Постанова

від 14.01.2025 по справі 293/222/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 293/222/23

провадження № 61-11778св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Агроарам», державний реєстратор відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько Олена Петрівна,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Агроарам» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2024 року у складі судді Проценко Л. Й., постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» (далі - ТОВ «Світанковий промінь») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агроарам» (далі - ФГ «Агроарам»), державного реєстратора відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О. П. про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію.

Позов мотивовано тим, що 01 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Світанковий промінь» було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований реєстраційною службою Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області 11 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право: 7669634.

Об`єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1825686800:03:000:0012, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. Строк дії договору - 10 років.

Право власності відповідачки на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 237664.

На підставі указаного правочину ОСОБА_1 передала цю земельну ділянку товариству в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 червня 2014 року та актом про визначення меж земельних ділянок в натурі.

Проте, на початку 2023 року позивачу стало відомо, що між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» було укладено інший договір оренди земельної ділянки б/н від 25 березня 2020 року щодо вищевказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 грудня 2021 року державним реєстратором відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О. П., номер запису про інше речове право: 45533183.

Вказаний договір набирав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Позивач вказує, що раніше укладений договір оренди землі від 01 червня 2014 року між ним та ОСОБА_1 є чинним, а одночасне існування двох договорів оренди однієї земельної ділянки та їх державна реєстрація суперечить вимогам закону та порушує його права.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 25 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер1825686800:03:000:0012, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області з моменту укладення договору;

- скасувати рішення про реєстрацію договору оренди землі б/н від 25 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер1825686800:03:000:0012, індексний номер 62142489 від 02грудня 2021 року, яке стало підставою для внесення запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) № 45533183.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки б/н від 25 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1825686800:03:000:0012, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки б/н від 25 березня 2020 року був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений 01 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Світанковий промінь», зі строком дії 10 років, право оренди якого зареєстроване 11листопада 2014 року реєстраційною службою Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області за номером запису про інше речове право 7669634.

У зв`язку із цим право користування земельною ділянкою, яке виникло у позивача на підставі договору оренди землі від 01 червня 2014 року з власником земельної ділянки, порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам».

На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав позовні вимоги ТОВ «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , ФГ «Агроарам» про визнання недійним договору оренди б/н від 25 березня 2020 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині вимог позову ТОВ «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , ФГ «Агроарам» щодо скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 25 березня 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки, тому така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Крім цього суд зазначив, що державний реєстратор відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О. П. не може виступати належним відповідачем у спорі про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права на нерухоме майно, оскільки державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, поданої зацікавленою особою.

Оскільки спір у цій справі виник між ТОВ «Світанковий промінь», ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам», а державний реєстратор Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О. П. є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позовних вимог до цього державного реєстратора слід відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ФГ «Агроарам» звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Агроарам»залишено без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2024 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог ТОВ «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , ФГ «Агроарам» про визнання недійсним договору оренди, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що у решті (в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію та позовних вимог, заявлених до державного реєстратора Шутько О. П.) рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому підстав для його перегляду не вбачається.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 серпня 2024 року ФГ «Агроарам» через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2024 року.

У касаційній скарзі заявникпросить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

09 жовтня 2024 року ТОВ «Світанковий промінь» звернулось до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу ФГ «Агроарам», у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

10 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 01 червня 2014 року між ТОВ «Світанковий промінь» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого остання передала у користування товариству належну їй на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пекарщинської сільської ради, загальною площею 4,78 га, кадастровий номер 1825686800:03:000:0012, строк дії договору - 10 років з урахування періоду ротації основної сівозміни. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права відповідно до законодавства. Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами.

На підставі указаного правочину ОСОБА_1 передала цю земельну ділянку позивачу в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 червня 2014 року та актом про визначення меж земельних ділянок в натурі.

Право оренди за зазначеним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право 7669634.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Світанковий промінь» про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 червня 2014 року між нею та ТОВ «Світанковий промінь».

Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2016 року у справі № 293/956/16-ц розірвано договір оренди земельної ділянки за кадастровим номер 1825686800:03:000:0012, розташованої на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, укладений 01 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Світанковий Промінь», зареєстрованим реєстраційною службою Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області 11листопада 2014 року за номером запису про інше речове право 7669634.

Не погодившись із вказаним заочним рішенням, ТОВ «Світанковий промінь» звернулось до суду із заявою про його перегляд.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2017 року заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 16 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Світанковий Промінь» про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 16 серпня 2018 року.

25 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років і зареєстровано за цим правочином право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О. П. 02 грудня 2021 року, номер запису про інше речове права 45533183.

У матеріалах справи міститься копія договору про припинення дії договору оренди землі за взаємною згодою сторін від 03 березня 2023 року, за умовами якого договір оренди землі від 25 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам», припинений за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 4 цього договору, вказаний договір набирає чинності з моменту державної реєстрації припинення права оренди вище вказаної земельної ділянки.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав 11 вересня 2023 року здійснено державну реєстрацію договору щодо розірвання договору від 03 березня 2023 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Світанковий промінь»до ОСОБА_1 , ФГ «Агроарам» про скасування рішення про державну реєстрацію та позовних вимог, заявлених до державного реєстратора Шутько О. П., не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а тому, в силу положень частини другої статті 17 ЦПК України, у вказаній частині вимог не підлягає перегляду і в суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Світанковий промінь»до ОСОБА_1 , ФГ «Агроарам» про визнання недійсним договору оренди та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі» № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону № 161-XIV).

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм, у разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що на момент укладення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2020 року був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений 01 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Світанковий промінь», зі строком дії 10 років, право оренди якого зареєстроване 11 листопада 2014 року Реєстраційною службою Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області за номером запису про інше речове право 7669634.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди від 25 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам».

Посилання в касаційній скарзі на розірвання 03 березня 2023 року за взаємною згодою ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» укладеного між ними договору оренди землі від 25 березня 2020 року не може бути прийняте до уваги, оскільки розірвання сторонами договору не виключає можливості звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Крім того, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України), а у разі розірвання договору за згодою сторін зобов`язання, що випливає з цього договору, припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова суду апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , ФГ «Агроарам» про визнання договору оренди недійсним та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2024 року - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Агроарам» залишити без задоволення.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агроарам» про визнання договору оренди недійсним та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов