (тринадцять тисяч чотириста) грн 05 коп. трьох процентів річних, 40 293 (сорок тисяч двісті дев`яносто три) грн 14 коп. інфляційних втрат та 17 633 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн 36 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.А. Енерджі" 865 124 (вісімсот шістдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 67 коп. основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 січня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко