Постанова

від 25.12.2007 по справі 6/137-07-3340

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/137-07-3340

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" грудня 2007 р. Справа № 6/137-07-3340

Одеський апеляційний господарський суд у складі:   

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

                      Суддів Андрєєвої Е.І.

                                   Мацюри П.Ф.

при секретарі   Юзьковій І.В.

за участю представників сторін

від прокуратури  –Боднарчук С.Я. по дов. № 2005 від 24.04.2007р.

                             -   Свентицький І.С. по дов. № 1111 від 13.03.2007р.

від відповідачів   –не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу   Державного підприємства Міністерства оборони України Військового радгоспу „Гвардійський”

на рішення  господарського суду Одеської області від 23.07.2007 р.

у справі № 6/137-07-3340

за позовом  Військового прокурора Одеського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України   

до  1) ДП Міністерства оборони України військовий радгосп „Гвардійський”

    2) Селянське (фермерське) господарство „Алва”     

про  визнання недійсним договору №14 від 15.10.2005р. про спільну обробку землі.    

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2007р. Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військового радгоспу "Гвардійський" (далі ВР "Гвардійський") та Селянсько-фермерського господарства "Алва" (далі - СФГ "Алва") про визнання недійсною угоди - договору № 14 від 15.10.2005р. про спільну обробку землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір, який був укладений між     ВР "Гвардійський" та СФГ "Алва" протирічить вимогам Цивільного кодексу України ч.5ст.93 Земельного Кодексу України ч.4ст.4 Закону України "Про оренду землі". Позивач вважає, що даний договір є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони  вчинили, насправді пов'язаного з орендою землі.

Відповідач ВР "Гвардійський" позовні вимоги не визнає, вважаючи їх безпідставними, оскільки вони протирічать вимогам діючого Цивільного  законодавства України. На думку відповідача незрозумілою є позиція  прокурора стосовно захисту інтересів держави, оскільки ВР"Гвардійський" являється державним підприємством Міністерства оборони України, яке є власником всього майна. Крім цього, відповідач вказує на те, що розмір шкоди, нанесеної Міністерству оборони України, укладанням спірного договору, військовим прокурором не наведений.   

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.07.2007р.      (суддя - Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі, визнано недійсним на майбутнє договір про спільну обробку землі № 14 від 15.10.2005р. укладений між Військовим радгоспом "Гвардійський" та Селянсько-фермерським господарством "Алва". Стягнено з ВР "Гвардійський" в доход державного бюджету України 45грн.50коп. державного мита та ІТЗ судового процесу 59грн.. Також стягнуто з СФГ "Алва" 42,5грн. держмита та ІТЗ судового процесу в розмірі 59грн.

Рішення мотивовано тим, що договір №14 від 15.10.2005р. слід визнати недійсним, оскільки при його укладанні відповідачами були порушені приписи діючого законодавства, яке регулює порядок укладання договорів оренди земель, що відносяться до земель Оборони, а саме ч.5 ст. 93 Земельного кодексу України та ч.4ст.4 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ВР  "Гвардійський" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, а в позові відмовити. В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 203; 215 ЦК України ст.ст. 19;77;80;115 Земельного Кодексу України; Закону України "Про використання земель оборони".    

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши пояснення представника прокуратури перевіривши доводи апеляційної скарги, та правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту № 031728 від 05.02.1993 року на право постійного користування землею з визначенням зовнішніх меж, у безкоштовне користування Військовому радгоспу "Гвардійський" передано 134,85га.(а.с.14-15).

Наказом Командувача Військами Ордена Червоного Прапора Південного Оперативного Командування №401 від 11.08.2004р. передано у тимчасове користування військовому радгоспу "Гвардійський":

- з земель військового полігону "Гвардійський" (в/ч - 0666) - 2413га.

- з земель військової частини А 0224- 1160га.(а.с.17)

Як свідчать матеріали справи 15.10.2005р. між Військовим радгоспом "Гвардійський" та Селянсько-фермерським господарством "Алва" було укладено договір № 14 про спільну обробку землі, відповідно до умов якого ВР "Гвардійський" виділив в тимчасове користування терміном на 3 роки, з подальшою пролонгацією, земельну ділянку площею 260га для співробітництва і спільної діяльності з СФГ"Алва" по виконанню повного комплексу сільськогосподарським робіт з метою виконання програми по забезпеченню Збройних сил України продовольством. (а.с.10).

Відповідно до п.1.1Договору ВР"Гвардійський", в зв'язку з обмеженими можливостями по самостійній обробці землі, заключає договір на спільну обробку земельної ділянки, площею 260га, згідно схеми землевикористування з метою одержання врожаю сільськогосподарських культур.

Відповідно до п.2.2 Договору СФГ "Алва" проводить розрахунки з ВР "Гвардійський" продукцією, в кількості 20% валового збору, послугами або в грошовій формі, але не менш, ніж по 100грн. за 1га земельної площі в грошовому еквіваленті.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за  військовими  частинами, військовими навчальними закладами, установами  та  організаціями  Збройних  Сил України,  є державною власністю,  належить  їм  на  праві  оперативного  управління   та звільняються від сплати усіх видів податків.  

Статтею 1 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що оренда землі  -  це  засноване  на  договорі  строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону, відносини, пов'язані  з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України,   Цивільним   кодексом   України, цим Законом, законами України,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов'язані  з  орендою  земельних ділянок,  на яких розташовані  цілісні  майнові  комплекси  підприємств,  установ  і організацій   державної   або   комунальної   власності,  а  також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних  підрозділів,  регулюються  цим  Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України та частиною 4 статті 4 Закону України „Про оренду землі”, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Порядок використання земель оборони в господарських цілях встановлений Законом України „Про використання земель оборони”. Статтею 4 якого зазначено, що за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади, військові частини та установи можуть використовувати землі оборони у господарських цілях, а саме, дозволяти фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції стосовного того, що вищенаведений договір укладений між відповідачами є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно п.2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для  приховання  іншого  правочину,  який  вони насправді вчинили, відносини сторін  регулюються  правилами  щодо  правочину,   який сторони насправді вчинили.

Також є правильними висновки суду першої інстанції стосовного того що, відповідачами були порушені умови частини 1 статті 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийняв рішення, визнаючи недійсним договір про спільну обробку землі № 14 від 15.10.2005р. укладений між Військовим радгоспом "Гвардійський" та Селянським фермерським господарством "Алва" керуючись нормами діючого законодавства, а саме ч.5ст.93 Земельного Кодексу України та ч.4ст.4 Закону України "Про оренду землі".       

На підставі вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що господарським судом Одеської області у повному обсязі встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військового радгоспу "Гвардійський" - залишити без задоволення, а рішення  господарського суду Одеської області від 23 липня 2007р. по справі  № 6/137-07-3340 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.  

Головуючий суддя                                                            Н.В.Ліпчанська

Суддя                                                                                Е.І.Андрєєва

         Суддя                                                                              П.Ф.Мацюра