Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/13605/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/13605/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІФТ"

до Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НЕБО ПЕРЕМОГИ"

про стягнення 81749,03 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІФТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НЕБО ПЕРЕМОГИ" про стягнення 81749,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за ліцензійним договором №22-12-2023 від 22.12.2023.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

14.11.2024 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13605/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

28.11.2024 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про понесені витрати позивача.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.11.2024 направлена судом до електронного кабінету відповідача.

Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно із повідомленням про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 19.11.2024 о 21:11, а отже вважається врученою відповідачу 20.11.2024.

Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем ліцензійного договору №22-12-2023 з додатком №1 відповідач зобов`язався сплачувати позивачу грошове відшкодування за користування програмною продукцією протягом дії ліцензії, що відповідно до п. 2, 3 додатку №1 до ліцензійного договору, за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, становить 14820,00 грн та сплачується відповідачем щомісяця не пізніше 10 числа календарного місяця користування програмною продукцією.

01.01.2024 відповідач прийняв невиключну ліцензію на право використання Програмної продукції у вигляді комп`ютерної програми (онлайн-сервісу) під назвою "Програмний продукт LOOQME (Сервіс моніторингу та аналізу згадувань у засобах масової інформації та соціальних медіа LOOQME)".

Однак, відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань щодо оплати за користування програмною продукцією за лютий 2024 року, квітень - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року), внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за ліцензійним договором у сумі 81749,03 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.12.2023 шляхом підписання у сервісі "Вчасно" між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІФТ" (ліцензіар, позивач) та Благодійною організацією "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НЕБО ПЕРЕМОГИ" (ліцензіат, відповідач) укладений ліцензійний договір №22-12-2023 від 22.12.2023 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого ліцензіар надає ліцензіату дозвіл на використання програмної продукції (далі - ліцензія) у вигляді комп`ютерної програми (онлайн-сервісу) під назвою "Програмний продукт LOOQME (Сервіс моніторингу та аналізу згадувань у засобах масової інформації та соціальних медіа LOOQME)" (далі - програмна продукція), а ліцензіат зобов`язується використовувати програмну продукцію на умовах, передбачених цим договором і своєчасно та в повному обсязі сплачувати ліцензіару винагороду.

Згідно із п.1.2. договору ліцензіату надається дозвіл (невиключна ліцензія) на використання програмної продукції, яка є об`єктом інтелектуальної власності, опис якої та доступ до якої здійснюється за допомогою сайту http://looqme.io/ або інших піддоменів looqme.io (далі - сайт).

Територією правомірного використання програмної продукції за цим договором є територія України. Ліцензія надається на строк дії цього договору, якщо інше не буде погоджено сторонами (п.1.6. договору).

У п.2.1. договору сторонами погоджено, що постачання програмної продукції здійснюється шляхом надання ліцензіату доступу до програмної продукції з використанням мережі Інтернет. Ліцензіар зобов`язується зареєструвати обліковий запис ліцензіата (далі - аккаунт) та направити на адресу електронної пошти (e-mail), яка повідомлена ліцензіатом унікальні логін і пароль для ідентифікації ліцензіата на сайті та отримання доступу до програмної продукції.

Умови надання ліцензії, зокрема, об`єкти дослідження (теми), тарифний план і вид (строк) надання ліцензії визначаються сторонами у додатку до цього договору (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору факт постачання програмної продукції підтверджується актом про надання ліцензії. Ліцензія вважається наданою з моменту підписання сторонами акту про надання ліцензії, який є невід`ємною частиною цього договору.

У п.3.1. договору визначено, що протягом строку дії ліцензії ліцензіат сплачує ліцензіару грошове відшкодування за користування програмною продукцією (далі - винагорода), яке не вважається роялті відповідно до положень пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.2,3 додатку №1 до договору сторонами визначено, що щомісячна винагорода позивача за надання ліцензії відповідачу згідно з визначеним у цьому додатку Тарифним планом за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 14820,00 грн. Ліцензіат сплачує щомісяця не пізніше 10 числа календарного місяця за користування програмною продукцією.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір винагороди ліцензіара визначається відповідно до обсягу функціональних характеристик програмної продукції, кількості об`єктів дослідження (тем) і строку надання ліцензії (далі - тарифний план).

Вибір та зміна тарифного плану оформлюється окремим додатком до цього договору (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.4 договору щомісяця, якщо інше не зазначено у додатку до цього договору, ліцензіар надсилає ліцензіату в двох екземплярах акт про надання прав на використання програмної продукції (далі - акт), якщо протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання акту ліцензіат в письмовій формі не звернувся з претензіями щодо неможливості використання програмної продукції та не надіслав підписаний екземпляр акту, права за договором вважаються такими, що надані незалежно від факту підписання акту.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01 січня 2024 року та діє по 31 грудня 2025 року (п.9.1. договору).

У п.10.2. договору сторони погодили, що обмін інформацією (матеріалами) між сторонами за цим договором здійснюється в письмовій або електронній формі. Сторони домовилися про те, що підписання цього договору та додатків до нього може бути здійснене в формі електронних документів (Е-документи) з використанням системи документообігу програми "M.E.Doc" або інших погоджених сторонами систем. Обмін документами здійснюється з застосуванням положень Закону України "Про електронні довірчі послуги" та закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

01.01.2024 згідно з Актом про надання ліцензії від 01.01.2024 позивач передав, а відповідач прийняв невиключну ліцензію на право використання програмної продукції у вигляді комп`ютерної програми (онлайн-сервісу) під назвою "Програмний продукт LOOQME (Сервіс моніторингу та аналізу згадувань у засобах масової інформації та соціальних мережах LOOQME)" відповідно до положень договору та умов тарифного плану, визначеного у відповідних додатках до договору.

Згідно із матеріалів справи, через систему електронного документообігу "Вчасно" позивач надіслав відповідачу акти про надання прав на використання програмної продукції за січень 2024 року - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року), а саме: акт №84 від 31.01.2024 на суму 14820,00 грн; акт №220 від 220 від 29.02.2024 на суму 14820,00 грн; акт№ 356 від 31.03.2024 на суму 14820,00 грн; акт №488 від 30.04.2024 на суму 14820,00 грн; акт №627 від 31.05.2024 на суму 14820,00 грн; акт №696 від 30.06.2024 на суму 14820,00 грн; акт №994 від 31.07.2024 на суму 14820,00 грн; акт №1002 від 16.02.2024 (з 01 по 16 серпня 2024 року) на суму 7649,03 грн.

Відповідач підписав акти за січень та лютий 2024 року, що підтверджується роздруківкою з системи електронного документообігу "Вчасно".

Як підтверджено наданими позивачем у матеріали справи інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №27 від 27.12.2023 та №97 від 04.03.2024 відповідач сплатив за послуги з надання та продовження ліцензії на право використання програмної продукції за січень 2024 року у сумі 14820,00 грн та за березень 2024 року у сумі 14820,00 грн.

Згідно із матеріалами справи, неоплаченими залишися послуги з надання та продовження ліцензії на право використання програмної продукції за лютий 2024 року, квітень - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року) на загальну суму 81749,03 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за ліцензійним договором №22-12-2023 від 22.12.2023 щодо оплати за користування програмною продукцією за лютий 2024 року, квітень - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року), позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 81749,03 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 1109 Цивільного кодексу України визначено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Положеннями частини 1 статті 1113 Цивільного кодексу України за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб`єктом майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Судом встановлено, що на виконання ліцензійного договору №22-12-2023 від 22.12.2023 згідно із актом про надання ліцензії від 01.01.2024 позивач передав, а відповідач прийняв невиключну ліцензію на право використання програмної продукції у вигляді комп`ютерної програми (онлайн-сервісу) під назвою "Програмний продукт LOOQME (Сервіс моніторингу та аналізу згадувань у засобах масової інформації та соціальних мережах LOOQME)" відповідно до умов тарифного плану за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.

Як підтверджено матеріалами справи, через систему електронного документообігу "Вчасно" позивач надіслав відповідачу акти про надання прав на використання програмної продукції за січень 2024 року - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року). Відповідач підписав акти за січень та лютий 2024 року, що підтверджується роздруківкою з системи електронного документообігу "Вчасно".

Акти за березень - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року) відповідач не підписав, заперечень щодо актів не надав. Доказів звернення відповідача із претензіями щодо наданих послуг за березень - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року) матеріали справи не містять. За таких обставин, відповідно до п.3.4. договору права за договором у період з березня - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року) вважаються такими, що надані незалежно від підписання/непідписання актів.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору та додатку №1 до договору передбачено, що відповідач сплачує щомісяця не пізніше 10 числа календарного місяця користування програмною продукцією винагороду позивача за надання ліцензії у сумі 14820,00 грн (п.2,3 додатку №1 до договору).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що згідно із наданими позивачем у матеріали справи інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №27 від 27.12.2023 та №97 від 04.03.2024 відповідач сплатив за послуги з надання та продовження ліцензії на право використання програмної продукції за січень 2024 року у сумі 14820,00 грн та за березень 2024 року у сумі 14820,00 грн.

Отже, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач оплату послуг з надання та продовження ліцензії на право використання програмної продукції за лютий 2024 року, квітень - серпень 2024 року (з 01 по 16 серпня 2024 року) на загальну суму 81749,03 грн не здійснив.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. У свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 81749,03 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору відповідачем не надано.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, оскільки невиконане зобов`язання у сумі 81749,03 грн підтверджується матеріалами справи, відповідач факт наявності заборгованості у зазначеній сумі не спростував, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 81749,03 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СІФТ" про стягнення з Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НЕБО ПЕРЕМОГИ" заборгованості у сумі 81749,03 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із матеріалів справи, 25.10.2024 між Товариства з обмеженою відповідальністю "СІФТ" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "АЛІАС" (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги адвокатами №71/24, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу замовнику шляхом юридичних консультацій, складання та подачу позову до Господарського суду міста Києва, представництва та захисту інтересів замовника, як позивача, в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, в органах державної виконавчої служби, за позовом Замовника до Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НЕБО ПЕРЕМОГИ", код ЄДРПОУ 45109890, далі - боржник, щодо стягнення з боржника заборгованості, штрафних санкцій та судових витрат, які виникли внаслідок не виконання боржником умов ліцензійного договору №22-12-2023 від 22.12.2023 (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору №71/24 послуги замовнику виконавець буде надавати через своїх представників - адвокатів Горового О.В., та/або адвоката Слабоус Є.А., та/або адвоката Тихоненко Ю.І.

Представник позивача Горовий О.В є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом серії КВ № 1330 від 13.01.2020, копія якого додана до матеріалів справи.

У п.3.1. договору №71/24 передбачено, що за надання правової допомоги згідно умов даного договору замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі 3000,00 грн, без ПДВ, за годину роботи представника виконавця.

Згідно із п.3.1. договору №71/24 замовник сплачує виконавцю передоплату в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) грн, без ПДВ. за аналіз документів, підготовку та подачу позову до боржника до суду, а за подальшу підготовку і подачу інших процесуальних документів та доказів, вчинення інших необхідних та передбачених законодавством процесуальних дій, які є необхідними та достатніми для забезпечення належного надання послуг щодо цього договору, в тому числі за представництво інтересів замовника в суді - замовник додатково буде сплачувати виконавцю погодинний гонорар у відповідності до п. 3.1 даного договору на підставі підписаного сторонами Акту про надану правову допомогу.

Факт надання правової допомоги та її обсяг визначаються в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, який надається виконавцем замовнику після надання послуг та підписується замовником протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання (п.4.1. договору).

На підтвердження здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 9000,00 грн представником позивача долучено до матеріалів справи копію акту про надання правової допомоги адвокатами від 20.11.2024, згідно із яким виконавцем надана замовнику правова допомога адвокатами в жовтні - листопаді 2024 року в загальній кількості 3 (три) години на загальну суму 9000 (дев`ять тисяч) грн, без ПДВ, щодо стягнення боргу з Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НЕБО ПЕРЕМОГИ", який виник внаслідок не виконання боржником умов ліцензійного договору №22-12-2023 від 22.12.2023 року між замовником і боржником, а саме:

аналіз документів та правовідносин замовника і боржника, підготовка та подача до Господарського суду міста Києва представником виконавця адвокатом Горовим О.В. позову №73 від 29.10.2024 року до боржника на суму боргу в 81 749,03 грн - 2,5 год.;

13.11.2024 - на виконання ухвали Господарського суду міста Києва в справі №910/13605/24 від 11.11.2024 підготовка та подача до Господарського суду міста Києва заяв представником виконавця адвокатом Горовим О.В. заяв про усунення недоліків позовної заяви №№84,85 від 13.11.2024 - 0,5 години.

Платіжною інструкцією №890 від 25.10.2024 позивач перерахував на користь Адвокатського об`єднання "АЛІАС" передоплату за правову допомогу у сумі 9000,00 грн.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" за заявою №58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами 5 - 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Керуючись нормами статті 129 ГПК України, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 922/1341/23.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Надавши оцінку наданим позивачем документам на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що з них, зокрема, акту про надання правової допомоги адвокатами від 20.11.2024 вбачається, що у суму понесених витрат на правову допомогу включена робота на підготовку та подачу до Господарського суду міста Києва заяв про усунення недоліків позовної заяви №№84,85 від 13.11.2024.

Суд зазначає, що аналіз документів та правовідносин сторін, підготовка та подача позовної заяви і усунення її недоліків за своєю суттю є правничою правовою роботою, яка проведена на підставі тих самих документів і правовідносин, аналіз який здійснювався адвокатом при підготовці позовної заяви. Водночас включення до витрат на професійну правничу допомогу роботи з усунення недоліків позовної заяви у сукупності із уже проведеним правовим аналізом спірних правовідносин та підготовкою позовної заяви і подання її до суду не відповідає принципу доцільності та розумності.

При цьому витрати по підготовці заяви про усунення недоліків позовної заяви зумовлені недоліками в роботі адвоката при підготовці позовної заяви та входить в рамки відповідальності самого адвоката, що готував позовну заяву, а тому покладення на відповідача витрат адвоката на послуги із усунення недоліків позовної заяви є нерозумним.

Крім того, до акту включено роботи з підготовки двох заяв про усунення недоліків позовної заяви (№84 від 13.11.2024 та №85 від 13.11.2024), в той час як позивачем до суду подано одну заяву про усунення недоліків №84 від 13.11.2024.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у стягненні із відповідача на користь позивача 1500 грн витрат, понесених позивачем на оплату роботи адвоката із усунення недоліків позовної заяви.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є витрати на правову допомогу у сумі 7500,00 грн та є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, і відповідають критерію розумності.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правової допомоги у сумі 7500,00 грн.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Благодійної організації "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "НЕБО ПЕРЕМОГИ" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7, ідентифікаційний код 45109890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІФТ" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31, ідентифікаційний код 39432346) заборгованість у сумі 81749,03 грн, витрати на правову допомогу у сумі 7500,00 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.01.2025.

Суддя С.О. Турчин