Ухвала

від 14.01.2025 по справі 914/484/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/484/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Інвест Ріал Істейт» (далі - ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт», заявник)

про роз`яснення постанови Касаційного господарського суду від 07.11.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерколесо»</a> (далі - ТОВ «Інтерколесо»)

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК),

про часткове визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/131-р/к від 20.12.2023.

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд постановою від 07.11.2024 касаційну скаргу ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі №914/484/24 залишив без задоволення.

ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» подало 30.12.2024 через «Електронний Суд» до Верховного Суду заяву про роз`яснення судового рішення, а саме постанови Касаційного господарського суду від 07.11.2024 у справі №914/484/24 у якій просить, зокрема, надати роз`яснення щодо того, які конкретно докази можуть підтвердити факт ознайомлення з рішенням суду через моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень та роз`яснити, як захистити права товариства в умовах, коли рішення суду першої інстанції ухвалене без залучення товариства, але прямо впливає на його права та обов`язки.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.12.2024 у справі №914/484/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), суддів Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Заяву передано судді-доповідачу 13.01.2025, після виходу з відпустки.

Перевіривши матеріали заяви про роз`яснення судового рішення, Суд дійшов висновку про визнання подання цієї заяви зловживанням процесуальними правами та залишення її без розгляду з огляду на таке.

У частинах першій та другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Тобто кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати у судовому порядку свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що право подання позову, заяв (клопотань), скарг, як і вчинення інших процесуальних дій, у справі має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи та можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

У частині першій статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка відповідно до конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачає користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Отже, добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом, яку згідно з пунктом одинадцятим частини третьої статті 2 ГПК України віднесено до однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства. Такі ж положення закріплені в частині першій статті 43 ГПК України, яка визначає, що зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

При цьому перелік дій, що можуть бути визнані за статтею 43 ГПК України зловживанням процесуальним правом, не є вичерпним, отже, суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

Чинний ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання. Однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав, внаслідок якої особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Отже, зловживання - це особливий різновид процесуального порушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

Проявом наведеного може бути протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи належних йому процесуальних прав, що виражається у процесуальних діях (бездіяльності), які ззовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з мотивом, що суперечить завданням та основним засадам судочинства, зокрема, закріплених у статті 2 ГПК України.

Отже, особливість зловживання правом полягає в тому, що особа використовує ззовні законні способи задоволення своїх потреб, тобто обґрунтовує правомірність здійснення свого суб`єктивного права для досягнення та реалізації «нібито законних цілей», однак насправді особа переслідує приховані цілі, які не відповідають змісту, призначенню права та суперечать принципам права.

Суд звертає увагу, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 245 ГПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що в силу приписів частини другої статті 245 ГПК України роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Подібна за змістом правова позиція є сталою та неодноразово викладалася, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 у справі №911/2050/16, від 10.07.2018 у справі №461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі №638/11634/17, від 18.06.2019 у справі №903/922/17, від 06.10.2020 у справі №233/3676/19, а також Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постановах від 19.06.2023 у справі №925/632/19 та від 06.07.2022 у справі №904/766/21.

Відтак, правозастосування статті 245 ГПК України є чітким і зрозумілим, не викликає труднощів у розумінні або виконанні, що виключає підставність подання заяви про його роз`яснення.

Суд звертає увагу на те, що у цій справі рішення суду (постанова) не належить до тих, які підлягають примусовому виконанню, оскільки спір по суті не вирішено. Верховними Судом переглядалася ухвала Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі №914/484/24, якою апеляційну скаргу ТОВ «Град Інвест Ріал Естейт» на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 повернуто скаржнику на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України у зв`язку з несплатою скаржником судового збору.

Постановою Верховного Суду від 07.11.2024 касаційну скаргу ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі №914/484/24 залишено без задоволення, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 914/484/24 залишено без змін.

Суд також виходить, що за подання заяви про роз`яснення судового рішення сплачується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», який становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт третій пункт другий частини другої статті 4 Закону), а з урахуванням частини третьої статті 4 Закону «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Водночас заявник, подаючи заяву про роз`яснення судового рішення, не надав Суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, тому, відповідно, така заява оформлена / подана з порушенням вимог, встановлених ГПК України та Закон України «Про судовий збір».

Сам по собі факт несплати судового збору не може свідчити про зловживання процесуальним правом. Втім суд оцінює у сукупності судове рішення, якпредмет за роз`ясненням якого звернувся заявник, правозастосування статті 245 ГПК України, яке є чітким та зрозумілим, а також факт звернення до Суду за роз`яснення судового рішення майже через два місяці від дати ухвалення (07.11.2024) постанови Суду та з моменту її отримання.

Так, Суд звертає увагу на те, що постанова у справі №914/484/24 прийнята Верховний Судом 07.11.2024 та за даними з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» постанову Верховного Суду від 07.11.2024 ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» отримано в Електронному кабінеті 07.11.24 о 19:46, справу повернуто до Західного апеляційного господарського суду 18.11.2024.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.11.2024 у справі №914/484/24 поновив апеляційне провадження у справі №914/484/24 та призначив розгляд апеляційної скарги ТОВ «Інтерколесо» на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 у справі №914/484/24 на 12 год 30 хв 07.01.2024.

При цьому як було зазначено вище заявник звернувся з цією заявою 30.12.2024 майже через два місяці від дати ухвалення (07.11.2024) постанови Суду та з моменту її отримання, та майже на передодні судового засідання у суді апеляційної інстанції.

Оцінюючи усі наведені факти у сукупності: подання безпідставної заяви про роз`яснення судового рішення, яке не потребує примусового виконання, у поєднанні з несплатою судового збору, звернення з заявою про роз`яснення судового рішення майже через два місяці від його ухвалення та на передодні судового засідання в суді апеляційної інстанції, суд доходить до висновку, що такі дії заявника є проявом зловживання процесуальними правами, оскільки:

1) порушує принцип розумності та добросовісності у процесуальній поведінці;

2) таке подання безпідставно затримує розгляд справи в суді апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що при поданні заяви про роз`яснення судового рішення ТОВ «Град Інвест Ріал Істейт» фактично зловживає своїми процесуальними правами.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд вважає за необхідне заяву про роз`яснення судового рішення (постанови) залишити без розгляду.

Такий же підхід у застосуванні статті 43 ГПК України у поєднанні зі статтею 245 ГПК України застосовано Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 20.12.2024 у справі №905/20/23.

Керуючись статтями 43, 234, 235, 245 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Град Інвест Ріал Істейт» заяви про роз`яснення постанови Касаційного господарського суду від 07.11.2024 у справі №914/484/24 зловживанням процесуальними правами.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Інвест Ріал Істейт» про роз`яснення постанови Касаційного господарського суду від 07.11.2024 у справі №914/484/24 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець