Ухвала

від 15.01.2025 по справі 357/11054/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 357/11054/23

провадження № 61-17216ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (далі - ТОВ Агрофірма «Білоцерківська») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (далі - ТОВ «Агротрейд-2000»), відповідно до якого просило: скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 106 від 13 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»; визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:005:0016; стягнути у рівних частинах з відповідачів судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 26 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» судові витрати на правничу допомогу в сумі 22 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня

2024 року залишено без змін. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ТОВ «Агротрейд-2000» витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Щодо стягнення з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, то апеляційний суд вказав, що:

- звертаючись до суду з відзивом на апеляційну скаргу, представник

ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. просила суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн;

- на підтвердження своїх вимог до суду апеляційної інстанції адвокат Марценюк Л. А. надала копію акту виконаних робіт (наданих послуг) № 3 до договору про надання правничої допомоги 41/23 від 25 вересня 2023 року, відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість наданих послуг становить 10 000 грн; участь в судовому засіданні, вартість наданих послуг становить 5 000 грн;

- враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням поданих представником позивача заперечень на стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення заяв щодо відшкодування судових витрат, понесених відповідачами в суді апеляційної інстанції, в сумі

5 000 грн кожному з відповідачів.

24 грудня 2024 року через підсистему Електронний суд представник

ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, яку просить скасувати в частині стягнення з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, ухваливши в цій частині нове судове рішення про стягнення з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не вказав в чому саме полягає не співмірність судових витрат, сплачених ОСОБА_1 у розмірі 15 000 грн. Звертає увагу, що робоче місце адвоката Марценюк Л. А. знаходиться поза межами міста Києва, а тому час на участь в судовому засіданні в Київському апеляційному суді збільшується на час, витрачений адвокатом на дорогу. Вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір витрат на правничу допомогу з 15 000 грн до 5 000 грн та безпідставно не стягнув передбачений договором про надання правничої допомоги гонорар успіху.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, від 12 травня 2020 року

у справі № 904/4507/18, у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду

у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року

у справі № 922/445/19, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19,

у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 909/452/19, від 17 серпня 2020 року у справі № 925/1067/19, від 19 серпня 2020 року

у справі № 910/6029/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18,

від 22 жовтня 2020 року у справі № 904/4387/19, від 09 грудня 2020 року

у справі № 759/19492/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19,

від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права в оскарженій частині є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

Предметом оскарження є постанова апеляційної інстанції в частині стягнення з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що: «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Апеляційний суд, оцінивши докази, надані представником ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши критерії складності справи і розумності судових витрат, а також заперечення представника позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, дійшов вмотивованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , що загалом узгоджується із висновками Верховного Суду в контексті того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом й суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність, розумність та співмірність.

Отже, постанова апеляційного суду, в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідає вимогам закону.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 , а доводи касаційної скарги цих висновків судів не спростовують.

Враховуючи викладене, підстави для скасування постанови апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відсутні.

Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 357/11054/23.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников