УХВАЛА
(ДОДАТКОВА)
14 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 903/472/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Lewian Swiss s.r.o. (далі - Компанія, позивач) - Ващинець І.І. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Азотер Україна» (далі -Товариство, відповідач) - Скрипчук О.П. (адвокатка),
у відкритому судовому засіданні за клопотанням Компанії
про розподіл судових витрат
у справі за позовом Компанії
до Товариства
про стягнення 51 880, 57 євро,
ВСТАНОВИВ:
1. Компанія звернулася до суду з позовною заявою до Товариства про стягнення 36 030,30 євро основного боргу, 13 115, 3 євро неустойки та 2 735,24 євро - 3% річних.
2. Господарський суд Волинської області рішенням від 19.08.2024 у цій справі позов задовольнив та стягнув з Товариства на користь Компанії 36 030,30 євро основного боргу, 13 115,03 євро неустойки, 2 735,24 євро 3% річних та 26 614,42 грн витрат пов`язаних з оплатою судового збору.
3. Господарський суд Волинської області додатковим рішенням від 04.09.2024 у цій справі заяву представника Компанії про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково та стягнув з Товариства на користь Компанії 850 євро витрат на професійну правничу допомогу.
4. Компанія 16.12.2024 через «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з клопотанням про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути з Товариства з витрати Компанії на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом цієї справи у Касаційному господарському суді у розмірі 500 євро.
4.1. До матеріалів клопотання додано такі документи, як вказано в цьому клопотанні:
« 1. Invoice 5 Lewian Swiss.pdf.
2. Додаток 3 до Договору 41-23 21112024.pdf.
3. Банківська виписка 16122024.pdf».
5. Верховний Суд ухвалою від 17.12.2024 у цій справі касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Волинської області від 19.08.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №903/472/24 в оскаржуваній частині, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрив.
6. Від Товариства через «Електронний суд» 02.01.2025 надійшли заперечення щодо клопотання про стягнення судових витрат, в яких відповідач просив врахувати його позицію при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката та зменшити розмір цих витрат.
7. У вказаних вище запереченнях Товариство вказало, зокрема, таке:
- процесуальні документи, які підготовлені представником позивача є не об`ємними за змістом, в них не здійснюється аналіз та посилання на судову практику;
- участь в судовому засіданні у Верховному Суді здійснювалася представником позивача в режимі відеоконференції, у зв`язку із чим представником не було здійснено витрачання часу на дорогу до Суду;
- представник позивача, бере участь у цій справі із самого початку, йому не потрібно було витрачати додатковий час на ознайомлення зі справою;
- окрім відзиву на касаційну скаргу, жодних інших заяв по суті справи представником позивача не подавалося;
- до складу вартості надання послуг, включається і надання інших видів юридичної допомоги, пов`язаних із розглядом справи. Цей вид послуги (правничої допомоги) є незрозумілим для відповідача;
- на думку відповідача, це загальне формулювання, яке включене до переліку послуг з метою збільшення вартості таких послуг та яке не містить в собі жодних фактично наданих послуг;
- представником позивача не надано детальний опис робіт (послуг), що надавалися адвокатом;
- ця категорія справ є нескладною та типовою, є велика кількість аналогічних справ у Єдиному державному реєстрі судових рішень;
- заявлений позивачем розмір судових витрат на правничу допомогу, Товариство вважає завищеним, необґрунтованим і таким, що є неспівмірним із складністю справи, часом витраченим на виконання роботи.
8. Розглянувши клопотання Компанії, заперечення на нього та дослідивши матеріали цієї справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла таких висновків.
9. Як убачається з матеріалів справи, у поданому відзиві на касаційну скаргу Компанія зазначила, що:
- орієнтовна сума судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи у Касаційному господарському суді складає 500 євро витрат на професійну правничу допомогу (копії підтверджуючих документів подані пізніше);
- відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України зазначені витрати слід покласти на відповідача;
- копії документів, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані пізніше.
10. Компанія до судового засідання по суті касаційної скарги подала Суду клопотання про розподіл судових витрат, до якого додані документи, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу.
11. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
12. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
13. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
14. Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
15. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
16. У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
17. Заявник у поданому до Верховного Суду відзиві визначив понесену орієнтовну суму судових витрат у розмірі 500 євро та просив її покласти на відповідача.
18. До постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства Компанією подано суду клопотання, яке надійшло 16.12.2024 та до якого додано докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу.
19. Верховний Суд дійшов висновку, що Компанією заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку, межах та строк, які визначені чинним законодавством, зокрема, частиною восьмою статті 129 ГПК України, та заявником дотримано вимоги, передбачені статтями 80, 124, 126, 129 ГПК України.
20. Клопотання про розподіл судових витрат подано Компанією через «Електронний суд» 16.12.2024.
21. Відповідно до пункту 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням від 17.08.2021 №1845/0/15-21 Вищої ради правосуддя, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.
21.1. За інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», вказане вище клопотання надіслано в електронні кабінети адвоката відповідача та Товариства 16.12.2024.
21.2. Таким чином, Компанією дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України.
22. За таких обставин, правові підстави для залишення без розгляду заяви Компанії про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або відмови в задоволенні такої заяви у зв`язку з недотриманням останнім вимог, передбачених статтями 124, 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України відсутні.
23. Як зазначено вище, Компанія просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції у розмірі 500 євро.
24. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
25. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
26. Розглядаючи клопотання Компанії, Суд враховує, що предметом розгляду у цій справі було стягнення основного боргу за контрактом поставки, неустойки та 3% річних, які нараховані у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
26.1. Втім, предметом касаційного розгляду за касаційною скаргою Товариства є судові рішення у частині нарахування неустойки у розмірі 13 115,03 євро та 3% річних у розмірі 2 735,24 євро.
27. Матеріали справи містять копії таких документів:
- договору про надання правничої допомоги від 22.09.2023 №41/23 (далі - Договір), укладеного Компанією та Адвокатським об`єднанням «ЛІЦІТУМ» (далі - Об`єднання);
- ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 03.05.2024 №1439556 серія АА, виданого Компанією адвокату Ващинець Івану Івановичу на представлення інтересів Компанії, зокрема, у Верховному Суді;
- рахунку від 29.11.2024 №5 на суму 500 євро;
- додатку від 21.11.2024 №3 до Договору, укладеного Компанією та Об`єднанням, відповідно до умов якого:
згідно з пунктом 4.1 Договору сторони дійшли згоду, що розмір винагороди за надання правничої (правової) допомоги (послуг) Об`єднанням клієнту у справі за позовом клієнта до Товариства про стягнення заборгованості за контрактом поставки від 10.03.2021 №10/03-2021 у суді касаційної інстанції складає 500 євро без ПДВ (пункт 1);
до складу вартості послуг, зазначених у пункті 1 цього додатку, входить надання такої правової допомоги (послуг): підготовка відзиву на касаційну скаргу та інших заяв по суті справи; представництво інтересів клієнта у Верховному Суді; надання інших видів юридичної допомоги, пов`язаних із розглядом справи, вказаної у пункті 1 цього додатку, у Верховному Суді (пункт 2);
- виписки з рахунку від 16.12.2024
28. У матеріалах справи міститься відзив Компанії на касаційну скаргу Товариства, підписаний представником позивача (адвокатом Ващинець І.І.), у якому останній заперечував проти доводів скаржника та просив Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
29. У судовому засіданні, яке відбулось 17.12.2024 у місті Києві, інтереси Компанії у суді касаційної інстанції в режимі відеоконференції представляв адвокат Ващинець І.І. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 03.05.2024 №1439556 серія АА.
30. Як зазначено вище, Товариством подано заперечення щодо клопотання про стягнення судових витрат, в якому відповідач просив Суд зменшити розмір цих витрат, що обґрунтовано, зокрема, неспівмірністю розміру гонорару наданим послугам.
31. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
32. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
33. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
34. У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
35. Колегія суддів касаційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
36. Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
37. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
38. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
39. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
40. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
41. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
42. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
43. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
44. У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
45. Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
46. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
47. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
48. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
49. Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Компанією на обґрунтування клопотання та доводів відповідача, зокрема, про те, що позивачем не надано детального опису робіт (послуг), що надавалися адвокатом, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зокрема, такого змісту:
« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)»;
« 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку»;
« 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18»;
« 145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»;
« 147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
49.1. Ураховуючи, що у додатку від 25.11.2024 №3 до Договору (дивись пункт 27 цієї ухвали) міститься опис послуг, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка наведена вище, Суд відхиляє доводи щодо відсутності детального опису.
50. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
51. Верховний Суд виходить з того, що опис наданих адвокатом послуг міститься у додатку від 21.11.2024 №3 до Договору, а саме до складу вартості послуг входить надання такої правової допомоги (послуг): підготовка відзиву на касаційну скаргу та інших заяв по суті справи; представництво інтересів клієнта у Верховному Суді; надання інших видів юридичної допомоги, пов`язаних із розглядом справи, вказаної у пункті 1 цього додатку, у Верховному Суді (пункт 2).
52. Водночас, Суд враховує, що (1) правова позиція Компанії з моменту подачі позову до суду стала і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, (2) адвокат Ващинець І.І., в тому числі, надавав правову допомогу Компанії у суді першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають, (3) відзив на касаційну скаргу складається з чотирьох аркушів, (4) включення таких послуг як надання інших видів юридичної допомоги, пов`язаних із розглядом справи є необґрунтованим, оскільки, послуги не конкретизовані, що виключає можливість перевірити їх за критеріями (дивись пункти 38-45 цієї ухвали), зокрема, їх реальності та необхідності, а тому, на переконання Суду, розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є неспівмірним, не пропорційним, не є необхідними витратами та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності.
53. Таким чином, керуючись зазначеними у пунктах 38-45 цієї ухвали критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши клопотання позивача про стягнення судових витрат і документи щодо таких витрат, а також заперечення відповідача щодо цього клопотання, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій ухвалі, дійшла висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 500 євро на Товариство, та покладення витрат у розмірі 333 євро.
54. Отже, ураховуючи наведене, оцінивши доводи клопотання про стягнення судових витрат і клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, викладеної у пункті 52 цієї ухвали, та керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Товариства на користь Компанії 333 євро [ураховуючи те, що: гонорар включав в себе три складові (1. підготовка відзиву на касаційну скаргу та інших заяв по суті справи; 2. представництво інтересів клієнта у Верховному Суді; 3. надання інших видів юридичної допомоги, пов`язаних із розглядом справи, вказаної у пункті 1 цього додатку, у Верховному Суді); включення до гонорару надання інших видів юридичної допомоги визнано Судом необґрунтованим] витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції. В іншій частині клопотання Суд не покладає такі витрати на Товариство.
Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Клопотання Lewian Swiss s.r.o. про стягнення судових витрат у справі №903/472/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азотер Україна» на користь Lewian Swiss s.r.o. витрати на надання правничої допомоги у розмірі 333 євро.
3. Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.
4. У задоволенні іншої частини клопотання Lewian Swiss s.r.o. про стягнення судових витрат у справі №903/472/24 відмовити.
Ухвала (додаткова) набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.01.2025 |
Оприлюднено | 16.01.2025 |
Номер документу | 124424036 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Малашенкова Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні