Рішення

від 07.01.2025 по справі 920/1328/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.01.2025м. СумиСправа № 920/1328/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1328/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код за ЄДРПОУ 00135390; провул. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053),

до відповідачаПриватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» (код за ЄДРПОУ 00223208; вул. Юрія Вєтрова, буд. 4, м. Суми, 40022),

про стягнення 159000,00 грн

установив:

05.11.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 159000,00 грн штрафу та 2422,40 грн судового збору.

05.11.2024 відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Сумської області складено акт у справі №920/1328/24, за яким встановлено відсутність платіжної інструкції про сплату судового збору як додатку до позову.

06.11.2024 представником позивача через систему "Електронний суд" надіслано заяву (вх №3434), в якій позивач просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №74830УГ24 від 04.11.24 в сумі 2422,40 грн, як доказ сплати судового збору. Зазначений доказ долучено до матеріалів справи.

07.11.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Юрія Вєтрова, буд. 4, м. Суми, 40022.

Ухвалою від 07.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/11132896/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 07.11.2024 про відкриття провадження у справі №920/1328/24 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст.6 ГПК України до їх електронних кабінетів.

Згідно з довідками про доставку електронного листа копія зазначеної ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 07.11.2024, 19:41.

29.11.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №3743), в якому відповідач зазначив, що, на його думку, у даній справі відсутній предмет спору з огляду на той факт, що враховуючи норми ст. 640 ЦК України, договір між сторонами спору укладено 15.06.2024 - в момент отримання відповідачем акцепту (відповіді про прийняття пропозиції) від позивача. Враховуючи вимоги чинного законодавства, відповідач вважає, що ним було належним чином виконано свої зобов`язання з поставки товару за договором. Разом з тим, відповідач зауважує, що якщо б у справі існував предмет спору та було порушене право позивача, відповідач звільнявся б від відповідальності за прострочення поставки товару на чотири дні через дію обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання договору. Водночас, зважаючи на природу неустойки, яка не є каральною санкцією, а має компенсаційний характер, застосовані позивачем каральні санкції підлягали б зменшенню до розумного розміру, передбаченого нормами чинного законодавства України (зокрема ст. 231 ГК України).

10.12.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх №3875), в якій позивач зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві. Позивач вважає, що договір укладений між сторонами спору 07.06.2024 та ПАТ «Укрнафта» правомірно нараховано штраф відповідачу за порушення строків поставки, з огляду на що позивач просить позов задовольнити.

19.12.2024 відповідач подав заперечення (вх №4046), за якими відповідач повторно зауважив, що заперечує щодо правомірності нарахування позивачем штрафу та просить відмовити у задоволенні позову.

Подані позивачем та відповідачем заяви по суті справи разом з доданими документами (відзив, відповідь на відзив та заперечення) суд прийняв до розгляду, поновивши сторонам строк на подання доказів, та долучив до матеріалів справи.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами враховуючи норму ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

17.05.2024, відповідно до інформації розміщеної на вебсайті Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/search/tender?text=UA-2024-05-17-005332-a, Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» розпочато процедуру відкритих торгів шляхом розміщення оголошення №UA-2024-05-17-005332-a, предмет закупівлі: « 42120000-6 Насоси та компресори (Насос ЦНС-45х1900)» (далі - процедура закупівлі). Очікувана вартість закупівлі: 2650000,00 грн без ПДВ.

24.05.2024 Приватним акціонерним товариством «Сумський завод «Енергомаш» через портал «Prozorro» подано ПАТ «Укрнафта» тендерну пропозицію. У складі тендерної пропозиції, зокрема, була наявна цінова пропозиція від 28.05.2024 №333-16 на поставку товару, в якій ПрАТ Сумський завод «Енергомаш» запропонував ціну на товар, за якою зможе поставити товар, що був предметом закупівлі. У складі тендерної пропозиції ПрАТ Сумський завод «Енергомаш» наявний лист погодження з «Істотними умовами договору» до тендерної документації, в якому відповідач повідомив, що він ознайомлений із істотними умовами договору на закупівлю товару: №UA-2024-05-17-005332-a, код: « 42120000- 6 Насоси та компресори (Насос ЦНС-45х1900)», зазначений в тендерній документації та погоджується підписати договір на цих умовах, якщо ПрАТ Сумський завод «Енергомаш» буде визнаний переможцем торгів.

27.05.2024 прийняте протокольне рішення №01/01/13/10-01/01-50-СС/6 уповноваженої особи з проведення процедур закупівель / спрощених закупівель товарів, робіт і послуг ПАТ «Укрнафта», яким ПрАТ Сумський завод «Енергомаш» визнано переможцем за процедурою закупівлі та прийнято рішення про намір укласти договір з ПрАТ Сумський завод «Енергомаш».

27.05.2024 на вебсайті Prozorro позивачем опубліковане повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2024-05-17-005332-a з переможцем процедури закупівлі - ПрАТ Сумський завод «Енергомаш».

07.06.2024 між Приватним акціонерним товариством «Сумський завод «Енергомаш» (далі постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі покупець, позивач) укладено договір про закупівлю №13/2188-МТР (далі договір). Сканована копія договору також розміщена на вебсайті prozorro.gov.ua за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-05-17-005332-a

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки Насос ЦНС-45х1900 відповідно до коду ДК 021:2015: 42120000-6 Насоси та компресори (надалі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком №1 до цього договору, його невід`ємною частиною (далі - специфікація).

За пунктом 3.2 договору загальна сума договору становить 3180000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 530000,00 грн.

Пунктом 5.4 договору визначено, що датою поставки товару та моментом отримання покупцем повару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Відповідно до п. 7.1 договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.

Згідно з п. 9.1 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором та/або законом порядку.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що під обставинами непереборної сили (форс-мажор) у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їхньою волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органом державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

З огляду на укладення цього договору в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який триває, сторони визнаватимуть воєнний стан як обставину непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 9.4 договору сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажор), зобов`язана невідкладно, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів із дня настання таких обставин та їхнього впливу на можливість виконання зобов`язань за договором письмо повідомити про це іншу сторону. Повідомлення направляється цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення та має містити інформацію про обставини непереборної сили (форс-мажор) з обґрунтуванням їхнього впливу на можливість виконання зобов`язань за договором, а також орієнтовний період їхньої дії/впливу.

За пунктом 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Як додаток №1 до договору між позивачем та відповідачем підписано специфікацію на товар, що поставляється.

Відповідно до п. 1 та п. 2 специфікації визначені умови поставки: DDP (склад вантажоотримувача) згідно з «ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року)». Адреса складу ПАТ «Укрнафта»: Україна, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, м.Долина, вул. Підлівче, 50.

Пунктом 4 специфікації встановлений термін поставки: 110-120 календарних днів з моменту підписання договору.

25.09.2024 відповідач надіслав позивачу листа №453-16 в якому повідомив про виникнення проблем у виготовлені та поставці продукції за договором, у зв`язку із введенням бойових дій на території України та Сумської області в тому числі. З огляду на зазначене, відповідач просив продовжити термін поставки товару на 14 днів.

Листом від 25.09.2024 №01/01/13/10/28/02-02/01/8663 позивач повідомив відповідача, що з огляду на викладений відповідачем у листі загальний характер інформації, звернення не може бути розглянуто в якості повідомлення про настання події непереборної сили, яка унеможливлює своєчасну поставку за договором. Позивач наголосив на важливості використання у виробничих процесах його компанії товару, що має бути поставлений за договором та просив вжити дієвих заходів щодо своєчасної поставки товару ПАТ «Укрнафта». Також позивач попередив, що у разі недотриманні строків поставки, відповідачу буде нараховано штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше згідно з п. 7.1. договору.

26.09.2024 відповідач надіслав позивачу лист №456/16, за яким у доповнення до листа №453-16 від 25.09.2024 щодо можливості подовження терміну поставки на 14 календарних днів за укладеними договором надав загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

27.09.2024 відповідач надіслав позивачу листом №464-16, за яким відповідач зауважив, що у зв`язку з веденням бойових дій на території України в тому числі: і в Сумської області, у відповідача виникли проблеми у своєчасному виготовленні та поставці продукції за договором. З огляду на зазначене, ПрAT «Сумський завод «Енергомаш» повідомив позивача про намір скористатись п. 9 договору «Обставини непереборної сили» та про підготовку документів для подання в Торгово-промислову палату України.

09.10.2024 відповідно до видаткової накладної від 04.10.2024 №121 відповідач поставив, а позивач прийняв за договором товар насос ЦНС-45х1900 в кількості 1 шт. вартістю 3180000,00 грн з ПДВ.

21.10.2024 позивач надіслав відповідачу листа №01/01/13/10/28/02-02/01/9777, за яким зауважив, що відповідно до договору товар мав бути поставлений в строк до 05.10.2024. Разом з тим за видатковою накладною від 04.10.2024 №121 поставку було здійснено лише 09.10.2024. З огляду на зазначене, враховуючи п. 7.1 договору, позивач повідомив відповідача про нарахований штраф в розмірі 159000,00 грн.

24.10.2024 відповідач надіслав позивачу листа №501-16, в якому відповідач зазначив, що товар за договором був відвантажений 04.10.2024 транспортом перевізника ФОП Решетов Ю.А.. Враховуючи відстань, комендантські години, доставлений на склад позивача 09.10.2024, про що в видатковій накладній від 04.10.2024 №121 є відмітка уповноваженої особи. Відповідач просив позивача звернути увагу на суттєві зміни обставин, які розпочалися для відповідача з серпня 2024 року, а саме: через повітряні тривоги та вимкнення електроенергії за графіками погодинних відключень та внаслідок ворожих обстрілів із графіка виконання замовлення відповідача випало майже 40 днів; виникли проблеми з логістикою; відмови перевізників вантажитись в місті Суми. Відповідач зауважив, що ним на адресу позивача були направлені листи, в яких ПрАТ «Сумський завод Енергомаш» наголошено на істотних змінах обставин, в яких опинилось підприємство. З огляду на зазначені обставини відповідач просив позивача не застосовувати до ПрАТ «Сумський завод Енергомаш» штрафні санкції.

Нарахований позивачем штраф не було сплачено відповідачем, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами спору договору, між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов`язки щодо поставки товару.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між позивачем та відповідачем договору саме 07.06.2024 з граничним терміном поставки товару 05.10.2024, поставку товару за видатковою накладною від 04.10.2024 №121 було здійснено 09.10.2024, на підставі чого суд визнає наявним факт прострочення поставки товару. З огляду на зазначене, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та запереченнях не приймаються судом до уваги та спростовуються матеріалами справи, в тому числі наявним в матеріалах справи листуванням між сторонами спору.

Згідно з п. 7.1 договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем у позові, останнім нараховано відповідачу 159000,00 грн штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку штрафу, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки товару, враховуючи, що розрахунок здійснений позивачем арифметично вірно, вимоги позивача щодо стягнення 159000,00 грн штрафу суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд приймає до уваги обставини, які стали підставою для порушення відповідачем строку поставки товару за договором, що викладені ПрАТ «Сумський завод Енергомаш» в його листуванні з позивачем, а також приймає до уваги стратегічну необхідність для позивача своєчасної поставки товару за договором, вважає, що зменшення розміру штрафу є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, враховуючи незначний термін прострочення відповідачем поставки (4 дні) та відсутність зі сторони позивача зауважень щодо якості поставленого товару.

З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір штрафу на 90 %: з 159000,00 грн до 15900,00 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 159000,00 грн штрафу. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі зменшення неустойки, суд задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 15900,00 грн штрафу. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2422,40 грн судового збору сплаченого за подання позову за платіжною інструкцією від 04.11.2024 №74830УГ24.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч.9 ст.129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2422,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод «Енергомаш» (вул. Юрія Вєтрова, буд. 4, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 00223208) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (провул. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; код за ЄДРПОУ 00135390) 15900,00 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот грн 00 коп.) штрафу, а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2025.

СуддяВ.Л. Котельницька