Рішення

від 23.07.2007 по справі 6/137-07-3340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/137-07-3340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2007 р.Справа  № 6/137-07-3340

За позовом:   Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

До відповідачів: 1) Військового радгоспу „Гвардійський”, с. Гвардійське

                             2) Селянське фермерське господарство „Алва”, с. Визирка

про визнання недійсним договору № 14 від 15.10.2005 р. про спільну обробку землі  

                                                                    Суддя                                        Демешин О.А.

Представники сторін :

Від прокуратури :  Боднарчук С.Я., посвідчення № 240 від 09.08.2005 р.

Від позивача:         не з`явився    

Від відповідачів:    1) Федорченко Е.В., довіреність № 1 від 03.01.2007 р.  

                                 2) не з`явився    

Суть спору : Військовим прокурором Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі –Позивач) надано позовну заяву до Військового радгоспу „Гвардійський” (далі –Відповідач 1) та Селянсько - фермерського господарства „Алва” (далі –Відповідач - 2) про визнання недійсною угоди –договору № 14 від                15.10.2005 р. про спільну обробку землі.

(Відповідач - 1) проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

    15.10.2005р. між Військовим радгоспом «Гвардійський»та Селянсько-фермерським господарством «Алва»було укладено договір № 14 про спільну обробку землі, відповідно до умов якого відповідач 1  виділив в тимчасове користування терміном на 3 роки, з подальшою пролонгацією, земельну ділянку площею 260га .

   Прокурор наполягає на тому, що вказаний вище договір слід визнати недійсним, оскільки його укладено з порушенням вимог чинного законодавства тому, що  виділення селянсько-фермерському господарству земельної ділянки є скритою орендою землі.

   Військовий радгосп  проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд  вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

    Статтею 1 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що оренда землі  -  це  засноване  на  договорі  строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

   Відповідно до статті 2 цього ж Закону, відносини, пов'язані  з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України,   Цивільним   кодексом   України, цим   Законом, законами України,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також

договором оренди землі.

   Відносини, пов'язані  з  орендою  земельних ділянок,  на яких розташовані  цілісні  майнові  комплекси  підприємств,  установ  і організацій   державної   або   комунальної   власності,  а  також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних  підрозділів,  регулюються  цим  Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

   Порядок використання земель оборони в господарських цілях встановлений Законом України „Про використання земель оборони”. Статтею 4 якого зазначено, що за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади, військові частини та установи можуть використовувати землі оборони у господарських цілях, а саме, дозволяти фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно.     

     Частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України та частиною 4 статті 4 Закону України „Про оренду землі”, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

   Суд вважає, що відповідачами були порушені умови частини 1 статті 203 ЦК України, якими передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

       На думку позивача і з цим погоджується суд, укладений вищезазначений договір між Відповідачем –1 та Відповідачем –2 є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Правочину заснованого на відносинах, які пов`язані з орендою землі.     

       Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 235 ЦК України передбачено, що якщо буде встановлено –правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.    

       Те, що відносини між сторонами фактично є правовідносинами з оренди землі підтверджується умовами самого договору №14 від 15.10.2005р., яким передбачено виділення сільськогосподарському фермерському господарству «Алва»військовим радгоспом «Гвардійський»земельної ділянки площею 260 га в тимчасове користування (п.1.1, 1.3. договору) та проведення розрахунку відповідачем 2 з відповідачем 1 продукцією в кількості 20% валового збору, послугами або в грошовій формі, але не менше ніж 100 гривень за 1 га земельної площі (п.2.2. договору).

       Таким чином, фактично сторонами обумовлено оплату за використання земельної ділянки.   

       Відповідачами не доведено здійснення ними спільної обробки землі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що обробку землі здійснювало СФГ «Алва».        

   Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що під час укладання договору про спільну діяльність № 14 від 15.10.2005 р. між Військовим радгоспом „Гвардійський” та Селянським фермерським господарством „Алва”, сторонами були порушені вимоги діючого законодавства, а саме ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 4 Закону України „Про оренду землі”.

   Відповідно до  частини 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

   Приймаючи до уваги неможливість повернення сторонами одержаного по спірному договору, цей договір слід визнати недійсним на майбутнє.  

            За таких обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі з покладенням на відповідачів витрат по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу.

                                          Керуючись  ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити у повному обсязі;

2.          Визнати недійсним на майбутнє Договір про спільну обробку землі № 14 від 15.10.2005 р., укладений між Військовим радгоспом „Гвардійський” (с. Гвардійське, Чорноморської селищної Ради, Комінтернівського району Одеської області, код 14304703) та Селянським фермерським господарством „Алва” (с. Визирка, Комінтернівського району Одеської області, код 19208051) .

3.          Стягнути з Військового радгоспу „Гвардійський” (с. Гвардійське, Чорноморської селищної Ради, Комінтернівського району Одеської області, код 14304703) :

       -  до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 гривні 50коп.  на р/р 31114095700008 одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460,   банк одержувача УДК в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  23213460 ;

-  до Державного бюджету України на п\р 31217259700008, одержувач –ГУДКУ ів Одеській області, банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000, - витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 59 гривень.

4.          Стягнути Селянського фермерського господарства „Алва” (с. Визирка, Комінтернівського району Одеської області, код 19208051):

       -  до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 гривні 50коп.  на р/р 31114095700008 одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460,   банк одержувача УДК в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  23213460 ;

-  до Державного бюджету України на п\р 31217259700008, одержувач –ГУДКУ ів Одеській області, банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000, - витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 59 гривень.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його підписання.

Суддя