Ухвала

від 07.02.2025 по справі 914/484/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 914/484/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерколесо» (далі - ТОВ «Інтерколесо», скаржник)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерколесо»

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про часткове визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/131-р/к від 20.12.2023,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Інтерколесо» 03.02.2025 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 у цій справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.02.2025 у справі №914/484/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено найменування суду касаційної інстанції.

Проте у поданій скаржником касаційній скарзі не зазначено найменування суду касаційної інстанції, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам пункту 1 частини другої статті 290 ГПК України.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд вказує, що з метою усунення допущеного недоліку скаржнику необхідно привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 1 частини другої статті 290 та зазначити найменування суду касаційної інстанції.

Отже, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 ГПК України.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

За приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкову умову для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суд першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права, передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено з вказівкою на пункт/пункти, частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом у прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

ТОВ «Інтерколесо» у касаційній скарзі вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені суттєві порушення норм процесуального та матеріального права, що створює підстави для повного або часткового скасування оскаржуваних рішень і передачі справи на новий розгляд, з огляду на:

допущене апеляційним господарським судом суттєве порушення норм процесуального права, оскільки апеляційний суд не забезпечив належного повідомлення позивача про проведення засідання у формі відеоконференції, що позбавило його можливості підготуватися до захисту та унеможливило участь представника ТОВ «Інтерколесо» у судовому засіданні;

неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної Верховним Судом:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 та постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/540/19, що рішення АМК України має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК України має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень;

- у постанові від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України;

- у постанові від 29.11.2022 у справі №910/13451/20, що законодавчі приписи хоч і не регламентують чіткого обов`язку АМК щодо викладення структури рішення АМК (останній не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру порушення), однак рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним та повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Обов`язком АМК при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями;

суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином питання участі пов`язаних компаній в аукціоні, не приділили достатньої уваги аналізу всіх обставин справи, що спричинило недооцінку законності участі пов`язаних компаній в аукціоні та неналежне розуміння обов`язків органів контролю у встановленні факту скоординованих дій;

апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, крім того, не з`ясував обставин, що мають значення для справи, не надав належної оцінки висновкам суду першої інстанції, який неповно дослідив питання щодо реального спотворення торгів зі сторони ТОВ «Інтерколесо» та зовсім не досліджував питання проведення трираундового англійського аукціону, на яких відбувся продаж майна;

всупереч нормам процесуального права суди попередніх інстанцій фактично надали правову оцінку діям Товариства з обмеженою відповідальністю «Град Інвест Ріал Істейт» без залучення її третьою особою у справі та визнали їх протиправними, при цьому позбавивши товариство можливості надати свої пояснення та заперечення щодо таких висновків, та не врахували правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі №904/6084/21 та від 01.12.2022 №906/262/20, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги;

відсутність повного дослідження всіх обставин справи та відповідей на всі аргументи позивача, включно з реальним рівнем конкуренції та економічною доцільністю ставок, призвела до необґрунтованих висновків суду першої інстанції про спотворення торгів, що не були виправлені апеляційною інстанцією, що, на думку скаржника, дає підстави для подальшого оскарження цих рішень з направленням справи на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції викладеної у справі №11-164сап21 Великої Палати Верховного Суду, в якій сказано про просту мову судових рішень.

Проте скаржник:

1) не визначив відповідної підстави, передбаченої відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суд при розгляді справи не врахував висновків Верховного Суду, та не вказує норм права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах;

2) не зазначає підстави касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що суди порушили норми процесуального права, зокрема, що унеможливило участь представника ТОВ «Інтерколесо» у судовому засіданні апеляційної інстанції; суди не з`ясували обставин, що мають значення для справи; прийняті судові рішення є такими, що прийняті про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Отже, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та (1) визначити підстави передбачені відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суди при розгляді справи не врахували висновків Верховного Суду, вказати норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, а також (2) визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України, у разі якщо вважає, що суди порушили норми процесуального права, зокрема, що унеможливило участь представника ТОВ «Інтерколесо» у судовому засіданні апеляційної інстанції; суди не з`ясували обставин, що мають значення для справи; прийняті судові рішення є такими, що прийняті про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Наслідком неусунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи статті 291 ГПК України відповідно до яких особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого частини сьомої та частини дев`ятої статті 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення; якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи; якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Відповідно до приписів статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Суд зазначає, що ТОВ «Інтерколесо» у касаційній скарзі, у вступній її частині, вказало, зокрема, в якості відповідача - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та його «ЄДРПОУ 40628724».

Згідно з додатками касаційної скарги до неї додано докази направлення касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕЛЬ» та ТОВ «Інтерколесо»:

« 4. Квитанція про надсилання стороні ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУКОВЕЛЬ» 40628724.pdf.

5. Квитанція про надсилання стороні ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕРКОЛЕСО» 44457467.pdf».

Верховний Суд відзначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та касаційної скарги, сторонами у справі №914/484/24 є позивач - ТОВ «Інтерколесо» та відповідач - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, а Товариство з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕЛЬ» у цій справі не є ані стороною, ані її учасником.

Суд також встановив, що за кодом ЄДРПОУ 40628724 юридична особа має назву Товариство з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕЛЬ» та має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», що підтверджується відповіддю №6749134, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 04.02.2025.

Відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України має код ЄДРПОУ 20812013 та згідно з відповіддю №6750914 юридична особа: ЄДРПОУ 20812013, назва - Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Отже, як убачається з матеріалів касаційної скарги, на момент її подання до Суду через «Електронний суд» скаржник не надав доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України. Відповідний доказ скаржник не зазначив й у додатках до касаційної скарги.

З огляду на обраний представником скаржника спосіб звернення до суду з касаційною скаргою, а саме через Електронний суд, наявність у Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», скаржник має надіслати копії документів у його електронний кабінет.

Так, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 ГПК України та надіслати копію касаційної скарги з доданими до неї документами Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в його електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», а докази надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в його електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» надати Суду у 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Інтерколесо» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом:

(1) надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням: (а) найменування суду касаційної інстанції, а також вказати (б) підстави, передбачені відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суди при розгляді справи не врахували висновків Верховного Суду, вказати норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, а також (в) визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України, у разі якщо вважає, що суди порушили норми процесуального права, зокрема, що унеможливило участь представника ТОВ «Інтерколесо» у судовому засіданні апеляційної інстанції; суди не з`ясували обставин, що мають значення для справи; постановлені судові рішення є такими, що прийняті про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі;

(2) доказів на підтвердження обставин направлення Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в його електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» копії касаційної скарги, в тому числі в новій редакції і доданих до неї документів, які у нього відсутні.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або усунення в неповному обсязі протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України з огляду на зазначене.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерколесо» на рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 у справі №914/484/24 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерколесо» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерколесо», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова