Постанова

від 14.01.2025 по справі 125/363/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/363/24

Провадження № 22-ц/801/66/2025

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 рокуСправа № 125/363/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняБарського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 15 жовтня 2024 року у м. Бар суддею цього суду Салдан Ю.О., повний текст якого складений 25 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому2024року ОСОБА_1 звернулася зпозовом доСеверинівської сільськоїради Жмеринськогорайону Вінницькоїобласті про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько по батьковій лінії ОСОБА_3 , який був громадянином російської федерації та мав посвідку на постійне місце проживання. В померлого дядька, крім батька позивача ОСОБА_3 , був ще один брат ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_1 та її дядько ОСОБА_4 також померли.

Як вказала позивач, ОСОБА_3 за час свого життя заповіту не залишив та вона єдиний спадкоємець за законом. Брат позивача ОСОБА_2 написав заяву про те, що на спадщину не претендує. 09.02.2023 року позивач прийняла спадщину шляхом подачі заяви.

За результатами розгляду заяви позивача щодо оформлення права власності на спадкове майно, нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Як підставу цього нотаріус зазначив, що у зв`язку з тим, що спадкодавець був громадянином російської федерації, то для встановлення кола спадкоємців та наявності посвідчених заповітів застосовується Конвенція про правову допомогу від 10.11.1994 року, де відповідно до вказаної Конвенції нотаріус готує відповідний запит до компетентних органів Договірної Сторони. Верховною Радою України 01.12.2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції», а саме зупинення дії у відносинах з російською федерацією. Нотаріус зазначив, що оскільки на теперішній час неможливо встановити коло спадкоємців, то це питання повинно вирішуватись у судовому порядку.

На підставі наведеного позивач просила визнати за нею право власності, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 54,8 м. кв., житловою площею 20,5м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 2,1976 га з кадастровим номером 0520283200:01:004:006, після смерті ОСОБА_3

15жовтня 2024рокурішенням Барськогорайонного суду Вінницькоїобласті взадоволенні позовувідмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надала суду доказів щодо відсутності інших спадкоємців померлого ОСОБА_3 , крім неї та її рідного брата ОСОБА_2 , та щодо відсутності укладених на території російської федерації заповітів, жодних клопотань, спрямованих на встановлення кола спадкоємців, суду не подала, є помилковими, оскільки позивач в позовній заяві зазначила, що крім неї інших спадкоємців немає та було надано свідоцтва про смерть рідних братів спадкодавця.

Крім того,скаржник вважає,що питаннязаконності використанняземельної ділянки зкадастровим номером0520283200:01:004:006 ОСОБА_3 , який був громадянином рф, в рамках даної справи не повинно розглядатись, оскільки це виводить за межі позовних вимог. Висновки суду про те, що не може бути прийнято рішення про визнання права власності на земельну ділянку, яка підлягала обов`язковому відчуженню, за спадкоємцями померлого, оскільки це порушуватиме засади законного обігу землі, яка є основним національним багатством, на думку скаржника є безпідставними, оскільки суд в даному випадку самостійно не має права вирішувати питання конфіскації вказаної земельної ділянки в іноземця, який помер.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

При цьому, належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, однак всі сторони справи подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи,належним чином повідомленихпро дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові від 22 травня 2023 року у справі № 523/13340/20 Верховний Суд вказав, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відкладення її розгляду призведе до порушення строків розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився рідний дядько позивача (тобто рідний брат батька позивача) ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 26.02.1962 року Маньковецьким бюро ЗАГС Барського району Вінницької області (а.с. 8).

Згідно з даними посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 , виданої 04.11.2019 року, орган, що видав 0503, строк дії до 01.11.2029 року, ОСОБА_3 був громадянином російської федерації (а.с. 9).

За даними довідки про реєстрацію місця проживання особи від 24.01.2022 року, ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в с. Маньківці, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 21.03.2023 року виконавчим комітетом Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, актовий запис № 26, а також довідкою виконавчого комітету Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 26 від 21.03.2023 (а.с. 12-13).

Померлому ОСОБА_3 за життя на праві приватної власності належало: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 54,8 м. кв., житловою площею 20,5м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 18.09.2001 року (а.с. 22), земельна ділянка площею 2,1976 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520283200:01:004:0061, що розташована: Вінницька область, Барський район, Маньковецька сільська рада, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 769177, який видано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстр № 1-104 від 16.01.2009 ВМВ № 630857 (а.с. 29).

09.08.2023 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, номер у спадковому реєстрі: 71063537 (а.с. 18).

09.08.2023 року до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (а.с. 19).

29.09.2023 року ОСОБА_2 (племінник ОСОБА_3 ) звернувся до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 20).

12.10.2023року державнийнотаріус Барськоїдержавної нотаріальноїконтори Вінницькоїобласті Шишман В. О. прийняв постанову, якою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно громадянина російської федерації ОСОБА_3 (а.с. 21)

Позивач вказала, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що наявні у цій справі перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку мають об`єктивний характер і пов`язані не з неправомірними діями нотаріуса, а із розривом дипломатичних відносин і припиненням співпраці у правових питаннях із російською федерацією у зв`язку із збройною агресією останньої проти України. Ці перешкоди мають бути подолані шляхом реалізації своїх повноважень законодавчою і виконавчою владою, а не шляхом присудження судом спадкового майна спадкоємцю в обхід встановленої законодавством процедури без врахування прав потенційних спадкоємців, щодо яких не доведено у суді, що вони відсутні.

Отже, без з`ясування дійсного кола спадкоємців померлого визнання права власності на спадкове майно лише за позивачкою є неможливим, оскільки ці обставини підлягають обов`язковому встановленню у спорах про визнання права власності на спадкове майно, інакше може відбутися неправомірне втручання у права власності інших спадкоємців.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що померлий ОСОБА_3 , будучи громадянином рф, утримував за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520283200:01:004:006 неправомірно, оскільки після набуття у власність протягом року не відчужив її, і така земельна ділянка підлягала конфіскації, тому судом не може бути прийнято рішення про визнання права власності на земельну ділянку, яка підлягала обов`язковому відчуженню, за спадкоємцями померлого, оскільки це порушуватиме засади законного обігу землі, яка є основним національним багатством.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України. Втім за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується норми Закону України «Про міжнародне приватне право».

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

Згідно із ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК України).

У ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Як визначеноч.1ст.1297ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Так, 09.08.2023 року до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , яка є племінницею померлого.

Водночас, 12.10.2023 року державний нотаріус Барської державної нотаріальної контори Вінницької області Шишман В.О. прийняв постанову, якою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно громадянина російської федерації ОСОБА_3 .

У постанові нотаріус вказав, що оскільки спадкодавець був громадянином російської федерації, то для встановлення кола спадкоємців та наявності посвідчених заповітів від його імені, застосовується Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікована Верховною Радою України 10.11.1994 року, відповідно до якої, для отримання необхідних документів нотаріус готує відповідний запит до компетентних органів Договірної Сторони.

При цьому, Верховною Радою України 01.12.2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», а саме зупинення дії у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь. На теперішній час, у зв?язку з тим, що неможливо встановити коло спадкоємців та чи було посвідчено спадкодавцем заповіти, що в свою чергу унеможливлює встановлення останньої волі спадкодавця, це питання повинно вирішуватися у судовому порядку.

Враховуючи встановленіобставини справи,суд першоїінстанції дійшовправильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження встановлення повного кола спадкоємців.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися виключно у випадках, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та за умови відмови нотаріусом у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а саме у видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Однак, матеріали справи не містять достатніх доказів, з яких можливо було б встановити, щопісля смерті громадянина рф ОСОБА_3 відсутні інші спадкоємці за законом та/або за заповітом.

Хоч позивач ОСОБА_1 і звернулася у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька, проте достатніх доказів, що вона є єдиною його спадкоємицею, суду не надала.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За положеннями ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановитидійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч. 1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що без з`ясування дійсного кола спадкоємців померлого, визнання права власності на спадкове майно лише за позивачем є неможливим, оскільки ці обставини підлягають обов`язковому встановленню у спорах про визнання права власності на спадкове майно, інакше може відбутися неправомірне втручання у права власності інших спадкоємців, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

При цьому, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст.375 ЦПК Україниапеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 жовтня 2024 року без змін.

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк