Ухвала

від 08.01.2025 по справі 761/13799/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/13799/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_2, за участю секретаря ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання засудженої ОСОБА_1 про звільнення від покарань, призначених вироками Шевченківського та Святошинського районних судів м.Києва,

ВСТАНОВИВ:

Засуджена ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про звільнення її від покарань, призначених вироками Шевченківського та Святошинського районного суду м.Києва, посилаючись на те, що відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року діяння, за які вона засуджена та відбуває покарання, на даний час декриміналізовано.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з тих підстав, що злочини, за якими засуджена ОСОБА_1 підпадають під дію Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.

Представник ДУ «Київський слідчий ізолятор» не з`явився, про причини неявки не повідомив, втім направив матеріали особової справи засудженої, а відтак суд уважає за можливе розглянути вказане клопотання у його відсутності.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, матеріали особової справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

В силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджена 29.03.2024 вироком Шевченківського районного суду м.Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Голосіївського районного суду м.Києва, остаточно визначено до відбування покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Окрім цього остання засуджена вироком Святошинського районного суду м.Києва 24.06.2024 року за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Святошинського районного суду м.Києва та вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 29.03.2024 остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

При цьому вартість викраденого за вироком Святошинського районного суду м.Києва становить за першим епізодом, що мав місце 26.03.2023 року- 1016,80 грн., за іншим 29.03.2023 - 1596,00 грн.

За вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 29.03.2024 вартість викраденого, що мало місце 27.03.2023 становить 474,67 грн.

За вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 22.08.2023 вартість викраденого, що мало місце 08.02.2023 становить 1599 грн.

Разом з тим, Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.

Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.

Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Таким чином два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2023 становили на 01.01.2023 - 2684 грн.

Отже, враховуючи, що засуджена завдала матеріальної шкоди потерпілому на суму, значно менша ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки, тобто вчинене нею діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність звільнення засудженої від призначеного покарання за даним вироком, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд, -

УХВАЛИВ :

Звільнити засуджену ОСОБА_1 від покарань, призначених їй

вироками:

від 29.03.2024 Шевченківського районного суду м.Києва, яким ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Голосіївського районного суду м.Києва, остаточно визначено до відбування покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Від 24.06.2024 Святошинського районного суду м.Києва, яким ОСОБА_1 засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених вироком Святошинського районного суду м.Києва та вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 29.03.2024 остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв`язку з усуненням кримінальної караності діяння.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: